Рішення № 91748754, 18.09.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2020 рокум. Ужгород№ 260/153/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Полянич В.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_1 ;

представника відповідача - Будюх Д.Є.;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

14.02.2020 року до суду надійшла заява позивача про уточнення (зменшення) позовних вимог (а.с. 41-43).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу в Управління Служби безпеки України в Закарпатській області. У відповідності до наказу від 13.06.2017 року №88-ОС позивач виключений із списків УСБУ в Закарпатській області з 15.06.2017 року. Позивач зазначає, що на день звільнення з військової служби відповідачем не було проведено повного розрахунку, а саме: не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 2015 р. по 2017 р. Окрім того, позивач зазначає, що відповідачем не було надано на його вимогу відповідну довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення. Також, позивач вказує, що на його користь слід стягнути з відповідача суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Позивач в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, вказавши на те, що Законами України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" та "Про Державний бюджет України на 2017 рік" виплата індексації військовослужбовцям СБУ не передбачалася, у зв`язку з чим відсутні підстави для додаткового нарахування та виплати індексації грошового забезпечення при звільненні позивача з військової служби. Окрім того, представник відповідача зазначив, що довідка-розрахунок про щомісячний розмір невиплаченої позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 р. по 15.06.2017 р. не надавалася, оскільки на думку відповідача, індексація не підлягала виплаті позивачеві.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Закарпатській області з 1999 року по 2017 рік.

Наказом від 13.06.2017 року №88-ОС позивач був виключений із списків УСБУ в Закарпатській області з 15.06.2017 року (а.с. 15).

15.11.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації за який останній місяць проходження служби йому була виплачена індексації грошового забезпечення та у якій сумі, з якого базового місяцю, з якого індексу споживчих цін, надати інформацію щодо виплати (або не виплати) позивачеві індексації грошового забезпечення з 01.01.2015 року по 15.06.2017 року та у разі не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 року по 15.06.2017 року нарахувати та виплатити позивачеві дану індексацію, а також надати довідку-розрахунок про розмір невиплаченої індексації грошового забезпечення (а.с. 16-17).

Так, згідно листа від 27.12.2019 року, відповідач повідомив позивача, що відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України (наприклад від 08.08.2017 №78/0/66-17) механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні роки немає. У межах наявних фінансових ресурсів СБ України у 2015-2017 роках можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям не було (а.с. 19).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закон №2011-XII).

Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно ст. 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч. 2 ст. 5 Закону №1282-XII).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч. 6 ст. 5 Закону №1282-XII).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку №1078).

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).

Таким чином, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

З огляду на викладене, суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

Так, в матеріалах справи наявний лист від 27.12.2019 року, згідно якого відповідач повідомив позивача, що у межах наявних фінансових ресурсів СБ України у 2015-2017 роках можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям не було (а.с. 19).

Таким чином, як встановлено в ході розгляду справи по суті та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем було протиправно не виплачено позивачеві в день звільнення з військової служби індексацію грошового забезпечення в період з 2015 року по день виключення зі списків особового складу.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем не було надано на звернення позивача від 15.11.2019 року довідку-розрахунок про розмір не виплаченої індексації грошового забезпечення, який передбачений Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (№1282-ХІІ) та Порядком, затвердженим Постановою КМУ №1078. Доказів протилежного відповідача, як суб`єкт владних повноважень до суду не надав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З врахуванням наведеного суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Закарпатській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , при звільненні з військової служби у запас та виключенні із списків особового складу УСБУ в Закарпатській області, а саме: станом на 15.06.2017 р., індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби із 01.01.2015р. по 15.06.2017р., зобов`язання Управління Служби безпеки України в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби за період з 01.01.2015 р. по 15.06.2017 р. та зобов`язання надати довідку-розрахунок про щомісячний розмір невиплаченої позивачеві індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби за період з 01.01.2015 р. по 15.06.2017 р. - підлягають задоволенню.

Відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000р. № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно таблиці індексів інфляції, яку опубліковано Державною службою статистики України (Держкомстат) за 2017 - 2019 роки, індекс інфляції за період із січня по липень і із вересня по грудень 2017 року та за період із січня по квітень і із вересня по грудень 2018 року, а також за період із січня по травень і із вересня по грудень 2019 року перевищив 100 відсотків.

З огляду на зазначене, позивачу підлягають виплаті суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати доходу, яка передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ, у зв`язку з порушенням строків виплати невиплаченої суми індексації грошового забезпечення, за період з моменту виключення із списків особового складу УСБУ в Закарпатській області у зв`язку із звільненням з військової служби, тобто з 15.06.2017р., по день фактичної виплати сум індексації - підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про встановлення контролю за виконанням судового рішення, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - УСБУ в Закарпатській області, є правом, а не обов`язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Однак, заявляючи позовну вимогу про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що дане рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконане, в зв`язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, а також, те що порушення прав позивача на майбутнє не доведено та є передчасним, тому суд приходить висновку, що в задоволенні позовної вимоги щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення слід відмовити.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1, ч.2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд враховує, що в даній справі обов`язок доказування правомірності своїх дій та прийнятого рішення покладено на відповідача.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, отже питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області (вул. Довженка, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20001562) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Закарпатській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , при звільненні з військової служби у запас та виключенні із списків особового складу УСБУ в Закарпатській області, а саме: станом на 15.06.2017 р., індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби із 01.01.2015р. по 15.06.2017р.

3. Зобов`язати Управління Служби безпеки України в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби за період з 01.01.2015 р. по день виключення із списків особового складу у зв`язку із звільненням з військової служби - 15.06.2017 р.

4. Зобов`язати Управління Служби безпеки України в Закарпатській області надати довідку-розрахунок про щомісячний розмір невиплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби за період з 01.01.2015 р. по день виключення із списків особового складу у зв`язку із звільненням з військової служби - 15.06.2017 р.

5. Зобов`язати Управління Служби безпеки України в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати доходу, яка передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ, у зв`язку з порушенням строків виплати невиплаченої суми індексації грошового забезпечення, за період з моменту виключення із списків особового складу УСБУ в Закарпатській області у зв`язку із звільненням з військової служби, тобто з 15.06.2017р., по день фактичної виплати сум індексації.

6. В решті позовних вимог відмовити.

7. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено 24.09.2020 року.