Ухвала суду № 91749719, 24.09.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

24 вересня 2020 р. Справа № 480/3898/20

Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Сумської міської ради та її виконкому про визнання бездіяльності протиправною, дій незаконними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Сумської міської ради та її виконкому, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність та незаконні дії керівника Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради Стрижової Алли Вікторівни щодо невиконання імперативних вимог ст. 19 Конституції України, законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про звернення громадян", перевищення повноважень згідно рішень Сумської міської ради «Про Регламент «Центру надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради» від 30 жовтня 2013 року № 2757-МР, «Про Положення про управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради» від 24 грудня 2015 року № 163 -МР;

- визнати протиправною бездіяльність та незаконні дії голови міста ОСОБА_2 за невиконання імперативних вимог ст. 19 Конституції України, законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про звернення громадян", не виконання повноважень голови Сумської міської ради та її виконкому;

- зобов`язати Голову міста забезпечити розгляд Сумською міською радою на засіданнях відповідних постійних комісій протягом трьох діб після набрання постанови суду законної сили, заяв позивача: вих. № 09/21 від 10 вересня 2019 р., вих. № 09/21 від 11 вересня 2019 р., та скарг вих. № 12/14 від 10 грудня 2019 р., вих. № 12/23 від 19 грудня 2019 р., вих. № 02/07 від 05 лютого 2020 року, вих. № 02/09 від 07 лютого 2020 року та надати відповідь згідно вимог чинного законодавства;

- зобов`язати Голову міста розглянути за особистої присутності ОСОБА_1 скарги вих. № 11/43 від 25 листопада 2019 р., вих. № 11/48 від 29 листопада 2019 р., вих.. № 12/13 від 10 грудня 2019 р., вих. № 12/24 від 19 грудня 2019 р., вих. № 01/04 від 08 січня 2020 р., вих. № 02/07 від 05 лютого 2020 року, вих. № 02/09 від 07 лютого 2020 року протягом трьох діб після набрання постанови суду законної сили та надати відповідь згідно вимог чинного законодавства;

- стягнути з Сумської міської ради 500000 (п`ятсот тисяч гривень 00 коп.) на відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, що відповідає завданим позивачу впродовж 30 років психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, що кваліфікуються ЄСПЛ як такі, що завдають моральної шкоди;

- зобов`язати Сумську міську раду у 3-денний термін перерахувати зазначені кошти 500000 (п`ятсот тисяч гривень 00 коп.) за реквізитами: установа АТ «Ощадбанк», МФО банку 337568, код ЄДРПОУ 09337356, назва власника карткового рахунку ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 , номер карткового рахунку НОМЕР_2 ;

- визнати невчинення відповідачами дій з надання позивачу відповідей у відповідності до наведених вимог чинного законодавства що покладено на Сумську міську раду та її виконком які по цей час відповідачі не виконали, що містить ознаки непрямої дискримінації встановленою, а також, що непряма дискримінація мала місце.

Ухвалою суду від 30.06.2020 залишено без руху позов ОСОБА_1 до Сумської міської ради та її виконкому про визнання бездіяльності протиправною, дій незаконними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, у зв`язку з тим, що він поданий з порушенням вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).

Цією ухвалою позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- уточнити суб`єктний склад учасників справи, а саме чітко вказати імена (найменування) осіб, які є відповідачами, та їх реквізити;

- уточнити позовні вимоги та вказати, які саме дії та бездіяльність відповідачів ним оскаржуються;

- надати суду докази сплати судового збору на суму 1681,60 грн. за наступними реквізитами: отримувач: Сумська міська отг/Адмін.окружн.суд/22030101; код отримувача (код ЄДРПОУ): 37970593; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA878999980313151206084018540; код класифікації доходів бюджету: 22030101 або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;

- додати до позовної заяви належним чином засвідчені копії заяв: вих. № 09/21 від 10 вересня 2019 р., вих. № 09/21 від 11 вересня 2019 р.; та скарг: вих. № 11/43 від 25 листопада 2019 р., вих. № 11/48 від 29 листопада 2019 р., вих. № 12/13 від 10 грудня 2019 р., вих. № 12/24 від 19 грудня 2019 р., вих. № 01/04 від 08 січня 2020 р., вих. № 02/07 від 05 лютого 2020 року, вих. № 02/09 від 07 лютого 2020 року.

