Рішення № 91748229, 23.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року Справа № 160/8436/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправними бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до норм статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 26 травня 2019 року на користь та на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 26 травня 2019 року відповідно до норм статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на користь та на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у 06.02.2020 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. 18.02.2020 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника через те, що подані позивачем документи для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника не відповідають свідоцтву про смерть від 03.06.2019 року у відношенні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке видано адміністрацією с. Московей Кагульського району Республіки Молдова. Позивач вважає відмову незаконною, оскільки прізвище її чоловіка ОСОБА_3 та дата народження співпадають у свідоцтві про розірвання шлюбу від 22.05.2007 року та у свідоцтві про смерть від 03.06.2019 року. Свідоцтво про смерть від 03.06.2019 року у відношенні ОСОБА_3 видано уповноваженим органом публічної влади, відповідним органом реєстрації цивільного стану Республіки Молдова, яким є адміністрація с. Московей, Кагульського району Республіки Молдова.

На думку позивача, оскаржувана бездіяльність є протиправною, у зв`язку з чим вона звернулась до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору у справі.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року на адресу суду від відповідача 26 серпня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на те, що у свідоцтві про народження дитини, про шлюб та про розірвання шлюбу зазначено ОСОБА_3 , а у свідоцтві про смерть, виданому 03.06.2016 року адміністрацією с. Московей Кагульського району Республіки Молдова, зазначено ОСОБА_3 . Вказане стало підставою для відмови у призначенні пенсії.

01.09.2020 року позивачем надано відповідь на відзив, в якій крім доводів, аналогічних викладеним в позовній заяві, зазначено, що відповідачем у тексті відзиву на позовну заяву не доведено факт відсутності у ОСОБА_3 необхідного страхового стажу годувальника для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника - 10 років з посиланням на відповідні докази.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

Проте, 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року», яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.

Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Враховуючи наведене, судом продовжено розгляд справи до 23.09.2020 року з метою надання належної оцінки поданим документам.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

12.09.1997 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб (повторним) від 22.05.2007 року.

У 2004 році у позивача та її чоловіка ОСОБА_3 народилась спільна дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 01.04.2004 року.

У 2009 році шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 05.05.2009 року.

ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Кишинів на території Республіки Молдова помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 03.06.2019 року, яке видано органом реєстрації цивільного стану адміністрацією с. Московей Кагульського району Республіки Молдова.

06.02.2020 року позивач звернулась до Інгулецького відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян з письмовою заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

18.02.2020 року відповідачем надано відповідь, оформлену листом №1589/03.05-П, якою повідомлено, що позивачем для призначення пенсії надано свідоцтво про смерть НОМЕР_3 на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Всі надані позивачем документи видані на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не відповідає свідоцтву про смерть.

На підстав викладеного, позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Не погоджуючись з наданою відповіддю, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року - незалежно від тривалості страхового стажу.

Члени сім`ї, які вважаються непрацездатними і утриманцями, визначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За змістом частини другої статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років

Згідно з частиною третьою цієї статті до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Судом встановлено, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 22.05.2007 року, від шлюбу має спільну з чоловіком неповнолітню доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була на утриманні ОСОБА_3 .

Як відомо з відповіді відповідача від 18.02.2020 року, позивачу фактично відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника через відсутність прізвища ОСОБА_3 у свідоцтві про смерть, виданому адміністрацією с. Московей Кагульського району Республіки Молдова.

Перевіривши надані позивачем документи, судом встановлено, що вони не містять неточностей та доказів підробок, видані стосовно однієї особи ОСОБА_3 .

Усі вищенаведені обставини свідчать про те, що позивач відповідає вимогам, передбаченим статтями 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якими визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, зокрема вона має неповнолітню доньку, яка була на утриманні померлого годувальника ОСОБА_3 .

Відтак, дії відповідача про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника є протиправними.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність, суд зазначає наступне.

Термін «бездіяльність» являє собою пасивний спосіб поведінки, коли суб`єкт утримується від вчинення будь-яких дій, спрямованих на виконання обов`язку, який на нього покладений.

Суд не вважає поведінку відповідача підчас розгляду заяви позивача від 06.02.2020 року пасивною, оскільки відповідачем здійснювалися активні дії, спрямовані на розгляд заяви та надано відповідь, оформлену листом від 18.02.2020 року за вих.№ 1589/03.05-П.

За таких обставин, суд вважає, що порушені права позивача підлягають відновленню судом шляхом визнання протиправними дій головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника та скасування рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 18.02.2020 року за вих. №1589/03.05-П, про відмову у призначенні пенсії за віком як протиправне.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2020 року про призначення пенсії, у зв`язку з втратою годувальника, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначені пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника, оформлене листом від 18.02.2020 року за вих. № 1589/03.05-П.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії по втраті годувальника від 06.02.2020 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук