Рішення № 91747590, 17.09.2020, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/723/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до відповідача: фізичної особи - підприємця Свирида Дмитра Олеговича

про стягнення в сумі 108 008,88 грн.

секретар судового засідання: Коваль С.М.

Представники:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Хомич Я.В.;

ОПИС СПОРУ

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи - підприємця Свирида Дмитра Олеговича про стягнення заборгованості в сумі 108 008,88 грн., з яких: 99 996,20 грн. заборгованість за кредитом, 8 012,68 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов`язання, прийнятих за умовами заявки на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи - підприємця "Підприємницький", в результаті чого у останнього утворилась заборгованість яка станом на час звернення з позовом становить 108 008,88 грн., з яких: 99 996,20 грн. заборгованість за кредитом, 8 012,68 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву в якому просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач зокрема зазначає, що у повідомленні банку від 17 грудня 2019 року сказано, що у випадку непогашення простроченої заборгованості в сумі 114 696,10 грн. у строк по 08 січня 2020 року кредитний договір буде розірваний починаючи з 09 січня 2020 року, відтак на переконання відповідача, нарахування банком відсотків та комісії після розірвання договору є неправомірним. У розрахунку стягувач виходив з ставки 45 % починаючи з 01 жовтня 2019 року, що суперечить ставці 30%, яка зафіксована в заявці на отримання послуг.

Про зміну правил банк позичальника не повідомив, належних доказів такого повідомлення суду не надав.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 25 серпня 2020 року.

Ухвалою суду від 25 серпня 2020 року залишено без задоволення заяву відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

08 вересня 2020 року відповідач подав відзив на позов.

В судовому засіданні 08 вересня 2020 року оголошено перерву до 17 вересня 2020 року.

17 вересня 2020 року відповідачем подано письмові пояснення.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

16 січня 2019 року фізична особа - підприємець Свирид Дмитро Олегович на підставі статті 634 Цивільного кодексу України приєдналася до "Умов та правил надання послуги "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький", що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua/terms, які разом із заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (далі - умови), цією заявкою складають кредитний договір між банком та клієнтом, примірник якого клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування. Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання клієнтом цієї заявки шляхом накладення електронного цифрового підпису у Приват24 для бізнесу.

Розмір відсоткової ставки становить 30% , розмір щомісячної комісії становить 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня, в будь-який з днів за попередній місяць. Пільговий період 55 днів, термін користування кредитом: 12 місяців.

Здійснивши перехід за посиланням, вказаним в заявці на отримання послуг, судом встановлено, що Умови та правила надання банківських послуг місять різні часові редакції, при цьому в матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами змін Умов та правил надання банківських послуг, чи докази повідомлення відповідача про такі зміни, відтак судом враховуються редакція Умови та правила надання банківських послуг, яка була чинна станом на час підписання заявки на отримання послуг, тобто станом на 16 січня 2019 року.

Станом на 16 січня 2019 року Умови та правила надання банківських послуг не містили розділу 3.2.6. "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький", натомість чинною була редакція Умов та правил надання банківських послуг 3.2.6. "Умови та порядок надання послуги «Бізнес-розстрочка» (далі - Послуга)"

"Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" знаходився в розділі № 3.2.10.

При цьому, наданий позивачем витяг з умов та правил надання банківських послуг належним доказом бути не може, оскільки, суд встановив, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також те, що цей документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначених у цьому документі розмірах і порядку.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц, у разі заявлення банком позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості на підставі кредитного договору, необхідним є доведення позивачем належними та допустимими доказами того, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка установлена у вигляді сплати процентів за користування кредитом, комісії за використання ліміту, а також відповідальності у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Згідно з умовами пункту 3.2.10.1. умов та правил надання банківських послуг, банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту овердрафтовий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту (далі - ліміт) на поточний рахунок клієнта (далі - кредит) в порядку та на умовах, визначених даними умовами та правилами (далі - умови). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності фізичної особи-підприємця (далі - ФОП). Розмір кредиту від 10 000 грн. до 100 000 грн.

Відповідно до пункту 3.2.10.1.2. умов та правил надання банківських послуг, кредит надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах ліміту. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, за наявності вільних грошових ресурсів за рахунок кредитних коштів в межах ліміту шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та інших платежів за цим договором.

Згідно з умовами пункту 3.2.10.1.3. умов та правил надання банківських послуг, клієнт приєднується до послуги шляхом підписання заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до умов і правил надання банківських послуг та заявки на отримання кредиту в Приват24 для бізнесу із використанням ЕЦП, що разом з цими умовам та правилами становлять кредитний договір.

