Вирок № 91740655, 10.09.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 490/5629/19

Провадження № 1-кп/490/197/2020

У Х В А Л А

09 вересня 2020 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

при секретарі Окмінській Т.В.

за участі прокурора Солоджук Г.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Канавцева В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12019150020000060 про обвинувачення

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Батагай Верхоянського району Республіки Якутія Російської Федерації, постійного місця проживання не має

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 121 Кримінального Кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

1. Під час судового розгляду кримінального провадження судом в порядку частини 3 статті 331 Кримінального Процесуального Кодексу України було поставлене питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою.

2. Прокурор під час судового розгляду кримінального провадження просила про продовження строку дії раніше обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, спираючись про те, що ризики, які були враховані під час обрання цього запобіжного заходу, наразі не усунуті та не зменшились.

3. Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання заперечували.

Захистом подане клопотання про зміну обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу на не пов`язаний з позбавленням волі, зокрема - на домашній арешт.

В обґрунтування захист посилався про наявність в обвинуваченого місця реєстрації, місця проживання та міцних соціальних зв`язків, а також - про тривалість перебування обвинуваченого під вартою та неефективність дій обвинувачення як під час досудового розслідування, так й - під час судового розгляду кримінального провадження.

Встановлені судом обставин із посиланням на докази

4. Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин

04 січня 2019 року він, перебуваючи на території міського кладовища, розташованого на розі вулиць Херсонське шосе та 1 Інгульська у місті Миколаєві, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, зрізав з опори лінії електропередач № 171-№ 173 ПЛ-6 кв.фід 608 19 кг. алюмінієвого дроту марки АС-35.

Після цього з місця вчинення злочину він зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв АТ "Миколаївобленерго" матеріальну шкоду у загальному розмірі 399 грн.

Ці дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно.

Він же в межах цього кримінального провадження обвинувачується також у тому, що

15 січня 2019 року близько 21.00 години, перебуваючи на території міського кладовища, розташованого за адресою: місто Миколаїв, вул. Степова, 35, на грунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_3 наніс тому тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких той помер.

Ці дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за частиною 2 статті 121 Кримінального Кодексу України - як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

5. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва Подзігун Г.В. від 03 травня 2019 року відносно ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Подальшими ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва строк тримання обвинуваченого під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 24 липня 2020 року - до 21 вересня 2020 року включно.

Під час винесення цієї ухвали суд виходив з того, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та існують ризики того, що він, перебуваючи на волі, зможе ухилитись від суду та продовжити злочинну діяльність.

6. Протягом періоду з серпня 2019 року до теперішнього часу судом були досліджені зібрані під час досудового розслідування документи, допитані обвинувачений та потерпіла, заслухані пояснення експертів з приводу залучених до матеріалів кримінального провадження висновків, органами досудового розслідування було виконане доручення суду щодо збирання додаткових доказів у справі, зокрема - тих, на наявність яких вказувала потерпіла, судом досліджені докази, що були зібрані під час судового розгляду.

Наразі судом заплановане проведення додаткових дій, спрямованих на встановлення обставин смерті ОСОБА_3 , а саме - допит свідків, отримання додаткових документів та проведення додаткової судово-медичної експертизи.

При цьому оскільки на теперішній час вчинення цих дій не є можливим, закінчити розгляд справи також не видається за можливе.

7. Окрім того, Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19", Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та розпорядженням Миколаївського міського голови № 65р від 16 березня 2020 року та території України, зокрема - на території міста Миколаєва - запроваджені карантинні заходи, спрямовані на запобігання та зупинення спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2; застосовані заходи передбачають певні обмеження, які у сукупності суттєво ускладнюють як можливість пересуватись містом, а тим більше - між населеними пунктами, а також /стосовно до обставин цієї справи/ - працевлаштування та пошук місця проживання.

До того ж, вони унеможливлюють продовження обраного ОСОБА_1 способу життя, а саме - можливість перебування та харчування на вулицях міста.

Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.

8. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права

Відповідно до статті 2 Конвенції право кожного на життя охороняється законом та нікого не може бути умисно позбавлено життя.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Андронікоу та Константіноу проти Кіпру", передбачене статтею 2 Конвенції право на життя «... є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностей демократичного суспільства».

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини перше речення статті 2 Конвенції зобов`язує державу не тільки утримуватись від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідних заходів для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Обов`язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні з загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов`язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили (див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105). Головна мета такого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя.

Для того, щоб розслідування стверджуваного незаконного вбивства було ефективним воно має бути здатне привести до встановлення обставин смерті людини та встановлення і покарання відповідальних осіб

Прогалини ж у розслідуванні, які підривають його здатність встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців створюють ризик недодержання такого стандарту.

/див. рішення Європейського суду з прав людини у справах

«Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України" та інші/

Таке узгоджується з нормами статті 3 Конституції України саме життя людини визнається найвищою соціальною цінністю, а згідно до статті 27 Основного Закону кожна людина має невід`ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити життя людину.

9. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під ставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.

При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м`який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

10. Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності вказаних вище обставин та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

11. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об`єктивних відомостях, які:

-можна перевірити у судовому розгляді;

-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.

Сумлінність під час висунення підозри означає, зокрема, що дії, спрямовані на отримання відомостей про вчинення кримінального правопорушення, мають бути вчинені у точній відповідності із приписами діючого законодавства.

Ретельність під час висунення підозри полягає зокрема, у тому, що під час висунення підозри органи досудового розслідування мають діяти з урахуванням усіх дрібниць.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.

