Рішення № 91749239, 24.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/5612/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкого повідомлення-рішення та податкової вимоги, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного із позовом Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.07.2017№ 480027-1315, яким для ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із орендної плати із фізичних осіб за 2016 рік в сумі 58 551,77 грн;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Львівській області від 13.10.2017 № 26812-17, якою для ОСОБА_1 визначено суму податкового боргу із орендної плати із фізичних осіб в частині 58 551,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення та вимога є протиправними. Об`єкт нерухомості, який розташований на орендованій земельній ділянці згідно договору, укладеного із Миколаївською районною державною адміністрацією, були відчужені ним третій особі за договорами купівлі-продажу. З моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою у попереднього власника не виникає обов`язку зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості, який відчужено. Таким чином, позивач не зобов`язаний сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користування якою припинено, а тому вважає збільшення позивачу суми грошового зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб безпідставним.

Ухвалою від 22.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення сторін.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву 11.08.2020 (вх. № 39782), у якому зазначає, що між фізичною особою ОСОБА_1 та Миколаївською районною державною адміністрацією укладено Договір оренди землі № 16 від 28.11.2008. В оренду передано земельну ділянку площею 6,2008 га, яка знаходиться на території Бродківської сільської ради Миколаївського району, за межами населеного пункту (кадастровий номер ділянки 4623081200: 04:001:0001). Згідно умов договору орендна плата вноситься орендарем ( ОСОБА_1 ) у грошовій формі в розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 61782,50 грн в рік. Орендна плата вноситься щомісячно рівними частками не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним на рахунок Бродківської сільської ради. Відповідно до ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Відтак, контролюючим органом здійснено нарахування фізичній особі суми орендної плати за землю за 2016 рік. Просить відмовити в задоволенні позову.

21.09.2020 на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача (вх. № 47457), відповідно до яких вказує, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

У зв`язку з відсутністю головуючого судді на роботі (перебування у відпустці у період з 17.08.2020 по 20.09.2020), суд ухвалює рішення у цій справі після виходу судді з відпустки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

28.11.2008 між Миколаївською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (орендарями) укладено договір оренди землі № 16, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку рекреаційного призначення, яка знаходиться на території Бродківської сільської ради Миколаївського району, за межами населеного пункуту (кадастровий номер ділянки - 4623081200:04:001:0001.

Згідно з п. 2, 3 вказаного договору об`єкт оренди - земельна ділянка площею 6,2008 га, у тому числі: 5,4436 га - під будівлями табору, 0,2967 - під іншими будівлями, 0,4605 - під водним об`єктом (ставок). На земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Відповідно до п. 9 договору договір оренди землі від 28.11.2008 № 16 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 61782,50 грн в рік.

У зв`язку з невиконанням невнесенням ОСОБА_1 орендної плати згідно з умовами договору оренди землі від 28.11.2008 № 16, Головним управління винесено податкові повідомлення - рішення: від 27.07.2017 № 480025-1315, яким для ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із орендної плати із фізичних осіб за 2014 рік в сумі 32713,84 грн; від 27.07.2017 № 480026-1315, яким для ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із орендної плати із фізичних осіб за 2015 рік в сумі 40 859,58 грн.; від 27.07.2017 № 480027-1315, яким для ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із орендної плати із фізичних осіб за 2016 рік в сумі 58 551,77 грн.; від 27.07.2017 № 480024-1315, яким для ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із орендної плати із фізичних осіб за 2017 рік в сумі 62 064,88 грн.

Відтак, Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено податкову вимогу ОСОБА_1 від 13.10.2017 № 26812-17 про сплату боргу з орендної плати з фізичних осіб в сумі 194190,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Львівській області від 27.07.2017№ 480027-1315 та податковою вимогою Головного управління ДФС у Львівській області від 13.10.2017 № 26812-17 в частині, звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - ПК України) встановлено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За змістом підпунктів 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК України).

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статтями 125 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до абзацу 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16), а також Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року (справа №825/308/17), від 19 червня 2018 року (справа №822/2696/17), від 17 грудня 2019 року (справа № 804/4739/16), від 27 лютого 2020 року (справа №804/4665/18).

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05.01.2006 ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у рівних частках кожному у власність комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 .

28.11.2008 між Миколаївською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (орендарями) укладено договір оренди землі № 16, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку рекреаційного призначення, яка знаходиться на території Бродківської сільської ради Миколаївського району, за межами населеного пункуту (кадастровий номер ділянки - 4623081200:04:001:0001.

Згідно з п. 2, 3 вказаного договору об`єкт оренди - земельна ділянка площею 6,2008 га, у тому числі: 5,4436 га - під будівлями табору, 0,2967 - під іншими будівлями, 0,4605 - під водним об`єктом (ставок). На земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Відповідно до п. 9 договору договір оренди землі від 28.11.2008 № 16 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 61782,50 грн в рік.

Проте, відповдіно до договору дарування Ѕ частки комплексу будівель та спору від 29.12.2008 ОСОБА_1 безоплатно передав у увласність ОСОБА_4 Ѕ частину комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору «Пролісок».

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 09.02.2009 зареєстровано право власності ОСОБА_4 на Ѕ частину комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі договору дарування від 29.12.2008.

Оскільки ОСОБА_4 набув право власності на Ѕ частину комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі договору дарування від 29.12.2008, що розташовані на орендованій земельній ділянці згідно з договором оренди землі від 28.11.2008 № 16, то до набувача ОСОБА_4 переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача ОСОБА_1 .

Відтак, до нового власника об`єкта нерухомості ОСОБА_4 переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно, а саме Ѕ частина комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

За таких обставин, з моменту набуття права власності ОСОБА_4 на Ѕ частину комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташована на орендованій позивачем земельній ділянці, для ОСОБА_1 така оренда землі вважається припиненою, що свідчить про відсутність у позивача обов`язку щодо плати за землю з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 .

На підставі наведеного, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.07.2017№ 480027-1315, яким для ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із орендної плати із фізичних осіб за 2016 рік в сумі 58 551,77 грн, податкова вимога Головного управління ДФС у Львівській області від 13.10.2017 № 26812-17, якою для ОСОБА_1 визначено суму податкового боргу із орендної плати із фізичних осіб в частині 58 551,77 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Представник позивача 20.08.2020 відповідно до ст. ст. 139, 143 КАС України заявив клопотання про вирішення питання про стягнення судових витрат на підставі поданих доказів після ухвалення судом рішення. У зв`язку з цим питання про стягнення судових витрат, понесених позивачем при розгляді справи, буде вирішуватись після подання відповідних доказів.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 43143039) про визнання протиправними та скасування податкого повідомлення-рішення та податкової вимоги - задовольнити повністю

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.07.2017№ 480027-1315, яким для ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із орендної плати із фізичних осіб за 2016 рік в сумі 58 551,77 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Львівській області від 13.10.2017 № 26812-17, якою для ОСОБА_1 визначено суму податкового боргу із орендної плати із фізичних осіб в частині 58 551,77 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 24.09.2020.

Суддя Костецький Н.В.