Рішення № 91749289, 15.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3986/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

за участю:

представника позивача - Швець Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування постанови про накладення штрафу ,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася в суд з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, пл.Міцкевича,8, м. Львів) у якій просить:

- Визнати дії Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ: 39778297) - протиправними.

- Скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ: 39778297) про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ4620/476/АВ/ФС від 17.01.2020 щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

Ухвалою від 27 травня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 04 серпня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті інспекційного відвідування відповідача від 21.11.2019 № ЛВ4620/476/АВ є необґрунтованими, внаслідок чого постанова про накладення штрафу за № ЛВ4620/476/АВ ФС від 17.01.2020 року, винесена за результатами інспекційного відвідування, підлягає до скасування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ОСОБА_2 , не перебуває у трудових або цивільно - правових відносинах з позивачем, та відповідно під час інспекційного відвідування не виконувала та не могла виконувати «функцію продавця продовольчих товарів, що полягала в обслуговуванні та розрахунку покупців, реалізації продовольчих товарів та отриманні готівки», як це було вказано в оскаржуваній постанові.

Зазначає, що сам факт перебування ОСОБА_2 , чи інших осіб, які могли б перебувати на території здійснення діяльності позивача, за відсутності належних доказів виконання ними трудових обов`язків (обслуговування та розрахунку покупців, реалізації продовольчих товарів отримання готівки) не свідчить про виконання трудових відносин та не підтверджує фактичного допущення до роботи.

Також вказує, що 10.12.2019 року інспектором Лизаном М.О., на підставі акту інспекційного відвідування № ЛВ4620/476/АВ було складено протокол про адміністративне правопорушення № ЛВ4620/476/АВ/П/ПТ щодо притягнення позивачки до відповідальності за порушення вимог ч. 3 ст.41 КУпАП.

Стверджує, що притягнення позивачки до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої, ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином дії Головного управління Держпраці у Львівській області є протиправними, а рішення про накладення штрафу відповідача підлягає до скасування.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задоволити.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що за результатами проведеного інспекційного відвідування було складено акт № ЛВ4620/476/АВ від 21.11.2019 року та внесено припис про усунення виявлених порушень № № ЛВ4620/476/АВ від 21.11.2019 року.

В ході проведеного інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , було встановлено, що за виконанням трудової функції, що було зафіксовано засобами фото фіксації, виявлено працівника ОСОБА_2 , якою в ході проведення інспекційного відвідування інспектору праці надано письмові пояснення, зі змісту яких встановлено, що вона «підміняла» ФОП ОСОБА_1 , на час її відсутності.

Також представником відповідача зазначено, що за результатами інспекційного відвідування головним державним інспектором праці Управління було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 41 КУпАП № ЛВ4620/476/АВ/П/ПТ від 10.12.2019 року, який було скеровано для розгляду по суті до Мостиського районного суду Львівської області. Вказують, що саме у відповідності до ч. 1 ст.265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ч.3 ст.256 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями. На думку відповідача, накладення на юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, санкцій відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України не охоплюються поняттям «притягнення до адміністративної відповідальності».

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин не прибуття не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Головним управлінням Держпраці у Львівській області винесено наказ від 18 листопада 2019 року № 2254-П «Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 », відповідно до якого доручено інспекторам праці - головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно правових актів Орнату Тарасу Михайловичу та Лизану Мирону Олексійовичу за участю співробітника Управління СБУ у Львівській області ОСОБА_3 на підставі п.п.5 п.5 Порядку провести захід державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 : юридична адреса: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ) з 20 листопада по 03 грудня 2019 року.

Наказ винесено на підставі доповідної записки - начальника відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно правових актів Л.Лєсної від 14.11.2019 року № 5335/1; Листа Управління служби безпеки України у Львівській області від 22.10.2019 вих.№ 62/8/1-2657.

На підставі наказу від 18.11.2019 року № 2254- П складено направлення на проведення інспекційного відвідування від 18.11.2019 року № 2254, предмет здійснення заходу вказано, додержання вимог законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин.

21.11.2019 інспектором праці ОСОБА_4 було складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЛВ 4620/476/АВ.

У акті зафіксовано порушення позивачем вимог частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413.

