Вирок № 91740585, 25.08.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 490/3227/20

Провадження № 1-кп/490/576/2020

У Х В А Л А

19 серпня 2020 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

при секретарі - Сасік Я.С.

за участі прокурора - Муц І.А.

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

їх захисників - Кондрашова Г.Г., Константиновського Г.Б., Сабанова В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12019150000000628 про обвинувачення

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, виконує роботи з ремонту комп`ютерної техніки, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не вчиняв злочинів та не судився

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув загальну середню освіту, є одруженим, має доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює на ПП "Гаврилова" поваром, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не вчиняв злочинів та не судився

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, виконує будівельні роботи, мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не вчиняв злочинів та не судився

та

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, займається футболом, мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , є таким, що не має судимостей

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 189, частиною 3 статті 146, частиною 2 статті 186, частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

1. Прокурор просив про продовження строку дії раніше обраного відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, спираючись про те, що ризики, які були враховані під час обрання цього запобіжного заходу, а саме - того, що обвинувачені можуть ухилятись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні та вчинити інше правопорушення - наразі не усунуті та не зменшились.

2. Обвинувачені та захисники проти задоволення клопотання заперечували та просили про обрання відносно кожного з обвинувачених запобіжного заходу, не пов`язаного із позбавленням волі, спираючись про те, що перелічені прокурором ризики в дійсності є відсутніми.

Встановлені судом обставин із посиланням на докази

3. Органами досудового розслідування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачується, загалом, у тому, що вони

зорганізувавшись в організовану злочинну групу, вимагали грошові кошти в ОСОБА_5 , при цьому позбавляючи його свободи та застосовуючи до нього насильство.

Ці дії ОСОБА_6 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 4 статті 189, частиною 3 статті 146, частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України.

5. Ухвалами слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 січня 2020 року відносно кожного з обвинувачених обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 березня 2020 року включно.

Подальшими ухвалами слідчих суддів цей строк був продовженим неодноразово, востаннє - до 09 липня 2020 року включно.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 червня 2020 року строк тримання під вартою кожного з обвинувачених був продовженим до 24 серпня 2020 року включно.

Під час продовження строку дії запобіжного заходу суд виходив з існування ризиків, зокрема - того, що кожен з обвинувачених, перебуваючи на волі, може ухилятись від суду а також - вчинити нові злочини.

6. Наразі суд розпочав судовий розгляд, оголосив обвинувальний акт, з`ясував ставлення кожного з обвинувачених до висунутого кожному з них обвинувачення та встановив порядок дослідження доказів у справі.

Після такого, з урахуванням неможливості допиту потерпілого відповідно до встановленого порядку через його неявку у судове засідання судом оголошена перерва.

7. Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19", Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та розпорядженням Миколаївського міського голови № 65р від 16 березня 2020 року та території України, зокрема - на території міста Миколаєва - запроваджені карантинні заходи, спрямовані на запобігання та зупинення спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2; застосовані заходи передбачають певні обмеження, які у сукупності суттєво ускладнюють як можливість оперативної організації та проведення судових засідань, так й можливості виконання особами, які беруть участь у судовому розгляді, їх процесуальних обов`язків та реалізацію ними їх процесуальних прав

Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.

8. Відповідно до пункту 205 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального Процесуального Кодексу України тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено, що клопотання про продовження строку тримання особи під вартою у разі, якщо справа розглядається колегією суддів, може бути розглянуте, зокрема, головуючим у справі.

9. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під ставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.

При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м`який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

10. Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності вказаних вище обставин та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

11. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об`єктивних відомостях, які:

-можна перевірити у судовому розгляді;

-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.

12. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об`єктивних відомостях, які:

-можна перевірити у судовому розгляді;

-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.

При цьому відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка є джерелом права, кожен, кого звинуватили у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.

13. Стосовно обставин цієї справи суд відзначає, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що висуваючи обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 або ОСОБА_4 , органи досудового розслідування або публічне обвинувачення діяли нечесно.

До того ж, з коментарів самих обвинувачених під час розгляду питання про доцільність їх подальшого перебування під вартою вбачається, що факт застосування сили до ОСОБА_5 з метою отримання від нього коштів захист зрештою не оспорює, надаючи цьому факту іншу оцінку.

За такого припущення про вчинення обвинуваченим злочину, який є описаним в обвинувальному акті, є таким, що можна перевірити у судовому розгляді та спонукає вдатись до практичних дій щоб перевірити, чи є таке припущення обґрунтованим.

За такого для мети вирішення питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою "підозра", що наразі йому висунута, може вважатись обґрунтованою.

При цьому матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що, висуваючи таку підозру, органи досудового розслідування діяли упереджено, на наявність свідчень такого сторони не посилаються.

Отже, для мети застосування запобіжного заходу висунуту підозру слід вважати обґрунтованою.

14. Обґрунтованість же висунутої підозри, в свою чергу, доводить що обвинувачені мають підстави ухилятись від суду, адже у разі визнання їх винуватими їм загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строку до 12 років.

15. До того ж, суд вважає, що в цьому випадку наявним є ризик того, що обвинувачені можуть продовжити вчиняти злочин або ж вчинити новий злочин.

Про наявність високого ступеню такого ризику свідчить, перш за все, та обставина, що обвинувачені обґрунтовано підозрюються у вчиненні стійкого злочинного угрупування, що доводить підвищену суспільну небезпеку їх особи. Додатково наявність цього ризику підтверджується позицією обвинувачених, які стверджуючи відсутність підстав для їх перебування під вартою в зв`язку із скоєним, про скоєне не шкодують, про необхідність виправлення своєї поведінки не заявляють.

16. Та запобігти цим ризикам, особливо - ризику вчинення обвинуваченими повторних злочинів - інакше, ніж шляхом їх тримання під вартою, наразі не є можливим.

17. Що ж стосується посилань обвинувачених про тривалість їх перебування під вартою, то наразі строк їх тримання під вартою є домірним обставинам розслідування справи та сутності висунутої їм підозри, але не є домірним передбаченому законом для запобігання повторному вчиненню кожним із них злочинів.

В зв`язку з таким суд доходе висновку про те, що підстави для зміни обраного відносно кожного з обвинувачених запобіжного заходу є відсутніми, а належну процесуальну поведінку кожного з них можливо забезпечити лише шляхом подальшого застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисту слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 369-372; 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 17 жовтня 2020 року включно.

У задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 - відмовити.

2.Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 - до 17 жовтня 2020 року включно.

У задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 - відмовити.

3.Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 - до 17 жовтня 2020 року включно.

У задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 - відмовити.

4.Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 - до 17 жовтня 2020 року включно.

У задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 7 днів.

СУДДЯ =В.О.АЛЄЙНІКОВ=