Рішення № 91737584, 10.09.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/14872/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді - Бедьо В.І.

за участі секретаря судових засідань - Єфремова М.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовує наступним.

06.05.2019 року о 13 год. 30 хв. в м. Мукачево, по вул. Д. Галицького мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Fiat Scudo» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 та перебував під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «ЗАЗ Forza», д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_2 та який перебував під керуванням водія ОСОБА_4 , про що учасниками ДТП було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («євро протокол») від 06.05.2019 року, в якому зафіксовано схему ДТП та пошкодження автомобілів.

Вищевказаний європротокол було складено без участі уповноважених працівників органів нацполіції, оскільки ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні вищевказаного ДТП. Позивач зазначає, що підписавши євро протокол ОСОБА_4 фактично визнав себе винним у вчиненні адмінстартивного правопорушення за ст. 124 КУПАП України за фактом вказаного ДТП.

ОСОБА_1 також зазначає, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , тобто власника автомобіля марки «ЗАЗ Forza», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/7682308, укладеного 04.09.2018 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" із встановленою франшизою у розмірі 2000 гривень, у зв`язку з чим позивач подав до вказаної страхової компанії заяву про здійснення стархового відшкодування.

На підставі вказаної заяви на замовлення страхової компанії було проведено дослідження спеціаліста товарознавця № 447Е SOS-190508-178745 від 18.06.2019 року за висновками якого вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Fiat Scudo» д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, виходячи з наданих замовником вихідних даних, складає без ПДВ 10 228, 47 грн.

На підставі вказаного дослідження ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" позивачу було виплачено стахове відшкодування(за вирахуванням) франшизи у розмірі 8 228, 47 грн.

Однак вказаним ДТП були завдані матеріальні збитки в розмірі 30000 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 14 від 25.06.2019 року та розрахунковою квитанцією № 003307 від 25.06.2019 року.

Відтак позивач вказує на те, що завдана йому в результат і ДТП матеріальна шкода має бути відшкодована відповідачами в повному обсязі, однак станом на сьогоднішній день матеріальна шкода в розмірі 21 777, 53 грн. не виплачена позивачу.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 19 771, 53 грн. та з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 2000 грн., стягнути з відповідачів судовий збір та понесені позивачем судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 4000 грн.

13.02.2020 року відкрито провадження у справі, призначено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи за їх відсутності, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" явку свого представника у судове засідання не забезпечили, відзив на позов та заяв про відкладення розгляду справи до суду не подали.

Відповідач ОСОБА_2 також не з`явився в судове засідання, відзив на позов та заяв про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 06.05.2019 року о 13 год 30 хв. в м. Мукачево, по вул. Д. Галицького мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Fiat Scudo» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 та перебував під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «ЗАЗ Forza», д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_2 та який перебував під керуванням водія ОСОБА_4 , про що учасниками ДТП було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («євро протокол») від 06.05.2019 року, в якому зафіксовано схему ДТП та пошкодження автомобілів.

Учасники дорожньо-транспортної пригоди дійшли згоди, що порушення правил дорожнього руху мало місце з боку ОСОБА_4 , водія автомобіля марки «ЗАЗ Forza», д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_2 .

Цивільно-правова відповідальність водія «ЗАЗ Forza», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 була застрахована ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/7682308.

На підставі заяви від 08.05.2019 року на замовлення страхової компанії було проведено дослідження спеціаліста товарознавця № 447Е SOS-190508-178745 від 18.06.2019 року, за висновками якого вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Fiat Scudo» д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, виходячи з наданих замовником вихідних даних, складає без ПДВ 10 228, 47 грн.

На підставі вказаного дослідження ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" позивачу було виплачено стахове відшкодування(за вирахуванням франшизи) у розмірі 8 228, 47 грн.

Разом з тим позивач вказує на те, що вказаним ДТП були завдані матеріальні збитки в розмірі 30000 грн., що підтверджує актом виконаних робіт № 14 від 25.06.2019 року та розрахунковою квитанцією № 003307 від 25.06.2019 року.

Таким чином позивач вважає, що загальна сума завданих йому збитків становить 30000 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.

Відтак позивач вважає, що сума виплаченого страхового відшкодування у розмірі 8 228, 47 грн. не відповідала дійсному розміру спричинених збитків у зв`язку з чим останній звернувся до суду та просить стягнути з ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 19 771, 53 грн. та з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 2000 грн., стягнути з відповідачів судовий збір та понесені позивачем судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 4000 грн.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

За правилами ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

Частиною першою статті 6 Закону України «Про страхування» визначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що одним з видів добровільного страхування може бути страхування наземного транспорту (крім залізничного).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Пунктом 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2003 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Однак, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розраховану за правилами цього підпункту.

Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 22.1 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК України, згідно з якою особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі статті 29 та пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, а різницю між реальними збитками і сумами в межах ліміту відповідальності на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача у зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов`язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування, за мінусом франшизи.

В даному випадку суд вважає, що дослідження спеціаліста авто товарознавця № 447Е SOS-190508-178745 від 18.06.2019 року, яке слугувало піставою для виплати страхового відшкодування, є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Згідно з п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Згідно з п. 36.6. статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

На підставі викладеного вище суд приходить до переконання, що згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи відповідачі зобов`язані відшкодувати завдані позивачу збитки у повному обсязі.

З огляду на те, що відповідачем виплачено позивачу суму страхового відшкодування тільки в розмірі 8228, 47 грн., відтак ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» повинно сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що становить 19 771, 53 грн., а відповідач ОСОБА_2 має сплатити матеріальну шкоду в розмірі 2000 грн. (франшизу передбачену договором страхування).

Що стосується стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу у розмірі 4000 грн. та судовий збір у розмірі 768.40 грн., суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України (у чинній редакції) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такої ж думки дотримується Верховний Суд у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 757/47925/15-ц та від 19 вересня 2018 року у справі № 361/6253/16-ц.

Згідно вказаним нормам закону позивач надав документально підтверджені докази понесених ним витрат на правову допомогу, зокрема договір про надання правової допомоги від 22.10.2019 року, копія рахунку № 000297 від 09.09.2020 року, копію квитанції № 3901020001 від 10.09.2020 року, що є підставою для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Виходячи із змісту та розміру позовних вимог майнового характеру, які повністю задоволено судом, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 7768, 40 грн.

На підставі ст. ст. 526, 530, 534, 536, 551, 610, 612, 625, 630, 1049, 1050, 1054ЦК України, керуючись ст.ст.12,13,76-80, 141,259, 263-265, 280, 281, 282, ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 19 771, 53 грн., 2000 грн. витрат на правничу допомогу, 384, 2 грн. - понесеного позивачем судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на його користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 2000 грн., 2000 грн. витрат на правничу допомогу, 384, 2 грн. - понесеного позивачем судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, код ЄДРПОУ:20782312.

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.І. Бедьо