Рішення № 91749270, 23.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №380/2200/20

23 вересня 2020 року

зал судових засідань №10

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Ходань Н.С.,

за участю:

представника позивача Оприск Л.Є.,

представника відповідача Гурняк О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки).

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 30.10.2019 №0003083306;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 30.10.2019 №0003093306;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.10.2019 №0003113306 на суму 14693,69грн.;

- визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001923306 від 24.01.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при розрахунку чистого доходу фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не враховує витрати, пов`язані з отриманням доходу поточного року, оплата яких відбувається у наступному. Такі витрати будуть враховані при обчисленні чистого оподатковуваного доходу у тому звітному періоді, коли їх фактично поніс платник податку. Але відповідач не урахував цього при проведенні перевірки. Позивач вважає безпідставними та необгрунтованими висновки відповідача про те, що він знизив суму доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується єдиний внесок з врахуванням максимальної величини у розмірі 22% за 2017-2018, а також нарахування військового збору.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (а.с.223-225), у якому заперечив позовні вимоги, покликаючись на те, що позивач занизив дохід, оскільки вважає, що витрати фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування формуються при отриманні доходу, відтак така фізична особа-підприємець має право врахувати суму витрат, яка безпосередньо пов`язана з отриманням доходу.

Представником позивача подано суду додаткове правове обґрунтування щодо обставин, викладених у службовому дописі, яке надійшло на адресу суду 17.07.2020, в якому зазначено, що відповідач фактично проводив камеральну перевірку, а не планову.

Представник відповідача подав суду додаткові пояснення, які надійшли на адресу суду 09.09.2020, в яких додатково обґрунтовує свої заперечення з покликанням на долучені позивачем первинні документи.

Суд відкладав розгляд справи у зв`язку із клопотаннями сторін через карантинні обмеження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позові задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні.

Суд встановив таке.

Працівниками відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року, за результатами якої складено Акт від 08.10.2019 №103/13-01-33-06/ НОМЕР_2 .

Перевіркою встановлено порушення вимог: п.16.1.2 п. 16.1. ст 16 пп.163.1.1 п.163.1 ст. 163, п.164.1 ст.164, ст.167, ст.168,п177.2,п.177.4, п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 275 5-VI (із змінами та доповненнями), в частині перекручування даних в декларації про майновий стан і доходи за 2017-2018 рр., що призвело до заниження суми чистого доходу за 2017-2018 рр. на загальну суму 504681,0 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 163213,76 грн., за 2018р. на суму 341467,24 грн., в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності за 2017-2018рр. на загальну суму 90842,58 грн. в тому числі за 2017 рік на суму 29378,48 гр., за 2018 рік на суму 61464,10 грн.;

пп.1.2., 1.З., 1.6 п. 16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX, п.п.16.1.2. піб.1 ст.16, вимог пп. 163.1.1 п.163.1 ст.163, пп. 164.1 ст.164,ст.. 167, ст.168, п. 177.2 , п. 177.10 ст. 177, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено військовий збір в сумі 7570,22 грн., в т.ч. за 2017 рік на суму 2 448,21 грн. та за 2018 рік на суму 5122,01 грн.;

вимог п.4 ч.І ст.4, п.4 ч.2 ст.6, абз..1 п.2,ч.1, п.2, п.Зст.7, п.5, п.11 ст.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок в сумі 111029,82 грн., в т.ч. 2017 рік в сумі 35907,03 грн., та 2018 рік в сумі 75122,79 грн.

На підставі Акта перевірки відповідач виніс податкові повідомлення рішення: № 0003083306 від 30.10.2019р. на суму 7570,22грн. та штрафні санкції на суму 1892,55 грн.; № 0003093306 від 30.10.2019р. на суму 90842,58 грн. та штрафні санкції на суму 22710,65 грн.; Рішення № 0003113306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.10.2019р. на суму 14693,69 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0001923306 від 24.01.2020 року в сумі 111029,82 грн.

Позивач наведені вище рішення оскаржив у адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 28.12.2019 року наведені податкові повідомлення- рішення ГУ ДФС у Львівській області від в залишено без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на те, що позивач вважає зазначені рішення відповідача протиправними, він звернувся до суду із цим позовом.

При ухваленні рішення суд виходить з такого.

За період з 01 січня 2017р. по 31 грудня 2018р. ФОП ОСОБА_1 (позивач) здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування.

Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальним оподатковуваним доходом фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування є виручка у грошовій та негрошовій формі, тобто всі суми коштів, що поступили на розрахунковий рахунок чи в касу підприємця в рахунок оплати за реалізовані товари, виконані роботи чи надані послуги.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців встановлено статтею 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з пунктом 177.3 статті 177 Податкового кодексу України для фізичної особи підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних товарів або проданих (робіт, послуг).

Згідно п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: - пп. 177.4.1 витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; - пп. 177.4.2 витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), виграти на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); -обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; -пп. 177.4.3 суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; - пп.177.4.4 інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати иа відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренда, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, формування витрат фізичною особою-підприємцем пов`язане із отриманням доходів, пов`язаних із об`єктом витрат.

