Рішення № 91754040, 24.09.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6307/20

2/212/3147/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я,

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 (далі- Позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Меланчук І.В., звернувся до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - Відповідач, ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я в сумі 188 920 гривень без урахування податків, зборів та інших платежів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01.02.1994 по 30.09.1997 позивач працював на посадах підземного прохідника, електрослюсаря чергового та з ремонту обладнання, механіка шахти «Гігант», з 01.01.1998 по 20.01.1998 на посаді механіка шахти «Гігант», ШБ «Родіна», і з 07.02.2000 по 20.04.2002 на посадах підземного електрослюсаря чергового та з ремонту обладнання, підземного гірника очисного забою шахти «Родіна», правонаступником яких є відповідач, у шкідливих умовах праці. Працюючи в шкідливих умовах отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 15.03.2006 йому первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням, та встановлено третю групу інвалідності безстроково. У зв`язку із отриманим профзахворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, який позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває біль та обмеження об`єму рухів в попереково-крижовому відділі хребта з іррадіацією в ноги, біль та обмеження рухів в шийному відділі хребта, плечових, ліктьових, колінних суглобах, його турбує відчуття затерпання та мерзлякуватості дистальних відділів рук, біль, важкість та відчуття затерпання в ногах, головний біль, підвищення артеріального тиску та задишка при незначному фізичному навантаженні, внаслідок больових відчуттів порушується сон позивача, що не дозволяє нормально відпочивати, що призводить до постійного відчуття втоми. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань.

Ухвалою суду від 28 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17 вересня 2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в позові, посилаючись на те, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не є належним відповідачем у справі, оскільки не є правонаступником шахти «Гігант» та «Гігант-Дренажна», на яких позивач працював у період з 01.02.1994 по 30.09.1997, і з 21.01.1998 по 31.01.2000. Крім того вказав, що позивач до початку роботи на підприємстві відповідача також працював на інших підприємствах у шкідливих умовах праці. Зазначив, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» не може відповідати за зобов`язаннями інших підприємстві. Крім того вказав, що відсоток втрати працездатності позивачу первинно встановлено 15.03.2006, а тому вважає, що належним відповідачем по справі є Фонд соціального страхування України. Вказав, що позивачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували факт спричинення йому моральної шкоди, надані позивачем докази є лише документами, що підтверджують виникнення професійного захворювання, і не можуть бути беззаперечними доказами заподіяння моральної шкоди позивачу. Також вказав, що незважаючи на те, що належним відповідачем у справі є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, заявлений позивачем розмір моральної шкоди не є співмірним зі стажем роботи на підприємстві відповідача, відсотком втрати професійної працездатності та ступеня вини конкретного відповідача, а тому розмір моральної шкоди є необґрунтованим, не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 з 01.02.1994 по 30.09.1997 працював на посадах підземного прохідника, електрослюсаря чергового та з ремонту обладнання, механіка шахти «Гігант», з 01.01.1998 по 20.01.1998 на посаді механіка шахти «Гігант», ШБ «Родіна», і з 07.02.2000 по 20.04.2002 на посадах підземного електрослюсаря чергового та з ремонту обладнання, підземного гірника очисного забою шахти «Родіна», та 20.04.2002 був звільнений за п.1 ст. 40 КЗпП України, за скороченням чисельності працівників, що підтверджується копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 (а.с.25-42).

Відповідно до Акту № 06 розслідування хронічного професійного захворювання від 08 лютого 2006 року, складеного на підприємстві ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання - деформуючий артроз колінних суглобів ПФ другого ст., ліктьових суглобів ПФ першого-другого ст., дв. плечолопатковий періартроз ПФС другого ст., стійкий больовий синдром, із зазначенням його причин - тривалий стаж роботи ( 24 р. 5міс.) в умовах важкої фізичної праці, яка перевищувала ГДН, рівень фізичного перевантаження: підземний гірничий робітник очисного вибою на шахті «Родіна», підземний електрослюсар черговий та з ремонту обладнання на шахтах «Родіна», «Гігант» і «Саксагань», підземний гірничий майстер шахти «Гігант Дренажна», підземний прохідник на шахтах «Гігант» і «Саксагань», слюсар-сантехнік, майстер, механік паросилової дільниці шахти «Гігант», «Гігант Дренажна» (а.с. 15-18).

Згідно пункту 19 вказаного Акту визначено посади осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, а саме: адміністрації паросилового цеху РУ ім. Дзержинського, шахт «Саксагань», «Гігант» ВО «Кривбасруда», «Гігант-Дренажна» гірничорудного управління «Кривбасгідрозахист» і шахти «Родіна» ВАТ «КЗРК», порушення ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Внаслідок зазначеного вище хронічного професійного захворювання, Позивач 15.03.2006 пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 40% внаслідок професійного захворювання з 13.03.2006 безстроково, і встановлено третю групу інвалідності, що підтверджується копією довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ДНА 02 №08619 (а.с. 11-12).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Судом встановлено, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності первинно і безстроково у розмірі 40%, встановлення 3 групи інвалідності, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманого професійного захворювання у позивача змінилися умови життя, він відчуває біль та обмеження об`єму рухів в попереково-крижовому відділі хребта з іррадіацією в ноги, біль та обмеження рухів в шийному відділі хребта, плечових, ліктьових, колінних суглобах, його турбує відчуття затерпання та мерзлякуватості дистальних відділів рук, біль, важкість та відчуття затерпання в ногах, головний біль, підвищення артеріального тиску та задишку при незначному фізичному навантаженні.