11. Стосовно обставин цієї справи суд відзначає, що досліджені судом докази не дають підстав для припущення про те, що висуваючи обвинувачення ОСОБА_1 , органи досудового розслідування та державне обвинувачення діяли упереджено.

До того ж, сам обвинувачений визнає факт вчинення ним крадіжки.

Також він не заперечує тої обставини, що був принаймні одним з останніх, із ким за життя спілкувався ОСОБА_3 .

З огляду на таке суд вважає, що для цілей вирішення питання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу висунуту ОСОБА_1 "підозру" слід вважати обґрунтовано.

Встановлення ж його вини або невинуватості /про що йдеться у посиланнях захисту/ можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред`явленого обвинувачення.

За такого, посилання ОСОБА_1 про необґрунтованість підозри суд до уваги не приймає.

12. Стосовно передбачених законом ризиків суд відзначає, що, як встановлено попередніми ухвалами суду, в цьому випадку наявним ризик того, що обвинувачений може у той чи інший спосіб ухилитись від суду.

13. Вирішуючи питання про актуальність цього ризику на теперішній час, суд виходе з обставин перебігу процесу по цій справі, актуальності такої спроби та її здатності завадити судовому розгляду.

13.1. Стосовно обставин перебігу процесу по цій справі суд відзначає, що наразі судом вживаються усі можливі заходи щодо встановлення дійсних обставин справи; такі захожи вживаються судом у максимально стислі строки.

13.2. Стосовно актуальності спроби ухилитись від розгляду справи суд відзначає таке.

В цьому випадку судом вживаються дії, які здатні призвести до отримання нових відомостей щодо причетності/непричетності ОСОБА_1 до подій, що підлягають дослідженню в межах цього кримінального провадження.

При цьому характер таких відомостей є таким, що вони є достеменно відомі обвинуваченому, але наразі ані - під час досудового розслідування, ані - під час судового розгляду кримінального провадження не досліджувались.

Та вагомість цих відомостей для результатів судового розгляду важко переоцінити.

За такого саме у цей період у разі підтвердження версії органів досудового розслідування про причетність ОСОБА_1 до вбивства актуальність ризику того, що він може вдатись до дій щодо переховування від суду є підвищеною.

13.3. Вирішуючи питання про здатність дій щодо ухилення від суду завадити судовому розгляду суд відзначає, що:

-у разі вжиття заходів щодо ухилення від суду таке не є спроможним завадити суду отримати додаткові документи у справі;

-в той же час, вжиття таких заходів унеможливить дослідження отриманих доказів у визначені судом строки, отже - суттєво знизить ефективність судового розгляду.

Наведене у сукупності призводе суд до висновку про те, що наразі ризик того, що обвинувачений може вдатись до дій щодо переховування від розслідування, а за такого - від суду, є надзвичайно актуальним адже на цій стадії процесу такі дії можуть бути ефективними як з точки зору ускладнення судового розгляду, так й - з точки зору уникнення покарання.

14. Попередніми ухвалами суду встановлювалась наявність ризику того, що обвинувачений може вчинити новий злочин.

Але цей ризик був підтвердженим лише тим, що обвинувачений не має ані - джерел доходу, ані - міцних соціальних зв`язків.

Але наразі ці обставини захистом спростовані.

За такого суд вважає, що цей ризик наразі відпав.

15. Вирішуючи питання про запобіжник ризику ухилення обвинуваченого від суду, суд враховує таке.

15.1. Інакшого способу для запобігання цьому ризику, ніж шляхом застосування відповідного запобіжного заходу, законом не передбачено.

15.2. Такий запобіжний захід, як особиста порука, в цьому випадку не може бути застосованим через відсутність в обвинуваченого поручителів.

15.3. Такий запобіжний захід, як домашній арешт, наразі не може бути застосованим оскільки не передбачає засобів утримання обвинуваченого, в зв`язку із чим не призведе до досягнення мети його застосування.

15.4. Такий запобіжний захід, як особисте зобов`язання, не може бути застосованим до обвинуваченого з огляду на те, що він за своєю природою не передбачає ані - будь-яких заходів утримання особи, ані - будь-яких заходів контролю за її поведінкою.

За такого цей запобіжний захід не є здатним досягнути мети застосування запобіжного заходу у цьому випадку.

Більше того, такий запобіжний захід вочевидь не є домірним сутності обвинувачення, яке було висунуте ОСОБА_4 .

До того ж, такий запобіжний захід на теперішній час не може бути застосованим, адже через застосовані на території України карантинні обмеження (строком до 31 жовтня 2020 року) обвинувачений не є здатним належним чином виконувати умови такого запобіжного заходу.

Наведене у сукупності доводить, що в цьому випадку відносно обвинуваченого може бути застосований лише такий запобіжні захід, як тримання під вартою, але - лише на строк, необхідний для збирання додаткових доказів у справі.

16. Посилання обвинуваченого про тривалість його перебування під вартою наразі не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення, строк його перебування під вартою наразі не є домірним навіть строку покарання, яке може бути йому призначене за вчинення визнаного ним злочину.

Отже, клопотання прокурора та захисту підлягають частковому задоволенню.

При цьому враховуючи, що наразі подальший судовий розгляд не є можливим, у судовому засіданні слід оголосити перерву.

Керуючись ст.ст. 369-372; 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.У судовому засіданні оголосити перерву до 16 жовтня 2020 року до 10-00 години.

2.Клопотання прокурора та захисника - задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , - до 20 жовтня 2020 року включно.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 7 днів.

СУДДЯ =В.О.АЛЄЙНІКОВ=