Рішення № 91746718, 09.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2020Справа № 905/82/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд.1; ідентифікаційний код 00191158)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22; ідентифікаційний код40150216)

про стягнення 238 533, 20 грн,

Представники сторін:

від позивача: Костікова О.О.

від відповідача: Єрьомичева А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 238 533, 20 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем п. 41 Статуту залізниць України та Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, що призвело до прострочення доставки вантажу позивачу за залізничними накладними кількістю 30 одиниць згідно переліку, у зв`язку з чим позивач, на підставі ст. 116 Статуту залізниць України, розрахував та пред`явив до стягнення з відповідача в особі його регіональної філії відповідний штраф.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.01.2020 справу № 905/82/20 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду доказів направлення (опис вкладення та фіскальний чек) відповідачу копії позовної заяви № 09-5/65 від 27.12.2019 з доданими до неї документами.

25.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача на ухвалу суду від 17.02.2020, до якої додано докази направлення відповідачу копії позовної заяви № 09-5/65 від 27.12.2019 з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

17.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

03.04.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про поновлення процесуальних строків, заява про зменшення розміру штрафу та відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити позивачу у стягненні та зменшити розмір штрафу до 5 % від суми позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 задоволено заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про поновлення процесуальних строків. Поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву. Долучено відзив на позовну заяву № Д-10/75 від 23.03.2020 до матеріалів справи.

07.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив та на заяву про зменшення розміру штрафу у справі № 905/82/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2020 з огляду на необхідність витребування доказів у справі, суд дійшов висновку про здійснення розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Підготовче судове засідання призначено на 10.06.2020.

09.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про розгляд справи за відсутності представника, а також надійшли документи про долучення доказів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 08.05.2020.

10.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача на ухвалу суду від 08.05.2020 та клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2020.

01.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про розгляд справи за без його участі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 судове засідання відкладено на 29.07.2020.

14.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 29.07.2020 оголошено перерву до 12.08.2020.

30.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.

У судовому засіданні 12.08.2020 оголошено перерву до 09.09.2020.

02.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача стосовно наданих відповідачем актів загальної форми.

У судовому засіданні 09.09.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача заперечив щодо заявлених позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 09.09.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Протягом квітня 2019 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до станції призначення - Сартана Донецької залізниці здійснено перевезення вантажів, одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" згідно залізничних накладних, а саме, за номерами: 32865784, 32855843, 32871626, 32882888, 32872392, 32899049, 32843450, 32830754, 32852493, 32789307, 32853301, 32799231, 32799215, 32825499, 32799223, 32875460, 32867244, 32859373, 32843575, 32929739, 32884231, 32838708, 32945768, 32931883, 32930562, 32930471, 32929762, 32929747, 32929549, 32840258.

Як про це вказує позивач, вантаж, що прямував за вказаними залізничними накладними, відповідачем було доставлено Приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь" вже після закінчення встановленого терміну доставки, про що свідчать відповідні записи у залізничних накладних, а саме, календарний штемпель видачі вантажу (графа 52).

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує про те, що оскільки відповідачем було поставлено вантаж з простроченням терміну доставки, у зв`язку з чим мало місце порушення Залізницею вимог п. 41 Статуту щодо прострочення доставки вантажу на адресу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" то за таких обставин останнім на підставі пункту 116 Статуту залізниць України було нараховано штраф в розмірі 238 533, 20 грн, що у свою чергу Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" й просить стягнути на його користь з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи, що позивачем не взято до уваги обставини, які надають право залізниці на збільшення терміну доставки вантажів про які є відмітки в графі 49 залізничних накладних: 32825499, 32830754, 32840258, 32843575, 32852493, 32853301, 32855843, 32859373, 32867244, 32871626, 32872392, 32875460, 32884231, 32929549, 32929739, 32929747, 32929762, 32930471, 32930562, 32931883, 32945768.

Разом з тим, відповідач вказує, що за залізничною накладною від 04.04.2019 № 32899049 заявлена сума штрафу - 11 744 грн (10% від провізної плати) розрахована сума відповідачем - 0,00 грн, фактичний термін доставки 10 діб, норма 7 діб + 2 доби на операції відправлення, прибуття, та переадресування вантажу = 9, прострочення - 1 доба.

Згідно наказу від 04.04.2019 № 2555 вантаж було переадресовано, а відповідно до розділу 5 Правил обчислення термінів доставки вантажів п.2.4. ; "терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з п. 1 збільшуються на 1 добу: - у разі переадресування вантажів".

