Ухвала суду № 91755562, 23.09.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №2-2336/11

6/295/184/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі головуючого судді Лєдньова Д.М.

при секретарі - Вольської К.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає до виконання,-

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою, де зазначила, що 12.12.2006 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 10 000,00 грн.

Внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 01.09.2011 року з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість, яка утворилась станом на 28.02.2011 року, в розмірі 18 540,13 грн.

На підставі рішення суду видано виконавчий лист № 2-2336/11 від 04.07.2012 року.

Заявник вказує на наявність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а також для стягнення безпідставно набутого стягувачем відповідно до ст. 432 ЦПК України, згідно якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин; якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Так, з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 12.12.2006 року між заявником та банком укладено Генеральну угоду від 27.07.2012 року про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт, відповідно до якої позичальник отримала кредит у розмірі 20 572,68 грн.

Заявник вказує на положення ЦК України, які передбачають можливість припинення зобов`язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Уклавши Генеральну угоду, сторони визнали існуючу заборгованість в сумі 21 764,83 грн., при цьому, частина з наведеної суми було оформлена у вигляді видачі кредиту з картковим рахунком, інша – 1300,00 грн. – як забезпечення зобов`язання.

На думку заявника, в результаті укладення Генеральної угоди мала фактична новація боргу за кредитним договором від 12.12.2006 року, в результаті чого припинилося зобов`язаненя за первісно укладеним правочином.

Факт припинення також підтверджується тим, що 21.06.2019 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Богунського районного суду м.Житомира з позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Генеральною угодою від 27.07.2012 року як за самостійним кредитом.

В процесі судового провадження у виниклому спорі банком у письмовій заяві по суті справи вказано: «Зазначаємо, що укладений кредитний договір від 12.12.2006 року з відповідачем, який в подальшому було реструктуризовано, не має юридичної сили. Тобто з моменту підписання Генеральної угоди між Кредитором і Позичальником було укладено новий договір у порядку ч.1 ст. 634 ЦК України».

Під час примусового виконання виданого виконавчого листа з боржника ОСОБА_1 було стягнуто 4618,21 грн. основного боргу, 461,79 грн. – виконавчого збору, 200,00 грн. – витрати виконавчого провадження.

Посилаючись на вказані обставини, заявник просить витребувати оригінал виконавчого листа № 2-2336/11 з Богунського відділу державної виконавчої служби, визнати виконавчий лист № 2-2336/11 таким, що не підлягає виконанню, стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 5280,00 грн. як безпідставно одержаних стягувачем, стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в сумі 1681,60 грн.

В судове засідання представником заявника подано заяву про можливість розгляду справи у його відсутності.

Представник АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що 12.12.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно якого останній було надано поновлювальну кредитну лінію з лімітом у розмірі 10 000,00 грн. зі сплатою щомісячних платежів у розмірі 7% від суми залишку заборгованості з врахуванням базової відсоткової ставки у розмірі 3 % на місяць.

Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань з боку позичальника та звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду із вимогами про стягнення заборгованості рішенням суду від 01.09.2011 року позов задоволено, з відповідача стягнуто 18 540,13 грн., вирішено питання про судові витрати.

На підставі рішення Богунським районним судом видано виконавчий лист № 2-2336/11 від 04.07.2012 року, який перебуває у провадженні Богунського відділу ДВС у м.Житомирі (номер провадження 33409414). В межах виконавчого провадження 21.06.2019 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на пенсію та інші доходи боржника у розмірі 20 % усіх видів заробітку (доходу).

Станом на 02.09.2020 року з боржника стягнуто та перераховано: основний борг на користь стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 4618,21 грн., виконавчий збір в сумі 461,79 грн., витрати виконавчого провадження в сумі 200,00 грн.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» 27.07.2012 року укладено Генеральну угоду від 27.07.2012 року про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт. Відповідно до угоди сторони вирішили зменшити розмір заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальинку кредиту, зокрема: комісію на 2437,00 грн., штраф на 970,66 грн. Заборгованість за договором № 1 (кредитний договір від 12.12.2006 ркуо) встановлено в обсязі 21 764,83 грн., погашення якої здійнсюється з 1 по 25 число кожного місцяця шляхом надання позичальником грошових коштів в сумі 1029,46 грн.