При цьому, суд зазначає, що позивач додатково надав суду позовну заяву, в якій визначив відповідачами керівника Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради Стрижову Аллу Вікторівну та голову Сумської міської ради та її виконкому Лисенка Олександра Миколайовича.

06.07.2020 на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій позивач, заявив відвід судді Дісці А.Б. Зазначений відвід позивач обґрунтовував тим, що на його думку, суддя невірно застосувала процесуальний закон та необґрунтовано залишив подану ним позовну заяву без руху, безпідставно не звільнила його від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про судовий збір" та Закону України "Про захист прав споживачів".

Ухвалою суду від 07.07.2020 заяву про відвід судді визнано необґрунтованою та в порядку ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передано її на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про заявлений відвід.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву позивача про відвід судді ОСОБА_3 розподілено судді Прилипчуку О.А.

Ухвалою судді Прилипчука О.А. від 08.07.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дісці А.Б.

08.07.2020 ОСОБА_1 на електронну адресу суду надіслав заяву, в якій повторно заявив відвід судді ОСОБА_3 . Зазначений відвід позивач обґрунтовував тим, що наведені в ухвалі від 07.07.2020 заперечення щодо підстав відводу не ґрунтуються на міжнародному праві, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV, як джерела права в Україні, ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", не враховують висновків прецедентних рішень ЄСПЛ, КСУ, ВСУ, ВС, а тому наведені в ухвалах від 30.06.2020 та 07.07.2020 судді Діска А.Б. висновки встановлено не на підставі всіх вимог діючого законодавства, а згідно зробленого суддею аналізу наведених норм КАС, що стало підставою для порушення суддею Діска А.Б. імперативних вимог ст. 19 Конституції та вчинення дій поза межами та не у спосіб цієї статті, а також ст. 169 КАС за відсутність мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону з зазначенням конкретних статей, яким керувався суд, постановляючи ухвалу, що є припущенням, не містить правового обґрунтування і тому не може вважатися належною правовою кваліфікацією за чого саме ухвала є незаконною та свідчить про невиконання суддею Діска А.Б. імперативних норм прямої дії - ст. 19 Конституції та ст. 242 КАС України.

Ухвалою суду від 08.07.2020 заяву про відвід судді визнано необґрунтованою та в порядку ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передано її на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про заявлений відвід.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву позивача про відвід судді Дісці А.Б. розподілено судді Савицькій Н.В.

Ухвалою судді Савицької Н.В. від 09.07.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дісці А.Б.

10.07.2020 ОСОБА_1 на електронну адресу суду надіслав заяву від 09.07.2020, в якій позивач повторно заявив відвід судді ОСОБА_3 , вказуючи на те, що при постановленні ухвал від 30.06.2020, 07.07.2020 та 08.07.2020, суддя Діска А.Б. вийшла за межі наданих повноважень, прийняла безпідставне рішення за особистого аналізу чинного законодавства - тобто в спосіб, не встановлений правовими актами держави, за чого ухвали від 30.06.2020, 07.07.2020 та 08.07.2020 є необгрутованими, тому їх вимоги не підлягають виконанню в т.ч. за ч. 1 ст. 19 Конституції України як прямо не передбачені законодавством за примусом його робити не передбаченого законодавством. При цьому, позивач посилається на ч. 4 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, а також висновок з практики ЄСПЛ, що сумніви можуть бути фактично необгрунтованими, достатньо того, що в розумної людини, на її погляд, вони викликають побоювання стосовно упередженості суду.

Ухвалою суду від 10.07.2020 заяву про відвід судді визнано необґрунтованою та в порядку ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передано її на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про заявлений відвід.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву позивача про відвід судді ОСОБА_3 розподілено судді Кунець О.М.

Ухвалою судді Кунець О.М. від 10.07.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дісці А.Б.