Відтак, відповідач зазначає, що оскільки по зазначеній накладній прострочення доставки вантажу - 1 доба, сума штрафу не нараховується.

Таким чином, на переконання відповідача сума розрахована позивачем завищена на 132 180, 50 грн, відтак, сума штрафу за позивною заявою вкладає 106 352, 70 грн. Разом з тим, відповідач просить суд зменшити розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 5% від суми 106 352, 70 грн - 5 317, 63 грн.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Приписами статті 307 Господарського кодексу України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Частиною 1 ст. 919 Цивільного кодексу України закріплено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).

Згідно приписів статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Пунктом 6 Статуту поміж іншого передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту закріплено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Відповідно до п. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (п. 41 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).

Згідно з п. 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил).

Пунктом 2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як про це вже зазначалось вище, позивач вказує про те, що вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного п. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Отже, за розрахунком позивача загальна сума штрафу за прострочення доставки вантажу складає - 238 533, 20 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, протягом квітня 2019 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до станції призначення - Сартана Донецької залізниці здійснено перевезення вантажів, одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" згідно вищевказаних залізничних накладних, а саме, за номерами: 32865784, 32855843, 32871626, 32882888, 32872392, 32899049, 32843450, 32830754, 32852493, 32789307, 32853301, 32799231, 32799215, 32825499, 32799223, 32875460, 32867244, 32859373, 32843575, 32929739, 32884231, 32838708, 32945768, 32931883, 32930562, 32930471, 32929762, 32929747, 32929549, 32840258 був доставлений вантаж.

Як про це вказує позивач, та з чим у свою чергу погоджується суд, твердження відповідача стосовно продовження строку доставки, у зв`язку з затримкою вантажу в процесі перевезення відповідно п. 2.9. Правил, є безпідставними та такими, що не підтверджуються вірогідними доказами, з огляду на наступне.

Пунктом 2.9 Правил передбачено що у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:

- вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;

- інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Отже, в п. 2.9 визначено, що строк подовжується якщо буде доведено, що затримка виникла з вини відправника або одержувача, або не з вини залізниці.

В підтвердження доводів зазначених у відзиві на позовну заяву відповідачем були надані копії актів загальної форми № 255 від 09.04.2019, № 255 від 13.04.2019 (2 шт), № 255-ДС/од від 14.04.2019, № 255 від 15.04.2019, № 255 від 16.04.2019.

Втім, судом не приймаються вказані акти, як такі, що підтверджують право залізниці на продовження строку доставки вантажу, оскільки, вони не містять інформації стосовно Станції відправлення, дати накладної, також у кожному акті зазначено "Тимчасова перерва в перевезенні на 2 доби по станції Знам`янка, не з вини залізниці, з причин затримки вантажів та вагонів вантажовласником на які введені та діють конвенційні заборони.".

Як про це вказує позивач, та про що також свідчать наявні в матеріалах справи докази, відповідачем по накладних № 32825499, № 32830754, № 32840258, № 32843575, № 32852493, № 32853301, № 32855843, № 32859373, № 32867244, № 32871626, № 32872392, № 32875460, № 32884231, № 32929549, № 32929739, № 32929747, № 32929762, № 32930471, № 32930562, № 32931883 та № 32945768 вантаж був прийнятий до перевезень без будь яких зауважень та попереджень про те що можуть бути введені конвенційні заборони.

Наведеного вище відповідачем спростовано не було, доказів протилежно також не надано.

Введення конвенційних заборон при перевезені, є виключно внутрішнім документом відповідача і виникнення причин для конвенційних заборон не залежить від відправника або одержувача.

Затримки виникають виключно з вини залізниці, тобто, з внутрішніх причин на які не може впливати позивач.

Відповідачем не надано жодного документа (розпорядження, Наказу, тощо) яким би було підтверджено, що у період з 09.04.2019 по 16.04.2019 діяли Конвенційні заборони по станції Знам`янка. Слід також звернути увагу на те, що про провадження Конвенційних заборон відповідач повинен попередити відправника відповідно п. 31 Правил приймання вантажів до перевезення.

У Правилах перевезення, чітко визначено, з яких причин відповідач має право на продовження строку доставки вантажу.

Крім того, про сумнівний характер наданих відповідачем актів свідчить те, що вони заповнені з порушеннями правил складання актів та заповнені одним почерком не зважаючи на те, що вони складені у різні дати та різними фахівцями.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Правилами чітко встановлені випадки (причини) коли збільшується термін доставки вантажу, наявність лише відмітки у графі 49 накладної не дає право залізниці на збільшення строку доставки вантажу.

