Рішення № 91748215, 07.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року Справа № 160/6213/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

05.06.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-4539-51/51-60У від 12.11.2019 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щодо сплати єдиного внеску в сумі 26539грн. 26коп.;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області виключити з інформаційної системи органу доходів і зборів недостовірні дані, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що спірна вимога про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ), є протиправною, складеною з грубим порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2010р. у справі №2а-8020/10/0470 позовна заява Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (останнім правонаступником якої є відповідач) до суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності задоволено та припинено підприємницьку діяльність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ). Копія цієї постанови направлена управлінню з питань реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Вказана постанова є такою, що набрала законної сили 13 вересня 2010 року, та підлягала негайному виконанню. Отже, з 13.09.2010р. підприємницька діяльність позивача є припиненою, при цьому в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація стосовно позивача як фізичної особи-підприємця. За наведених обставин, позивач вважає, що він не має статусу фізичної особи-підприємця та не є страхувальником у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в статусі фізичної особи-підприємця. Таким чином, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4539-51/51-60У від 12.11.2019р, на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню. Крім того, оскільки у спірній вимозі зазначено, що вона винесена на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів, то, на думку позивача, вказана ситуація виникла з вини посадової особи контролюючого органу, яка не внесла своєчасно до інформаційної системи органів доходів і зборів інформацію про припинення підприємницької діяльності позивача, тому позивач просить суд зобов`язати відповідача виключити з інформаційної системи органу доходів і зборів недостовірні дані, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.

Крім того, одночасно із поданням позовної заяви 05 червня 2020 року ОСОБА_1 подано заяву про вжиття заходів забезпечення цього позову, шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги № Ф-4539-51/51-60У від 12.11.2019 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 20.05.2020 року до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі про оскарження цієї вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задоволено частково, зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-4539-51/51-60У від 12.11.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 26539,26грн. до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/6213/20, у задоволенні решти заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 840,80грн; належним чином завірених копій документів, що додані до позовної заяви, для відповідача; завіреної належним чином копії документа на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача (документа, що посвідчує особу позивача); заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку.

На виконання вимог вказаної ухвали суду від 10.06.2020р. позивачем 25.06.2020р. усунуті означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6213/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 31.07.2020р., а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Крім того, ухвалою суду від 30.06.2020р. витребувано у ГУ ДПС в Дніпропетровській області детальний розрахунок суми боргу (недоїмки), визначеної у вимозі №Ф-4539-51/51-60У від 12.11.2019 року, із зазначенням за який період та на якій підставі нарахована така заборгованість і в якій сумі.

28 липня 2020 року до канцелярії суду надійшов відзив ГУ ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач вказану позовну заяву не визнав, заперечував проти її задоволення і просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що податкова звітність ОСОБА_1 не подавалась, доходів він не отримував, і як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Із врахуванням зазначеного, мінімальний страховий внесок у 2017 році становить 704,00 грн. на місяць ( 3200,00 грн.*22%, де 3200 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017). За 2017 рік сума нарахувань єдиного внеску становить 8448,00 грн. У 2018 році мінімальний страховий внесок становив 819,06 грн. на місяць ( 3723,00 грн.*22%, де 3723,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018). У 2019 році мінімальний страховий внесок становив 918,06 грн. на місяць ( 4173,00 грн.*22%, де 4173,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019). Згідно з даними інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків - позивача відображено наступні не сплачені нарахування за 2017-2019 роки: нараховано розрахункову суму єдиного внеску за IV квартал 2017 року, а саме 09.02.2018 року у сумі 8448 грн., нарахування не сплачені; нарахування за 2018 рік: 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 19.04.2018 року, нарахування не сплачені; 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 19.07.2018 року, нарахування не сплачені; 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 19.10.2018 року, нарахування не сплачені; 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 21.01.2019 року, нарахування не сплачені. Сума недоїмки станом на 21.01.2019 року становила 15819,54 грн. Згідно з даними інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено наступні нарахування за 2019 рік: 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.04.2019 року, нарахування не сплачені; 2 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.07.2019 року, нарахування не сплачені; 3 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 21.10.2019 року, нарахування не сплачені. Сума недоїмки станом на 07.11.2019 року становила 26539,26грн. Відповідно до Інструкції №449 саме на цю суму було винесено вимогу №Ф-4539-51/51-60у від 07.11.2019 року, адже на кінець календарного місяця була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску. Таким чином, законом передбачений обов`язок фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Тобто, мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений Законом, і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом. Саме Закон визначив розмір зобов`язань платника податків з єдиного внеску. У інформаційній системі органу доходів і зборів лише відображаються відомості про сплату чи не сплату платниками податків єдиного внеску, розмір та обов`язок сплати якого встановлені Законом. Отже вищенаведене свідчить про те, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області під час прийняття спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) діяв у межах повноважень та у спосіб, які визначені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для скасування цієї вимоги про сплату боргу.

Крім того, 28 липня 2020 року від відповідача до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витягу на підтвердження повноважень представника.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258, 262 КАС України, а також з урахуванням того, що з 03.08.2020р. по 04.09.2020р. включно, суддя Турова О.М. перебувала у відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу - суб`єкта підприємницької діяльності виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 18.06.2003р. (номер державної реєстрації 0016660) та взято на облік як платника податків - суб`єкта підприємницької діяльності з 24.06.2003р. у Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

06 липня 2010 року Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій просила припинити підприємницьку діяльність фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2010р. у справі №2а-8020/10/0470 вищевказаний адміністративний позов задоволено та припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2010р. у справі №2а-8020/10/0470 набрала законної сили 13.09.2010р.

