Рішення № 91746344, 14.09.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2020м. ДніпроСправа № 904/3864/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Головахи К.К., розглянувши справу

за позовом Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4, в інтересах держави в особі: Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "КИЇВГІДРОМОНТАЖ", м. Вишгород, Київська область

про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати в розмірі 1 704 008,15 грн. за використання земельної ділянки площею 0,6665 га при відсутності правовстановлюючих документів

Представники:

Від прокуратури Спиридонова Є.О. - прокурор

Від позивача Дерило В.Г. - представник

Від відповідача Багрій А.Г. Адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровська місцева прокуратура № 4, в інтересах держави в особі: Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "КИЇВГІДРОМОНТАЖ" про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати в розмірі 1 704 008,15 грн. за використання земельної ділянки площею 0,6665 га при відсутності правовстановлюючих документів.

Разом з позовною заявою позивачем надано до суду заяву про забезпечення позову, в останній просить накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, який належить ПрАТ "КИЇВГІДРОМОНТАЖ" - будівлі і споруди, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 84, реєстраційний номер майна 10964628 та накласти арешт на банківські рахунки ПрАТ "КИЇВГІДРОМОНТАЖ", які стануть відомі при виконання ухвали суду.

Ухвалою від 04.09.2019 відмовлено Дніпропетровській місцевій прокуратурі № 4 Дніпропетровської області в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою від тієї ж дати позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.09.2019.

26.09.2019 позивач надав до суду пояснення по справі, в яких просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та зазначив, що 05.02.2019 робочою групою з питань самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель Новокодацької районної у місті ради проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки по вул.. Набережна Заводська, 84.

За підсумками перевірки встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,6665 га під розміщення виробничої бази. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна об`єкт нерухомості , що розташований на земельній ділянці перебуває у власності відповідача.

Позивач зазначає, що вивчивши наявні документи, робоча група прийшла до висновку про відсутність належним чином оформлених документів на земельну ділянку, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.10.2019.

15.10.2019 відповідач надав до суду відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечив, та зазначив, що він використовує земельну ділянку площею 0,6665 га для розміщення приміщень (майна) та ведення господарської діяльності згідно КВЕД, на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.04.2002, укладеного мі Дніпровською міською радою та ПрАТ "КИЇВГІДРОМОНТАЖ", який зареєстрований за № 1873 від 17.04.2002 також останні використовує земельну ділянку для розміщення виробничої бази.

Відповідач звертає увагу на те, що він за період з 2016-2019 сплачував земельний податок з дотриманням норм чинного законодавства України.

В судовому засіданні 15.10.2019 оголошено перерву до 28.10.2019.

25.10.2019 позивач надав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що договір оренди земельної ділянки припинив свою дію 20.02.2005, а відповідач своїм клопотанням від 04.09.2017 підтверджує фат його припинення.

Також позивач зазначив, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиню можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача є орендна плата.

28.10.2019 прокурор надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що починаючи з 21.02.2005 відповідач користується земельною ділянкою площею 0,6665 га без належних чином оформлених правовстановлюючих документів на неї.

Ухвалою від 28.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження до 02.12.2019 та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 11.11.2019.

11.11.2019 відповідач надав до суду додаткові пояснення , в яких зазначив, що він правомірно користується земельною ділянкою площею 0,6665 га та наголосив на тому, що від Дніпровської міської ради за період з 2005 року по 2019 рік жодного разу не надходило будь-яких заперечень чи листів стосовно безпідставного користування земельною ділянкою.

У судовому засіданні 11.11.2019 оголошено перерву до 26.11.2019.

26.11.2019 відповідач надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просив зупинити провадження у справі № 904/3864/19 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 912/2385/18.

Ухвалою від 26.11.2019 провадження у справі №904/3864/19 зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 912/2385/18.

26.05.2020 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №912/2385/18, оприлюднену 20.07.2020, яка набрала законної сили і оскарженню не підлягає.

