Рішення № 91753776, 11.09.2020, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/748/20

Провадження №2/173/512/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого: - судді Петрюк Т.М.

При секретареві - Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

06.05.2020 року до суду звернувся позивач АТ КБ «Приватбанк» з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

27.05.2020 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 року відкрите провадження по цивільній справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін на 11.09.2020 року.

Відповідачем в установлений строк відзив на позовну заяву не наданий, заява про визнання позовних вимог не надана.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором № б/н від 10.03.2011 року, яка виникла станом на 23.03.2020 року в загальній сумі 19268.10 грн., яка складається з наступного:

- 0.00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту;

- 8870.38 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

- 00.00 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- 3670.02 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочений кредит відповідно до ст. 625;

- 5333.98 грн., - нарахована за пеня;

- 0.00 грн., нарахована комісія;

- 500.00 грн., - штраф фіксована частина;

- 893.72 грн., - штраф процентна складова.

А також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102.00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне: відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг в зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 10.03.2011 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві.

Відповідач ознайомлений із Умовами і правилами надання банківських послуг, що діяли станом на час підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження (витяг із Умов і правил надання банківських послуг, з якими ознайомлено відповідача, копія наказу банку щодо затвердження умов і правил надання банківських послуг на момент підписання заяви, яка додана до позовної заяви).

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3 п. 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням і ініціативою Банку.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін в формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Пунктом 1.1.3.2.3 Договору передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору. До обов`язків кредитора відноситься інформування позивальника щодо внесення змін шляхом надання виписки по картковому рахунку. До обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійсненні операції на картрахунках.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Договором та Угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач своєчасно не надавав банку грошові кошти на погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що відображено у Розрахунку заборгованості за договором.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 станом на 23.03.2020 року має заборгованість в загальній сумі 19268.10 грн., яка складається з наступного:

- 0.00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту;

- 8870.38 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

- 00.00 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- 3670.02 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочений кредит відповідно до ст. 625;

- 5333.98 грн., - нарахована за пеня;

- 0.00 грн., нарахована комісія;

- 500.00 грн., - штраф фіксована частина;

- 893.72 грн., - штраф процентна складова.

Вказану суму заборгованості відповідач не сплачує в добровільному порядку, що й стало підставою звернення до суду.

Справа розглядалась в спрощеному провадженні без виклику сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 21.05.2018 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінило свою назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», при цьому відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про акціонерні товариства», зміна типу товариства, з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов`язаних із зміною назви. Тому в подальшому назва позивача вказується АТ КБ «ПРИВАТБАНК»

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг в зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 10.03.2011 року.

В підписаній відповідачем заяві зазначено, що він бажає отримати платіжну картку.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Судом встановлено, що підписана відповідачем заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Таким чином відповідач підтвердив свою згоду на укладення кредитного договору та кредитний договір, шляхом складання зазначеного вище документу, був укладений у належній письмовій формі.

Крім того положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним. Крім того відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем було активовано видану йому картку та останній активно користувався виданою йому карткою, отримував кредитні кошти та періодично вносив грошові суми на погашення кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, та випискою з особового рахунку тобто відповідач фактично виконував умови укладеного договору.

З заяви, яка подавалась відповідачем до банківської установи вбачається, що відповідач ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку, що підтверджується підписом відповідача в поданій заяві.

Тобто укладений договір відповідав як волі так і волевиявленню відповідача.

Крім того, судом встановлено, що сторони уклали договір про приєднання, керуючись ч. 1 ст. 634, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін в формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілими всім споживачам і доведеними до їх відома. В зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладання кредитного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до таких умов, з якими він ознайомлений.

Умови укладеного між сторонами кредитного договору встановлені Умовами та Правилами надання банківських послуг. З заповненої позивачем заяви вбачається, що він ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які розміщені на сайті ПриватБанку www/prіvatbank/ua/, який зазначений у заповненій відповідачем заяві, про що мається підпис відповідача. З чого суд приходить до висновку, що як при підписанні договору і отриманні банківської картки відповідач був ознайомлений з Умовами і Правилами надання банківських послуг, так і в будь-який час міг самостійно ознайомитись з ними та з будь-якими змінами до них.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку» з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 «Умов та правил надання банківських послуг».

Пунктом 1.1.3.2.3 Договору передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Договору. Відповідно до п.1.1.2.3. до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійсненні операції на картрахунках.

Дані положення Умов та Правил надання банківських послуг, з якими погодився відповідач, відповідають положенням ст. 1056-1 ЦК України, а саме ч.1, 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли на час надання відповідачу кредиту передбачена змінювана процентна ставка.

Відповідно до ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України - якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.

У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов`язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов`язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.

Аналогічні положення передбачені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, для яких приєднався відповідач.

Таким чином Умовами та правилами надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач передбачений порядок інформування про зміну процентної ставки, який не передбачає обов`язку банку у письмовій формі повідомляти позичальника про зміну процентної ставки. А таке повідомлення могло бути здійснене за наведеними вище способами за вибором відповідача.

Приєднавшись до Умов та Правил надання банківських послуг відповідач погодився з даними положеннями та отримувати відповідну інформацію у встановлений спосіб.

Крім того, як ст. 1056-1 ЦК України так і Умовами та Правилами надання банківських послуг відповідачу надавалась можливість подати заяву про розірвання кредитного договору та погасити заборгованість за кредитним договором за раніше діючою процентною ставкою у випадку незгоди із підвищенням процентної ставки.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Уклавши із публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідач ОСОБА_1 порушив договірні зобов`язання, що в свою чергу призвело до виникнення заборгованості, яка згідно з розрахунком позивача станом на 23.03.2020 року має заборгованість в загальній сумі 19268.10 грн., яка складається з наступного:

- 0.00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту;

- 8870.38 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

- 00.00 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- 3670.02 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочений кредит відповідно до ст. 625;

- 5333.98 грн., - нарахована за пеня;

- 0.00 грн., нарахована комісія;

- 500.00 грн., - штраф фіксована частина;

- 893.72 грн., - штраф процентна складова.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Тобто із зазначеної анкети-заяви, які підписані відповідачем, вбачається, що сторони погодили розмір кредитного ліміту та процентів за користування кредитом.