Відповідно до ч.1 2 ст. 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін.

Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Здійснюючи тлумачення та аналіз умов укладеної між сторонами Генеральної угоди, суд приходить до висновку про виникення новації у правовідносинах учасників, згідної якої зобов`язання, існуючі в межах кредитного договору від 12.12.2006 року, трансформовано у обов`язки за Генеральної угодою у вигляді встановлення розміру заборгованості як наданого кредиту за умов повернення коштів у погоджених сторонами розмірах та строки.

З даного приводу суд додає, що виконання зобов`язань за укладеною Генеральною угодою з одночасним стягненням боргу за виданим виконавчим листом виявляє подвійне стягнення заборгованості, що суперечить вимогам чинного законодавства про належне виконання зобов`язань.

Суд звертає увагу, що в порядку судового розгляду отримано розв`язання спору між сторонами за укладеною Генеральною угодою від 27.07.2012 року як договором, яким реструктуризовано заборгованість за договором від 12.12.2006 року. У задоволенні позову відмовлено внаслідок пропуску строку позовної давності.

У відзиві на заяву про перегляд заочного рішення Банк висловив позицію, що укладений кредитний договір від 12.12.2006 року не має юридичної сили.

За таких обставин, зобов`язання за кредитним договором від 12.12.2006 року слід вважати припиненими.

Відповідно до ч.2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

На думку суду, вищевикладені обставини обґрунтовують необхідність визнання виданого виконавчого листа № 2-2336/11 від 04.07.2012 року таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з відсутністю обов`язку боржника.

За змістом п.5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч.3 ст. 39 Закону України № 1404-VIII увипадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Вказане є обов`язком державного виконавця, а тому не потребує розв`язання у межах розгляду заяви про визнання виконавчог листа таким, що не підлягає виконанню.

За положеннями ч.2 ст. 432 ЦК України про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

У відповідності до ч.1 ст. 27 Закону України № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч.7 ст. 27 Закону України № 1404-VIIIу разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Порядок повернення стягнутого виконавчого збору регулюється «Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787, пунктом 5 якого визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

З огляду на встановлені судом обставини з приводу призначення та розмірів стягнутих під час примусового виконання грошових коштів, суд вважає необхідним стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 стягнуті на корись відповідної юридичної особи як основний борг кошти в сумі 4618,21 грн.

Вимога про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» 461,79 грн. виконавчого збору до задоволення не підлягає, оскільки відповідний стягувач не є отримувачем коштів даного призначення, а їх повернення з Державного бюджету здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Також не підлягає до задоволення вимога про стягнення коштів як витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 42 Закону України № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження; витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження ; витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

До видів витрат виконавчого провадження, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2830/5, відносяться: виготовлення документів виконавчого провадження: пересилання документів виконавчого провадження ; послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій ; послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум ; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини ; послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці ; банківські послуги при операціях з іноземною валютою ; сплата судового збору ; плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження ; інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа (повного або часткового) витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення, поверненню не підлягають.

Не є підтвердженим отримання АТ КБ «ПриватБанк» коштів в сумі 1681,60 грн. як судових витрат в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-2336/11, а тому вимога про їх стягнення не обґрунтована.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 432 ЦПК України, суд,

постановив:

Заяву задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-2336/11, виданий 04.07.2012 року Богунським районним судом м. Житомира, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 18 845,53 грн.

Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРОПУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як безпідставні отримані стягувачем 4618,21 грн.

У задоволенні інших вимог відмовити.

На ухвалу суду до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя: Д.М.Лєдньов