Рішення № 91731584, 21.09.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11117/19

Провадження № 2/752/2015/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21.09.2020 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.

за участю секретаря - Воробйова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Київської міської ради про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2019 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на 1/5 частину житла в квартирі АДРЕСА_1 , а саме 16,22 кв.м., яка вартує 38149 грн, що належала її матері ОСОБА_2 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 15.01.1997 сім`єю позивача в склад якої входили позивач - ОСОБА_1 , її мати - ОСОБА_2 , чоловік позивача - ОСОБА_3 , діти позивача: син - ОСОБА_4 та дочка - ОСОБА_5 надано право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлофонду Печерського району, наказ № 115. Після смерті матері позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_1 залишилась проживати у власній квартирі АДРЕСА_1 і як спадкоємець першої черги прийняла спадщину на 1/5 частину квартири, що належала її матері, як одному із співвласників квартири. Фактично прийнявши спадщину на 1/5 частину житла, на протязі тривалого часу здійснювала належні платежі за користування комунальними послугами, природнім газом, електричною енергією, в тому числі за 1/5 частину житла.

Враховуючи наведене, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07.06.2019 відкрито провадження по даній справі, призначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2020 витребувано з Шостої Київської державної нотаріальної контори (місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 13-А) належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та проживала за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі за наданими доказами.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, свого представника в судове засідання не направили, надли заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали спадкової справи № 19/11 від 03.09.2010, докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.

Статтею 41 Конституції України, визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження позивача ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 , виданого 21.08.1958, зазначено мати позивача « ОСОБА_2 », батько « ОСОБА_7 ».

Відповідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Московським відділом реєстрації актів цивільного стану від 18.10.1984 між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено шлюб.

Як вбачається зі свідоцтва про смерть, виданого Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 22.06.2016, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 16476.

На праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 1/5 частина квартири (16,22 кв.м.) АДРЕСА_1 , на підставі права власності житло, виданого Відділом приватизації державного житлофонду Печерського району 15.01.1997 наказ № 115, що підтверджується Інформаційною довідкою КВ-2016 № 28002 від 11.08.2016, виданою КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації».

Згідно Довідки про показники об`єкта нерухомого майна КВ-2016 № 28007 від 28.07.2016, наданої КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», відповідно до проведеної інвентаризації від 15.07.2016 садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 має такі показники: загальна площа - 161,0 кв.м., житлова площа - 76,1 кв.м. Розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві Ради за № 60 від 11.04.2006 будинок по АДРЕСА_3 змінив статус на житловий будинок садибного типу, в зв`язку з чим необхідна заміна правовстановлюючих документів.

26.09.2016 до Шостої Київської державної нотаріальної контори надала відповідь Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про те, що з архівних даних відділу приватизації житлового фонду управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації квартира по АДРЕСА_3 передана в приватну власність відповідно до розпорядження відділу приватизації Печерської райдержадміністрації від 15.01.1997 № 115 громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 в рівних долях. Площа квартири на момент приватизації становила - 81,5 кв.м.

З метою отримання документів про прийняття спадщини та подальшого отримання свідоцтва про право власності позивач звернулась до Шостої державної нотаріальної контори та Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомості, однак у видачі належних документів було відмовлено, що підтверджується Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій та рекомендацією звернення до суду.

За нормою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Спадкуванням за ст. 1216 ЦК України, є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1 ст.1221 ЦК України).

За статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як вбачається з матеріалів справи позивач належить до першої черги спадкоємців за законом.

Згідно копії паспорту позивача з відміткою про реєстрацію місця проживання, ОСОБА_1 прописана і мешкала на час відкриття спадщини в спільній квартирі спільно з померлою ОСОБА_2 , а томі згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки протягом шестимісячного строку не подала до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщина.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ст. 1296 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

У відповідності до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч. 1 ст. 1268 ЦК України, стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 у справі «Пайн Веллі Девелопментс ЛТД» та інші проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнання права власності на спадкове майно, в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку.

Як вбачається з постанови державного нотаріуса Шостої Київської державної нотаріальної контори Пінчук Л.І. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.11.2016 № 4527/03-31, видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 неможливо встановити у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на зазначене спадкове майно. Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставини, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивачем за змістом заявленого позову доведено та відповідачем в силу принципу змагальності сторін не спростовано обґрунтованості позовних вимог, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи те, що позивач в нотаріальному порядку не має можливості оформити право власності на спадкове майно у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а також враховуючи вищенаведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, та такий, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Київської міської ради про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) в порядку спадкування за законом після смерті її матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з Територіальної громади в особі Київської міської ради (ЄДРПОУ: 22883141, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, 36) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Мазур