Ухвала суду № 91748823, 21.09.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

21 вересня 2020 року (12:35) Справа № 280/4319/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Лузан К.Ю., за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Гончара Д.В., представника відповідача - Коваленко І.М., розглянувши у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 08592187, 69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, 29) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №392о/с від 17.09.2015 про призупинення нарахуванню позивачу грошового забезпечення;

визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №436о/с від 05.11.2015 про звільнення згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 65 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору карного розшуку Шевченківського районного відділу Запорізького міського управління;

зобов`язати відповідача поновити позивача, на службі на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Шевченківського районного відділу Запорізького міського управління або у разі ліквідації цієї посади на іншу посаду з урахуванням класифікаційних характеристик, зокрема назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу згідно з попередньою посадою, з 06 листопада 2015 року;

зобов`язати відповідача виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 листопада 2015 року по день поновлення на роботі;

допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на службі та стягнення з відповідача середнього заробітку за один місяць.

Ухвалою суду від 03.08.2020 задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду із позовом; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі № 280/4319/20.

Представником відповідача 18.08.2020 разом із відзивом до суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

У підготовчому засіданні 21.09.2020 представник відповідача клопотання підтримав та в його обґрунтування зазначив, що позивач був обізнаний про існування оскаржуваного наказу №436о/с від 05.11.2015 під час розгляду справи №336/4824/18, рішення у якій прийняте 21.01.2020. Також зазначив, що у вироці Шевченківського районного судом м.Запоріжжя вироку від 08.02.2017 у справі №336/1354/16-к, зазначено, що позивач є непрацюючим. Крім того представник відповідача зазначив, що позивач отримав трудову книжку, військовий квиток 06.11.2015, а також був обізнаний починаючи з 06.11.2015 про його звільнення, про що свідчить напис, зроблений позивачем у послужному списку. Таким чином вважає, що позивачем порушений встановлений КАС України строк звернення до суду із позовною заявою.

Позивач та представник позивача проти такого клопотання заперечили. Зазначили, що позивач 06.11.2015 не робив жодних записів у послужному списку, оскільки у цей час знаходився у СІЗО. Також зазначили, що порушення, вчинене відповідачем щодо не проведення повного розрахунку із позивачем, є триваючим порушенням. Вважають, що строк звернення до суду не порушений.

Суд, заслухавши доводи учасників справи, вважає, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню через наступне.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, досліджуючи питання строку звернення до суду, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За приписами ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані". Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Отже, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03.04.2008, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави".

Суд зазначає, що безпідставне поновлення строку на оскарження є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду. Європейський суд з прав людини визначив, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (п.41 рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Судом із матеріалів справи встановлено, що Наказом ГУ МВС України в Запорізькій області №436о/с від 05.11.2015 згідно із пп.10 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06.11.2016 у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 .

Відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.02.2017 у справі №336/1354/16-к, позивача виправдано по обвинуваченню у скоєні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, у зв`язку з недоведеністю винуватості.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 28.09.2017 вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 08.02.2017 залишено без змін.

28.12.2017 позивач звернувся до Начальника ГУПН в Запорізькій області із заявою про поновлення на роботі.

До суду із позовною заявою про скасування наказів відповідача №392о/с від 17.09.2015 про призупинення нарахуванню позивачу грошового забезпечення, №436о/с від 05.11.2015 про звільнення, про зобов`язання відповідача поновити позивача, на службі та про зобов`язання відповідача виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, позивач звернувся 01.07.2020.

При цьому, позивачем, на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 06.07.2020, до суду надано заяву про поновлення строку звернення до суду.

У такій заяві позивач зазначив, що зі спірними наказами позивач ознайомився у червні 2020 року. У заяві також зазначає, що у період з 15.09.2015 до 01.12.2015 знаходився у СІЗО, а тому не міг зробити будь-яких написів про ознайомлення із наказом про звільнення 05.11.2015 у послужному списку. Таким чином вважає, що строк звернення до суду порушений не був.

В той же час, суд не погоджується із такою позицією позивача та зазначає наступне.