Щодо посилань представника відповідача на те, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не є належним відповідачем, суд вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Так, наказом виробничого об`єднання виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» від 06 жовтня 1997 року № 120 було ліквідовано з 07.10.1997 структурні одиниці об`єднання шахти « Гігант » та «Родіна» та створено на їх базі структурну одиницю шахтоуправління «Родіна».

Відповідно до пункту 1 наказу виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» від 20 січня 1998 року № 12 було створено в складі об`єднання на правах структурної одиниці з фінансуванням з державного бюджету на базі шахти «Гігант» шахтоуправління «Родіна» шахту «Гігант-Дренажна», працюючу в спеціальному режимі гідрозахисту.

Згідно з наказом Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 262 створено державне підприємство «Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахисту» («Кривбасгідрозахист») на базі державного майна шахт «Гігант-Дренажна» та «Першотравнева-Дренажна» - структурних підрозділів виробничого об`єднання «Кривбасруда», шляхом їх відокремлення. Призначено правонаступником всіх майнових прав та обов`язків реорганізованого виробничого об`єднання «Кривбасруда» управління «Кривбасгідрозахист» у відповідній частині майнових прав та обов`язків, означених розподільчим балансом.

Згідно розподільчого балансу станом на 01 липня 1998 року до державного підприємства «Кривбасгідрозахист» перейшла менша частина основних засобів та інших позаоборотних активів шахт рудоуправління Першотравневе, а також шахт «Першотравнева-1», «Першотравнева-2», «Першотравнева», «Першотравнева-Дренажна» виробничого об`єднання «Кривбасруда». Більша частина цих активів залишилася на балансі виробничого об`єднання «Кривбасруда» (зокрема, залишкова вартість активів, що залишилась виробничому об`єднанню «Кривбасруда» за рядком 010 розподільчого балансу становить 537 396 крб, тоді як до управління «Кривбасгідрозахист» відійшло активів із залишковою вартістю лише 233 696 крб), що підтверджується актами приймання-передачі основних фондів та майна станом на 01 липня 1998 року.

Наказом Міністерства промислової політики України № 262 від 29 липня 1998 року створено підприємство «Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахисту» на базі державного майна шахт «Гігант-Дренажна» та «першотравнева-Дренажна» - структурних підрозділів Державного виробничого об`єднання (ДВО) «Кривбасруда», шляхом їх відокремлення. Призначено правонаступником всіх майнових прав і обов`язків реорганізованого ДВО «Кривбасруда» управління «Кривбасгідрозахист» у відповідній частині майнових прав та обов`язків, означених розподільчим балансом.

Наказом від 11 вересня 1998 року № 139 виключено зі складу структурних одиниць виробничого об`єднання «Кривбасруда» шахти «Гігант-Дренажна» та «Першотравнева-Дренажна» та створено на їх базі нове підприємство - державне підприємство «Кривбасгідрозахист».

Наказом Міністерства промислової політики України № 203 від 25 квітня 2002 року здійснено реорганізацію державного підприємства «Дирекція по реструктуризації гірничорудних підприємств Кривбасу шляхом перетворення у державне підприємство «Кривбасреструктуризація». На новостворене підприємство покладалась функція з із забезпечення виконання визначених проектами з реструктуризації шахти «Гігант» заходів з ліквідації об`єктів гірничорудних підприємств, післяліквідаційного моніторингу та усунення негативних екологічних наслідків їх діяльності, з фінансуванням витрати, пов`язаних з виконанням цих функцій.

У частині першій статті 37 Цивільного кодексу УРСР (який був чинним на момент перейменування виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда») було передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, що була чинною на час перейменування виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда») підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об`єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємних зобов`язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

Згідно із частинами першою та шостою статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні» ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.

При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

У пунктах 2.1 та 4.1 Положення про порядок поділу підприємств і об`єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20 квітня 1994 року № 43/79/5 (яке втратило чинність 25 серпня 2015 року), було закріплено, що відокремлення - це виділення зі складу підприємства (об`єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства із складу об`єднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення. Об`єктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об`єднань.

Розподільчий баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов`язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи.

Вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на ПАТ «Кривбасзалізрудком», суд виходить з того, що професійні захворювання виникли у позивача саме під час його перебування у трудових відносинах з виробничим об`єднанням по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», на якого законодавством було покладено обов`язок із забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці. Виробниче об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було перейменовано на державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат», перетворене на дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром» та у подальшому перетворене у відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат».

Зазначені правові висновки висловила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц.

Також суд, відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» не є відповідачем по справі, оскільки страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року, який набрав чинності з 01 квітня 2001 року.

Тобто, спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, починаючи з 01 січня 2006 року застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, були позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду. З цього часу суб`єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування такої шкоди, є роботодавець.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто в даному випадку з 15 березня 2006 року, а отже суд приходить до переконання, що Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» є належним відповідачем по справі.

Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18).

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому, суд враховує період роботи позивача на підприємстві відповідача в шкідливих умовах, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що позивачу первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням та третю групу інвалідності безстроково, що вказує на неможливість покращення стану здоров`я позивача в подальшому, незворотність негативних наслідків профзахворювання на житті позивача, і, виходячи з цих обставин, суд, вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 90 000 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 900 гривень.

Керуючись ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 90 000 (дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 900 (дев`ятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ЄДРПОУ 00191307, юридична адреса: 50029, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева, 1А.

Повне судове рішення складено та підписано 24 вересня 2020 року.

Суддя: О. В. Колочко