Рішення № 91741911, 22.09.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/5745/20

Пров. №2-а/766/536/20

22 вересня 2020 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого судді Ус О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні міського суду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції Маленко Ксенії Іванівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

03.04.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2289369 від 24.03.2020 року відносно нього, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позову зазначив, що 24.03.2020 р. поліцейським 2 роти 1 батальйону УПП в Херсонській області капралом поліції Маленко К.І. винесена постанова серії ЕАК №2289369 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки доожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 24.03.2020 р. о 12-28 год. він, перебуваючи за адресою: м. Херсон, площа Привокзальна, 1 здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м від пішохідного переходу, а саме зупинився за 2 метри 80 см. за ним, чим порушив п. 15.9.г ПДР України. Вважає, що дії відповідача протиправні, а постанова підлягає скасуванню, з огляду на те, що його зупинка була вимушеною, оскільки під`їжджаючи до привокзальної площі, зупинився перед дорожнім знаком для надання переваги в русі автомобілям, що рухалися по головній дорозі. В цей час відчув різкий гострий біль в поперековій ділянці, який віддавав в область ніг. Перебуваючи на перехресті головної ( з круговим рухом) та другорядної доріг, з метою недопущення його вимушеної зупинки на вказаному перехресті, що призвело б до виникнення перешкоди у видимості водіям, які рухаються головною та другорядною дорогами, він був вимушений з`їхати з дороги та зупинитись біля найближчого узбіччя. Таким узбіччям виявилась ділянка повороту з пропекту Ушакова на вулицю Привокзальну. Після зупинки він одразху почав телефонувати лікарю з метою отримання рекомендацій як діяти в такій ситуації, в цей час до нього підійшов поліцейський та повідомив про те, що ним порушено правила дорожнього руху та його буде притягнуто до адміністративної вдповідальності. Він намагався пояснити причину зупинки, аде поліцейський не вислухала його, не опитала, повернулась до свого автомобіля та через декілька хвилин вручила постанову.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 07 квітня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

24.04.2020 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, у якому вказав, що 24.03.2020 р. приблизно о 12-28 год. під час несення служби у м. Херсон, на площі Привокзальній, район буд. 1, поліцейським було виявлено автомобіль ОСОБА_1 , який був припаркований ближче 10 м від пішохідного переходу, а саме зупинився за 2 м 80 см за ним, що є порушенням Правил дорожнього руху України (п. 15.9.г), за що згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, поліцейським складено постанову у справі про адміністративне правовопорушення ЕАК №2289369 від 24.03.2020 р. та надано позивачеві для ознаойомлення, при цьому, роз`яснивши його права та зміст відповідних статей. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується відеофайлами 20200324202352000579, 20200324202454000591. За результатами адміністративної справи до позивача застосовано адміністративне стягнення штраф у розмірі 255,00 грн., шляхом винесення постанови.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.06.2020 року позовну заяву залишено без руху, з підстав не відповідності вимогам ст. 160 КАС України, зокрема щодо сплати судового збору.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 31.07.2020 року продовжено розгляд справи, призначено судове засідання.

Представником позивача 22.09.2020 р. подано заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Просила не приймати до уваги поданий відповідачем відзив, оскільки він позивачеві не надсилався.

В судове засідання відповідачі або їх представники не прибули про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, їх неявка відповідно до ч.3 ст. 268 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але всі учасники справи не з`явилися, хоч і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні згідно ч.8 ст. 205 КАС України.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу за приписами ч.4 ст. 229 КАС України не здійснюється.

За приписами ч.4 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Судом встановлено, що згідно постанови серії ЕАК №2289369 від 24.03.2020 р., складеної поліцейським Управління патрульної поліції Херсонської області капралом поліції Маленко К.І. 24.03.2020 р. було розглянуто справу щодо ОСОБА_1 , та встановлено, що 24.03.2020 року о 12-28 год., у м. Херсоні, площа Привокзальна, 1, водій здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м від пішохідного переходу, а саме зупинився за 2 метри 80 сантиметрів за ним, чим порушив п. 15.9.г ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 122 КУпАП. За результатами розгляду справи прийняте рішення: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення штраф у розмірі 255 грн. До постанови жодних документів не додано. Постанова містить посилання на здійснення відеозапису Бк ВСО1567.