Звертаю увагу суду на той факт, що п. 2.9. Правил не передбачає актів в яких не зазначено причина затримки вантажу, тобто, у вище зазначених актах є тільки інформація про строк збільшення доставки вантажу без зазначення причин затримки.

Відтак, не можливо встановити з чиєї вини виникла затримка за вищенаведеними загальними актами.

У зв`язку з чим, дані акти загальної форми, відповідно до п. 2.9. Правил не є належним та допустимим доказом того, що затримка вантажу виникла не з вини залізниці, або з вини одержувача чи відправника вантажу.

Таким чином, суд вказує, що у всіх спірних накладних відсутнє посилання на причину затримки у п. 49 накладної, що є прямим порушенням правил оформлення перевізних документів.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав, що дають відповідачу право на продовження строку доставки за спірними накладними відповідно до п. 2.9 Правил.

Водночас, суд погоджується з твердженнями відповідача, стосовно того, що за залізничною накладною від 04.04.2019 № 32899049 сума штрафу не нараховується.

Так, за залізничною накладною від 04.04.2019 № 32899049 заявлена сума штрафу - 11 744 грн (10% від провізної плати). Фактичний термін доставки 10 діб, норма 7 діб + 2 доби на операції відправлення, прибуття, та переадресування вантажу = 9, прострочення - 1 доба.

Згідно наказу від 04.04.2019 № 2555 вантаж було переадресовано, а відповідно до розділу 5 Правил обчислення термінів доставки вантажів п.2.4. ; "терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з п. 1 збільшуються на 1 добу: - у разі переадресування вантажів".

Відтак, суд вказує, що оскільки по зазначеній накладній прострочення доставки вантажу - 1 доба, то за таких обставин, сума штрафу не нараховується.

Таким чином, суд вказує, що вимога позивач щодо стягнення штрафу за залізничною накладною 04.04.2019 № 32899049 в сумі 11 744, 00 грн не підлягає задоволенню.

Отже, з огляду на викладене вище, за висновком суду, відповідачем доставлено Приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь" із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та "Правилами обчислення термінів доставки вантажу" за наступними накладними: 32865784, 32855843, 32871626, 32882888, 32872392, 32843450, 32830754, 32852493, 32789307, 32853301, 32799231, 32799215, 32825499, 32799223, 32875460, 32867244, 32859373, 32843575, 32929739, 32884231, 32838708, 32945768, 32931883, 32930562, 32930471, 32929762, 32929747, 32929549, 32840258.

Крім того, в якості доводів, з якими відповідач обумовлює підстави для зменшення розміру штрафу до 5%, останній вказує, що згідно інформації про вантажну роботу по станції Сартана Донецької залізниці по Приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь" в квітні 2019 залізницею здійснено поставку вагонів вантажем на загальну кількість - 13896, фактично за вказаний період вивантажено - 9358 вагонів, зрив вивантаження - 4538 вагонів, 562 вагони подано на завантаження.

При порівнянні даних про використання вагонного парку виявлено, що середній час користування вагонами по договору перевезення вантажу складає 19,20 год., по факту середній час користування вагонами позивачем складає 85,95 год., через, що складається втрата вантажного ресурсу.

Через невиконання норм в годинах користування вагонами Акціонерного товариства "Укрзалізниця" не має можливості в поданому обсязі використовувати ресурси для навантаження вантажу та відправки його на адресу позивача. Крім того вагони, які прибувають на адресу позивача не приймаються до вивантаження позивачем та простоюють на під`їзних коліях заводу з невідомих причин. Як зазначає відповідач, своїми діями позивач вчиняє перешкоди залізниці для повноцінної та плідної роботи.

В якості доводів щодо зменшення суми штрафних санкцій відповідач посилається на різноманітну практику щодо стягнення розміру штрафних санкцій за несвоєчасну поставку вантажу та на проведення антитерористичної операції.

Також в якості підстав, з якими відповідач пов`язує можливість зменшення розміру штрафу є проведення АТО, що значно ускладнило транспортне сполучення у межах регіональної філії "Донецька залізниця" та забезпечення виконання вимог та положень Статуту залізниць України і Правил перевезення вантажів, які були затверджені задовго до початку проведення АТО.

Що стосується вищевикладених доводів відповідача, то як про це вказує у своїй відповіді на відзив позивач, та з чим у свою чергу погоджується суд, вантажна робота на станції Сартана та зведена інформація по використанню вагонів не мають ніякого відношення до предмету спору в даній справі. Крім того, за користування вагонами та за інші послуги, які відповідач надає позивачу, останній сплачує грошові кошти у відповідному розмірі.

