Рішення № 91750274, 23.09.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2020 року Чернігів Справа № 620/2306/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зайця О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просить визнати протиправними дії та бездіяльність територіального управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою та зобов`язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області нарахувати та виплатити вихідну неоподатковану допомогу судді у зв`язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 246500 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, відмовляючи у виплаті вихідної допомоги, протиправно послався на те, що на час звільнення не було норми закону, яка передбачала б виплату вихідної допомоги. Рішенням КСУ від 25.04.2020 підтверджено незаконність застосування ст. 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у встановлений судом строк надав відзив на позов, в якому із позовними вимогами не погодився, зазначивши, що оскільки станом на день виходу позивача у відставку (08.09.2016) виплата вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою законодавством передбачена не була, тому така вихідна допомога не виплачувалася.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 № 1515-VIII позивачка звільнена з посади судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у зв`зку з виходом у відставку, а наказом в.о. голови Ніжинського міськрайонного суду від 14.09.2016 №64-ос відрахована зі штату суду.

На день звільнення відповідачем не було ні нараховано, ні сплачено вихідну неоподатковану допомогу судді у зв`язку з відставкою, яка передбачена статтею 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції до 01 квітня 2014 року), у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою

21 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Територіального управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області з заявою про нарахування та сплату вихідної неоподаткованої допомоги.

Листом від 27 травня 2020 року їй було відмовлено. Зазначена відмова відповідачем обгрунтована тим, що на час виходу у відставку статтю 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», виключено відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», у зв`язку з чим правові підстави для виплати допомоги відсутні.

Не погоджуючись з такими діями, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Так, із набранням чинності Законом України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" питання вихідної допомоги регулювалося ст.136 цього Закону, відповідно до якої судді, який вийшов у відставку, виплачувалася вихідна неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Однак, Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", який набрав чинності 01.04.2014, було внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме виключено ст.136 даного Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

15.04.2020 рішенням №2-р(ІІ)/2020 Другого сенату Конституційного Суду України у справі № 3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII.

Конституційний суд зазначив, що юридичне регулювання питання вихідної допомоги судді в разі його виходу у відставку законодавець неодноразово змінював.

Так, згідно із частиною третьою статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ зі змінами (далі - Закон № 2862) (втратив чинність на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ, далі - Закон №2453) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Законом № 2453-VI змінено розмір суддівської винагороди (стаття 129), зокрема встановлено поетапне збільшення посадового окладу судді і відповідно зменшено розмір вихідної допомоги судді у зв`язку з виходом у відставку (стаття 136).

У підпункті 1 пункту 2 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Закону № 2453 було передбачено втрату чинності статтею 43 Закону № 2862 з 1 січня 2011 року, тобто через п`ять місяців після набрання чинності Законом № 2453, отже, законодавець встановив достатній перехідний період (розумний часовий проміжок) з моменту офіційного опублікування Закону № 2453-VI до втрати чинності нормами, які регулюють питання виплати вихідної допомоги судді у разі його виходу у відставку.

Відповідно до Закону № 1166, який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, із Закону № 2453-VI, зокрема, виключено статтю 136, що передбачала право судді, який вийшов у відставку, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України).

У контексті принципу верховенства права важливим є встановлення при внесенні змін до законодавства розумного часового проміжку між офіційним оприлюдненням закону і набранням ним чинності.

Згідно з частиною п`ятою статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Конституційний Суд України наголосив, що Закон № 1166 був ухвалений парламентом 27 березня 2014 року та опублікований 31 березня 2014 року в газеті "Голос України", що підтверджують загальнодоступні відомості, розміщені на офіційному вебпорталі Верховної Ради України. За положенням абзацу першого пункту 2 розділу ІV "Прикінцеві положення" Закону № 1166, у якому визначено умови набрання чинності окремими положеннями Закону № 1166, підпункт 1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166 набрав чинності з 1 квітня 2014 року, тобто з наступного дня після опублікування Закону № 1166.

Оскільки можливість реалізації суддею права на вихідну допомогу в розмірах та порядку, встановлених до внесення змін оспорюваним положенням Закону № 1166, залежала від фактичної можливості судді реалізувати право на відставку, то зміни в юридичному регулюванні цього питання (зокрема, виключення статті 136 із Закону № 2453-VI ) мали б бути зваженими, обґрунтованими та доведеними до суддів заздалегідь, тобто з дотриманням достатнього перехідного періоду.

Верховна Рада України, скасовуючи вихідну допомогу суддям, що виходять у відставку, мала встановити достатній перехідний період (розумний часовий проміжок), пов`язаний з набранням чинності положенням підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166.

На думку Конституційного Суду України, встановлений перехідний період, пов`язаний з набранням чинності оспорюваним положенням Закону № 1166, з 31 березня по 1 квітня 2014 року є очевидно недостатнім, оскільки не охоплює фактичної тривалості встановленого законодавством порядку реалізації суддею права на відставку. Внаслідок цього судді, які станом на 1 квітня 2014 року вже мали право на відставку та вихідну допомогу, але продовжували перебувати на посаді судді, стимульовані вихідною допомогою, не змогли належним чином підготуватися до нового юридичного регулювання.

Зважаючи на викладене, Конституційний Суд України констатував, що перехідний період між опублікуванням Закону № 1166 та набранням чинності положенням підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166 (менше одного дня) був явно недостатнім для того, щоб суб`єкти права (судді, які на момент набрання чинності Законом № 1166 мали право на вихід у відставку, але станом на 1 квітня 2014 року ще ним не скористалися) змогли адаптуватися до законодавчих новел та скоригувати свої дії для реалізації права на відставку і, відповідно, отримати вихідну допомогу в розмірі, встановленому законодавством до внесення змін Законом № 1166.

Наведене дає підстави стверджувати, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166 суперечить частині першій статті 8 Конституції України з огляду на його невідповідність принципові верховенства права у частині, що стосується легітимних очікувань особи.

Положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 15.04.2020 відновлено дію статті 136 Закону №2453, що передбачала наступне: "Судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. У разі якщо суддя, відставка якого була припинена у зв`язку з повторним обранням на посаду, знову подасть заяву про відставку, виплата вихідної допомоги не здійснюється".

Враховуючи, що ОСОБА_1 вийшла у відставку під час дії Закону № 2453-VI, а тому після ухвалення вищевказаного рішення Конституційного Суду України, вона набуває право на отримання вихідної допомоги відповідно до ст.136 Закону № 2453-VI.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Зобов`язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну неоподатковану допомогу судді у зв`язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 246500 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23 вересня 2020 року.

Суддя О.В. Заяць