Клієнт банку, який приєднався до умов та правил надання банківських послуг в повному обсязі шляхом підписання іншої заяви або документа та має відкритий поточний рахунок в банку, приєднується до послуги шляхом підписання заявки на отримання кредиту в Приват24 для бізнесу із використанням ЕЦП.

Приєднання до цього договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо встановлення банком будь-якого розміру кредитного ліміту.

Згідно з умовами пункту 3.2.10.1.4. умов та правил надання банківських послуг, розмір ліміту розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів та положень і нормативних актів Національного банку України.

Пунктом 3.2.10.1.5. умов та правил надання банківських послуг передбачено, що ліміт встановлюється банком на кожний операційний день. У випадку зниження банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими умовами, клієнт зобов`язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про змін ліміту, спрямованого клієнту будь-яким способом, передбаченим п.3.2.10.1.6. цих умов. В іншому випадку грошове зобов`язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні.

Згідно з положеннями пункту 3.2.10.1.6. умов та правил надання банківських послу, сторони узгодили, що для повідомлення клієнта про розмір ліміту за цим договором, банк на свій вибір здійснює повідомлення клієнта: в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банку "Приват24", мобільний додаток Приват24, SMS-повідомлення або інших). Банк має право на свій розсуд обирати та використовувати будь-який із способів, визначених цим пунктом, для будь-яких повідомлень, що повинні бути здійснені банком згідно цього договору.

Відповідно до пункту 3.2.10.1.7. умов та правил надання банківських послуг, сторони узгодили, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому цими умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Приєднавшись до цих умов, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта в порядку, передбаченому п.3.2.10.1.6. цих умов.

Згідно з умовами пункту 3.2.10.2.2.3. умов та правил надання банківських послуг, клієнт здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п.3.2.10.3.2.

Відповідно до пункту 3.2.10.2.2.4. умов та правил надання банківських послуг, в разі перевищення заборгованості за кредитом над сумою знову встановленого ліміту протягом операційного дня, станом на який виникла різниця, здійснювати погашення різниці між заборгованістю за кредитом і знову встановленим лімітом на підставі п.3.2.10.2.3.1. лімітом. Погашення цієї різниці трактується як погашення кредиту.

Згідно з умовами пункту 3.2.10.2.2.5. умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов`язується повернути кредит у строки, встановлені п.п.3.2.10.5.1., 3.2.10.2.3.12., 3.2.10.3.2.3.

Пунктом 3.2.10.2.3.12. умов та правил надання банківських послуг встановлено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого цим розділом Умов, в т. ч. при порушенні цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання угоди про кредитування з направленням клієнту повідомлення.

У зазначену в повідомленні дату угоду про кредитування вважається розірваним. При цьому, в останній день дії угоди про кредитування клієнт зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному об`ємі, відсотки за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання. Одностороння відмова від угоди про кредитування не звільняє клієнта від відповідальності за порушення зобов`язань.

Згідно з умовами пункту 3.2.10.2.3.14. умов та правил надання банківських послуг, при порушенні клієнтом строків виконання будь-яких з грошових зобов`язань (за відсутності коштів у необхідних сумах на рахунках клієнта для здійснення повноважень відповідно до п.3.2.10.3.14.), клієнт доручає банку здійснювати списання коштів з усіх поточних і депозитних рахунків клієнта в банку в порядку, передбаченому законодавством та цим розділом умов.

Пунктом 3.2.10.3.6. умов та правил надання банківських послуг, за управління фінансовим інструментом за звітний період клієнт сплачує банку комісію, яка розраховується в розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами та правилами надання банківських послуг.

Банк може на свій розсуд не стягувати зазначені відсотки в разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень.

Згідно з умовами пункту 3.2.10.3.9. умов та правил надання банківських послуг, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається.

Відповідно до частини 4 пункту 3.2.10.2.1.5. умов та правил надання банківських послуг, за рахунок грошових коштів, що надійшли на поточний рахунок клієнта, в першу чергу проводиться погашення заборгованості за комісією п.3.2.10.3.6. та за відсотками, розрахованими згідно п.3.2.10.3.1.

Згідно з умовами пункту 3.2.1.5.1. умов та правил надання банківських послуг, строк користування кредитом становить 12 місяців. Сторони узгодили, що банк має право пролонгувати строк користування кредитом на аналогічний строк за умови наявності дня, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксовано нульове або позитивне дебетове сальдо та погашено відсотки та комісія.

