Рішення № 91748884, 08.09.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 вересня 2020 року о/об 11 год. 31 хв.Справа № 280/1244/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Спецзапчасть” (71600, Запорізька область, Василівський район., м. Василівка, вул. Ліхачова, буд. 2, код ЄДРПОУ 36549406)

до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21, корп. А, код ЄДРПОУ 43333459)

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації,

за участі представників:

від позивача - Денисенко Т.М.

від відповідача - не прибув

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» (надалі – позивач) до Одеської митниці Держмитслужби (відповідач), в якому позивач просить суд

- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA500130/2020/000013/2 від 19 січня 2020 року.

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2020/00022 від 19 січня 2020 року.

Ухвалою суду від 02 березня 2020 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 11 березня 2020 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 21 квітня 2020 року.

21 квітня 2020 року ухвалою суду підготовче провадження продовжено на 30 днів, а наступне підготовче засідання призначено на 09 червня 2020 року.

Ухвалою суду від 09 червня 2020 року підготовче засідання відкладено на 10 серпня 2020 року.

10 серпня 2020 року ухвалою суду справу до судового розгляду по суті на 08 вересня 2020 року після закриття підготовчого провадження та у розгляді справи.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 08 вересня 2020 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позовна заява обґрунтована тим, що жодного зауваження щодо проведеного ТОВ «ТК «Спецзапчасть» розрахунку митної вартості оскаржуване рішення від 19 січня 2020 року не містить. Також, митним органом у вказаному рішенні не зазначено, які саме документи не були надані декларантом, які саме числові складові мали бути підтверджені такими документами, а також - яких відомостей, що підтверджують числову складову заявленої декларантом митної вартості, не вистачає у наданих ТОВ «ТК «Спецзапчасть» документах. Вказує, що відповідно, рішення відповідача від 19 січня 2020 року не містить підстав неможливості застосування у цьому випадку основного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору. Відомості щодо надходження інформації від митних органів інших країн у оскаржуваному рішенні від 19 січня 2020 року також відсутня. Таким чином вказує, що підстави для відмови у митному оформленні за митною декларацією №UA500130/2020/201408 від 15 січня 2020 року, що передбачені частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, в цьому випадку - відсутні. Відповідно винесені відповідачем 19 січня 2020 року рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларції, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача просила суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх. №22401 від 14 травня 2020 року), відповідно до якого зазначено, що для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці Держмитслужби разом з митною декларацією (МД) № UA500130/2020/201409 від 15 січня 2020 року митним брокером ПП «ЛАМАН ШИПІНГ», діючого в інтересах ТОВ «Торгова компанія «Спецзапчасть» подані: зовнішньоекономічний договір від 11 вересня 2019 року № 19Н8М091101, специфікація від 11 вересня 2019 року №1, додаткова угода від 11 вересня 2019 року №1, проформа інвойс від 11 вересня 2019 року № 19Н8М091101, інвойс від 27 листопада 2019 року №19Н8М112701, платіжне доручення від 19 вересня 2019 року №153, платіжне доручення від 07 листопада 2019 року №187, платіжне доручення від 11 грудня 2019 року №204, прайс лист від 01 вересня 2019 року, висновок Запорізької ТПП від №ОИ-5727, сертифікат про походження від 29 листопада 2019 року № 19С1300СЗ104/00010, довідка про транспортні витрати від 14.01.2020 №326572, копія митної декларації країни відправлення №021720190000423993 та інші товарно-супровідні документи. Вказує на те, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Представник відповідача в судове засідання 08 вересня 2020 року не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань до суду не подано.

Розглянувши доводи позовної заяви, відзиву відповідача, перевіривши матеріали справи, судом встановлено наступне.

11 вересня 2019 року між компанією-нерезидентом НЕВЕІ SAYOUZI MACHINERY CO., LTD, Китай (Продавець) та ТОВ «ТК «Спецзапчасть» (Покупець) було укладено контракт № 19HSM091101.