Як видно з матеріалів справи, актом перевірки встановлено, що різниця між задекларованими позивачем сумами та даними бухгалтерського обліку позивача, використаними відповідачем при перевірці за 2017 рік, становить 163213,76 гривень.

З Акта перевірки видно, що сума витрат за період 2017р., оплачена позивачем постачальникам, становить 5492978,86 гри.

При проведенні перевірки до складу витрат за 2017 рік враховано заборгованість позивача на початок 2017 року в сумі 315307,14 грн., придбання товару на загальну суму 5956265,42 грн., залишок товару на 01.01.2017 на загальну суму 384828,26 грн. При цьому перевіряючими не враховано залишок товару на 31.12.2017 на загальну суму 872427,38 грн., оскільки товар на цю суму не був реалізовний та дебіторську заборгованість на кінець 2017 року в сумі 290994,58 грн.

Оскільки ФОП ОСОБА_1 задекларував за 2017 рік витрати в сумі 5656192,62 грн., а підтверджено даними бухгалтерського обліку позивача 5492978,86 грн., отже різниця між задекларованими позивачем сумами та підтвердженими даними становить 163213,76 гривень.

З матеріалів справи також видно, що перевіркою встановлено, що різниця між задекларованими позивачем сумами та даними перевірки за 2018 рік становить 341467,24 гривень.

Як видно з Акта перевірки, сума витрат позивача за 2018р., оплачена позивачем постачальникам у 2018, становить 5850680,74 грн.

При проведенні перевірки відповідачем до складу витрат за 2018 рік враховано заборгованість на початок 2018 року в сумі 290994,58 грн., придбання товару на загальну суму 6371109,73 грн., залишок товару на 01.01.2018 на загальну суму 872427,38 грн. При цьому відповідачем не враховано залишок товару станом на 31.12.2018 на загальну суму 1384016,32 грн., оскільки він не був реалізований, а також дебіторську заборгованість на кінець 2018 року в сумі 299634,63 грн.

Оскільки ФОП ОСОБА_1 задекларував за 2018 рік витрати в сумі 6192147,98 грн., а підтверджено відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача 5850680,74 грн. відповідно різниця між задекларованими сумами та підтвердженими даними становить 341467,24 гривень.

Зазначене підтверджують також долучені ФОП ОСОБА_1 до позовної заяви первинні документи: 1)платіжні доручення за 2016 рік (меморіальний ордер №18122 від 13.07.2016, платіжнедоручення від 18.07.2016 №1680, платіжне доручення від 30.08.2016 №662, платіжне доручення від 26.10.2016 №2147, платіжне доручення від 27.10.2016 №778, платіжне доручення від 03.11.2016 №2146, платіжне доручення від 07.11.2016 №2153, платіжне доручення від 09.11.2016 №3542, платіжне доручення від 16.11.2016 №2072, платіжне доручення від 16.11.2016 №2073, платіжне доручення від 16.11.2016 №2093, платіжне доручення від 24.11.2016 №3611, платіжне доручення від 28.11.2016 №704, платіжнедоручення від 02.12.2016 №7534, платіжне доручення від 08.12.2016 №791, платіжне доручення від 08.12.2016 №93, платіжне доручення від 08.12.2016 №5915, платіжне доручення від 09.12.2016 №203, платіжне доручення від 09.12.2016 №204, платіжне доручення від 09.12.2016 №2146, платіжне доручення від 12.12.2016 №410, платіжне доручення від 12.12.2016 №2465, платіжне доручення від 12.12.2016 №3230, платіжне доручення від 13.12.2016 №1189, платіжне доручення від 13.12.2016 №6729, платіжне доручення від 14.12.2016 №7563, платіжне доручення від 15.12.2016 №843, платіжне доручення від 16.12.2016 №2181, платіжне доручення від 20.12.2016 №76, платіжне доручення від 20.12.2016 №1763, платіжне доручення від 21.12.2016 №288, платіжне доручення від 22.12.2016 №117, платіжне доручення від 22.12.2016 №119, платіжне доручення від 22.12.2016 №464, платіжне доручення від 22.12.2016 №6119, платіжне доручення від 27.12.2016 №388), відповідно до яких ФОП ОСОБА_1 в 2016 році отримав кошти в сумі 721547,5 грн.

2)видаткові накладні за 2016 рік (від 07.07.2016 №339, від 15.07.2016 №357, від 29.08.2016 №434, від 24.10.2016 №545, від 25.10.2016 №551, від 03.11.2016 №598, від 07.11.2016 №604, від 10.11.2016, від 11.11.2016 №628, від 18.11.2016 №669, від 22.11.2016 №710, від 23.11.2016 №691, від 23.11.2016 №696, від 24.11.2016 №699, від 24.11.2016 №700, від 24.11.2016 №704, від 25.11.2016 №707, від 28.11.2016 №714, від 01.12.2016 №741, від 01.12.2016 №743, від 01.12.2016 №746, від 02.12.2016 №752, від 07.12.2016№773, від 07.12.2016 №779, від 08.12.2016 №786, від 09.12.2016 №788, від 14.12.2016 №804, від 15.12.2016 №812, від 15.12.2016 №814, від 15.12.2016 №831, від 21.12.2016 №856, від 21.12.2016 №867) згідно з якими ФОП ОСОБА_1 в 2016 році видав товар на суму 726144,79 грн.