Ухвалою суду від 05.08.2020 поновлено провадження по справі та призначено судове засідання на 01.09.2020.

Ухвалою від 01.09.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.09.2020.

Прокурор у судовому засіданні 14.09.2020 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач підтримав позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 14.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до наступних висновків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у даній справі є встановлення факту безпідставного збереження відповідачем у період з 23.05.2016 по 23.05.2019 коштів за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, комунальної власності, площею 0,6665 га.

Як зазначено в позовній заяві, Дніпропетровською місцевою прокуратурою №4, встановлено, що Приватне акціонерне товариство «КИЇВГІДРОМОНТАЖ» (далі - відповідач) є власником комплексу нежитлових будівель та споруд, літ. А-1, Б-1 розміщених на комунальній земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, Набережна Заводська, 84, що підтверджується інформаційною довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 29.07.2019 № 175416388.

Право власності відповідача на вказане нерухоме майю виникло на підставі договору купівлі-продажу, №23 реєстр 1-2293, від 04.08.1993, посвідченого Державною нотаріальною конторою м. Вишгород Київської області.

Право власності на об`єкти нерухомого майна зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.06.2005.

З метою отримання інформації щодо законності використання вказаної земельної ділянки та встановлення факту порушення вимог земельного законодавства відповідачем, Дніпропетровською місцевою прокуратурою №4 01.02.2019 скеровано Новокодацькій районній раді лист щодо необхідності обстеження групою самоврядного контролю земельної ділянки розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 84.

Відповідно до акту перевірки № 05/1/02-19 від 05.02.2018 встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,6665 га, надану Дніпропетровською міською радою в оренду, на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.04.2002.

При цьому, термін дії договору оренди земельної ділянки площею 0,6665 га, укладеного між Дніпропетровською міською радою та відповідачем 10.04.2002, скінчився 20.02.2005, тобто на час проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, право користування земельною ділянкою припинено. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Прокурор вважає, що з огляду на викладене відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти міській раді, як власнику земельної ділянки на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Також прокурор вказує на те, що 05.02.2019 групою по самоврядному контролю за додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель виконавчого комітету Новокодацької у місті Дніпрі ради проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 84. За результатами перевірки складено Акт № 05/1/02-19 від 05.02.2019.

Перевіркою встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,6665 га під розміщення нерухомого майна виробничих будівель та споруд без належного оформлення права користування нею.

З метою визначення розміру збитків заподіяних Дніпровській міській раді, та їх подальшого відшкодування, керуючись ст. 156, 157 Земельного кодексу України, Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993, 19.02.2019 Дніпровською міською радою прийнято рішення № 221 «Про створення комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок».

Вказаним рішенням, створено комісію з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, затверджено склад комісії та Положення про комісію з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок.

З метою визначення розміру завданих збитків, виконавчим комітетом Новокодацької районної в м. Дніпрі ради направлено в комісію з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 05/1/02-19 від 05.02.2019.

Згідно інформації головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 26.02.2019 № 2545/9/04-36-12-04-18 відповідачем протягом 2016 року сплачено 67 714,24 грн. за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 84. За 2017 рік відповідачем сплачено 63 820,12 грн. За 2017 рік відповідачем сплачено 63 820,12 грн. За 2018 рік відповідачем сплачено 71 879,3 грн. За 2019 рік відповідачем сплачено 5 343,55 грн.

Таким чином, відповідач користується земельною ділянкою, власником якої є територіальна громада в особі Дніпровської міської ради, без правових підстав, без правовстановлюючих документів на землю, що призвело до ненадходження до міського бюджету в повному обсязі, платежів у вигляді орендної плати.