Відповідно до пункту 1.1 контракту 19HSM091101 від 11 вересня 2019 року, постачальник зобов`язується виготовити та поставити покупцю запасні частини до інженерних машин, вказані у специфікації/ях, що додані до контракту та є його невід`ємними частинами, а покупець - прийняти та оплатити цей товар.

Згідно специфікації № 1 від 11 вересня 2019 року до вказаного контракту, продавець зобов`язався передати, а покупець - прийняти партію товару загальною вартістю 35 1 12,74 дол. США.

Пунктом 4 вказаної специфікації встановлено умови оплати товару у три етапи:

- 20 % від загальної вартості специфікації - протягом 15 календарних днів після отримання рахунку на оплату;

- 30 % від загальної вартості специфікації - після письмового повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження та виконання умов пункту 5 Специфікації;

- 50 % від загальної вартості специфікації - не пізніше 5 робочих днів після отримання покупцем копії коносамента на відвантажену партію товару.

На виконання умов вказаної специфікації № 1 від 11 вересня 2019 року, продавцем 11 вересня 2019 року сформовано проформу інвойс на загальну суму 35 112,74 дол. США.

19 вересня 2019 року та 07 листопада 2019 року ТОВ «ТК «Спецзапчасть» частково сплачено на адресу постачальника - НЕВЕІ SAYOUZI MACHINERY CO., LTD вартість товару на загальну суму 17 556,37 дол. США., що підтверджено відповідними платіжними дорученнями та відповідає умовам пункту 4 специфікації № 1 від 11 вересня 2019 року.

ТОВ «ТК «Спецзапчасть» у митній декларації № UA500130/2020/201409 від 15 січня 2019 року заявлено митну вартість товару у розмірі 28 330,98 дол. США.

На підтвердження митної вартості надано:

- пакувальний лист№ 19Н5М112701 від 27 листопада 2019 року;

- проформу-інвойс № 19Н5М091101 від 11 вересня 2019 року;

- комерційний інвойс № 19Н5М112701 від 27 листопада 2019 року;

- коносамент № ТХС59673В від 29 листопада 2019 року;

- наряд ТОВ «Ламанш Шилінг» № 33 від 10 січня 2020 року;

- сертифікат № 19С1300СЗ104/00010 від 29 вересня 2019 року;

- платіжні доручення № 153 від 19 вересня 2019 року на суму 7 022,55 дол. США, № 187 від 07 листопада 2019 року на суму 10 533,82 дол. СЩА, № 204 від 11 грудня 2019 року на суму 14 165,49 дол. США;

- довідку про транспортні витрати № 326572 від 14 січня 2020 року;

- прайс-лист від 01 вересня 2019 року;

- висновок Запорізької торгово-промислової палати № ОИ-5727 від 14 січня 2020 року;

- контракт № 19Н5М091101 від 11 вересня 2019 року;

- додаткову угоду № 1 до контракту № 19НБМ091101 від 11 вересня 2019 року;

- специфікацію № 1 до контакту № 19Н5М09і 101 від 11 вересня 2019 року;

- договір про надання послуг митного брокера № 15979 від 11 червня 2019 року;

- лист про технічні відомості про товари № 2812/9 від 28 грудня 2019 року;

- роздруківки зображень товарів;

- експорту митну декларацію № 021720190000423993.

18 січня 2020 року ТОВ «ТК «Спецзапчасть» отримано повідомлення митного органу, у якому останній зазначив про виявлення у поданих декларантом документом розбіжностей, а саме:

- відповідно до підпункту в) пункту 1 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично (сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.2.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 11 вересня 2019 року №19HSM091101 витрати на пакування включені у вартість (товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- відповідно до пункту 6 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження, вивантаження оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Згідно п.2.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 11 вересня 2019 року №19HSM091101 транспортні витрати відповідно з умовами поставки включені у вартість товару. Проте у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо витрат на навантаження, вивантаження оцінюваних товарів, пов`язаних з ]їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару;