17.07.2020 ОСОБА_1 на електронну адресу суду надіслав заяву від 15.07.2020, в якій позивач повторно заявив відвід судді ОСОБА_3 , вказуючи на те, що при постановленні ухвал від 30.06.2020, 07.07.2020, 08.07.2020 та 10.07.2020, суддя ОСОБА_3 вийшла за межі наданих повноважень, прийняла безпідставне рішення за особистого аналізу чинного законодавства - тобто в спосіб, не встановлений правовими актами держави, за чого ухвали від 30.06.2020, 07.07.2020, 08.07.2020 та 10.07.2020 є необгрутованими, тому їх вимоги не підлягають виконанню в т.ч. за ч. 1 ст. 19 Конституції України як прямо не передбачені законодавством за примусом його робити не передбаченого законодавством.

Ухвалою суду від 17.07.2020 заяву про відвід судді визнано необґрунтованою та в порядку ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передано її на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про заявлений відвід.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву позивача про відвід судді ОСОБА_3 розподілено судді ОСОБА_4 .

Ухвалою судді Осіпової О.О. від 20.07.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дісці А.Б.

24.07.2020 ОСОБА_1 на електронну адресу суду надіслав заяву від 23.07.2020, в якій позивач повторно заявив відвід судді ОСОБА_3 , вказуючи на те, що при постановленні ухвал від 30.06.2020, 07.07.2020, 08.07.2020, 10.07.2020 та 17.07.2020, суддя ОСОБА_3 вийшла за межі наданих повноважень, без правового обгрунтування прийняла безпідставне рішення за особистого аналізу чинного законодавства - тобто в спосіб, не встановлений правовими актами держави, за чого ухвали від 30.06.2020, 07.07.2020, 08.07.2020, 10.07.2020 та 17.07.2020 є необгрутованими та прийнятими не у відповідності з вимогами законодавства та прецедентних рішень ЄСПЛ та ВС. Тому, посилаючись на ч. 4 ст. 36 КАС України та висновок з практики ЄСПЛ, вважає, що сумніви щодо неупередженості судді можуть бути фактично необгрунтованими, достатньо того, що в розумної людини, на її погляд, вони викликають побоювання стосовно упередженості суду.

Також у своїй заяві ОСОБА_1 просив забезпечити дотримання передбачених ст. 44 КАС України прав учасника, вимагав заяву про відвід розглянути у судовому засіданні за його особистої та обов`язкової участі судді Діска А.Б., де заслухати за вимогами ст. 3, 8 Конституції України пояснення судді Діска А.Б., яка, як посадова особа судової гілки влади, має відповідати за свою діяльність перед носієм влади ОСОБА_1 , як представником Народу України, з обґрунтуванням наведених порушень чинного законодавства з їх фіксуванням, як підставою притягнення її до відповідальності.

Ухвалою суду від 31.08.2020 заяву про відвід судді визнано необґрунтованою та в порядку ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передано її на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про заявлений відвід.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву позивача про відвід судді ОСОБА_3 розподілено судді ОСОБА_5 .

Ухвалою судді ОСОБА_5 від 01.09.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дісці А.Б.

Ухвалою суду від 04.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

11.09.2020 ОСОБА_1 на електронну адресу суду надіслав заяву від 10.09.2020, в якій позивач повторно заявив відвід судді ОСОБА_3 , вказуючи на те, що ухвала суду від 04.09.2020 прийнята всупереч заяв позивача про відвід та є повторенням попередніх ухвал від 30.06.2020, 07.07.2020, 08.07.2020, 10.07.2020 та 17.07.2020, суддя Діска А.Б. вийшла за межі наданих повноважень, без правового обгрунтування прийняла безпідставне рішення за особистого аналізу чинного законодавства - тобто в спосіб, не встановлений правовими актами держави, за чого ухвали від 30.06.2020, 07.07.2020, 08.07.2020, 10.07.2020, 17.07.2020, 04.09.2020 є необгрутованими та прийнятими не у відповідності з вимогами законодавства та прецедентних рішень ЄСПЛ та ВС, тому посилаючись на ст.ст. 36, 39 КАС України заявляє відвід судді Дісці А.Б. та вважає, що суддя зобов`язана заявити самовідвід.