За відомостями з довідки АТ КБ "Приватбанк" про розміри встановлених кредитних лімітів за вих. №90116ROHMS10Q від 26.06.2020 року на поточному рахунку № НОМЕР_1 встановлено на поточний рахунок кредитний ліміт:

16.01.2019 - 350 00 грн.;

18.01.2019 - 60 000 грн.;

16.02.2019 - 100000 грн.;

03.06.2019 - 0 грн.;

13.06.2019 - 100 000 грн.;

23.08.2019 - 25000 грн.;

24.09.2019 - 0 грн..

Позивач свій обов`язок за договором виконав у повному обсязі та належним чином.

20 грудня 2019 року позивачем направлено відповідачу повідомлення №90116ROHMS10Q від 17 грудня 2019 року, в якому останній зазначив, що відповідач має заборгованість в розмірі 99 996,20 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 14 351,90 грн. простроченої заборгованості по процентам, 2 059,56 грн. пені, 1 999,92 грн. заборгованості по комісії.

Вказаним повідомленням відповідача повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості у строк до 08 січня 2020 року кредитний договір, що укладений між сторонами буде розірваний починаючи з 09 січня 2020 року.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Як встановив суд, між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із виконанням зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту, регулювання яких здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, тощо, а також правовідносини, пов`язані із зобов`язаннями, що виникли внаслідок забезпечення кредитного договору шляхом укладення договору поруки.

Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 175 Господарського процесуального кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суд встановив, що 16 січня 2019 року фізична особа-підприємець Свирид Дмитро Олегович приєдналася до "Умов та правил надання послуги "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький", що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.

Таким чином 16 січня 2019 року між відповідачем та позивачем було укладено кредитний договір який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із вищевказаних заяви-приєднання та умов.

Згідно з правилами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Укладений між банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до норм статей 173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

В силу вимог частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд зазначає, що згідно з вимогами статті 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами кредитний договір, як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Нормами частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас вимогами частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановив суд, відповідач прийняті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув, у зв`язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з повернення отриманого кредиту.

20 грудня 2019 року позивачем направлено відповідачу повідомлення №90116ROHMS10Q від 17 грудня 2019 року, в якому останній зазначив, що відповідач має заборгованість в розмірі 99 996,20 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 14 351,90 грн. простроченої заборгованості по процентам, 2 059,56 грн. пені, 1 999,92 грн. заборгованості по комісії.

Вказаним повідомленням відповідача повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості у строк до 08 січня 2020 року кредитний договір, укладений між сторонами буде розірваний починаючи з 09 січня 2020 року.

Таким чином, починаючи з 09 січня 2020 року кредитний договір, що укладений між сторонами, розірваний.

При цьому, застосування зазначеного вище положень статті 1048 Цивільного кодексу України щодо щомісячної виплати процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути можливе лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Однак, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з правилами частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. Права та інтереси позивача в охоронних правовідносинах забезпечені нормами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №910/11534/13-ц, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №903/914/17, від 05.03.2019 у справі №910/3353/19.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом встановив, що станом на 09 січня 2020 року заборгованість відповідача за кредитом становила 99 996,20 грн.

Згідно з умовами пункту 3.2.10.2.1.5. (частини 4) умов від 01.01.2019 року (доказів повідомлення відповідача про зміну умов позивач суду не надав.), за рахунок грошових коштів, що надійшли на поточний рахунок клієнта, в першу чергу проводиться погашення заборгованості за комісією п.3.2.10.3.6. та за відсотками, розрахованими згідно п.3.2.10.3.1.

Як видно з наданого позивачем розрахунку, 28 листопада 2019 року банком було зараховано 260,15 грн. як пеню. Також 31 січня 2020 року відповідач сплатив банку 7 499,92 грн., з яких 3 611,08 грн. банк зарахував як пеню, 499,98 грн. як комісію за січень 2020 року, а 889,04 грн. як проценти. Крім того 05 березня 2020 року відповідач сплатив 7 700,00 грн. процентів. Однак, згідно з умовами пункту 3.2.10.2.1.5. (частини 4) умов, вказані оплати повинні були бути направлені на погашення заборгованості за комісією та процентами, а не на оплату пені. При цьому, суд не погоджується з розрахунком позивача в частині нарахування 499,98 грн. комісії за період з 03 січня по 09 січня 2020 року, оскільки як видно із заявки на отримання послуг, а також зі змісту умов, комісія є щомісячним платежом, який сплачується за управління фінансовим інструментом щомісяця, а отже не повинна нараховуватися та сплачуватися за періоди менші ніж місяць.