- у наданому сертифікаті про походження товару від 29 листопада 2019 року №19C1300C3104/00010 неможливо ідентифікувати документ, зазначений в графі 10 (Number and date of invoices) за реквізитами №19HSM091101 від 19 листопада 2019 року

- у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсу) від 27 листопада 2019 року №19HSM112701 зазначені "Port of Shipment/Destination: Xingang (Tianjin),China/ Odessa(Chornormosk), Ukraine", проте в коносаменті від 29 листопада 2019 року № TXG59673B та довідці про транспортні витрати від 14.01.2020 №326572 порт вивантаження зазначений "Pivdennyi".

- y зв`язку з тим, що надана, для підтвердження митної вартості, копія митної декларації країни відправлення від 25 листопада 2019 року № 021720190000423993 складена раніше ніж рахунок-фактура (інвойс) від 27 листопада 2019 року № 19HSM112701, неможливо з`ясувати на підставі якого документа було здійснено | митне оформлення в країни відправлення.

- згідно наданих банківських платіжних документів від 19 вересня 2019 року №153-7022,55 USD; від 07 листопада 2019 року №187-10533,82 USD; від 11 грудня 2019 року №204-14165,49 USD загальна сума платежів (31721,86 USD), більша ніж заявлена вартість товару (28330,98 USD).

- в порушення частини 2 статті 53 Митного кодексу України, декларантом до митного оформлення не надано транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Для підтвердження заявленої митної вартості декларанта було зобов`язано надати:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою,

контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі

здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-

листи) виробника товару.

Листом від 18 січня 2019 року за № 1801/2 ТОВ «ТК «Спецзапчасть» надані письмові пояснення щодо встановлених митним органом розбіжностей.

До письмових пояснень декларантом 18 січня 2020 додано листи постачальника - НЕВЕІ SAYOUZI MACHINERY CO., LTD від 04 листопада 2019 року, 12 грудня 2019 року, 06 березня 2019 року, роздруківки банківських платіжних документів SWIFT від 19 вересня 2019 року, 08 листопада 2019 року, 11 грудня 2019 року, виписки по рахунку ТОВ «ТК «Спецзапчасть» за 19 вересня 2019 року, 08 листопада 2019 року, 11 грудня 2019 року, виписку з бухгалтерської документації № 1501/2 від 15 січня 2020 року, у якій повторно надано пояснення щодо розбіжностей у сумі вартості товару згідно проформі інвойсу від 11 вересня 2019 року та фактично сплаченою сумою згідно платіжних доручень № 153 від 19 вересня 2019 року, № 187 від 07 листопада 2019 року, № 204 від 11 грудня 2019 року, заяви про купівлю іноземної валюти № 150 від 18 вересня 2019 року, № 189 від 07 листопада 2019 року, № 202 від 11 грудня 2019 року, а також оборотно-сальдові відомості по рахунку 3712.

За результатами розгляду наданих документів та пояснень 19 січня 2020 року Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про відмову в оформленні митної декларації ТОВ «ТК «Спецзапчасть» № UA500130/2020/201409 від 15 січня 2019 року, яке оформлено карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2020/00022, після чого митним органом прийнято рішення № UA500130/2020/00013/2 від 19 січня 2020 року про коригування митної вартості.

Не погоджуючись з такими рішеннями позивач звернувся з позовною заявою до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Митного кодексу України (далі - МК) митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Згідно частини першої статті 49 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому у митного органу можуть виникнути обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК.

У свою чергу, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом, та з урахуванням тих особливостей, що обумовлені контрактом, щодо умов поставки, навантаження, і інше.

З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення обґрунтоване тим, що документи, надані позивачем до митного оформлення, містять розбіжності, декларантом не надано до митниці витребуваних документів, для підтвердження митної вартості.