Згідно консультативного висновку уролога від 17.12.2019 р., ОСОБА_1 встановлено діагноз СКХ. Камені правої нирки. Хронічний калькульозний пієлонефрит. Кіста правої нирки. Хронічний простатит. Призначено обстеження та встановлено рекомендації (арк. справи 9).

З пояснень від 03.04.2020 р. в період часу з 09-25 до 09-35 відібраних адвокатом ОСОБА_2 у ОСОБА_3 в приміщенні КНП "Херсонська міська лікарня ім. А. і О. Тропіних", остання повідомила, що працює на посаді лікаря-гастроентеролога КНП "Херсонська міська лікарня". 24.03.2020 в денний час, точний час не пам`ятає до неї по телефону звернувся ОСОБА_1 зі скаргами на різкий біль в поперековій ділянці. Враховуючи в анамнезі мочекам`яну хворобу йому було рекомендовано обмежити фізичну діяльність та різкі рухи, прийняти спазмолітичні препарати, та подальше звернення до лікаря-уролога. Для мочекам`яної хвороби при її протіканні характерні раптові різкі напади болю (арк. справи10).

Постанова містить посилання на докази - БК ВСО 1587, тобто на технічний прилад, яким здійснена фіксація правопорушення.

Судом оглянуто відеофайли №20200324202352000579, 20200324202454000591 з яких встановлено, що інспекторами поліції здійснено заміри зупинки транспортного засобу позивача та встановлено, що він зупинився за 2 метри 80 сантиметрів за пішохідним переходом. При врученні позивачу постанови, він жодних пояснень щодо поганого самопочуття або пояснень щодо вимушеної зупинки не надавав, говорив лише про те, що він повідомив про те, але інспектор його послухала та склала постанову.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

На підставі ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За п. 1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Відповідно до ч.1 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до п.15.9 «г» ПДР України зупинка забороняється, зокрема, на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається зі змісту оспорюваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ПДР у зв`язку з тим, що він зупинив транспортний засіб ближче 10 метрів від пішохідного переходу

Позивачем не оспорюється сам факт порушення правил дорожнього руху, його доводи зводяться лише до вчинення вказаного правопорушення у стані крайньої необхідності.

Згідно з статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідно до статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності, однак лише у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Також, стан крайньої необхідності повинен відповідати критеріям своєчасності. Своєчасність заподіяння шкоди полягає в тому, що вона може бути заподіяна лише протягом часу, поки існує стан крайньої необхідності. Якщо ж такий стан ще не виник або, навпаки, уже минув, то заподіяння шкоди в цьому випадку (так звана "передчасна" і "спізніла" крайня необхідність), може тягнути відповідальність на загальних засадах.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Доводи позивача щодо вчинення правопорушення у стані крайної необхідності не підтверджена належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем вчинено правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП через недодержання вимог ПДР, що проявилося у зупинці транспортного засобу ближче за 10 м. до пішохідного переходу.

Зазначене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.02.2019 по справі №463/1712/17.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

На підставі ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі №760/2846/17.

Проте, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які викладені у позовній заяві, а також доказів на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП винесена правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у зв`язку з чим підстави для її скасування відсутні.

Враховуючи всі викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем було враховано всі необхідні обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення, постанову було винесено відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати по справі віднести на рахунок позивача.

Рішення складено в повному обсязі у нарадчій кімнаті 22 вересня 2020 року.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Херсон, пр-т Адмірала Сенявіна, буд. 128), поліцейського 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції Маленко Ксенії Іванівни (місцезнаходження: м. Херсон, пр-т Адмірала Сенявіна, буд. 128) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ус