Також у своїй заяві ОСОБА_1 просив забезпечити дотримання передбачених ст. 44 КАС України прав учасника, вимагає заяву про відвід розглянути у судовому засіданні за його особистої та обов`язкової участі судді Діска А.Б., де заслухати за вимогами ст. 3, 8 Конституції України пояснення судді Діска А.Б., яка, як посадова особа судової гілки влади, має відповідати за свою діяльність перед носієм влади ОСОБА_1 , як представником Народу України, з обґрунтуванням наведених порушень чинного законодавства з їх фіксуванням, як підставою притягнення її до відповідальності.

Ухвалою суду від 11.09.2020 заяву про відвід судді визнано необґрунтованою та в порядку ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передано її на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про заявлений відвід.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву позивача про відвід судді ОСОБА_3 розподілено судді Глазьку С.М.

Ухвалою судді Глазька С.М. від 15.09.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дісці А.Б.

22.09.2020 ОСОБА_1 на електронну адресу суду надіслав заяву від 21.09.2020, в якій позивач повторно заявив відвід судді ОСОБА_3 , вказуючи на те, що ухвала суду від 15.09.2020 прийнята всупереч вимог про розгляд справи в судовому засіданні та є повторенням попередніх ухвал. Важає, що суддя ОСОБА_3 порушує норми чинного законода та підміняє закон особистою думкою і ухвала суду від 04.09.2020 прийнята всупереч заявам про відвід, без правового обгрунтування. Просить забезпечити дотримання передбачених ст. 44 КАС України прав учасника, вимагає заяву про відвід розглянути у судовому засіданні за його особистої та обов`язкової участі судді Діска А.Б., де заслухати за вимогами ст. 3, 8 Конституції України пояснення судді Діска А.Б., яка, як посадова особа судової гілки влади, має відповідати за свою діяльність перед носієм влади ОСОБА_1 , як представником Народу України, з обґрунтуванням наведених порушень чинного законодавства з їх фіксуванням, як підставою притягнення її до відповідальності.

Ухвалою суду від 22.09.2020 заяву про відвід судді визнано необґрунтованою та в порядку ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передано її на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про заявлений відвід.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву позивача про відвід судді ОСОБА_3 розподілено судді Павлічек В. О.

Ухвалою судді Павлічек В. О. від 23.09.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_3 .

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить зобов`язати відповідача забезпечити розгляд його заяв: вих. № 09/21 від 10 вересня 2019 року, вих. № 09/21 від 11 вересня 2019 року; та скарг: вих. № 11/43 від 25 листопада 2019 року, вих. № 11/48 від 29 листопада 2019 року, вих. № 12/13 від 10 грудня 2019 року, вих. № 12/24 від 19 грудня 2019 року, вих. № 01/04 від 08 січня 2020 року, вих. № 02/07 від 05 лютого 2020 року, вих. № 02/09 від 07 лютого 2020 року, однак належним чином завірених копій вказаних заяв та скарг до відповідача суду позивачем не додано, про що було зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

У той же час, обґрунтовуючи відсутність обов`язку подавати докази у справі, позивач посилається на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що положення наведеної норми покладають на відповідача - суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своїх дій/бездіяльності. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, наведена норма не звільняє позивача від встановленого ч. 2 ст. 79 та ч. 4 ст. 161 КАС України обов`язку надати всі наявні у нього докази по справі. Жодних доказів в порядку усунення недоліків позовної заяви або клопотання про їх витребування в порядку, передбаченому статтею 80 КАС України, позивачем не подано.

Також у позовній заяві ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на пункт 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, а також на частину третю статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

При цьому, у своїх заявах про відвід судді позивач наголошує, що норми закону, які надають підстави для звільнення від сплати судового збору є імперативними та підлягають безумовному застосуванню.

