Рішення № 91736863, 17.09.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 243/6391/15-ц

Провадження номер 2/234/1818/2020

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

"17" вересня 2020 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Дюміної Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Прилуцької А.В.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Слов`янська Донецької області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

06 червня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір № 150102036369015, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 210 000,00 грн. з розрахунку 20,49 % річних на строк по 06.06.2017 року.

02.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, АТ «Астра Банк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «Астра Банк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від АТ «Астра Банк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «Астра Банк») від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Отже, відповідно до вищевказаного Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору.

Однак, позичальник умови кредитного договору належним чином не виконав, у зв`язку з чим, станом на 04 червня 2015 року утворилася заборгованість у сумі: 183 528,77 грн., з яких заборгованості за кредитом - 132921,53 грн; заборгованості за відсотками - 32029,52 грн; пеня - 17320,05 грн.; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 761,41 грн; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках - 496,26 грн.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової _адміністрації у публічному акціонерному товаристві «ДЕЛЬТА БАНК».

Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11 серпня 2015 року були повністю задоволені позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 150102036369015 від 06 червня 2012 року в сумі 183 528 грн 77 коп., та судові витрати в сумі 1835,29 грн.

11 червня 2020 року, за заявою відповідача ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 вказане заочне рішення було скасоване та справу призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 17 вересня 2020 року було відмовлено у прийнятті до спільного розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», АТ «Агропросервіс Банк» про визнання недійсним договору купівлі - продажу прав вимоги від 02 грудня 2013 року, укладеного між АТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк», та повернуто її заявнику.

Представник позивача ПАТ «Дельта банк» Приходько Т.П., який діє на підставі довіреності від 26 червня 2020 року до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягав, надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, який просив врахувати при винесенні рішення.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 07 лютого 2020 року, просив відмовити у задоволенні позовних вимог банку. Зазначив, що позивачем не доведено перехід прав вимоги від ПАТ «Астра Банк» до ПАТ «Дельта Банк». Крім того, вказав, що позивачем не доведено наявності заборгованості ОСОБА_1 перед банком.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином була повідомлена про час та дату судового засідання, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності та за участі її представника.

Представник відповідача ОСОБА_2 надав суду відзив, у якому зазначив, що ПАТ «Дельта Банк» стверджує, що 02.12.2013 року між ПАТ Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами та забезпечувальними договорами. Проте, вказаний договір купівлі продажу не можна вважати укладеним, бо договір не містить істотної умови договору - предмету договору, які саме права вимоги купив ПАТ «Дельта-Банк». З наданого позивачем договору не вбачається, що він набув права вимоги до відповідача за кредитним договором №1501020036369015 від 06.06.2012р. У загальному значенні істотними умовами договору є умови, без визначення яких виконання по ньому стає неможливим, а договір по суті втрачає сенс і правовий зміст. Позивач стверджує, що відповідач неодноразово повідомлявся про порушення ним кредитного договору шляхом направленням письмової вимоги про виконання кредитного договору. Вказане твердження позивача не відповідає дійсності та не підтверджено жодним доказом. Відповідач не повідомлявся ні ПАТ «Астра Банк», ні ПАТ «Дельта Банк» про якісь порушення ним кредитного договору і вказані банки не вимагали дострокового повернення кредиту, як це зазначено у пунктах 3.2.4.-3.2.6 кредитного договору. Це свідчить про те, що відповідач не порушував умов кредитного договору. Також ні ПАТ «Астра Банк», ні ПАТ «Дельта Банк» відповідача не повідомили про відступлення прав за кредитним договором. При цьому до позовної заяви ПАТ «Дельта Банк» на підтвердження того, що він, начебто, є кредитором позивача, ним було долучено до позову витяг із додатку до акту приймання-передачі Прав вимоги (договір купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 року). Зазначає, що вказаний витяг не є належним доказом набуття позивачем хоч якихось прав до відповідача. Вказує, що це витяг з акту, не підписаний уповноваженими представниками ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк». На витягу міститься підпис лише юрисконсульта ВППР УРПЗФОЗК, а не уповноважених осіб ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк», які б підтверджували фактичне передання визначених договором прав у визначених договором розмірах.

Посилається на те, що позивачем не підтверджено належним чином, що Договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором №1501020036369015 між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» дійсно був укладений, що до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором та він є належним позивачем у даній справі.

Крім того, зазначає, що ПАТ «Дельта Банком» не надано суду жодних доказів того, що ОСОБА_1 заборгувала грошові кошти, зазначені в позовній заяві з огляду на таке.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПАТ «Дельта Банк» на підтвердження боргу ОСОБА_1 до суду подані: копія кредитного договору від 06.06.2012р. з додатком, довідка позивача про стан заборгованості за кредитним договором. Зазначає, що вказані документи не є належними доказами та не можуть підтверджувати факт існування боргу ОСОБА_1 перед позивачем, так як довідка про стан заборгованості за кредитним договором не є первинним обліковим бухгалтерським документом ПАТ «Астра Банк» і, до того ж, не відповідає ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може доводити існування тих чи інших фінансових операцій між ПАТ «Астра Банк» та відповідачем. Більше того, вказана довідка є нічим іншим як переліком грошових сум, з якого неможливо встановити яким чином позивач робить висновок, що існує заборгованість відповідача за кредитним договором і що вона становить суму саме у вказаному ним розмірі, оскільки жодних розрахунків не наведено.

