Ухвала суду № 91749141, 24.09.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

24 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3381/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали позовної заяви Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі – відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 05.06.2020 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн на Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Луганській області за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 61442332 за виконавчим листом № 360/4315/19, виданим Луганським окружним адміністративним судом 20.02.2020.

Ухвалою суду від 15 вересня 2020 року позовну заяву Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу залишено без руху; запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду документального підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.

23 вересня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) на виконання ухвали суду від 15 вересня 2020 року позивачем надано заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено, що відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» строк оскарження рішення та дії виконавця 10 робочих днів з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її прав. Згідно з ч. 3 Розділу 6 Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У зв`язку зі зміною режиму роботи Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на період дії карантину (копія наказу додається), встановленого Кабінету Міністрів України постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Кабінету Міністрів України» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, та операційним днем банку, протягом якої приймаються документи про списання з рахунку управління зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача, що зумовило часовим обмеженням, впровадженими у зв`язку з карантином в останній день десятиденного строку сплатити та подати адміністративний позов разом з платіжним дорученням.

Розглянувши заявлене клопотання суд приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 283 КАС України.

За приписами частини першої статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства адміністративний суд керується саме положеннями КАС України.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України зазначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Зазначена норма КАС України встановлює, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду за загальним правилом починається від дня виникнення права особи на подання до суду адміністративного позову.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Частиною другою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

З аналізу вищевказаних положень суд приходить до висновку, що передбачений пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України десятиденний строк звернення до суду необхідно обчислювати саме в календарних днях, оскільки зазначена норма не містить посилання на робочі дні, а Закон України "Про виконавче провадження", на який посилається позивач, прийнятий у часі раніше ніж редакція КАС України, яка діє з 15 грудня 2017 року. Тобто, норми КАС України у даному випадку мають пріоритетне значення.

Позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 липня 1998 року № 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: "Термін "дні", якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.

З огляду на встановлений статтею 287 КАС України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм Кодексу адміністративного судочинства України та застосовується й у інших процесуальних кодексах України.

Суд зазначає, що КАС України регулює порядок оскарження саме до адміністративного суду дій державного виконавця, при цьому стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів. Так, відповідно до частини третьої статті 74 зазначеного Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів. Так, у частині першій статті 3 цього Закону серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється ДВС, перераховано: виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3 - 9).

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Аналогічна правова позиція викладено в поставові Великої Палати Верховного суду від 13 березня 2019 року № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18).

Судом встановлено, що 19 червня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови від 05.06.2020 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 61442332 та ухвалою суду від 22 червня 2020 року у справі № 360/2387/20 позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 11 серпня 2020 року у справі № 360/2387/20 вищезазначений позов повернуто Рубіжанському об`єднаному управлінню Пенсійного фонду України Луганської області, у зв`язку з не усуненням його недоліків.

Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 13 серпня 2020 року ухвалу суду від 11 серпня 2020 року у справі № 360/2387/20 разом з матеріалами позовної заяви вручено уповноваженій особі позивача 18 серпня 2020 року.

Відповідно до поштового конверта повторно позовну заяву Рубіжанським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області направлено до суду 04 вересня 2020 року, тобто понад десятиденний строк після отримання ухвали суду про повернення позовної заяви.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, та, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи (справа "Ілхан проти Туреччини" від 27 червня 2000 року).

Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Але зазначені обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами того, що особа не мала реальної можливості дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №815/3087/18.

Згідно із частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд при прийнятті рішення враховує віднесення законодавцем адміністративних справ щодо оскарження дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби (ст. 287 КАС України) до категорії термінових адміністративних справ, щодо розгляду яких встановлені скорочені процесуальні строки (зокрема, десять днів на подання адміністративного позову та десять днів на розгляд судом справ цієї категорії).

З урахуванням викладеного, суд критично оцінює посилання позивача, що перебіг строку визначається в робочих днях.

Посилання позивача про запровадження карантину, суд вважає безпідставним та зазначає.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 540-IX від 30 березня 2020 року внесено зміни до КАС України та доповнено пункт 3 такого змісту: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

З метою удосконалення норм, зокрема КАС України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), Верховною Радою України прийнто Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” (далі - Закон № 731-IX), який вступив в законну силу 17 липня 2020 року.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731 передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, процесуальний строк необхідно обліковувати з 07 серпня 2020 року з урахуванням положень статті 120 КАС України.

Позивач до суду звернувся 04 вересня 2020 року, направивши позов поштою, тобто після внесення вказаних змін до КАС України.

Крім того, суд критично оцінює посилання позивача на встановлення режиму роботи позивача з 10 год 00 хв до 19 год 00 хв, а в п`ятницю до 18 год 00 хв.

Суд наголошує, що з моменту отримання (18 серпня 2020 року) ухвали суду від 11 серпня 2020 року до моменту звернення (04 вересня 2020 року) минуло 17 днів.

Позивачем не надано жодних доказів неможливості звернення позивача із позовом в десятиденний строк з 18 серпня 2020 року у зв`язку зі зміною режиму роботи.

З огляду на зазначені обставини суд дійшов висновку, що Рубіжанським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області пропущено передбачений КАС України десятиденний строк звернення до суду, та на виконання ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху не надано доказів поважності причин пропуску цього строку, а тому заява позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі є необґрунтованою, та такою, що задоволенню не підлягає, а адміністративний позов підлягає поверненню.

Відповідно до пункту першого частини четвертої статі 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами позивачу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини восьмої статті КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 118, 121, 120, 122, 123, 133, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити позивачу у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Позовну заяву Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу повернути позивачу.

Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяТ.В. Смішлива