Рішення № 91753325, 24.09.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5942/20

Провадження № 2-а/161/253/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Борсук К.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кухарської О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про визнання незаконною та скасування постанови, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

15 квітня 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що адміністративне правопорушення він не вчиняв, а у відповідача відсутні докази його вчинення.

З наведених підстав просить суд визнати незаконною та скасувати постанову відповідача серії ДП 18 №241137 від 05 квітня 2020 року, справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у письмовому відзиві позов не визнав та вказав на те, що позивач не виконав вимоги знаку «Стоп-контроль» та не зупинив свій транспортний засіб перед ним. Також позивач на вимогу працівника поліції не пред`явив посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс ОСЦПВВТЗ.

Представник відповідача у судовому засіданні просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 квітня 2020 року о 08 год. 25 хв. інспектором роти №3 батальйону УПП у Волинській області старшим лейтенантом поліції Русинчуком Павлом Володимировичем у м. Луцьку по вул. Ковельська, 102, винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 №241137, у якій зафіксовано. що 05 квітня 2020 року о 07 год. 50 хв. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на автодорозі М-19, у с. Зміїнець Луцького району по вул. Луцька, 2А, керуючи автомобілем Honda CR-V, НОМЕР_1 , не виконав вимогу знаку 3.41 «Стоп-контроль» та здійснив проїзд без зупинки, та не пред`явив перелік документів, передбаченим п.2.1 «а» ПДР. У зв`язку з цим, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, з накладенням, на підставі ст.36 КУпАП, остаточного адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.

Вказану постанову позивач отримав того ж дня наручно, а оскаржив до суду 15 квітня 2020 року, тобто в межах десятиденного строку, який встановлений у ст.286 КАС України.

Надаючи правову оцінку спірній постанові, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.1 ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);

ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення);

Одночасно, п.2.4 «а» ПДР визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Таким чином, чинні правила дорожнього руху зобов`язують водія, на вимогу поліцейського, пред`явити для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, та страховий поліс про укладення договору ОСЦПВВНТЗ.

Однак, суд зауважує, що чинним законодавством передбачені різні способи пред`явлення цих документів, як в електронному, так і паперовому (фізичному) вигляді.

Так постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2019 р. № 956 «Про реалізацію експериментального проекту щодо застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу» погоджено з пропозицією Міністерства цифрової трансформації та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом 2019-2020 років експериментального проекту щодо застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, які можуть пред`являтися поліцейським замість посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виготовлених на бланках, для підтвердження водієм права керування та права користування транспортним засобом.

Цією ж постановою затверджено Порядок застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (далі - Порядок).

Пунктами 6 та 7 вищенаведеного порядку визначено, що Е-посвідчення та е-свідоцтво пред`являються власником транспортного засобу на смартфоні без додаткового пред`явлення посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виготовлених на бланках, а також документа, що посвідчує особу.

Поліцейський проводить перевірку достовірності пред`явлених особою е-посвідчення та е-свідоцтва за допомогою технічних засобів, зокрема з використанням унікального електронного ідентифікатора (QR-коду) та відомостей з єдиної інформаційної системи МВС.

В розглядуваному випадку, як видно з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, 05 квітня 2020 року о 08:01:07 (файл 20200405200918000758.mov) позивач пред`являє поліцейському смартфон, з відкритим додатком «Дія» та відображеним QR-кодом його документу.

На вказане, на переконання суду, поліцейський реагує не належним чином, а саме, замість того, щоб виконати п.7 Порядку, а саме провести перевірку достовірності документу за допомогою технічних засобів, зокрема з використанням унікального електронного ідентифікатора (QR-коду), він починає казати позивачу, що він не розуміє, що це за QR-код і як його перевіряти.

Представник відповідача у письмовому відзиві також стверджує, що пред`явлений QR-код є незрозумілим, але суд відхиляє ці твердження, адже з відеозапису чітко видно, що він пред`явлений саме у відкритому додатку «Дія», тому поліцейський повинен був перевірити його, а не дискутувати з позивачем про його неналежність, чи неналежність, без фактичної перевірки технічними засобами.