Також зазначає, що позивачем, на підтвердження належного виконання зобов`язання АТ «Астра Банком» до позову додається заява на видачу готівки. Однак, вказаної заяви в переліку додатків до позовної заяви та матеріалах справи №243/6391/15-ц немає, як і не має будь-яких інших доказів існування хоч якоїсь заборгованості відповідача за кредитним договором.

В зв`язку з викладеним просить відмовити у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

06 червня 2012 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 150102036369015, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 210 000 грн, з розрахунку в розмірі 20,49 % річних за користування кредитом, строком до 06 червня 2017 року включно.

02 грудня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В., відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах визначених договором, ПАТ «Астра Банк» передало ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. Відповідно до додатку до акту приймання-передачі прав вимоги право вимоги за кредитним договором № 150102036369015 перейшло до ПАТ «Дельта Банк».

З 03 березня 2015 року у ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».

Пунктом 1.2 та 1.3 Кредитного договору передбачено, що кредит надається позичальнику на потреби, відповідно до Заяви - анкети позичальника та заяви на отримання траншу. У якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат Позичальник в день укладення цього Договору уклав договір іпотеки, за яким іпотекодавець передає в іпотеку об`єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також п. 1.4 передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду щомісячно в розмірі 20,49% річних за користування кредитом, яка нараховується та сплачується у валюті кредиту, починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за договором.

Однак, взяті на себе зобов`язання за вказаним договором позичальник належним чином не виконала.

Станом на 04 червня 2015 року заборгованість за кредитним договором складає 183 528,77 грн., з яких заборгованість за кредитом -132921,53 грн., заборгованість за відсотками - 32029,52 грн, пеня - 17 320,05 грн, сума за ставкою 3% річних від простроченої заборгованості по тілу - 761,41 грн., сума за ставкою 3 % річних від простроченої заборгованості по відсотках - 496,26 грн.

Згідно зі статтями 627, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати кредиту і процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

До договору кредиту згідно ст.1054 ЦК України застосовуються загальні положення про договір позики.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення суми заборгованості за кредитом в сумі 132 921,53 грн.

Заперечення представника відповідача, викладені у відзиві, щодо неможливості вважати укладеним договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитним договором № 150102036369015 спростовуються дослідженим у судовому засіданні договором купівлі продажу прав вимоги від 02 грудня 2013 року, в пункті 1 якого зазначено, що сторони - ПАТ «Астра банк» та ПАТ «Дельта банк» погодилися про наступне: терміни з великої літери, що вживаються у цьому договорі, мають наступні значення, зокрема «Позичальник» означає позичальника за кредитним договором, які зазначені у Додатку № 1, «Права вимоги» означає всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь - які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками тп/або особами, які надали забезпечення, будь - яких своїх обов`язків за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що продавець цим погоджується продати (відступити) Права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги , прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну. Згідно пункту 2.3 права вимоги переходять від продавця до покупця та обов`язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем Акту приймання - передачі прав вимоги.

Як вбачається з додатку до акту приймання - передачі прав вимоги представник продавця ПАТ «Астра Банк» голова правління Власенко М.В. передав представнику покупця ПАТ «Дельта Банк» голові ради директорів Поповій О.Ю. право вимоги за кредитним договором № 150102036369015.

Отже, відповідно до вищевикладеного, суд робить висновок що ПАТ "Дельта Банк" набув права вимоги по даному кредитному договору та заперечення представника відповідача в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Щодо стягнення суми заборгованості за відсотками, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вже було встановлено судом, відповідно до п.п.1.4, 1.4.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду щомісячно в розмірі 20,49% річних за користування кредитом, яка нараховується та сплачується у валюті кредиту, починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за договором.

Згідно з пунктом 2.4 нарахування процентів за користування кредитом згідно з п. 1.4.1 цього договору здійснюється з дня надання кредиту, згідно з п. 2.1 цього договору, до моменту повернення кредиту, щомісяця в останні робочий день кожного місяця та в день повного повернення кредиту за звітний календарний місяць, за фактичну кількість днів користування кредитом.

Пунктом 2.1 встановлено, що надання кредиту здійснюється за письмовим клопотанням позичальника про його надання шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, які вказані в клопотанні в межах ліміту, вказаного в п. 1.1. цього договору з дотриманням вимог, встановлених нормативно - правовими актами НБУ.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, який сторонами не заперечувався, суд доходить висновку, що до сплати слід визначити суму заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 02 грудня 2013 року по 04 червня 2015 року, яка становить 32 029,52 грн, та яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь банку.