Приписами ст. 122 КАС України встановлено, що строк звернення до суду розпочинається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що відповідачем дійсно не надано беззаперечних доказів вручення/доведення до відповідача наказу про його звільнення.

В той же час, матеріали справи свідчать, що позивач дізнався або повинен був дізнатись про існування спірного наказу принаймні під час розгляду Шевченківським районним судом м.Запоріжжя кримінальної справи № 336/1354/16-к. Так, відповідно до вступної частини вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.07.2017 та ухвали Запорізького апеляційного суду від 28.08.2017 у справі №336/1354/16-к, позивач був присутній під час розгляду кримінальної справи судом. У зазначених судових рішеннях вказано, що ОСОБА_1 є не працюючим.

Також, у мотивувальній частині рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 24 квітня 2019 року зазначено, що ОСОБА_1 «… вказує, що він має право на відшкодування заробітку, що він втратив внаслідок вищезазначених незаконних дій,оскільки з 05.11.2015 р. він був звільнений з роботи в органах внутрішніх справ під час перебування під вартою, до теперішнього часу є безробітним...».

Отже, на час звернення до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя із цивільним позовом до Прокуратури Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, позивач був обізнаний про його звільнення із ОВС.

Також, відповідно до мотивувальної частини постанови Запорізького апеляційного суду від 21.01.2020 у справі №336/4824/18 за позовом, у тому числі ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка набрала законної сили 21.01.2020, вбачається, що Запорізьким апеляційний судом під час розгляду справи встановлено, що «…відповідно до витягу з наказу ГУ МВС України у Запорізькій області №436о/с від 05.11.2015 року майора міліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору карного розшуку Шевченківського районного відділу Запорізького міського управління звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних сил України за пунктом 64 «г» - через скорочення штатів...».

Також, у мотивувальній частині вказаного рішення зазначено, що ОСОБА_1 недоотримав у зв`язку притягненням до кримінальної відповідальності з моменту застосування обмежень у вигляді відсторонення до моменту звільнення зі служби 3150,67грн.

Позивачем 20.02.2020 подано касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 квітня 2019 року та на постанову Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2020 року.

Таким чином, з урахуванням зазначеного вище суд вважає, що позивач став обізнаним про його звільнення та існування спірного наказу щонайменше у серпні 2018 року, коли звернувся до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя із цивільним позовом до Прокуратури Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, позивач був обізнаний про його звільнення із ОВС.

Згодом, про існування наказу про звільнення неодноразового вказувалось судами під час розгляду справи №336/4824/18 (№ 336/4786/18).

Посилання позивача та той факт, що відповідач не ознайомив його зі спірним наказом, не свідчить про те, що позивач не був обізнаний про існування такого наказу.

Суд зауважує, що підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Суд зазначає, що судом була задоволена заяву позивача про поновлення строку звернення до суду.

В той же час, під час розгляду клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, судом встановлено, що позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду зазначив суду неправдиву інформацію про те, що дізнався про існування спірного наказу лише у червні 2020 року.

Відтак, суд вважає, що позивач намагається ввести суд в оману.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зміст статті 122 КАС України свідчить, що строк звернення до суду починається не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати та/або дізнатися про ці факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Посилання позивача на те, що він дізнався про порушення його трудових прав, яке відбулося шляхом протиправного звільнення його з ОВС, лише у червні 2020 року спростовується вищезазначеним.

Суд вважає, що позивач дізнався про порушення своїх прав принаймні у серпні 2018 року, коди звернувся до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя із цивільним позовом до Прокуратури Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, позивач був обізнаний про його звільнення із ОВС.

В той же час, до Запорізького окружного адміністративного суду позивач звернувся 01.07.2020, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого ч.5 ст. 122 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У відповідності до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає заяву без розгляду.

За приписами п.8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

На підставі викладеного вище, суд вважає клопотання представника відповідача обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Суд також зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 241, 246, 248 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, - задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений та підписаний 23 вересня 2020 року.

Суддя Ю.В.Калашник