В ході проведення інспекційного відвідування у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - юридична особа: АДРЕСА_5 (фактична адреса: АДРЕСА_4 на вимогу головного державного інспектора підприємцем не надано жодних документів, ведення яких передбачено законодавством про працю при використанні найманої праці (наказів про прийняття на роботу, трудових договорів, табелів обліку робочого часу, відомостей про нарахування та виплату заробітної плати та ін.), щодо працевлаштування ОСОБА_2 . З приводу ненадання документів щодо працевлаштування ОСОБА_2 . Підприємцем надано письмове пояснення від 20.11.2019 року в якому зазначила, що вона працює одноосібно, без найманої праці. Під час проведення інспекційного відвідування за фактичною адресою: с. Заріччя, Мостиського району, Львівської області) приміщення продовольчого магазину, ОСОБА_2 , надано письмове пояснення від 20.11.2019 року в якому зазначила, що вона підміняє підприємця ОСОБА_1 , з 11:00 год., по причині її від`їзду в м. Мостиська. Наведене свідчить, що трудові відносини з громадянкою ОСОБА_2 , оформлені не належним чином, без укладення трудового договору, оформлення наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також, 21.11.2019 інспектором праці Лизаном Мироном Олексійовичем складено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ4620/476/АВ/П, яким зобов`язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 усунути порушення, встановлені актом інспекційного відвідування.

Не погоджуючись з вказаним приписом про усунення виявлених порушень №ЛВ4620/476/АВ/П позивачем подано скаргу до Головного управління Держпраці у Львівській області.

За результатами розгляду якого начальником О.О. Вільховою було прийнято рішення за № 13665/1/07-07 від 26.12.2019 року, яким відмовлено у задоволенні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , на припис інспектора праці Лизана М.О., про усунення виявлених порушень № ЛВ 4620/476/АВ/П від 21.11.2019 року.

17 січня 2020 Головним управлінням Держпраці у Львівській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ4620/476/АВ/ФС щодо порушень у ФОП ОСОБА_1 вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2015 №413 працівник допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу в порядку встановленого Кабінетом Міністрів України,керуючись ст. 259 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», ч. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.0.2013 №509 та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, вирішено накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 125 190 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, вважаючи її протиправною та такою, що порушує її права, позивач звернувся до суду за їх захистом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 п. 4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль, зокрема, за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Підпунктом 5 п. 6 Положення №96 визначено, що Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення №96 визначено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

В даному випадку Головне управління Держпраці у Львівській області, утворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 11.02.2015, є територіальним органом Державної служби України з питань праці, діє на підставі Положення, затвердженого наказом Держпраці №84 від 03.08.2018, та має права на здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю.

Питання проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання законодавства про працю врегульовано, зокрема, Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі ратифіковану Законом №1985-ІV від 08.09.2004.

Згідно з приписами ст. 12 вказаної Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їх повноваження, зокрема мають право здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм (ст. 16 Конвенції).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного припису Кабінетом Міністрів України постановою від 21.08.2019 №823 затверджено "Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю" (далі - Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 №1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 №1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до п. 2 Порядку №823 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

У пункті 5 Порядку №823 визначено підстави для здійснення інспекційних відвідувань.

За приписами п.п. 8, 9 Порядку №823 (у редакції чинній станом на момент проведення перевірки до 31.12.2019) про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису.

Згідно з п. 11 Порядку №823 (у редакції чинній станом на момент проведення перевірки до 31.12.2019) інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування, у тому числі з питань виявлення неоформлених трудових відносин, засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та матеріали, необхідні для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право, зокрема:

1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; 3) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено рішення Мінсоцполітики про затвердження форми акта інспекційного відвідування; 4) вимагати припинення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у разі перевищення визначеного пунктом 10 цього Порядку максимального строку здійснення такого заходу; 5) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження до акта або припису; 6) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису об`єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою; 7) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов`язки; 8) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; 9) вимагати нерозголошення комерційної таємниці або конфіденційної інформації об`єкта відвідування; 10) оскаржувати в установленому законодавством порядку неправомірні дії інспектора праці; 11) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань; 12) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки (п. 14 Порядку №823 (у редакції чинній станом на момент проведення перевірки до 31.12.2019).

Згідно з п. 19-22 Порядку №823 (у редакції чинній станом на момент проведення перевірки до 31.12.2019) за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю припис щодо їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Згідно з п.п. 23-24, 26 Порядку №823 (у редакції чинній станом на момент проведення перевірки до 31.12.2019) припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для його виконання.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

У разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженою ним особою від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках.

Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження протягом семи робочих днів з дня, що настає за днем відправлення об`єкту відвідування, підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Оскаржувану у цій справі постанову винесено за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування в частині зафіксованого у ньому порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів №413, а тому з`ясуванню судом підлягають фактичні обставини щодо допущення позивачем такого порушення чи його відсутності.

Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ4620/476/АВ/ФС від 17.01.2020 до позивача застосовано штраф на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, якою передбачено відповідальність у вигляді штрафу юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі Порядок №509, у редакції, чинній станом на момент винесення постнови). затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення

Згідно п.п. 1, 2 цього Порядку він визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку (п. 3 Порядку №509).

Аналізуючи ці правові норми у сукупності із установленими обставинами справи, суд вважає, що при прийнятті оскарженої постанови відповідач порушив положення Порядку №509, з огляду на наступне.

Підстави притягнення до юридичної відповідальності це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою: наявність складу правопорушення (фактична підстава); наявність норми права, що прямо передбачає склад правопорушення (нормативна підстава). Процедура притягнення до юридичної відповідальності має включати, зокрема, встановлення суб`єкта правопорушення і дослідження обставин вчинення протиправного діяння; ухвалення рішення про вид і міру відповідальності.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Для вирішення питання про відповідальність особи на підставі ч. 2 ст. 265 КЗПП України, уповноважена посадова особа Держпраці та її територіальних органів повинна за загальним правилом встановити суть правопорушення, обставини його вчинення та докази, які це підтверджують. Така сукупність дій включає і установлення обставин, чи взагалі мало місце правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

-засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;

-на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

-на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб, відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 затверджено форму повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Таким чином відповідальність за вказане порушення трудового законодавства настає лише у тому випадку, якщо роботодавцем допущено до роботи працівника, який працює на підприємстві за трудовим договором, без повідомлення уповноваженого органу ДФС про прийняття такого працівника на роботу.

Суд зазначає, що абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення в разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту);

- оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві;

- виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Тобто відповідальності за фактичний допуск до роботи працівника без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України не передбачено.

Частиною 3 ст. 24 КЗпП України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 24 та ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим. Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Отже передбачену ст. 265 КЗпП України відповідальність за порушення приписів ст. 24 цього ж Кодексу має нести роботодавець, тобто особа, безпосередньо з якою у працівника виникли трудові правовідносини.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже ч. 2 ст. 265 КЗпП України і ч. 3 ст. 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за ч. 2 ст. 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за ч. 3 ст. 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Доцільно зауважити, що як ст. 265 КЗпП, так і ст. 41 КУпАП викладені в такій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014.

Вищезазначений закон передбачав введення ст. 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Своєю чергою ст. 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Основною відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Однак у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України і ч. 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Суд вважає, що притягнення позивача до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої, ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування ст. 61 Конституції України необхідно з`ясувати чи належить відповідальність, передбачена ст. 265 КЗпП України і ст. 41 КУпАП до одного виду.

Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги:

(а) мету відповідальності - покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізація фонду оплати праці;

(б) характер шкоди - шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику;

(в) вид стягнення - фінансова санкція у виді штрафу;

(г) суб`єкт, який притягує до відповідальності - державний орган;

(д) джерело сплати - штраф зараховується до державного бюджету.

При цьому приписи абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: «фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)», а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам суб`єкта приватного права, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у ч. 2 ст. 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у ч. 3 ст. 41 КУпАП, належить за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність

Таким чином накладення штрафу за те саме правопорушення також постановою Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст. 61 Конституції України.

Така ж позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.04.2019 (провадження №К/9901/4571/19).

Як зазначалося у акті інспекційного відвідування від 21.11.2019 року за № ЛВ4620/476/АВ в розділі III Опис виявлених порушень, зафіксовано порушення ч.1 та 3 ст.24 КЗпП України та Постанови КМУ № 413, яке полягало в тому, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 трудові відносини з громадянкою ОСОБА_2 , оформлені не належним чином, без укладення трудового договору, оформлення наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (а.с. 7-9).

20.11.2019 року ОСОБА_2 , надала письмові пояснення, в яких зазначила наступне: «Я, ОСОБА_2 підмінила підприємця ОСОБА_1 11:00 год., по причині, що від`їхала в Мостиська в енергонагляд. За час її відсутності винагороду плату не отримую. На даний час не працюю, за доглядом опікуном». (а.с.40).

З пояснення ОСОБА_1 встановлено, що вона працює одноосібно, найманої праці немає. (а.с.41).

Згідно акту інспекційного відвідування встановлено, за фактичною адресою с. Заріччя, Мостиського району, Львівської області, що в приміщенні продовольчого магазину ОСОБА_2 , виконувала трудові функції продавця продовольчих товарів на робочому місці.

Однак будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 , виконувала трудові функції продавця продовольчих товарів на робочому місці та працювала у ФОП ОСОБА_1 , відповідачем не надано.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

Судом досліджено в якості доказу фотографії ОСОБА_2 , за виконання трудової функції, які були здійснені відповідачем під час інспекційного відвідування.

З наданої роздруківки фотографій (а.с. 39) судом встановлено, особу, яка стоїть в приміщенні.

Відповідно до наданих пояснень ОСОБА_2 , (а.с.40) судом встановлено, що такі були надані головному державному інспектору управління з питань праці Лизану М.О. , - ОСОБА_2 . На роздруківці фотографії, яка була долучена до акту інспекційного відвідування (а.с.39) зазначено - ОСОБА_2 .

Суд не вважає доказом надану до суду роздруківку фотографій, так як вона не містить доказів виконання гр. ОСОБА_2 функцій продавця та здійснення нею продажу товарів.

З огляду на викладене, факту допуску позивачем до виконання трудових обов`язків гр. ОСОБА_2 , відповідачем не доведено, а тому суд приходить до висновку про недоведеність твердження відповідача щодо допущення позивачем гр. ОСОБА_2 , до роботи без укладення трудового договору.

Дослідивши та оцінивши надані докази, суд прийшов до висновку, про відсутність належних та допустимих доказів щодо порушення ФОП ОСОБА_1 ч.1 та 3 ст.24 КЗпП України та Постанови КМУ № 413.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що не знайшов свого об`єктивного підтвердження факт допуску ФОП ОСОБА_1 до роботи громадянки ОСОБА_2 , без належного оформлення трудових відносин під час розгляду Мостиським районним судом Львівської області справи № 448/107/20 провадження № 3/448/69/20 за матеріалами, що надійшли з Головного управління Держпраці у Львівській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Так, постановою від 21 травня 2020 року Мостиський районний суд Львівської області, провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 41 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрив, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Дана постанова набрала законної сили 02.06.2020.

Вказаною постановою Мостиського районного суду Львівської області від 21 травня 2020 року, встановлено наступне: «Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , такій інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, - «фактичний допуск ОСОБА_2 , до роботи як продавця продовольчих товарів без оформлення трудового договору, наказу про прийняття на роботу і.т.і». На підтвердження вчинення зазначеного правопорушення до протоколу додано акт інспекційного відвідування №ЛВ4620/476/АВ від 21.11.2019р., письмові пояснення ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , а також фотознімок перебування ОСОБА_5 (ім`я особи зазначено ОСОБА_5 в приміщенні магазину. При цьому, сам факт перебування ОСОБА_2 , в приміщенні магазину не може, як вважає суд, бути доказом того, що така особа виконувала роботу як працівник. Як вбачається із матеріалів справи, будь-яких інших доказів на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_1 , допустила ОСОБА_2 , до роботи продавця товарів без укладення трудового договору, в тому числі доказів фактичного здійснення зазначеною особою як продавцем продажу товарів до протоколу не додано. В ході судового розгляду також не здобуто будь-яких інших доказів, які б вказували про порушення ОСОБА_1 , вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП та Постанови КМУ №413.».

Згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене, вказаним судовим рішенням спростовано факт допущення позивачем відповідного порушення, за яке на нього в подальшому накладено штраф відповідно до постанови від 17.01.2020, що оскаржується у цій справі.

Враховуючи вказані вище приписи законодавства, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили закрито провадження, порушеного за ч. 3 ст. 41 КУпАП через відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відтак і відсутні підстави для винесення постанови на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265КЗпП України, через відсутність самого порушення ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015.

Не зважаючи на дотримання відповідачем строку винесення цієї постанови, така не відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв`язку з обставини дослідженими судом вище.

Також слід зазначити, що оскаржувана позивачем постанова на даний час становить основу для притягнення позивача до повторної юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а тому є такою, що порушує права позивача, тобто протиправною.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності винесеної постанови від 17.01.2020.

З огляду на викладене, суд вважає, визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Львівській області щодо винесення постанови та оскаржувана постанова є необґрунтованою, прийнята не у відповідності до норм чинного законодавства, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про її протиправність та скасування.

Тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у сумі 2102,00 грн. підлягає стягненню з Головного управління Держпраці у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ: 39778297) про визнання протиправними дій, скасування постанови про накладення штрафу, - задоволити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Львівській області щодо винесення постанови.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ4620/476/АВ/ФС від 17.01.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (пл. Міцкевича, 8, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 39778297) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) 2102,00 (дві тисячі сто дві) грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 24 вересня 2020 року.

Суддя Кухар Н.А.