3) платіжні доручення за 2017 рік (від 05.01.2017 №22, від 13.01.2017 №2062) згідноз якими ФОП ОСОБА_1 в 2017 році отримав кошти в сумі 60626,16 грн.

4) платіжні доручення за 2017 рік (від 11.01.2017 №202, від 11.01.2017 №618, від 03.02.2017 №228, від 08.02.2017 №242, від 10.02.2017 №247, від 10.02.2017 №249, від 23.02.2017 №266, від 03.03.2017 №278), згідно з якими ФОП ОСОБА_1 в 2017 оплатив товар на суму 201887,75 грн.

5)платіжні доручення за 2018 рік ( від 18.02.2018 №290, від 16.03.2018 №327, від 30.03.2018 №343, від 23.04.2018 №368, від 27.07.2018 №375, від 14.05.2018 №389, від 19.06.2018 №428, від 27.06.2018 №437, від 03.07.2018 №438, від 16.07.2018 №455, від 14.08.2018 №486, від 05.09.2018 №513, від 28.09.2018 №539) згідно з якими ФОП ОСОБА_1 в 2018 оплатив товар на суму 437665,65 грн.

Оскільки для визначення чистого оподатковуваного доходу, витрати фізичної особи-підприємця на загальній системі оподатковування формуються при отриманні доходу, то така фізична особа має право врахувати суму витрат, яка безпосередньо пов`язана з отриманням доходу.

Таким чином, так як придбаний позивачем товар, який позивач включив у витрати в періоді його придбання, він реалізував у наступном періоді, відтак формувати витрати від придбання цього товару він міг тільки у періоді його реалізації.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач занизив чистий дохід за 2017-2018рр. на загальну суму 504681,0 грн. (за 2017 рік на суму 163213,76 грн., за 2018р. на суму 341467,24 грн.).

Отже, відповідачем було правомірно донараховано податок на доходи фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності за 2017- 2018рр. на загальну суму 90842,58 грн. (за 2017 рік - 29378,48 грн., за 2018 рік - 61464,10 грн.).

Щодо військового збору.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 р. № 1621-VII з 3 серпня 2014 року запроваджено військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Разом з тим п.1.2. п.16.1 підрозділу 10 перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, тобто, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Оскільки об`єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, а з огляду на встановлене судом заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу у 2017-2018, то нарахування відповідачем віськового збору є правомірним.

Щодо соціального внеску.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований платником єдиного соціального внеску за № 19116200 від 25.11.2009р., що не заперечується сторонами.

Оскільки обчислення сум єдиного внеску платників загальної системи оподаткування здійснюється, зокрема, на підставі даних річних податкових декларацій (пункт 5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (із змінами), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. за № 508/26953), то дані, вказані в додатку Ф2 до Податкової декларації про майновий стан і доходи, повинні збігатися з даними, наведеними в розділі П Податкової декларації про майновий стан і доходи і, відповідно, з даними, зазначеними у звітності з єдиного внеску.

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується ставка, зазначена в пункті 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI)

У разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464-VI. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, в таблиці 1 додатка 5 до Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску сума чистого доходу (прибутку), в рядках календарих місяців зазначається як середньомісячний - річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом ділення річного чистого доходу на кількість календарних місяців; протягом яких такий дохід був отриманий.

Згідно з п.1 ч.4 ст.1 Закону №2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Максимальний розмір доходу, з якого справляється єдиний соціальний внесок за 2017 рік становить 498750,0 гривень.

Максимальний розмір доходу, з якого справляється єдиний соціальний внесок за 2018 рік становить 670140,0 гривень.

Згідно з п.11 ст.8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22,0% визначеної пунктами 2 та З частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п.2 ст.9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат доходу, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Як було встановлено судом, позивач занизив суму чистого оподатковуваного доходу за 2017-2018рр., що призвело до заниження бази нарахування єдиного внеску за 2017-2018рр. в розмірі 504681,0 грн.(за 2017р. на суму 163213,76 грн., за 2018р. на суму 341467,24 грн.)

Таким чином, відповідачем правомірно донараховано позивачу єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Щодо покликання позивача у додатковому правовому обґрунтуванні щодо обставин, викладених у службовому дописі, яке надійшло на адресу суду 17.07.2020 з приводу того, що відповідач фактично проводив камеральну перевірку, а не планову, то таке не спростовує висновків, викладених у Акті перевірки. Крім того, відповідач надав суду докази звернення до ФОП ОСОБА_1 з вимогою від 16.09.2019 (а.с.245) про представлення документів до перевірки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги є необґрунтованими, з огляду на що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039) про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.09.2020.

Суддя Лунь З.І.