Рішення № 91748905, 24.09.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2020 р. справа № 300/2029/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна, в тому числі і недоотриманої суми пенсії, яка належала її батькові - ОСОБА_2 . Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про виплату недоотриманої суми пенсії. Однак, відповідач листом від 18.06.2020 року повідомив позивача, що суми пенсії недоотримані ОСОБА_2 за життя, не можуть бути виплачені членам сім`ї, які проживали на день смерті разом з ним після спливу шести місяців та не відносяться до спадкового майна. Позивач вважає відмову відповідача щодо виплати їй недоодержаних сум пенсії неправомірною, внаслідок чого, просить суд визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправними та зобов`язати відповідача здійснити виплату ОСОБА_1 недоотриману пенсію батька ОСОБА_2 в сумі 25 189,68 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с. 21-22).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 02.09.2020 року (а.с.26-28), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що ОСОБА_2 , як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", перебував на обліку в Головному управлінні ПФУ в Івано-Франківській області. Пенсія ОСОБА_2 виплачувалась за довіреністю більше року, у зв`язку з чим проводилась перевірка фактичного місця перебування пенсіонера та було припинено виплату пенсії з 01.06.2017 року. Виплату пенсії поновлено 03.11.2017 року на підставі заяви ОСОБА_2 та доданих документів про підтвердження фактичного місця проживання. Представник відповідача зазначила, що сума пенсії за період з 01.06.2017 року по 30.11.2017 року та недоодержаної в зв`язку зі смертю ОСОБА_2 складає 25 189,68 грн. Водночас, представник відповідача вказала, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого, для отримання недоодержаної пенсії з відповідною заявою слід було звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до 13.01.2019 року. Однак, ні позивач, ні інші члени сім`ї в зазначений строк до відповідача не зверталися. Зважаючи на те, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, внаслідок чого, в Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відсутні підстави для виплати недоодержаної пенсії в розмірі 25 189,68 грн.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_2 , 1926 року народження, отримував пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 від 17.11.2017 року, виданого Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 91 року, про що 17.11.2017 року складено відповідний актовий запис № 1876 (а.с.13).

ОСОБА_1 , як дочка померлого ОСОБА_2 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про здійснення виплати недоотриманої пенсії батька у зв`язку з його смертю.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 18.06.2020 року за № 1663/1698/С-04/8-0900/20 повідомлено позивача, що у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 недоотримана пенсія в сумі 25 189,68 грн. за період з 01.06.2017 року по 30.11.2017 року не була виплачена. До спливу шести місяців з дня смерті ОСОБА_2 ніхто із членів сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті із заявою отримати недоодержані ним у встановленому законом порядку, до Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області не звертався. Суми пенсії, які були недоотримані ОСОБА_2 за життя, не відносяться до спадкового майна і після спливу шести місяців з дня його смерті не можуть бути виплачені членам сім`ї, внаслідок чого, для виплати недоодержаної пенсії у Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області немає законних підстав (а.с.8-9).

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до статті 1-1 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно положень статті 1 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 9 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Питання виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера з числа військовослужбовців, врегульовані статтею 61 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до статті 61 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

При цьому вищевказана норма закону не встановлює жодних виключень та не надає пільг у разі пропуску зазначеного у ній 6-ти місячного строку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом сім`ї (дочкою) померлого ОСОБА_2 , вказаний факт підтверджується свідоцтвом про народження позивачки та свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с.16-17).

Позивач проживала разом із ОСОБА_2 на день його смерті, що підтверджується довідкою комунального підприємства "Муніципальна інвестиція управляюча компанія" від 21.05.2018 року (а.с.11).

Однак, ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії після закінчення строку встановленого статтею 61 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Враховуючи те, що ОСОБА_1 протягом 6 місяців після смерті батька не зверталась до Пенсійного фонду про виплату недоодержаної ним суми пенсії, суд вважає, що у відповідача відсутній обов`язок щодо їх виплати.

Водночас, суд критично оцінює посилання позивача на положення статті 1227 ЦК України, як на підставу, що обгрунтовує її право на одержання пенсії, оскільки такі пенсійні виплати не можуть включатися до складу спадщини, в силу спеціального закону.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій та рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що даний адміністративний позов не підлягає до задоволення.

З огляду на те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Панікар І.В.