Як слідує з ідентифікаційних даний платника податків - ОСОБА_1 з інформаційної системи органу доходів і зборів, наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву, контролюючим органом в інформаційну систему внесено відомості про те, що стан платника податків ОСОБА_1 « 21-ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду», причина зняття з обліку платника податків « 15 - госп.суд (неподання протягом року податк.декл., док.бух.зв.)»; припинення підприємницької діяльності - « 31.08.2010р.»; номер прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності - « 2а-8020/10/0470».

При цьому, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості щодо реєстрації ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) як фізичної особи-підприємця, взяття її на облік в контролюючих органах як платника податків та як платника єдиного внеску відсутні.

Судом також встановлено, що 12 листопада 2019 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4539-51/51-60У, відповідно до якої за ОСОБА_1 обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 26539,26грн.

Незгода позивача з означеною вимогою стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ("Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань") в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом приписів статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов`язку сплати єдиного внеску.

З метою встановлення наявності такого статусу у відповідних осіб, суд звертає увагу на наступне правове регулювання.

Так, у силу положень частини першої статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

01 липня 2004 року набув чинності Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у подальшому змінено назву на Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Відповідно до частини першої статті 4 вказаного Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

01 липня 2010 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №2390-VI (далі - Закон № 2390-VI), який набув чинності 03 березня 2011 року.

Відповідно до підпунктів 2, 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Пункт 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI у зв`язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за їх рішенням" від 19 травня 2011 року №3384-VI (далі - Закон №3384-VI) викладено в наступній редакції:

"Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру".

Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що з 18.06.2003р. ОСОБА_1 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, проте, як зазначає позивач, фактично підприємницьку діяльність він не здійснював, дохід від підприємницької діяльності не отримував і не подавав жодної фінансової та статистичної звітності з питань обчислення і сплати податків до органів доходів з зборів, у зв`язку із чим контролюючий орган самостійно звернувся до суду з позовом про припинення підприємницької діяльності позивача, який постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2010р. у справі №2а-8020/10/0470, що набрала законної сили 13.09.2010р., було задоволено та припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), при цьому вказані відомості внесені до інформаційної бази податкових органів (ідентифікаційні дані платника податків ОСОБА_1 ), що підтверджено наданим відповідачем витягом з цієї бази.

При цьому в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня інформація щодо реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Водночас, відповідачем не надано доказів того, що протягом періодів, за які ОСОБА_1 нараховано заборгованість зі сплати ЄСВ (2017-2019 роки), свідоцтво про державну реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця було дійсним та позивачем здійснювалась підприємницька діяльність з отриманням відповідного доходу у періодах, за які нараховано єдиний внесок.

Разом з тим, відповідачем в його відзиві на позовну заяву не заперечується, що згідно з інформаційною базою даних органів ДФС ОСОБА_1 про отримані доходи не звітував, податкову звітність не подавав та не отримував доходи від зайняття підприємницькою діяльністю, а його підприємницька діяльність була припинена постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2010р. у справі №2а-8020/10/0470.

Отже, встановлені обставини свідчать про недоведеність наявності у позивача в період нарахування йому сум єдиного внеску статусу фізичної особи-підприємця (2017-2019р.р.), що, в свою чергу, свідчить про те, що ОСОБА_1 не є платником ЄСВ у розумінні приписів частини першої статті 4 Закону №2464.

Відтак, у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування позивачеві заборгованості зі сплати ЄСВ за 2017-2019 роки, тому спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4539-51/51-60У від 12.11.2019р. є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині, відповідно, - задоволенню.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інформаційної системи недостовірні дані про те, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, з огляду на таке.

Відповідно до п.63.12 ст.63 Податкового кодексу України інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв`язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних.

Згідно з п.66.1 ст.66 Податкового кодексу України підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є: інформація органів державної реєстрації; інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтверджена інформація, що надається платниками податків; інформація суб`єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; дані перевірок платників податків.

Пунктом 66.2 статті 66 Податкового кодексу України обумовлено, що внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, п.9.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011р. за №1562/20300 (далі - Порядок №1588), передбачено, що у разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік згідно з цим Порядком, крім змін, які вносяться до Єдиного державного реєстру, та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов`язаний протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів подати до контролюючого органу уточнені документи в такому самому порядку, як і при взятті на облік. Додаткова реєстраційна заява за формами №1-ОПП, №5-ОПП подається з позначкою «Зміни» або за формою №1-РПП - з позначкою «Перереєстрація, зміни».

Згідно з п.п.1 п.11.18 Порядку №1588 зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку: підставою для зняття фізичної особи-підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки. Дата зняття з обліку фізичної особи-підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою №6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою №6-ОПП. Дані про зняття з обліку фізичної особи-підприємця передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку.

Підпунктами 4-6 пункту 11.18 Порядку №1588 встановлено, що державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання. Врегулювання питань погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом України. Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.

Як встановлено судом з ідентифікаційних даний платника податків - ОСОБА_1 з інформаційної системи органу доходів і зборів, наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву, контролюючим органом в інформаційну систему внесено відомості про те, що стан платника податків ОСОБА_1 « 21-ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду», причина зняття з обліку платника податків « 15 - госп.суд (неподання протягом року податк.декл., док.бух.зв.)»; припинення підприємницької діяльності - « 31.08.2010р.»; номер прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності - « 2а-8020/10/0470».

Отже, відповідачем здійснено внесення до інформаційних баз - облікових даних платника податків ОСОБА_1 інформацію про припинення його підприємницької діяльності на підставі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №2а-8020/10/0470, яка набрала законної сили 31.08.2010р.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інформаційної системи недостовірні дані про те, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 1681,60грн., а тому, зважаючи на часткове задоволення заявлених позовних вимог, на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 840,80грн.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправною та скасування вимоги та зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4539-51/51-60У від 12.11.2019 р. на суму 26539,26грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у сумі 840,80грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 07 вересня 2020 року.

Суддя О.М. Турова