Рішення № 91748566, 21.09.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 р. Справа№200/7599/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання виплатити допомогу на поховання,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання виплатити допомогу на поховання. Просила визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 12.08.2020 року про відмову у виплаті допомоги на поховання ОСОБА_1 на померлу ОСОБА_2 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 а/З № 371 від 11.08.2020 року) та зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області сплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання ОСОБА_2 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 а/З № 371 від 11.08.2020 року) згідно поданої заяви та у визначеному ст. 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмірі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона 12.08.2020 року отримала рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову у виплаті допомоги на поховання ОСОБА_2 .

Отже, позивач вважає вказане рішення таким, що порушує її права та прийнято із порушення чинного законодавства.

20 серпня 2020 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

07 вересня 2020 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач надала до управління довідку № 06/3-03019 від 24.09.2019 року видану управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, яка унеможливлює здійснення соціальних виплат, в т.ч. і допомоги на поховання. Таким чином, відповідач зазначив, що позивачу для отримання допомоги на поховання необхідно надати до управління довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстав для відмови. З огляду на вищевикладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , 12 серпня 2020 року звернулась до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про виплату допомоги на поховання померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а/З № 371 від 11.08.2020 року, отримувала пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

12 серпня 2020 року позивачу було надано рішення про відмову у виплаті допомоги на поховання ОСОБА_2 .

Відповідач у вказаному рішенні зазначив, що згідно з пунктом 2.16 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 року З 22-1 (зі змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/1486, за документ, що посвідчує родинні стосунки, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідка про склад сім`ї а також рішення суду. Пунктом 2.26 Порядку 22-1 визначено, що за документ засвідчує місто проживання особи, приймаються паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Таким чином для виплати допомоги на поховання ОСОБА_1 необхідно надати рішення про відмову у видачі довідки ВПО надану органом місцевого самоврядування із зазначенням причин такої відмови відповідно до Закону України «Про захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», зазначених в ст. 1 Закону, на момент їх виникнення та згідно п.п. 10 ст. 4 Закону України «Про захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», п. 1 п. 8 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 509».

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 24 Конституції України встановлено рівність конституційних прав і свобод усіх громадян, та неможливість їх обмеження за будь-якими ознаками. За їх змістом не може бути обмежено право громадян на отримання пенсій та інших соціальних виплат у залежності від місця х проживання та перебування.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», № 9 від 01.11.1996 року, встановлено, що виходячи із зазначеного у ст. 8 Конституції в Україні принципу верховенства права, конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя. При цьому судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

В разі смерті пенсіонера членам його сім`ї або особі, яка здійснила його поховання, виплачується для цього допомога в розмірі тримісячної пенсії, але не менше п`ятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 3 Порядку виплати допомоги на поховання, затвердженого наказом Міністерства Соціального захисту населення України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці України, Державного комітету по житлово-комунальному господарству України, Фонду соціального страхування України, Пенсійного фонду України від 26.12.95 року N 190/208, допомога на поховання виплачується сім`ї померлого або особі, яка здійснила поховання, в день звернення з нею.

Суд критично ставиться до посилань відповідача, як на причину відмови у надані допомоги на поховання, відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у її видачі.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.

Статтею 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи видається на підтвердження факту внутрішнього переміщення.

Позивач є громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , а тому не є внутрішньо переміщеною особою і не може бути примушена до внутрішнього переміщення, в тому числі з метою отриманням відповідних довідок.

Отже, вимога щодо надання не передбачених законодавством додаткових документів, отримання яких неможливо без внутрішнього переміщення, - безпосереднім примусом до такого переміщення, який додатково суперечить нормам ст. ст. 1, 3 та 4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Згідно ст.9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст.8 Цивільного процесуального кодексу України суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Україною ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та протоколи до неї (ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Отже, Україна визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) щодо всіх питань, пов`язаних із тлумаченням і застосуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та протоколів до неї.

Отже, враховуючи наведені норми, додатковим підтвердженням законності і обґрунтованості вимог позивача є рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» та «Ілашку та інші проти Молдови та Росії».

Зокрема, у першому з них слід звертатися до пункту 53, яким зазначено, що «підвищення мобільності населення, більш високі рівні міжнародного співробітництва та інтеграції, а також розвиток банківського обслуговування та інформаційних технологій більше не виправдовують здебільшого технічних обмежень щодо осіб, які отримують соціальні виплати...»

У пункті 54 цього ж рішення ЄСПЛ також зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров`я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

У пункті 333 цього рішення ЄСПЛ зазначив: «Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратистський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією».

Таким чином, зобов`язання відповідача виплатити позивачу допомоги на поховання випливає як із норм законодавства України, так і з відповідної практики ЄСПЛ, що є обов`язковою для застосування в Україні.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням певних принципів, зокрема, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

При цьому «у спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Прийняття рішення, вчинення дій з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації - метою цього принципу є запобігання та усунення несправедливої (безпідставної) дискримінації. Суб`єкт владних повноважень повинен забезпечити рівне ставлення до осіб під час прийняття рішення або вчинення дії за однакових (схожих) обставин. А в даному випадку до позивача висунуті додаткові умови.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо невиплати допомоги на поховання в розумінні вищенаведених норм Закону.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність дій органу владних повноважень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з ухваленням рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень виплатити позивачу допомогу на поховання.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою суду від 20 серпня 2020 року позивачу було відстрочено сплату судового збору.

Як вбачається з позовної вимоги, вона є немайнова з двома окремими вимогами. Отже, при зверненні з даним позовом позивач повинен був би сплатити судовий збір у розмірі 1681,60 грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі, то й обов`язок зі сплати судового збору покладається на державний орган - Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) про зобов`язання виплатити допомогу на поховання - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) від 12.08.2020 року про відмову у виплаті допомоги на поховання ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на померлу ОСОБА_2 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 а/З № 371 від 11.08.2020 року).

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) сплатити ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) допомогу на поховання ОСОБА_2 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 а/З № 371 від 11.08.2020 року) згідно поданої заяви та у визначеному ст. 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмірі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - UA 908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко