Рішення № 91748796, 24.09.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2020 року м. Ужгород№ 260/2301/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3002 Національної гвардії України (вул. Княгині Ольги, буд. 105, м. Львів, 79060, ЄДРПОУ 08682683) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини 3002 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправними дії Військової частини 3002 Національної гвардії України щодо непроведення повного розрахунку при звільненні - невиплату компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 в день виключення із списків частини; 2) стягнути з Військової частини 3002 національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 6 459,24 грн., із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що він проходив військову службу за контрактом у внутрішніх військах МВС України та після реорганізації установи в Національній гвардії України Західного оперативно-територіального об`єднання військової частини 3002. Однак при звільненні зі служби, відповідач не провів повного розрахунку, зокрема, не виплатив компенсацію за неотримане речове майно, чим порушено законодавчі вимоги.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що при звільненні позивач не звертався із рапортом про виплату йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а звернувся до військової частини 24.02.2020 року, на звернення йому було надано відповідь з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі № 144 та копією арматурної картки. Отже, для можливості отримання такої компенсації позивач повинен був дотриматися Порядку № 178 та вчинити певні дії при звільненні, а саме звернутися із рапортом. Оскільки після звільнення позивач наказ командира військової частини 3002 (по стройовій частині) від 13.05.2017 року № 117 не оскаржував, тобто не заперечував те, що його розрахують після виключення зі списків. Військова частина не заперечує виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при надходженні відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Національній гвардії України.

13 травня 2017 року, наказом командира військової частини 3002 № 117 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

25 березня 2020 року, військова частина 3002 Національної гвардії України надала відповідь на звернення позивача, де зазначила, що з метою виплати грошової компенсації, пропонують в найкоротший час, надіслати на адресу військової частини 3002 діючі реквізити банківського рахунку на ім`я позивача.

03 квітня 2020 року позивач звернувся із заявою до військової частини 3002, в якій зазначив реквізити особистого банківського рахунку.

Листом від 05 травня 2020 року військова частина 3002 повідомила позивача, що заявка на суму компенсації за неотримане, але належне до видачі речове майно направлена у відділ речового забезпечення ЗТУ. При надходженні коштів позивача буле повідомлено по вказаному телефону, кошти будуть перераховані по реквізитам які надав позивач.

Відповідно до довідки № 144 від 24 лютого 2020 року, вартість речового майна, що належить до видачі позивачу, складає 6 459,24 грн.

Вважаючи дії відповідача щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі здійснюється Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 р. (далі - Закон).

Згідно з ч. 1 ст. 9-1 Закону, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №475 від 07.06.2017 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

На виконання вищевказаної статті Закону постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).

Так, пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України врегульований Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 р. (далі - Положення).

Пункт 3 указу Президента України №1153/2008 від 10 грудня 2008 року, дія такого Положення поширюється на військовослужбовців Національної гвардії України.

За приписами абз. 1, 3 пункту 242 розділу ХІІ Положення, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Проаналізувавши вищенаведені законодавчі норми, суд дійшов висновку, що військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби. Зазначені гарантії реалізуються відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, в тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі.

Як вже встановлено судом, грошову компенсацію за неотримане речове майно позивачеві не виплачено. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Відповідно до наданої військовою частиною 3002 довідки № 144 від 24 лютого 2020 року, вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , складає 6459,24 грн.

Тому суд вважає, що позивач має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 6459,24 грн.

Суд зазначає, що право позивача на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно у вказаному у довідці розмірі не оспорюється відповідачем та фактично визнане у поданому відзиві. Невиплату у встановлені строки грошової компенсації відповідач обґрунтовує виключно відсутністю бюджетних асигнувань на вказані цілі та зобов`язується виплатити таку при наявності коштів на рахунках за призначенням. Проте суд не може погодитися з такою аргументацією правомірності дій суб`єкта владних повноважень з огляду на наступне.

Суд, вирішуючи питання правомірності оскарженого рішення крізь призму основних засад адміністративного судочинства, повинен дослідити, чи прийнято таке на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Зазначене кореспондується також з встановленим Конституцією України обов`язком будь-якого суб`єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже, відсутність належного бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у виплаті позивачу передбаченої законодавчими нормами грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач допустив протиправні дії, що полягали у невиплаті позивачеві грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а тому позивач має право на отримання такої у заявленому розмірі.

Нормами п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року (далі - Порядок), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно з п. 4 Порядку, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Відповідно до п. 5 Порядку, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, оскільки належна до виплати під час звільнення позивача з військової служби грошова компенсація вартості за неотримане речове майно відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, суд вважає, що дія Порядку поширюється також і на такі виплати.

Жодних заперечень щодо позовної вимоги в цій частині відповідач не заявляє.

Несвоєчасна виплата грошової компенсації вартості за неотримане речове майно сталася з вини відповідача, а тому суд вважає, що позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Вказана позиція узгоджена з постановою Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 812/1048/17, де також зазначено, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3002 Національної гвардії України (вул. Княгині Ольги, буд. 105, м. Львів, 79060, ЄДРПОУ 08682683) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Військової частини 3002 Національної гвардії України щодо непроведення повного розрахунку при звільненні - невиплату компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 , в день виключення із списків частини.

3. Стягнути з Військової частини 3002 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 6 459, 24 грн. (шість тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять грн. 24 коп.), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя Д.В. Іванчулинець