Рішення № 91731859, 22.09.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/125/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2020 Справа № 908/1824/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БІОПРІМ” (01054, м.Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2-Б, оф. 2)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, (72319, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Героїв України, буд. 175)

про стягнення 328727, 61 грн.

20.07.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерн “Міські теплові мережі”вих. б/н від 15.07.2020 (вх. № 1078/08-07/20 від 20.07.2020) до Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” про стягнення основної заборгованості у розмірі 238583, 10 грн. за договором поставки № 07-12\17 від 07.12.2017, 43878, 89 грн. пені, 16760, 02 грн. 3% річних, та 29505, 60 грн. інфляційних втрат.

20.07.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/1676/20 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1824/20, справі присвоєно номер провадження справи 4/125/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Сторонам встановлені строки подання письмових заяв по суті спору.

13.08.2020 через службу діловодства господарського суду Запорізької області Приватним акціонерним товариством “Агропромислова компанія” подано клопотання вих. б/н від 11.08.2020 (вх. № 15631/08-08/20 від 13.08.2020) про призначення у справі № 908/1824/20 технічної експертизи документів.

Розглянувши подане клопотання, судом відмовляється в задоволенні клопотання про призначення технічної експертизи документів.

При вирішенні клопотання суд виходив з того, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд: вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Оскільки, підготовче засідання, в якому вирішується питання про призначення експертизи, проводиться лише при розгляді справи за правилами загального позовного провадження, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про призначення технічної експертизи

Позовні вимоги ґрунтуються на ст. ст. 11, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 625, 837 ЦК України, ст. ст. 193, 216, 230, 231 ГК України та договорі поставки № 07-12\17 від 07.12.2017, на підставі яких позивач просить позов задовольнити, стягнути з Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” 328727, 61 грн. заборгованості, що складається з основного боргу в розмірі 238583, 10 грн., 43878, 89 грн. пені, 16760, 02 грн. 3% річних, та 29505, 60 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що при вивчені видаткових накладних та специфікацій, за якими позивачем поставлявся товар за договором поставки № 07-12\17 від 07.12.2017, відповідачем встановлено, що підписи не належать керівнику ПрАТ «Агропромислова компанія» Старобору В.В., та взагалі не можливо ідентифікувати особу, яка отримала товар. Крім того, до позовної заяви позивачем не надані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що є порушенням вимог п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995р. № 88. Звертає увагу, що тільки керівник ПрАТ «Агропромислова компанія» Старобора В.В. має право отримувати товар від позивача без довіреності, а також підписувати товаросупровідні документи. Таким чином, вважає, що видаткові накладні та специфікації за період з 26.02.2018 по 07.03.2019 , на які посилається позивач, є неналежним доказом, оскільки підписані невідомою особою при відсутності довіреностей на отримання ТМЦ. Також, зазначив, що в тексті позовної заяви позивач зазначає, що товар поставлявся кур`єрскою службою ТОВ «Нова Пошта» і що разом з товаром відповідачу направлялися оригінали рахунків-фактур, специфікацій та видаткових накладних. Вважає, що для підтвердження факту постачання товару кур`єрскою службою ТОВ «Нова Пошта» позивач повинен надати до суду експрес-накладні. Зауважив, що 25.02.2020 позивач направив відповідачу претензію - вимогу про сплату суми боргу в розмірі 238 583, 10 грн., до якої направив оригінали специфікацій та видаткових накладних. Проте, 02.03.2020 АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат», яке знаходиться за однією юридичною адресою з відповідачем, помилково отримало перелічену вище претензію та 27.07.2020 листом повернуло її Відповідачу. Оригінали специфікацій та видаткових накладних відповідач отримав лише 02.03.2020. Також, заперечив щодо нарахованих штрафних санкції з підстав того, що позивач, при наданні належних доказів поставки товару відповідачу, повинен нарахувати пеню, 3 % річних та інфляційні втрати з 02.03.2020, тобто з дати отримання відповідачем оригіналів специфікацій та видаткових накладних. Крім того, просив стягнути з позивача 10000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 26.08.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 22.09.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

07.12.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю “БІОПРІМ” (постачальник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством “Агропромислова компанія” (покупець, відповідач у справі) укладений Договір поставки № 07-12\17 (далі за текстом – Договір).

Згідно з умовами якого в порядку та на умовах визначених Договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний товар (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору найменування, ціна та кількість товару, який поставляється відповідно до умов цього Договору, вказуються у специфікаціях, видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями, кур`єрськими службами доставки або автотранспортом протягом всього строку дії даного Договору, на умовах, що зазначаються у підписаних специфікаціях, у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» (редакція 2010 року). Строк поставки на протязі семи календарних днів з моменту отримання замовлення, якщо інше не узгоджене сторонами у додатках (Специфікаціях) до даного Договору.

Зобов`язання Постачальника передати товар Покупцю вважається виконаним в момент передачі товару у відповідності з базисом поставки. Моментом переходу права власності на товар (передачі (поставки) товару) є дата підписання видаткових накладних уповноваженою особою Покупця. (п.3.3 Договору).

Згідно п. 4.1. Договору ціна товару узгоджується сторонами окремо при поставці кожної партії товару, та зазначається у специфікації, рахунку-фактурі та видатковій накладній на товар, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що розрахунок Покупцем за поставлену партію Товару здійснюється у національній валюті України в безготівковому вигляді, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня прийняття Товару, якщо інше не передбачено Специфікацією. Днем прийняття товару є дата фактичного прийняття товару Покупцем, що фіксується шляхом підписання ним видаткової накладної на Товар.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. У випадку якщо за 30 календарних днів до спливу строку дії Договору жодна зі сторін не направить на адресу іншої сторони письмове повідомлення про припинення дії цього Договору, Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік. Продовження строку цього Договору допускається багаторазово у передбаченому цим пунктом Договору порядку. (п.12.2 Договору).

Сторонами не надано, а матеріали справи не містять підтверджень про намір сторін припинити договір.

На виконання умов договору сторонами укладено Специфікації від 14.02.2019 на суму 15 799,20 грн., від 25.02.2019 на суму 15 799,20 грн., від 07.03.2019 на суму 5 924,70 грн. та від 26.02.2018 р. на суму 250 560,00 грн., в яких сторони визначили найменування товару його кількість та вартість.

В Специфікаціях визначено умови оплати: протягом 30 календарних днів з моменту отримання Товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу Рахунок-фактуру №40 від 12.02.2019 р. на суму 37 523,10 грн. та рахунок-фактуру №58 від 26.02.2018 р. на суму 250 560 грн.

На виконання умов договору поставки № 07-12\17 від 07.12.2017, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 288083, 10грн.

Факт здійснення поставки товару підтверджується видатковими накладними, а саме:

-№40 від 14.02.2019 на суму 15 799,20 грн.

-№52 від 25.02.2019 на суму 15 799,20 грн.

-№70 від 07.03.2019 на суму 5 924,70 грн.

-№62 від 26.02.2018 на суму 250 560,00 грн.

Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору № 07-12\17 від 07.12.2017 доведений відповідними видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача скріплені печатками на вказаних видаткових накладних.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар в розмірі 49500, 00 грн., а саме, за видатковими накладними №40 від 14.02.2019, №52 від 25.02.2019, №70 від 07.03.2019 та частково за накладною №62 від 26.02.2018. Так, відповідач перерахував позивачу 14.02.2019 - 20000,00грн., 25.02.2019 -19500,00 грн. та 07.03.2019 р. - 10000,00 грн., що підтверджується банківською довідкою за вих. №015-01-015-3/240 від 08.07.2020.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 238583, 10 грн. за договором поставки № 07-12\17 від 07.12.2017 по видатковій накладній №62 від 26.02.2018. За неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за Договором позивачем нараховано 43878, 89 грн. пені, 16760, 02 грн. 3% річних, та 29505, 60 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать наявні матеріали цієї справи, відповідач взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконав та не сплатив кошти за поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.

Враховуючи положення пункту 4.2 Договору кінцевий строк здійснення розрахунків за Договором – по видатковій накладній №62 від 26.02.2018 - до 28.03.2018.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати товару в повному обсязі суду не надав.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 238583, 10 грн. основного боргу пред`явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Доводи відповідача стосовно того, що видаткові накладні та специфікації за період з 26.02.2018 по 07.03.2019, є неналежним доказом приймання-передачі товару, оскільки підписані невідомою особою при відсутності довіреностей на отримання ТМЦ, суд до уваги не приймає з огляду на таке.