В правовій позиції, викладеній в постанові від 10.04.2019 року у справі № 356/1635/16-ц Верховний суд України дійшов висновку, що недоведеність факту отримання відповідачем платіжної картки із встановленим лімітом кредитування та отримання позичальником кредитних коштів, а також відсутність кредитних правовідносин між сторонами не може вважатись обґрунтованим, оскільки неможна вважати неукладеним договір після повного чи часткового його виконання його сторонами.

І як вже зазначалось вище, відповідач користувався кредитними коштами та вносив платежі на погашення кредиту. Тобто частково виконував укладений з позивачем кредитний договір.

У постанові Верховного суду України від 28.03.2019 року у справі № 428/2873/17 Верховний Суд у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК» позичальник погоджується з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору; приєднання до умов і правил надання банківських послуг є укладання договору з банком; саме по собі посилання на не ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних в відносин.

У постанові від 06.02.2018 року в справі № 755/2720/16-ц Верховний Суд у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що підписавши заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в якій позичальник виявив бажання отримати кредитні кошти та підтвердив, що він ознайомлений і погоджується з Умовами і Тарифами банку; при цьому Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ним не потрібен, якщо саме ці Умови і Правила були чинними під час укладення договору.

В постанові від 17.04.2019 року у справі № 666/388/16-ц Верховний Суд у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що посилання у касаційній скарзі на не підписання позичальником умов та правил надання банківських послуг та не ознайомлення із їх змістом, не може бути підставою для визнання не укладеними кредитних правовідносин, оскільки з огляду на ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а за обставин укладання між сторонами договору про приєднання у момент підписання анкети-заяви відповідач мав право вимагати від банку умов та правил надання банківських послуг або відмовитись від укладення кредитного договору в такій формі.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, відповідач підписав заяву про приєднання умов і Правил надання банківських послуг, просив видати йому кредитну картку «універсальна» та своїм підписом підтвердив, що він ознайомлений з Умовами, Правилами і Тарифами банку. Також в довідці про умови кредитування вказана базова відсоткова ставка.

Також позивачем надано довідку про зміну умов кредитування, згідно якої 13.04.2011 року відповідачу встановлено кредитний ліміт до 300 грн., який в подальшому неодноразово збільшувався.

Згідно наданої позивачем довідки вбачається, що відповідачу п`ять разів перевипускалась кредитна карта, останній раз 13.02.2018 року, строк дії якої до 10/21 року.

Оцінюючи всі надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що доказів повернення кредиту відповідачем на час розгляду справи судом сторонами не надано. За даних обставин суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками, оскільки відповідач не спростував отримання банківської картки та отримання за нею кредитних коштів, користування кредитними коштами (що вбачається із розрахунку заборгованості за кредитом). Крім того відповідач частково вносив кошти на погашення заборгованості за укладеним кредитним договором, що в свою чергу підтверджує факт укладання кредитного договору та визнання відповідачем заборгованості за укладеним кредитним договором. Кошти, що вносились відповідачем, зараховувались на погашення відсотків за укладеним кредитним договором, що також підтверджує, що відповідач був обізнаний з відсотковою ставкою та погоджувавсь з нею.

За даних обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості за тілом кредиту, суд виходить з наступного.

Позивачем в позовних вимогах зазначений розмір заборгованості за простроченим тілом кредита в сумі 8870,38 грн., який позивач просить стягнути з відповідача.

Однак відповідно до Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 , 31 січня 2017 року кредитний ліміт було збільшено до 7100 грн., 30 червня 2019 року зменшено до 0,00 грн. та більше кредитний ліміт не змінювався.

Отже суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 8870,38 грн., так як позивачем не обґрунтовано законність такого нарахування. Оскільки банком не доведений розмір заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 8870,38 грн., суд вважає за можливе обмежити стягнення тіла кредиту в межах наданого відповідачеві максимального розміру кредитного ліміту в сумі 7100,00 грн., який і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги,кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно укладеного між сторонами договору у вигляді анкети-заяви від 10.03.2011 року, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В підписаній сторонами Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Аналогічний висновок зроблений у Постанові Великої палати Верховного Суду від 03.09.2019 року у справі № 342/180/17.

На підставі чого суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за укладеним кредитним договором б/н від 10.03.2011 року, яка виникла станом на 23.03.2020 року в загальній сумі 10770.02 грн., яка складається з наступного:

- 7100.00 грн., - заборгованість за простроченим тілом кредиту:

- 3670.02 грн., заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочений кредит відповідно до ст. 625.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1174.93 грн., пропорційно задоволених позовних вимог. В іншій частині понесені судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 10 березня 2011 року, яка виникла станом на 23 березня 2020 року в сумі 10770 (десять тисяч сімсот сімдесят) грн. 02 коп., яка складається з наступного:

- 7100.00 грн., - заборгованість за простроченим тілом кредита

- 3670.02 грн., заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочений кредит відповідно до ст. 625.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) 1174 (одну тисячу сто сімдесят чотири) грн. 93 коп. на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору, в іншій частині понесені судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо така апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги, рішення суду набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому судове рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний тест рішення складений 11.09.2020 року.

Суддя Петрюк Т.М

Направлене до ЄДРСР: 24.09.2020 року

Дата набрання законної сили: 13.10.2020 року