Так, згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Відтак, системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до беззаперечного висновку, що суд наділений правом, а не обов`язком щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Разом з тим, суд вказує, що для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач повинен довести наявність тих обстави, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення.

Суд вказує, що і позивач, і відповідач є господарюючими суб`єктами та відповідно вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується. Відповідач повинен довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що він не бажав вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Так, у поданій позивачем відповіді на відзив Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звертає увагу, що перевезення вантажу за спірними правовідносинами на адресу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" здійснювались виключно на підконтрольній українській владі території.

Втім, необґрунтованими є доводи відповідача, що порушення взятого на себе зобов`язання мало місце через використання ділянки залізниці між ст. Волноваха та ст. Камиш Зоря, що має невелику пропускну здатність, оскільки зазначена обставина була заздалегідь до укладення договору в рамках якого виникли спірні правовідносини відома відповідачу та організація руху по цій колії залежала виключно від останнього. Провізна плата та термін доставки визначались виходячи з фактично визначеної відстані.

Крім цього, позивачем зверталась увага суду на те, що ділянка між ж.д. станціями Волноваха-Камиш-Зоря складає протяжність усього 84 км і є лише незначною частиною маршруту перевезення вантажу від станції вантажовідправника до ст. Сартана (ПРАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ"), в той час як, увесь маршрут перевезення складає набагато більший шлях - 734, 653, 616, 683, 1324, 1135, 1104 км і т.д., який є задовільним та придатним для безперешкодної експлуатації.

Щодо доводів відповідача про ускладнення перевезень у зв`язку з проведенням антитерористичної операції, Позивачем звертається особлива увага суду на наступне.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» введено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, за змістом ч. 1 ст. 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводиться антитерористична операція.

У подальшому на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, в який внесено зміни розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.02.2015 року № 128-р, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких у т.ч. включено м. Донецьк.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції Закону України від 02.09.2014 також встановлено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Порядок, підстави та строк видачі Сертифікатів про настання форс-мажорних обставин встановлений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відповідно до Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим чи іншим зобов`язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Вказаний Регламент ТПП є спеціальною нормою, яка регулює відповідні правовідносини, а тому учасники таких правовідносин повинні дотримуватись вимог, викладених у Регламенті ТПП.

При цьому, як свідчать матеріали справи відповідачем не був наданий відповідний Сертифікат ТПП України, який би міг бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання щодо своєчасної доставки вантажу.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідачем зобов`язання по своєчасній доставці вантажу не виконані належним чином без поважних причин.

Крім того, відповідно до дат складання актів загальної форми, інформація про які зазначена в п. 49 спірних накладних чітко вбачається, що несвоєчасна доставка вантажу не пов`язана з залізничними коліями, що проходять на території Донецької області або з проведенням АТО так як вбачається з матеріалів справи вантаж має прострочку доставки ще знаходячись на Одеській або Придніпровській залізниці.

Відтак, з огляду на викладене вище, виходячи з аналізу конкретних обставин, що склалися у даних правовідносинах, з врахуванням наведених відповідачем аргументів щодо звершення розміру штрафу та контраргументів позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення.

Крім того, суд вказує, що поміж іншого, відповідачем не спростовано контраргументів позивача, доказів протилежного суду не надано. А відтак, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.

Таким чином, судом перевірено правильність здійсненого позивачем нарахування штрафу згідно доданого до позовної розрахунку на підставі вищевказаних накладних (за виключенням залізничної накладної від 04.04.2019 № 32899049) та встановлено, що останній нараховано згідно норм чинного законодавства, зокрема, у відповідності до ст. 116 Статуту залізниць України, то за таких підстав стягненню з відповідача підлягає сума штрафу в розмірі 226 789, 20 грн.

Суд вказує, що згідно приписів підпункту "в" п. 130 Статуту належним доказом прострочення доставки вантажу з вини залізниці є накладна, в якій відображені дати відправки вантажу та дата прибуття вантажу на станцію призначення.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт прострочення терміну доставки вантажу із сторони відповідача саме на суму 226 789, 20 грн, у зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у вказаному розмірі є обґрунтованою, доведеною та документально підтвердженою.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, обл. Донецька, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22; ідентифікаційний код 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, обл. Донецька, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1; ідентифікаційний код 00191158) суму штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 226 789 (двісті двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 401 (три тисячі чотириста одна) грн 84 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 21.09.2020

Суддя Д.О. Баранов