Вирок № 91736840, 23.09.2020, Селидівський міський суд Донецької області

242/1132/20

1-кп/242/512/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Сафроновій К.В., за участю прокурора Прокопова П.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050500000115 від 05.02.2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Селидове, Донецької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, який не перебуває в зареєстрованому шлюбі, раніше не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ :

В порушення Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна», яка забороняє громадянам мати у власності боєприпаси без передбаченого законом дозволу, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями, метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 662 від 21.08.1998 року (зі змінами) ОСОБА_1 скоїв незаконне поводження з боєприпасами без передбаченого законом дозволу на території м. Селидове Донецької області за наступних обставин:

Приблизно у вересні 2019 року, точної дати та часу слідством не встановлено, ОСОБА_1 знаходився поблизу покинутого мосту між м. Селидове та с. Михайлівка Покровського району, де збирав металобрухт, в цей час ОСОБА_1 побачив два металевих предмета, що є корпусом наступальної осколкової ручної гранати типу РГД-5 та засобом підриву (засобом детонування) уніфікованим запалом ручної гранати, модернізованим, дистанційної дії типу УЗРГМ (УЗРГМ-2), виготовлених промисловим (заводським) способом, які споряджено вибуховою речовиною. У конструкційному поєднанні корпус гранати РГД-5 із запалом типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) являються наступальною осколковою ручною гранатою типу РГД-5, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху, яку він підібрав та приніс до себе додому, тим самим придбав та незаконно умисно став зберігати дану гранату для особистих цілей без передбаченого законом дозволу за адресою свого мешкання: АДРЕСА_1 .

14.04.2020 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає ОСОБА_1 виявлено та вилучено (згідно висновку експерта № 2/21-20 від 21.02.2020 року) корпус наступальної осколкової ручної гранати типу РГД-5 та засіб підриву (засіб детонування) уніфікований запал ручної гранати, модернізований, дистанційної дії типу УЗРГМ (УЗРГМ-2), виготовлені промисловим (заводським) способом, які споряджено вибуховою речовиною. У конструкційному поєднанні корпус гранати РГД-5 із запалом типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) являються наступальною осколковою ручною гранатою типу РГД-5, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху, яку він незаконно, умисно придбав та незаконно, умисно зберігав для особистих цілей без передбаченого законом дозволу за адресою свого мешкання: АДРЕСА_1 .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України визнав повністю та пояснив, що приблизно у вересні 2019 року він знаходився поблизу покинутого мосту між м. Селидове та с. Михайлівка Покровського району, де збирав металобрухт, в цей час побачив два металевих предмета, схожих на частини гранати, які він підібрав та приніс до свого місця мешкання: АДРЕСА_1 . 14.04.2020 року в ході обшуку за його адресою поліцейськими вони були вилучені. У скоєному щиро розкаюється.

Визнавши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду зміст цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд вважає вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 263 КК України, як придбання, зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується незадовільно, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Згідно ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Згідно досудової доповіді Селидівського міського відділу філії ДУ «Центр пробації» у Донецькій області, складеної відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , беручи до уваги інформацію, що характеризує обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушення, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі та не становить небезпеку для суспільства.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції, який може дозволити відступити від принципу поваги до особистої свободи та зобов`язання національних, передусім судових органів, враховувати вказане та викласти в своїх судових рішеннях при вирішенні питання про взяття під варту, зокрема рішення «Хайредінов проти України», згідно якого Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у демократичному суспільстві у розумінні Конвенції.

Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім.

З урахуванням ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом`якшують покарання, відсутністю обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням відношення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення та його наслідків, суд прийшов до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, яке буде необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень у вигляді позбавлення волі, передбаченого санкцією статті 263 ч.1 КК України. Разом з тим, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, приймаючи до уваги процес позитивних змін, які відбулись в особистості обвинуваченого та які створили у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, обставини, викладені в досудовій доповіді, суд вважає, що ступінь небезпечності ОСОБА_1 для суспільства не перевищує положення принципу поваги до особистої свободи та дійшов до висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, що є підставою для звільнення його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Речових доказів по кримінальному провадженню немає, корпус наступальної осколкової ручної гранати типу РГД-5 та запал УЗРГМ були знищені під час експертного дослідження.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави процесуальні витрати у зв`язку з проведенням судової вибухотехнічної експертизи № 2/21-20 від 21.02.2020 року у розмірі 1256 грн. 08 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, і призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки, зобов`язавши його у відповідності зі ст. 76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави на р/р UA338999980313000115000005070, код ЄДРПОУ 37791274, МФО 899998, отримувач Селидівське УК/ м. Селидове /24060300, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), призначення платежу «Інші надходження», процесуальні витрати у зв`язку з проведенням судової вибухотехнічної експертизи у розмірі 1256 (одна тисяча п`ятдесят шість грн. 08 коп. (за висновком експерта № 2/21-20 від 21.02.2020 року).

Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч. 2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку негайно після оголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя І.М.Владимирська