Рішення № 91748280, 23.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року Справа № 160/6385/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком від 16.09.2019 року оформленої листом від 13.12.2019 року № 822/03.25.17 у зв`язку з відсутністю необхідного трудового (страхового) стажу; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити періоди роботи з 16.03.1978 року по 01.09.1978 року, з 09.11.1978 року по 15.08.1994 року, з 16.08.1994 року по 09.10.1996 року, з 10.10.1996 року по 30.04.1999 року до загального трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 16.09.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.11.2019 року позивач звернулась із особистою заявою для призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з необхідними документами. За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, що підтверджується повідомленням від 13.12.2019 року № 822/03.25.17. В обґрунтування відмови відповідачем вказано, що загальний розмір страхового стажу позивача становить 10 років 7 місяців 19 днів, тому на день звернення у позивача право на пенсію за віком відсутнє. Позивач вважає, що відповідачем протиправно не взято до уваги усі періоди роботи, та те, що недоліки записів у трудовий книжці не можуть бути підставою для не врахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Окремо зазначає, що трудова книжка оформлена відповідно вимог законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення ( виклику) сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Заперечуючи проти позову, відповідачем надано відзив на позов, який долучений до матеріалів справи. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що позивач 28.11.2019 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком. Листом від 13.12.2019 року № 822/03.25.17 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком. Відповідач зазначає, що згідно наданих документів, страховий стаж позивача становить 10 років 07 місяців 19 днів, що не є достатнім для призначення пенсії.

Згідно положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до наданої трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 працювала за наступними посадами: 16.03.1978 року прийнята старшою піонервожатою в Першотравневу середню школу відповідно до наказу №21 від 16.03.1978 року; 01.09.1978 року звільнена з посади старшої піонервожатої в Першотравневій середній школі відповідно до наказу №31 від 01.09.1978 року; 09.11.1978 року прийнята в тарно - ремонтнобудівельний цех Дніпропетровськог метизного заводу сортувальницею 2 розряду відповідно до наказу № 429 від 31.10.1978 року; 15.08.1994 року звільнена з посади сортувальниці 2 розряду відповідно до наказу № 209 від 15.08.1994 року; 16.08.1994 року прийнята керуючою справами і кадрами Науково-виробничого комерційного підприємства «МБ» відповідно до наказу № 41 від 16.08.1994 року; 09.10.1996 року звільнена з посади керуючою справами і кадрами відповідно до наказу №103 від 09.10.1996 року; 10.10.1996 року прийнята на роботу касиром приймальником фотолабораторії Приватного виробничо-комерційного підприємства «ЮПІ» відповідно до наказу №8 від 10.10.1996 року; 30.04.1999 року звільнена з посади касира приймальника фотолабораторії відповідно до наказу №10 від 30.04.1999 року.

28.11.2019 року ОСОБА_1 звернулась до відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії.

Згідно із розпискою-повідомленням до заяви позивачем додано наступні документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру 03/11/2003, паспорт НОМЕР_3 ; трудову книжку НОМЕР_2 , заяву про призначення/перерахунок пенсії № 4783; довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 року по день звернення; довідку 2876 від 19.11.2019 року; заява про спосіб виплати пенсії, довідка 03.44-98/2668, довідку 03.44-98/3669, довідку 03.4-98/2670.

Листом від 13.12.2019 року №822/03.05-18 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про відмову в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного стажу у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що загальний страховий стаж роботи становить 10 років 07 місяців 19 днів, що не є достатнім для призначення пенсії.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком з підстав не зарахування до стажу роботи відомостей зазначених у трудовій книжці, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058 до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_2 у спірний період вона працювала за наступними посадами: 16.03.1978 року прийнята старшою піонервожатою в Першотравневу середню школу відповідно до наказу №21 від 16.03.1978 року; 01.09.1978 року звільнена з посади старшої піонервожатої в Першотравневій середній школі відповідно до наказу №31 від 01.09.1978 року; 09.11.1978 року прийнята в тарно - ремонтнобудівельний цех Дніпропетровськог метизного заводу сортувальницею 2 розряду відповідно до наказу №429 від 31.10.1978 року; 15.08.1994 року звільнена з посади сортувальниці 2 розряду відповідно до наказу №209 від 15.08.1994 року; 16.08.1994 року прийнята керуючою справами і кадрами Науково-виробничого комерційного підприємства «МБ» відповідно до наказу №41 від 16.08.1994 року; 09.10.1996 року звільнена з посади керуючою справами і кадрами відповідно до наказу №103 від 09.10.1996 року; 10.10.1996 року прийнята на роботу касиром приймальником фотолабораторії Приватного виробничо-комерційного підприємства «ЮПІ» відповідно до наказу №8 від 10.10.1996 року; 30.04.1999 року звільнена з посади касира приймальника фотолабораторії відповідно до наказу №10 від 30.04.1999 року.