Суд також враховує, що банком безпідставно застосовано відсоткову ставку у розмірі 45 % за період з 26 вересня 2019 року по 09 січня 2020 року, оскільки в заявці сторони погодили розмір відсоткової ставки за користування кредитом на рівні 30 %. Належних і допустимих доказів зміни відсоткової ставки та відповідного її погодження сторонами позиваач суду не надав. Обґрунтований розмір процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою 30 % за період 26 вересня 2019 по 09 січня 2020 року становить 8 629,80 грн.

Відповідач, як видно з розрахунку позивача, за час користування кредитом сплатив позивачу 21 342,11 грн.

Зокрема, 01 лютого 2019 року відповідач сплатив 299,90 грн., 01 березня 2019 року відповідач сплатив 489,25грн., 01 квітня 2019 року відповідач сплатив 500,00 грн., 01 травня 2019 року відповідач сплатив 500,00 грн., 01 червня 2019 року відповідач сплатив 492,51 грн., 01 липня 2019 року відповідач сплатив 500,00 грн., 01 серпня 2019 року відповідач сплатив 500,00 грн., які були зараховані як комісія.

31 січня 2020 року відповідач сплатив 2 999,88 грн., які також були закраховані як комісія. А проте, як було зазначено вище, банк безпідставно зарахував 499,98 грн. (зі сплачених відповідачем 31.01.2020 коштів у сумі 2 999,88 грн.) як комісію за період з 03 січня по 09 січня 2020 року.

Також, 31 липня 2019 року відповідач сплатив 2 599,94 грн. процентів, 31 січня 2020 року відповідач сплатив 889,04 грн. процентів, а 05 березня 2020 року відповідач сплатив позивачу 7 770,00 грн. процентів.

Окрім цього, позивач безпідставно зарахував як пеню 260,15 грн. сплачених позивачем 28 листопада 2019 року та 3 611,08 грн. сплачених позивачем 31 січня 2020 року, так як на вказані дати у відповідача була наявна заборгованість з процентів та комісії, яка і повинна була погашатися першочергово.

Таким чином, підсумовуючи власні розрахунки, суд зазначає, що у випадку правильної черговості зарахування коштів позивачем відповідач не мав би заборгованості із процентів та комісії за користування кредитними коштами, а на оплату тіла кредиту банк мав би зарахувати 4 330,37 грн. А отже суд встановив відсутність заборгованості відповідача по відсотках за користування кредитом та наявність заборгованості за кредитом на час звернення з позовом в розмірі 95 655,83 грн.

Водночас суд зазначає, що позивач не пред`являв вимог зі стягнення пені, а зарахування частини коштів сплачених відповідачем в сумі 3 871,23 грн. як пені було безпідставним.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з положеннями статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до норм статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки суду за результатами вирішення спору

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами статей 75-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд зробив висновок про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 95 655,83 грн. заборгованості за кредитом.

При цьому в процесі розгляду спору судом встановлено, що банк не надав суду доказів повідомлення боржника про зміну умов договору кредитування, у зв`язку з чим суд при вирішення спору керувався умовами та правил надання послуги "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький", чинними станом на 01.01.2019 року.

Банк, здійснив списання передбачених умовами договору коштів з рахунку клієнта не у встановленому договором порядку. Відтак згідно з розрахунком суду, станом на час розгляду справи у відповідача відсутня заборгованість за відсотками за користування кредитом, у той же час підтверджена та не оплачена заборгованість за кредитом становить 95 655,83 грн.

Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення 4 340,37 грн. заборгованості за кредитом та 8 012,68 грн. заборгованості за відсотками необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати в сумі 1 861,58 грн. судового збору підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Судові витрати в розмірі 240,42 грн. судового збору покласти на позивача у зв`язку з частковим задоволенням позову.

Керуючись статтями 129, 232, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Свирида Дмитра Олеговича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 95 655 (дев`яносто п`ять тисяч) шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 83 коп. заборгованості за кредитом та 1 861 (одна тисяча вісімсот шістдесят один) грн. 58 коп. судового збору

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 4 340,37 грн. заборгованості за кредитом та 8 012,68 грн. заборгованості за відсотками відмовити.

4. Судові витрати в розмірі 240,42 грн. судового збору покласти на позивача.

Позивач (стягувач): Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач (боржник): фізичної особи - підприємця Свирида Дмитра Олеговича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/

Повне рішення складено 23 вересня 2020 року.

Суддя Качур А.М.