Відповідно до правил Incoterms 2010 - FOB (Free On Board (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) термін «Франко борт» означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Тобто вартість товарів включає в себе всі витрати пов`язані з постачанням товару на борт судна: витрати на упаковку, завантаження, монтажні для транспортування, транспортні витрати по доставці товарів в порт, витрати на отримання сертифіката походження Товару, митні витрати понесені при митному оформленні товарів, а також усі мита, податки та інші обов`язкові платежі, які сплачуються постачальником при експорті товару.

Визначені пунктом 2.4. контракту № 19HSM091101 від 11 вересня 2019 року «витрати на пакування і навантаження» згідно визначених контрактом умов постачання вже включено в вартість товарів.

Необхідно звернути увагу на те, що форма комерційних документів, що надаються постачальником, не являється регламентованою. Постачальник надає документи складені в зручній для сторін контракту формі, яка передбачає та містить в собі необхідні для постачання та оплати відомості та складається за допомогою власного програмного забезпечення. Іноземний суб`єкт господарювання, яким є ТОВ «ТК «Спецзапчасть» по відношенню до постачальника, не має будь якого права на втручання в ведення його господарської діяльності, ведення обліку, відокремлення та відображення складових ціни товарів в комерційних документах, складання документів.

Так, розглядаючи матеріали справи судом встановлено, що найменування товарів, їх позначення, кількісні та вартісні показники ви значені в інвойсі № 19HSM112701 від 27 листопада 2019 року повністю відповідають інформації зазначеній в контракті № 19HSM091101 від 11 вересня 2019 року з специфікацією № 1 від 11 вересня 2019 року та дають змогу здійснити однозначну ідентифікацію.

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що 19 вересня 2019 року та 07 листопада 2019 року ТОВ «ТК «Спецзапчасть» було частково сплачено на адресу постачальника - НЕВЕІ SAYOUZІ MACHINERY CO., LTD вартість товару на загальну суму 17 556,37 дол. США., що підтверджено відповідними платіжними дорученнями та відповідає умовам пункту 4 специфікації № 1 від 11 вересня 2019 року (19 вересня 2019 року - 20 %, що становить 7 022,55 дол. США, та 07 листопада 2019 року - 30 %, що становить 10 533,82 дол. США).

За наслідками негабаритного завантаження було виставлено комерційний інвойс від 27 листопада 2019 року на загальну суму 28 330,98 дол. США.

Зокрема, згідно вказаного інвойсу, продавцем виставлено до оплати меншу кількість товару позиції 7 «Головка блока» у порівнянні з проформою інвойсом.

Матеріалами справи встановлено, що у вказаній проформі інвойсі до оплати зазначено 36 штуки вказаної позиції товару загальною вартістю 7 629,48 дол. США, а у інвойсі від 27 листопада 2019 року - 4 штуки загальною вартістю 847,72 дол. США.

Відповідно, вартість придбаного ТОВ «ТК «Спецзапчасть» товару зменшилася на 6 781,76 дол. США.

Враховуючи зазначене, 11 грудня 2019 року ТОВ «ТК «Спецзапчасть» на адресу постачальника - НЕВЕІ SAYOUZI MACHINERY CO., LTD, сплачено решту вартості товару згідно платіжного доручення № 204 у сумі 14 165,49 дол. США.

Товар, визначений специфікацією № 1 від 11 вересня 2019 року упаковано, що підтверджено пакувальним листом № 19HSMI12701 від 27 листопада 2019 року, та транспортовано до порту Одесса морським транспортом із залученням перевізника - ТОВ «Ламанш Шипінг» згідно договору № 15979 від 11 червня 2019 року, що підтверджено коносаментом №TXG59673B від 29 листопада 2019 року.

Що стосується посилань відповідача на розбіжності у графі 10 (Number and date of invoices) зазначено інформацію про проформу інвойсу № 19HSM091101 від 11 вересня 2019 року, а також визначення місця прибуття товару жодним чином не впливає визначення числових значень складових митної вартості товарів.