Позивачем на підтвердження стажу роботи в розрізі спірних періодів було надано наступні документи, копії яких наявні в матеріалах справи: трудова книжка НОМЕР_2 довідка від 19.11.2019 року, довідки СПОВ.

На титульному аркуші трудової книжки НОМЕР_2 від 16.03.1978 року зазначено прізвище ім`я та по батькові позивача, її дата народження, освіта, підпис, дата заповнення та підпис уповноваженої особи.

При цьому судом встановлено, що титульний аркуш не завірено печаткою підприємства, яке оформило дану трудову книжку.

Порядок ведення трудових книжок на день видання трудової книжки ОСОБА_1 16.03.1978 року було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженою постановою від 22.06.1974 року №162.

Відповідно підпункту 1.1 цієї Інструкції, трудова книжка являється основним документом про трудову діяльність робітника і посадовця.

Згідно підпункту 2.3 даної Інструкції, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення або звільнення, а також про нагородження чи про заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні відповідати тексту наказу (розпорядження).

Підпунктом 2.11 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки робітник своїм підписом засвідчує правильність внесених відомостей.

Перший аркуш (титульну сторінку) трудової книжки підписує особа, яка відповідальна за видачу трудових книжок, а після цього ставиться печатка підприємства (відділу кадрів), на якому вперше заповнюється трудова книжка.

Наказом Міністерства праці України за № 58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція), яка містить аналогічні вимоги щодо оформлення трудової книжки.

Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції передбачено, що до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно із п. 2.11. Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Пунктом 2.12 передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

В якості підстави для відмови у зарахуванні до стажу періодів роботи по трудовій книжці позивача, у листі відповідача не зазначено жодної обставини, а лише зроблено посилання на пункт 2.12 Інструкції №58 щодо необхідності наявності на титульному аркуші трудової книжки печатки підприємства, на якому вперше заповнюється трудова книжка.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця.

Законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означених періодів роботи позивачки до стажу роботи, що враховується у призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Також суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Також, Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а зазначив, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Окрім того, згідно з довідкою №2876 від 19.11.2019 року Відділу освіти Павлоградської міської ради, ОСОБА_1 дійсно була прийнята в Першотравенську СШ№2 на посаду старшої піонервожатої з 16.03.1978 року на підставі наказу №36 від 23.03.1978 року та була звільнена з займаної посади 01.09.1978 року на підставі наказу №103 -24 від 01.09.1978 року. Зазначено про допущену помилку в наказі №36 в написанні по батькові помилково ОСОБА_2 .

Даною довідкою щодо відсутності відмітки «місце печатки» на титульній сторінці було проінформовано, що Першотравенська СШ №2 була першим робочим місцем для ОСОБА_1 . При працевлаштуванні до школи у період з 1970 року по 1991 рік трудові книжки заповнювались безпосередньо у школах, які мали свої печатки. Печатки «УРСР Міністерство освіти м. Павлоград Дніпропетровської області Першотравенська середня школа №2» у відділі освіти Павлоградської міської ради не могло бути, тому що печатка «УРСР Міністерство освіти м. Павлоград Дніпропетровської області Першотравенська середня школа №2» належала Першотравенській середній школі №2 Павлоградського гороно та зберігалась в ній.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 16.03.1978 року по 01.09.1978 року, з 09.11.1978 року по 15.08.1994 року, з 16.08.1994 року по 09.10.1996 року, з 10.10.1996 року по 30.04.1999 року по трудовій книжці ОСОБА_1 , що надає право на призначення пенсії за віком.

Згідно з частино 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком, періодів роботи: з 16.03.1978 року по 01.09.1978 року, з 09.11.1978 року по 15.08.1994 року, з 16.08.1994 року по 09.10.1996 року, з 10.10.1996 року по 30.04.1999 року, при призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви про призначення пенсії за віком від 28.11.2019 року.

Водночас, в справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

В даному випадку, відповідачем не зараховано до пільгового стажу певні періоди роботи позивача та не розраховано такі періоди у їх числовому вирізі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права позивача, є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 періоди роботи: з 16.03.1978 року по 01.09.1978 року, з 09.11.1978 року по 15.08.1994 року, з 16.08.1994 року по 09.10.1996 року, з 10.10.1996 року по 30.04.1999 року та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням даних періодів стажу.

За таких обставин суд доходить висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, судовий збір підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на позивача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 420, 40 грн., сплата якого підтверджується квитанцією від 10.06.2020 року.

Згідно з частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком оформленої листом від 13.12.2019 року № 822/03.25.17 ОСОБА_1 на підставі заяви про призначення пенсії за віком від 28.11.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 періоди роботи: з 16.03.1978 року по 01.09.1978 року, з 09.11.1978 року по 15.08.1994 року, з 16.08.1994 року по 09.10.1996 року, з 10.10.1996 року по 30.04.1999 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.11.2019 року про призначення пенсії за віком з урахуванням зарахованого стажу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збіру у сумі 420 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 23.09.2020 року

Суддя С.І. Озерянська