Рішення № 91750444, 22.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 року м. Київ № 640/8148/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця»доПечерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції провизнання протиправною та скасування постанови від 28.02.2020р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) коваль Л.І. про відкриття виконавчого провадження ВП №61408592 від 28.02.2020 року на виконання постанови ВП 60953721 від 11.01.2020 року.

Ухвалою суду від 03.09.2020 р. відкрито провадження у справі в порядку визначеному статями 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови від 28.02.2020р. ВП № 61408592 про відкриття виконавчого провадження, на виконання постанови ВП №60953721 від 11.01.2020р., оскільки Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" №145-ІХ від 02.10.2019р. встановлено заборону вчиняти виконавчі дії стосовно АТ "Українська залізниця". Таким чином позивач вважає, що всі відкриті станом на 20.10.2019 року виконавчі провадження, в тому числі і ВП №61408592, де боржником є АТ "Українська залізниця", підлягають завершенню, а виконавчі документи - поверненню стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

10.09.2020 року, суд, відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

21 вересня 2020 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» не заборонено вчиняти дії щодо стягнення грошових коштів з підприємства, які входять до переліку затверджених цим Законом. Факти, які викладені в позовній заяві, ґрунтуються лише на суб`єктивному трактуванню позивачем норм законодавства. А тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

11 січня 2020 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №60953721 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року по справі № 910/11115/19 про стягнення з акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГТРАНС» заборгованість у розмірі 175 951,60 грн.

19 лютого 2020 року рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 року по справі №910/11115/19 виконано в добровільному порядку згідно платіжного доручення №2568756 від 19.02.2020 року, про що повідомлено державного виконавця.

28 лютого 2020 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Коваль Любов Іванівною відкрито виконавче провадження №61408592 на виконання постанови №60953721 від 11 січня 2020 року про стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь держави виконавчого збору у розмірі 175 951,60 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегулювано Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України "Про виконавче провадження" від від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404), Законом України від 02.10.2019 р. № 145-ІХ «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» ( далі - Закон № 145-ІХ).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 тієї ж статті передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 27 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

У відповідності до абзацу 1 частини 4 цієї ж статті Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 27 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем була оскаржена постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 11.01.2020р., винесена в рамках виконавчого провадження № 60953721, що в свою чергу, дозволяє дійти висновку про її чинність станом на день розгляду даної адміністративної справи.

Крім того, суд звертає увагу, що предметом спору в даному судовому розгляді є виключно постанова про відкриття виконавчого провадження № 61408592 від 28.02.2020р.

20.10.2019 року набрав чинності Закон України від 02.10.2019р. № 145-ІХ «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Пунктом 3 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 145-ІХ передбачено, що забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Підприємство АТ "Укрзалізниця" включено до вказаного Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, що є додатком до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Суд зазначає, що з урахуванням заборони, встановленої пунктом 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", в комплексі з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону № 145-ІХ, законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-ІХ, було покладено як принцип обов`язковості виконання рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.

Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Тобто вказаною нормою Закону № 145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти.

Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» в частині стягнення грошових коштів, а тому за даних обставин справи, постанова державного виконавця скасуванню не підлягає.

Зазначена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 30.07.2020р. у справі №910/5546/20, постанові Верховного Суду від 11.11.2019 року №910/5546/19.

В даному випадку, примусовому виконання підлягав наказ Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року у справі № 910/11115/19, який передбачав стягнення з позивача саме грошових коштів.

Крім того, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 року у справі №910/11115/19 залишеною без змін Північним апеляційним господарським судом від 17.06.2020 року, встановлено, що пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-ІХ не заборонено звертати стягнення на грошові кошти.

Вказаний висновок підтверджується позицією Міністерства юстиції України, викладеною у листі № 35/20.4.2/-20 від 13.01.2020, де вказано:

«…в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №145-ІХ, законодавцем було покладено як принцип обов`язковості виконання рішень, закріплений в Конституції України та в Законі України, так і необхідністю збереження об`єктів державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур. Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Тобто вказаною нормою Закону №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства - грошові кошти та товари.».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 року у справі №910/11115/19 з тих самих підстав, що підлягають дослідженню в даній справі, відмовлено у визнанні неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови у виконавчому провадженні № 60953721 про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2020р. та скасуванні постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2020р. у виконавчому провадженні № 60953721.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 28.02.2020 року ВП№ 61408592 є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята в межах повноважень та у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця (49600, пр. Д. Яворницького 108, місто Дніпро, код ЄДРПОУ 40081237) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені положеннями ст. 255, ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.ст. 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.В. Амельохін