Згідно комерційного інвойсу № 19Н5МІ12701 від 27.11.2019, вартість відвантаженої партії товару складає 28 330,98 доларів США, з яких передплата згідно платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 153 від 19 вересня 2019 року становить 5 666,20 доларів США.

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 187 від 07 листопада 2019 року сплачено - 8 499,29 доларів США.

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 204 від 11 грудня 2019 року сплачено 14165,49 доларів США.

Сума передплати в комерційному інвойсі № 19Н5М112701 від 27 листопада 2019 року відповідає умовам оплати визначених контрактом.

Залишок передплати згідно платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 153 від 19 вересня 2019 року становить 1356,35 доларів США, згідно платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 187 від 07 листопада 2019 становить 2 034,53 доларів США, що є передплатою за не відвантажений в першій партії обсяг продукції, а саме Головка блоку, 51-023СП в кількості 32 штуки.

Таким чином суд не погоджується з твердження Одеської митниці Держмитслужби про розбіжності числового значення митної вартості товару який поданий на митне оформлення відповідно до митної декларації № UA500130/2020/201409 від 15 січня 2020 року.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вказаною нормою закону чітко визначено підстави, за настання яких декларант зобов`язаний надати додаткові документи, а саме:

- наявність ознак підробки у наданих декларантом документах;

- відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

- відсутність всіх відомостей, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Встановивши недоліки, які, на думку митного органу, викликають сумніви щодо правильності визначення митної вартості, відповідач на виконання вимог частини 3 статті 53 МК витребував у позивача додаткові документи.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини першої статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно пунктів 1, 4 частини другої статті 55 МК прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товару №UА500130/2020/000013/2 від 19 січня 2020 року підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Неможливість визначення митної вартості за основним методом в оскаржуваному рішення обґрунтовано неподанням позивачем витребуваних митним органом документів.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені відповідачем у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв`язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 вересня 1998 року по справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб`єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати.

Суд зауважує, що відповідно до п.9.6 Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 “Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі” Женева, вересень 1982 року: “… митні органи повинні, як правило, приймати будь-який комерційний рахунок, який містить всі необхідні подробиці (незалежно від того, узгоджений він з формуляром-зразком уніфікованого рахунку ООН), як дійсної фактури для мети митного очищення; у тих країнах, де національне митне законодавство передбачає спеціальний документ (окрім митної декларації) у доповнення до комерційного рахунку, слід вивчити можливість відмови від цієї вимоги. …”.

На думку суду, висновки митного органу про те, що використані декларантом відомості при визначенні митної вартості імпортованого товару не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, відповідно до приписів частини 2 статті 58 Митного кодексу України, є безпідставними і необґрунтованими, у зв`язку з чим рішення про коригування митної вартості товару є протиправним.

Оскільки причини відмови, викладені в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2020/00022 від 19 січня 2020 року, є аналогічними причинам, викладеним в рішенні про коригування митної вартості товарів №UА500130/2020/000013/2 від 19 січня 2020 року, така картка також має протиправний характер.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого на підстав поданих ним документів. Отримавши від декларанта документи, які, на думку суду, підтверджують правильність задекларованої митної вартості товару за основним методом, відповідач з порушенням норм права здійснив коригування заявленої митної вартості із застосуванням другорядних методів.

Враховуючи норми частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА500130/2020/000013/2 від 19 січня 2020 року та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2020/00022 від 19 січня 2020 року прийняті Одеською митницею Держмитслужби не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Спецзапчасть” (71600, Запорізька область, Василівський район., м. Василівка, вул. Ліхачова, буд. 2, код ЄДРПОУ 36549406) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21, корп. А, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA500130/2020/000013/2 від 19 січня 2020 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2020/00022 від 19 січня 2020 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Спецзапчасть” (71600, Запорізька область, Василівський район., м. Василівка, вул. Ліхачова, буд. 2, код ЄДРПОУ 36549406) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21, корп. А, код ЄДРПОУ 43333459) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 4204,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення виготовлено та підписано 24 вересня 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов