Рішення № 91748902, 24.09.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2020 р. справа № 300/1825/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О. Л., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області

про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1.1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 27.07.2020 звернувся до суду із позовною заявою до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, УСБУ в Івано-Франківській області), у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області щодо не проведення із позивачем своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби;

- стягнути з Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, у зв`язку із несвоєчасною виплатою грошових компенсацій за неотримане речове майно і невикористані дні щорічної додаткової відпустки учаснику бойових дій, щомісячного грошового забезпечення за квітень 2017 року та одноразової грошової допомоги при звільненні, в сумі 476 762,16 гривень.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем з ним проведено несвоєчасний розрахунку при звільненні з військової служби 06.04.2017. А саме виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій проведена відповідачем 25.06.2020 (через 1176 днів після звільнення), грошової компенсації за неотримане речове майно - 26.12.2019 (через 994 днів після звільнення), одноразової грошової допомоги при звільненні - 12.04.2017 (через 6 днів після звільнення) та щомісячного грошового забезпечення за квітень 2017 року - 12.04.2017 (через 6 днів після звільнення). Оскільки відповідальність за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства, при вирішенні цього питання слід застосовувати статтю 117 Кодексу законів про працю (надалі, також - КЗпП), відповідно до якої установа повинна виплачувати працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Ураховуючи, що з позивачем здійснено повний розрахунок лише 25.06.2020, прострочка здійснення такого розрахунку складає 1176 календарний день, а тому враховуючи середньоденний розмір заробітку позивача 405,41 грн до стягнення підлягає 476 762,16 грн.

1.2. Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, вважає його безпідставним. Зокрема представник відповідача у відзиві зазначає, що обов`язок роботодавця здійснити розрахунок з працівником у день звільнення передбачений КЗпП України, однак згідно норм законодавства, яким врегульовується проходження військової служби, положення КЗпП України на військовослужбовців не поширюються. Відповідач наголосив, що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять військову службу. Уповноважений представник також зазначив, що при розрахунку середнього грошового забезпечення необхідно приймати в розрахунок не робочі дні, а календарні. Окрім цього, позивачем пропущено строки звернення до суду, так як з моменту звільнення пройшло більше трьох років.

1.3. Доводи позивача на спростування позиції відповідача.

Позивач вказав, що вважає міркування відповідача викладені у відзиву незаконними та недоречними, а заперечення проти позовних вимог безпідставними. Наголосив, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби взагалі не врегульовані нормами спеціального законодавства, а тому при вирішенні цього питання застосовується КЗпП України. Також позивач повторно послався на справу №826/15235/16, рішення Верховного Суду від 26.06.2019, зазначивши, що дана справа має усі ознаки типової справи. Додатково зазначив, що спеціальним законодавством передбачено, що при виплаті військовослужбовцям грошового забезпечення за неповний робочий місяць, розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарний днів у місяці, за який здійснюється виплата. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 22.04.2012 №4-рп/2012 та зміни до Кодексу адміністративного судочинства України в частині забезпечення соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) позивач вказав на те, що ним не порушено строку звернення до суду.

1.4. Заяви учасників справи та процесуальні дії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.25-27).

Пунктом 1 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду із вказаним позовом.

Пунктом 6 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження зобов`язано Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, окрім відзиву на позов, надати суду: - належним чином оформлену довідку про середню заробітну плату позивача за останні два місяці роботи (за період з 01.02.2017 по 31.03.2017), обчислену відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за №100; - документальне підтвердження дати повного розрахунку з позивачем в частині виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, невикористані дні щорічної додаткової відпустки, щомісячного грошового забезпечення за квітень 2017 року та одноразової грошової допомоги при звільненні; -власний розрахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з позивачем при звільненні. Копії зазначених документів зобов`язано надати суду у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала про відкриття провадження у відповідності до частини 10 статті 171 КАС України направлена сторонам із дотриманням вимог статті 126 КАС України.

Зазначена ухвала суду отримана позивачем та відповідачем 03.08.2020, що підтверджується відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення та інформацією відстеження поштового відправлення (а.с.29, 31).

Від відповідача 18.08.2020 надійшов відзив на позовну заяву від 13.07.2020 (а.с.32-34) та витребувані судом документи (а.с.35-48).

Позивачем 19.08.2020 подано до суду відповідь на відзив від 18.08.2020 (а.с.51-57).

Інших документів на адресу суду не надходило.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи в строк на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Наказом начальника УСБУ в Івано-Франківській області від 06.04.2017 позивача звільнено в запас, що підтверджується відомостями військового квитка ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки відповідача №109 від 10.08.2020 (а.с.36), позивачу здійснено такі виплати після звільнення з військової служби:

- грошова компенсація за неотримане речове майно - 5841,77 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером №301 від 28.08.2017 (а.с.46);

- доплата за неотримане речове майно - 15831,68 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером №289 від 26.12.2019 (а.с.40) та платіжною відомістю №165 (а.с.41);

- одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби та грошове забезпечення за 01-06.04.2017 з урахуванням премії за березень 2017 - 111275,24 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером №117 від 12.04.2017 (а.с.43) та платіжною відомістю №36/1 (а.с.44);

- грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки (учаснику бойових дій) в сумі 16903,81 грн, перерахована платіжним дорученням №493 від 24.06.2020 (а.с.38).