До доводів представника відповідача щодо відсутності доказів на підтвердження наявності заборгованості грошових коштів ОСОБА_1 перед ПАТ «Дельта Банк» суд відноситься критично з огляду на наступне.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Така ж правова позиція визначена постановою Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц.

ПАТ «Дельта Банк» на підтвердження боргу ОСОБА_1 до суду подані: копія кредитного договору від 06.06.2012р. з додатком, довідка позивача про стан заборгованості за кредитним договором, розрахунок заборгованості за договором кредиту № 150102036369015 від 06 червня 2012 року.

Крім того, як на підтвердження належного виконання зобов`язання АТ «Астра Банк» посилається на заяву на видачу готівки. Однак відповідач або її представник не скористалися своїм правом та клопотання про витребування доказів у позивача, а саме заяви на видачу готівки на підтвердження своїх доводів, не заявили.

Тому суд не може погодитись з такими доводами представника відповідача, оскільки ОСОБА_1 здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором №150102036369015, що підтверджується розрахунком заборгованості, платежі були здійснені за період з 02 грудня 2013 року по 01 травня 2014 року, тобто відповідач виконувала свої грошові зобов`язання.

ОСОБА_1 перераховувала грошові кошти на погашення заборгованості за кредитним договором № 150102036369015, що підтверджує отримання останньою кредитних коштів, вжиття заходів на погашення заборгованості та виконання умов кредитного договору, і повністю спростовує доводи представника відповідача щодо відсутності доказів отримання позичальником грошових коштів.

Щодо вимог банку про стягнення з відповідача пені суд виходить з наступного.

Відповідно до положення ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ від 02.09.2014 р. забороняється нарахування пені та / або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або пересилилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ від 02.09.2014 р. було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого входило м. Слов`янськ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить м. Слов`янськ.

Згідно положення ст. 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Національний банк України своїми листами від 13 жовтня 2014 року № 47-411/58939 та від 05 листопада 2014 року № 18-112/64483 наголошував банкам України про неухильне дотримання вимог Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р. щодо не нарахування пені та штрафів за договорами кредиту під час антитерористичної операції.

Як проголошено в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на публічний розгляд його справи.

Згідно з положенням ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до п. 3.4 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України (справа № 1-10/2004) виходячи зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Таким чином, відповідно до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ від 02.09.2014 р. за період з 14.04.2014 року нарахування пені та штрафів, банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та / або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики за весь період проведення антитерористичної операції, тобто з 14 квітня 2014 року і до дня набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Враховуючи те, що відповідач на момент укладання договору і на даний час зареєстрована у м. Слов`янськ Донецької області, суд приходить до переконання, що на зазначені договірні правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ від 02.09.2014 року, у зв`язку з чим позивач повинен був не нараховувати або скасувати відповідачу нараховану пеню за період з 14 квітня 2014 року.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню, оскільки вони були нараховані після 14 квітня 2014 року.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені позовні вимоги і щодо стягнення 3% річних від простроченої заборгованості по тілу кредиту та 3 % річних від простроченої заборгованості по відсотках.

Частиною 2 статті 625 ЦПК України встановлено, що в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається з кредитного договору № 150102036369015 від 06 червня 2012 року строк його дії з 06 червня 2012 року по 06 червня 2017 року включно, банк звернувся до суду з позовом 08 липня 2015 року, тобто в даному випадку підстави для нарахування 3 % річних виникли після 06 червня 2017 року - дати закінчення строку дії кредитного договору.

Тому, вимога позивача про стягнення 3% річних від простроченої заборгованості по тілу кредиту та 3 % річних від простроченої заборгованості по відсотках, в межах позовних вимог, заявлених позивачем 08 липня 2015 року - дату надходження позовної заяви до суду, є передчасними, та задоволенню не підлягають.

Позивачем суду уточненої позовної заяви або розрахунків заборгованості на дату після закінчення строку дії кредитного договору не надано, суд діє виключно в межах позовних вимог, тому у суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення суми простроченої заборгованості по кредиту та суми прострочених процентів по кредиту, регулюються умовами укладеного між сторонами договору та нормами чинного законодавства України і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент подання позову), якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі - 1649,51 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням ст.ст.526, 610, 611, 625, 629, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) суму заборгованості за кредитним договором № 150102036369015 від 06.06.2012 року в сумі 164 951 (сто шістдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят одна) грн. 05 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 13 2921,53 грн; заборгованості за відсотками - 32 029,52 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави на на р/р UA348999980313171206000005339, банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37803368, отримувач коштів: Слов`янське УК/Слов`янськ р-н/22030101, код класифікації доходів бюджету: 22030101 суму судового збору в розмірі 1 649 (одна тисяча шістсот сорок дев`ять) грн. 51 коп.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Повний текст рішення виготовлено 21 вересня 2020 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Н.О.Дюміна