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною першою статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, за приписами абзацу 9 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Цим же Положенням затверджено, що накладна – це документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції.

Таким чином, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Як встановлено судом, видаткові накладні, за якими позивачем здійснювалася поставка товару в рамках Договору поставки № 07-12\17 від 07.12.2017, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Згідно з ч., ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України на покупця покладено обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідач оспорив належність підпису відповідачу.

За умовами договору днем прийняття товару є дата фактичного прийняття товару Покупцем, що фіксується шляхом підписання ним видаткової накладної на Товар.

Передача товару відповідачу здійснена за видатковими накладними та прийнята відповідачем без жодних зауважень та претензій, та частково оплачена відповідачем.

Відповідно до ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Крім того, відповідно до п. 3.5 Договору у випадку, якщо якість товару, що підлягає передачі постачальником покупцеві не відповідає вимогам зазначеним у цьому договорі, покупець на свій розсуд може не приймати такий товар та вимагати від постачальника відшкодування збитків, пов`язаним з неналежним виконанням договірних зобов`язань з його боку. Всі претензії покупця щодо якості товару приймаються постачальником протягом 5 робочих днів.

Відповідач не звертався до позивача з претензіями щодо кількості та якості поставленого товару, відсутності довіреностей або відсутності належних товаросупровідних документів на товар.

Не зазначення з боку отримувача посади відповідної особи та довіреності на здійснення приймання товару не створюють негативних наслідків для позивача з огляду на те, що усі підписи у накладних скріплені печаткою Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, що підтверджує участь зазначеної юридичної особи у здійсненні господарської операції. Факт укладення договору відповідач у поданому відзиві не заперечував. Як не заперечував і проти автентичності відтиску печатки, здійсненого на видаткових накладних. До того ж, вказані недоліки не є істотними, не спростовують факту поставки товару та не звільняють Покупця від обов`язку здійснити оплату за отриманий товар.

Відповідно до вимог діючого законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об`єднань, суб`єктів господарської діяльності. Тобто, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на любому документі вважається поставленою з відома її керівника або суб`єкта господарської діяльності без створення юридичної особи.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки в матеріалах справи достатньо доказів здійснення позивачем спірних поставок, наведені у відзиві заперечення відповідача не є підставою для невизнання господарської операції, не спростовують факту поставки товару за договором та не звільняють Покупця від обов`язку здійснити оплату за отриманий товар згідно з його умовами.

Крім того, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Так, позивач, уклавши Договір поставки № № 07-12\17 від 07.12.2017 і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3. Договору поставки у випадку порушення строків та порядку оплати товару, встановлених у п. 4.2. Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

За невиконання грошових зобов`язання за Договором поставки № 07-12\17 від 07.12.2017 позивачем пред`явлена до стягнення пеня в розмірі 43878, 89 грн., яка розрахована за період з 29.03.2018 по 29.09.2018.

Наданий розрахунок пені судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок пені позивачем виконаний правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 43878, 89 грн. пені за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 16760, 02 грн. 3% річних, за загальний період з 29.03.2018 по 13.07.2020, та 29505, 60 грн. інфляційних втрат, за загальний період з квітня 2018 по травень 2020.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат судом перевірені та визнані такими, що виконані правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 29505, 60 грн. інфляційного нарахування та 16760, 02 грн. 3 % річних за порушення строків оплати за Договором № 07-12\17 від 07.12.2017 заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню судом.

Враховуючи приписи ч.1 ст. 530 ЦК України, доводи відповідача стосовно того, що нарахування пені, 3 % річних та інфляційні втрати повинно здійснюватися з 02.03.2020, суд до уваги не приймає.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов суд відхиляє як необгрунтовані.

Враховуючи задоволення позовних вимог, заявлені відповідачем до позивача витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуждаються.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “БІОПРІМ” до Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, (72319, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Героїв України, буд. 175, код ЄДРПОУ 31914947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БІОПРІМ” (01054, м.Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2-Б, оф. 2, код ЄДРПОУ 40521376) 238 583 (двісті тридцять вісім тисяч п`ятсот вісімдесят три) грн. 10 коп. основного боргу, 43878 (сорок три тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн. 89 коп., пені, 16760 (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят) грн. 02 коп. 3 % річних, 29505 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот п`ять) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 4930 (чотири тисячі дев`ятсот тридцять) грн. 91 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено “22” вересня 2020р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.