Загальна конфліктність ситуації, яка виникла між позивачем та співробітником відповідача, та яка зафіксована на відео, не звільняло поліцейського від належного виконання своїх обов`язків, зокрема належної перевірки документів позивача за допомогою пред`явленого ним додатку «Дія».

В такому випадку, оскільки позивач скористався своїм законним правом пред`явити документи в електронному вигляді у додатку «Дія», а поліцейський, з невідомих суду причин, не перевірив їх у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Що стосується наявності у діях позивача правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, у вигляді порушення вимоги дорожнього знаку 3.41 «Стоп-контроль», суд зазначає наступне.

В оскаржуваній постанові міститься посилання на письмові покази свідка ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем військової частини 1141 Національної гвардії України та у той самий день та час здійснював охорону громадського порядку разом з працівниками поліції на тимчасовому блок-пості у с. Зміїнець Луцького району.

У вказаних письмових поясненнях свідок ОСОБА_2 вказав, що дійсно він бачив як водій автомобіля Honda CR-V, НОМЕР_1 , не виконав вимогу знаку 3.41 «Стоп-контроль» та здійснив проїзд без зупинки.

Вказаний свідок був допитаний судом безпосередньо у судовому засіданні та надав аналогічні за змістом покази.

Будь-яких сумнівів у правдивості показів цього свідка у суду не виникає, оскільки вони є послідовними та такими, що узгоджуються з письмовими матеріалами справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема, поясненнями свідків.

Оскільки чинним КУпАП передбачена можливість доведеності вини особи у вчиненому адміністративному правопорушенні показами свідка, враховуючи, що такі покази були отримані працівником відповідача до винесення оскаржуваної постанови, посилання на них містяться у цій постанові, а сам свідок був повторно, під присягу, допитаний судом, суд дійшов висновку, що в діях позивача дійсно був склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а отже оскаржувана постанова в цій частині є правомірною.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки судом на підставі наданих доказів встановлена обґрунтованість та правомірність оскаржуваного рішення відповідача в частині притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, але встановлена її необґрунтованість в частині притягнення до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП., суд дійшов висновку, що слід частково скасувати оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, із одночасною зміною заходу стягнення, адже санкція ч.1 ст.122 КУпАП є меншою, ніж за ч.1 ст.126 КУпАП.

У задоволенні вимоги про визнання постанови незаконною слід відмовити, адже такого способу захисту порушеного права ст.286 КАС України не передбачає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року № 543/775/17 зроблений правовий висновок, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач при зверненні до суду судовий збір не сплачував, а отже суд вирішує питання про його достягнення у рішенні за результатом розгляду справи.

На думку суду, оскільки позов задовольняється частково, справедливим буде покладення судового збору у рівних частинах на обох сторін.

Тому, на підставі ст.139 КАС України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, з позивача та відповідача на користь держави слід стягнути по 210,20 грн. з кожного.

Керуючись статтями 139, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати постанову інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області старшого лейтенанта поліції Русинчука Павла Володимировича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 №241137, в частині притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення в цій частині - закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Постанову інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області старшого лейтенанта поліції Русинчука Павла Володимировича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 №241137, в частині притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП - залишити без змін, змінивши захід стягнення зі штрафу у розмірі 425,00 грн., на штраф у розмірі 255,00 грн. (двісті п`ятдесят п`ять гривень). Виключити із постанови посилання на ст.36 КУпАП.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 210,20 грн. (двісті десять гривень двадцять копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Волинській області на користь держави судовий збір у розмірі 210,20 грн. (двісті десять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачем у справі є Управління патрульної поліції у Волинській області, адреса місцезнаходження м. Луцьк, вул. Залізнична, 15.

Повне судове рішення складено, підписано та проголошено 24 вересня 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Л.М. Присяжнюк