На підставі викладеного, у зв`язку з неповною сплатою коштів за користування земельною ділянкою, комісією з питань визначення розміру збитків, визначено суму коштів, які зберегло у себе ПрАТ «Київгідромонтаж» за рахунок Дніпровської міської ради внаслідок користування земельною ділянкою площею 0,6665 га за адресою: м. Дніпро, Набережна Заводська, 84 за період з 23.05.2016 по 23.05.2019, що складає 1 846 170,32 грн.

З метою проведення оплати нарахованої суми коштів, які збережені за рахунок ПрАТ «Київгідромонтаж» 18.06.2019 за № 1/5-29 скеровано вимогу щодо сплати коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави. Відповідачу на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України, надано семиденний строк для добровільної оплати.

Відповідно до листа Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету від 05.07.2019 встановлено, що кошти від відповідача до міського бюджету не надходили.

Прокурор зазначає, що згідно розрахунку, за 2016 рік сума безпідставно збережених коштів орендної плати становить 344 588,74 грн. Враховуючи, що сума, яка нарахована з 23.05.2016 по 22.08.2016, знаходиться поза межами строку позовної давності, за 2016 рік підлягають стягненню збитки в наступному розмірі:

6665*3123,31*0,03*131/365 = 224 137,71 грн.

де 6665 - площа земельної ділянки (м2);

3123,31 - нормативна грошова оцінка 1 м земельної ділянки у 2016 році;

0,03 - мінімальний розмір орендної плати відповідно до Податкового кодексу України;

365 - кількість днів у році;

2131 - кількість днів у розрахунковому періоді.

Сума сплачених коштів - (60 492,87/365)* 131 =21 711,14 грн.

Таким чином, за 2016 рік підлягає стягненню - 224 137,71 - 21 711,14 = 202 426,57 грн.

За 2017 рік стягненню підлягає вся нарахована сума - 465 456,94 грн.

За 2018 рік стягненню підлягає вся нарахована сума - 730 248,73 грн.

За 2019 рік стягненню підлягає вся нарахована сума - 305 875,91 грн.

Таким чином, прокурор вважає , що за період з 23.08.2016 по 23.05.2019, бюджет недоотримав безпідставно збережені відповідачем кошти орендної плати у розмірі 1 704 008,15 грн., що і є причиною спору.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні на підставі наступного.

Предметом позовних вимог прокурором визначено суму безпідставно збережених коштів орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 0,6665 га, яка розташована за адресою: місто Дніпро, Набережна заводська, 84 за відсутності правовстановлюючих документів.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Тобто, визначальною підставою для застосування положень статей 1212, 1214 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов`язковому порядку вибути з його володіння.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач є власником об`єкта нерухомого майна за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Набережна Заводська, 84, а саме – комплекс нежитлових будівель та спору, літ. А-1, Б-1 розміщених на комунальній земельній ділянці, (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна а.с. 27).

Право власності відповідача на вказаний об`єкт нерухомого майна виникло на підставі договору купівлі продажу № 23 від 04.08.1993, укладеного між Фондом державного майна України та відповідачем (а.с. 34-37).

Водночас, предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з Відповідача як власника об`єкта нерухомого майна у спірний період безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК, за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно, за період з 23.05.2016 по 23.05.2019.

Таким чином, для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об`єктом цивільних прав, та обґрунтованість порядку і підстав здійснення нарахування коштів, які заявлені до стягнення.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

В силу статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Як унормовано статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

В силу статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Судом встановлено, що Відповідач є власником нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником будівлі права користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Дніпровською міською радою та державної реєстрації такого права.

Суд зазначає, що зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та з урахуванням положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14.

Також слід зазначити, що перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України).

У даному випадку судом установлено, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою відповідачем у спірний період, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Дніпровською міською радою та державної реєстрації такого права.

За змістом статей 74, 77, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з заявлених прокурором вимог про сплату коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, при вирішенні спору суд враховує наступне.

Як зазначалось вище, об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з ч. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Отже, об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 по справі №916/2948/17 та від 09.04.019 по справі №922/652/18).