Проте, суд зазначає, що в даному випадку, позивачем у позовній заяві, окрім позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, заявлено інші вимоги немайнового характеру, які не підпадають під дію пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", а саме: про визнання протиправною бездіяльності та незаконними дій керівника Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Сумської міської ради Стрижової Алли Вікторівни, а також про визнання протиправною бездіяльності та незаконними дій голови міста ОСОБА_2 та зобов`язання його вчинити дії.

Отже, за немайнові вимоги про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити дії позивачу необхідно сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.

Що стосується твердження позивача про звільнення його від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" як споживача права на судовий захист, суд зазначає, що даний Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Закон України "Про захист прав споживачів" не поширюється на публічно-правові відносини. Позивач не є споживачем, а відповідачі не є виробниками чи продавцями товарів, виконавцями робіт або надавачами послуг у розумінні цього Закону. Таким чином, положення ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" до спірних правовідносин не застосовуються.

За визначенням ст. 1 цього Закону споживач, це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Оскільки позивач ОСОБА_1 звернувся до суду за вирішенням публічно-правового спору, підстави для застосування приписів Закону України "Про захист прав споживачів" та звільнення позивача від сплати судового збору відсутні, оскільки він в даній справі не має статусу "споживача" в розумінні означеного Закону.

Тому доводи позивача про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору з огляду на вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" не грунтуються на законі.

Вказані висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 24.03.2020 у справі №480/4274/19.

Також позивач вказує, що він є пенсіонером, людиною похилого віку та має незадовільний майновий стан, що підтверджується довідкою про призначення йому жилової субсидії.

Вказуючи на свій незадовільний майновий стан, позивач подав до суду повідомлення про надання субсидій №506880, пенсійне посвідчення та копії квитанцій про виплату пенсії за грудень 2016, лютий 2017 років, як підставу для звільнення його від сплати судового збору відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Суд зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України "Про судовий збір".

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі якщо розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Конституційний Суд України у рішенні від 28.11.2013 р. № 12-рп/2013 звертав увагу на те, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 р. № R (81) 7: "У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступу до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (пп. 12 п. D).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ "Kniat v. Poland" від 26.07.2005 р., пункт 44; рішення ЄСПЛ "Jedamski and Jedamska v. Poland" від 26.07.2005 р., пункти 63-64).

Отже, єдиною підставою для вчинення дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування судом майнового стану сторін. При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Тобто, звільнення, зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору за клопотанням сторони є правом суду, а не його обов`язком, тому відбувається на розсуд суду у кожному конкретному випадку на підставі поданих стороною доказів та наведених у клопотанні підстав.

Майновий стан визначається за сукупністю доказів, зокрема: довідки про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківських документів про відсутність на рахунку коштів, довідки податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків.

Суд зазначає, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Отже, враховуючи викладене, суд не може приймати до уваги повідомлення про призначення житлової субсидії, період якого не охоплює весь попередній рік, та дія якого скінчилась квітнем 2020 року, як доказ незадовільного майнового стану позивача. Так само не є самостійною підставою для звільнення позивача від сплати судового збору його вік чи та обставина, що він є пенсіонером.

Суд наголошує, що позивач не подав будь-яких доказів на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що є необхідною умовою для звільнення його від сплати судового збору відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

З урахуванням вказаних обставин ухвалою суду від 04.09.2020 у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору було відмовлено, продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення копії ухвали та попереджено про те, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню заявнику.

Проте, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 30.06.2020 та про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви від 04.09.2020 станом на 24.09.2020 не подано заяви про усунення недоліків.

Лише у поданих до суду 06.07.2020, 08.07.2020, 10.07.2020, 17.07.2020, 24.07.2020, 11.09.2020 та 22.09.2020 заявах про відвід, позивач не погоджується із ухвалами суду від 30.06.2020, 04.09.2020 та вважає, що їх вимоги не підлягають виконанню.

Копія ухвали суду про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви отримана позивачем 11.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також самим позивачем в заяві про відвід судді від 11.09.2020.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пп. 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Зважаючи на викладене, позовна заява з усіма доданими до неї матеріалами підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 293-295 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сумської міської ради та її виконкому про визнання бездіяльності протиправною, дій незаконними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Суддя А.Б. Діска