На переконання позивача, бездіяльність відповідача щодо здійснення повного розрахунку при звільненні є протиправною, оскільки остаточний розрахунок здійснений за 1176 календарних днів після звільнення, з приводу чого позивач звернувся до суду для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

За змістом частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 1 та 12 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, відповідно до мети цієї Конвенції термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу.

Коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Згідно із статтею 12 Закону №2011, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Статтею 2 Закону №2011-XII встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частина 4 цієї статті визначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі - КЗпП України) передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (надалі, також - Порядок №100), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ІV. ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ.

Суд зазначає, що усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Нормативно-правовими актами, які визначають порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб, які перебувають на службі в органах Служби безпеки України, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статей 116, 117 КЗпП України, що не заборонено спеціальним законодавством.

Саме ці норми передбачають обов`язок власника, а у сфері публічно-правових правовідносинах - суб`єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Правова позиція щодо обов`язку органу, на військовій службі якого перебуває особа, здійснити повний розрахунок в день звільнення та застосовувати статті 116 та 117 КЗпП України неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема в постановах від 26.06.2019 у справі №826/15235/16, від 06.03.2020 у справі 1240/2162/18; від 28.02.2020 у справі №817/1427/17, 29.01.2020 у справі №320/6808/18. Суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, суд враховував зазначені висновки Верховного Суду.

Вказану правову позицію підтримав також Восьмий апеляційний адміністративний суд в постановах від 08.07.2020 у справі № 300/2253/19, від 08.07.2020 у справі № 300/181/20.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу, зазначено, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Тому, у даному випадку визначальним є момент здійснення такого остаточного розрахунку, оскільки дає можливість здійснити відповідний підрахунок днів затримки повного розрахунку при звільненні.

Таким чином, оскільки нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, відповідач при звільненні повинен був сплатити належну позивачу суму грошового забезпечення на підставі статті 116 КЗпП України в день звільнення. При цьому, за несвоєчасність розрахунку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Що стосується факту порушення порядку розрахунків при звільненні, суд зазначає, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року, адміністративна справа №300/874/20 - позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій - задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06.04.2017. Зобов`язано Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06.04.2017.

Вказане рішення не оскаржувалося відповідачем, набрало законної сили 07.08.2020 та виконане відповідачем 25.06.2020, що підтверджується платіжним дорученням від 24.06.2020 №493 та випискою з особового банківського рахунку позивача, в якому прослідковується поступлення коштів 25.06.2020 (а.с.22).

Вищевказаним рішенням суду встановлено те, що відпустка як учаснику бойових дій гарантована державою та повинна бути компенсова при звільнені зі служби, сума якої, повинна виплачуватися роботодавцем у день звільнення.

Суд наголошує, що військовослужбовці, у тому числі, які перебувають на службі в Службі безпеки України, користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, зокрема щодо належного матеріального та побутового забезпечення, враховуючи особливості військової служби, з метою стимулювання досягнення високих результатів у службовій діяльності. Звільнена особа з військової служби має бути повністю забезпечена грошовим забезпеченням.

Необхідно зазначити, що спір між позивачем та відповідачем щодо обов`язку включення до виплат при звільненні сум компенсації за відпустку як учаснику бойових дій вирішений в користь позивача в повному обсязі та відповідачем не оскаржувався, а тому відповідно до абзацу 2 статті 117 КЗпП України суми компенсації за час затримки розрахунку повинні бути виплачені у повному обсязі.

Що стосується розрахунку такої компенсації, судом встановлено, що позивача звільнено зі служби 06.04.2017, а повний розрахунок виконаний 25.06.2020, тобто затримка в проведенні виплат складає 1176 днів. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

У підтвердження заробітку за останні два місяці перед звільненням відповідачем надано довідку №108 від 10.08.2020, якою визначено грошове забезпечення позивача за лютий 2017 року та березень 2017 року в розмірі - 24516,04 грн (без врахування компенсації прибуткового податку військовослужбовцям та утриманого військового збору). Вказаною довідкою також передбачено, що при виплаті військовослужбовцям грошового забезпечення за неповний робочий місяць виплат, кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (а.с.37).

Враховуючи зазначенні відомості довідки, на думку суду, Порядок №100 не суперечить спеціальному законодавству, та може бути застосованою до визначення розміру середньоденного грошового забезпечення для обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, сума середньоденного заробітку позивача становить 415,53 грн (24516,04 грн / 59 днів), а тому сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби становить 488 663,28 грн (1176 днів * 415,53 грн).

Суд зазначає, що позивачем самостійно визначено суму в меншому розмірі через відсутність належних та достовірних відомостей, проте на суть вирішення спору зазначені обставини не впливають.

У зв`язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не у спосіб передбачений законом України та допустив протиправну бездіяльність в частині нездійснення повного розрахунку при звільненні позивача. Таким чином, судом встановлено наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час такої затримки з 06.04.2017 по 25.06.2020 в розмірі 488 663,28 грн, без урахування утримання військового збору.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", витрати щодо його сплати не підлягають розподілу. Доказів понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, суду не надано, тому відсутні підстави щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 263, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20001579) щодо непроведення з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби.

Стягнути з Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20001579) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби в сумі в розмірі 488 663 (чотириста вісімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят три) гривні 28 копійок, без урахування утримання військового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

відповідач - Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Академіка Сахарова, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20001579.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.