Таким чином, вказані вище норми Земельного кодексу встановлюють певні критерії, за наявності яких можна стверджувати про сформованість земельної ділянки. Зазначені критерії, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, для вирішення даного спору є необхідним встановлення, чи є земельна ділянка, самовільне використання якої є підставою позову, сформованим об`єктом цивільних прав, за користування яким позивач просить стягнути безпідставно збереженні кошти орендної плати.

Державна реєстрація земельної ділянки, відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Вказаний нормативний акт встановлює, що факт формування земельної ділянки повинен бути підтверджений Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Але в матеріалах даної справи такий доказ відсутній.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, і це не оскаржується сторонами, земельна ділянка за адресою: місто Дніпро, вул. Набережна Заводська, 84 в період, за який нараховується орендна плата, не була сформована як об`єкт цивільного права, оскільки така не мала ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру. Докази протилежного сторонами до суду не надані.

На підставі викладеного, суд зазначає, що прокурор належних доказів формування спірної земельної ділянки як об`єкту цивільного права до суду не надав, а ті докази, які містяться в матеріалах справи є недопустимими, оскільки згідно статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 14 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17, від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17).

В той же час, судом встановлено, що у справі відсутня технічна документація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відомості з якої є необхідними при визначенні суми грошових коштів, які на думку прокурора, відповідач мав сплатити за період з 23.05.2016по 23.05.2019 за користування земельною ділянкою.

За відсутності витягів з нормативної грошової оцінки землі, суд фактично позбавлений можливості перевірити наданий розрахунок коштів, які підлягають сплаті відповідачем. Таким чином, з розрахунку неможливо встановити, чи правильним є застосовані міськрадою функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, фактично несплаченої відповідачем та заявленої до стягнення.

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, на прокуратуру та позивача покладається обов`язок доводити обставини, на які посилається щодо визначення розміру грошових коштів, які підлягають стягненню внаслідок несплати орендної плати за 2016-2019 роки.

Твердження про те, що при розрахунку суми збитків, завданих використанням Відповідачем земельної ділянки, міськрада могла виходити з інформації, наведеної в листі Відділу у м. Дніпро Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області №18-4-0.38-412/107-19 від 19.03.2019 (а.с. 48), є безпідставними, оскільки технічну документацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не можна ототожнювати із зазначеною інформаційною довідкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 904/4737/18.

В статті 271 ПК України зазначено, що базою для стягнення плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного до порядку, встановленого цим розділом або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

В той же час, в матеріалах справи міститься розрахунок грошових коштів, які просить стягнути прокуратура, який виконано виходячи із нормативної грошової оцінки 1 м.кв. земельної ділянки за відповідною адресою. Однак, як вже зазначалося вище, вказаний розрахунок виконано не на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а на підставі не передбаченої чинним законодавством довідки, що вказує на суперечність доводів прокуратури та позивача.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

На підставі викладеного в задоволені позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що в даному випадку, компетентним суб`єктом, який відповідно до законодавства України має здійснювати захист інтересів держави є Дніпровська міська рада.

Крім того, міська рада, як орган місцевого самоврядування територіальної громади, виступає суб`єктом права власності на спірну земельну ділянку та зобов`язана здійснювати захист комунальних майнових прав.

Однак, такий захист міською радою не здійснений.

Отже, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору покладаються на прокурора та позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4, в інтересах держави в особі: Дніпровської міської ради до Приватного акціонерного товариства "КИЇВГІДРОМОНТАЖ" про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати в розмірі 1 704 008,15 грн. за використання земельної ділянки площею 0,6665 га при відсутності правовстановлюючих документів.

Судові витрати у сумі 12 780,06 покласти на Прокуратуру Дніпропетровської області.

Стягнути з Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938) витрати зі сплати судового збору у сумі 12 780,06 грн., про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового.

Повне рішення складено 23.09.2020

Суддя Н.Г. Назаренко