Рішення № 91731010, 23.09.2020, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1232/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року смт. Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Романової О.Г.,

при секретарі: Соломки Л.М.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 Чорнобаївського районного суду Черкаської області позов ОСОБА_1 до поліцейського капрала поліції батальйону патрульної поліції у м. Кременчук управління патрульної поліції Полтавської області Ярового Віктора Миколайовича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Гр. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 425 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 03.08.2020 приблизно о 10 год. він, керуючи транспортними засобом HYUNDAI HD72, номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Чумацький Шлях у м. Кременчуці Полтавської області. Здійснюючі поворот ліворуч, ним було подано сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку. Проте він був зупинений поліцейським капралом поліції БПП у м. Кременчук УПП Полтавської області Яровим В.М., який йому повідомив, що він здійснюючі поворот, начебто не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив вимоги п. 9.2 «б» ПДР України.

За таких обставин його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та винесено постанову серії ЕАМ № 2918574 від 03.08.2020, якою на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Вказану постанову він вважає незаконною, такою, що була прийнята з порушенням чинного законодавства, оскільки оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення не містить переліку доказів, на підставі яких відповідач прийшов до висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Зазначає, що у разі надання відповідачем відеозапису з відеореєстратора службового автомобіля патрульної поліції просить його не приймати до уваги як належний та допустимий доказ, на підставі якого прийнято рішення суб`єктом владних повноважень про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки в порушення підпункту третього частини третьої статті 283 КУпАП оскаржувана постанова не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

При винесенні рішення просить врахувати практику Верховного Суду, а саме: постанову колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.01.2019, справа № 592/5576/17, відповідно до висновкам якої постанови по справі про адміністративне правопорушення мають відповідати вимогам, передбаченим положенням ст. 283 КУпАП. Уній, зокрема, необхідно зазначати технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, а у разі відсутності такого посилання, відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задоволити. Також, просив суд стягнути з відповідача Департаменту патрульної поліції на його користь понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 420 грн. 40 коп. Суду пояснив, що хоча він і вважає, що не повинен був подавати сигнал світловим покажчиком повороту рухаючи по головній дорозі, але він, здійснюючи поворот ліворуч, подав відповідний сигнал. Вважає, що відеозапис із нагрудного реєстратора патрульного поліцейського, яким зафіксовано лише складання працівником поліції постанови про адміністративне правопорушення, без надання інших доказів, на його думку, не може бути достатнім доказом для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за довіреністю Тимошенко О.О. в судове засідання не з`явилася, подала відзив на позов, в якому просила справу розглядати без її участі. У відзиві на позов, зазначає, що згідно з п.п. 9.2 «б» ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Дорожній знак 2.3 «Головна дорога» надає лише право першочергового проїзду нерегульованих перехресть. Табличка 7.8 «Напрямок головної дороги» показує напрямок головної дороги на перехресті.

Перед перехрестям по вул. Чумацький, 2 в м. Кременчук встановлено дорожній знак 2.3 «Головна дорога» із табличкою 7.8 «Напрямок головної дороги». Тобто, вказаний дорожній знак із табличкою інформує водія про те, що головна дорога на перехресті буде змінювати свій напрямок.

В п. 16.14 ПДР України визначено, що якщо головна дорога на перехресті змінює напрямок, водії транспортних засобів, які рухаються по ній, повинні керуватися між собою правилами проїзду перехресть рівнозначних доріг.

Відтак, проїжджаючи перехрестя по вул. Чумацький шлях, 2 в м. Кременчук, позивач, як водій, мав декілька варіантів для подальшого руху, тому здійснюючи маневри та повертаючи в потрібну сторону, водій зобов`язаний показати свій напрямок іншим учасникам дорожнього руху світловим покажчиком повороту відповідного напрямку.

Пояснення позивача про дотримання ним під час керування транспортним засобом п. 9.2 «б» ПДР України не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються його поясненнями, які останній надавав під час розгляду справи працівниками поліції, що зафіксовано на нагрудну відеокамеру.

Просять суд врахувати як речовий доказ наданий ним відеозапис з нагрудного реєстратора патрульного поліцейського, оскільки, на їх думку, він є належним та допустимим доказом, так як містить інформацію про обставини події, підтверджує скоєння позивачем адміністративного правопорушення та одержаний з дотриманням закону. При цьому посилаються на висновки Верховного Суду викладені в п. 36, п. 37, п. 38 постанови від 24.02.2019 по справі № 524/4247/17.

Зазначають, що під час патрулювання 03.08.2020 працівниками поліції був виявлений транспортний засіб HYUNDAI HD72, номерний знак НОМЕР_1 , водій якого при повороті ліворуч на перехресті по вул. Чумацький шлях, 2 в м. Кременчук не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, шо є порушенням п.п. 9.2 «б» ПДР України (файл 20200803212334000148).

Транспортний засіб був зупинений працівниками поліції відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію».

На місці зупинки транспортного засобу, в порядку ст. 279 КУпАП працівники поліції представилися, повідомили водія про порушення ним Правил дорожнього руху. Водієві було повідомлено про розгляд справи, роз`яснено вимоги ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, право знайомитися з матеріалами справи, надавати докази, клопотання, пояснення, користуватися юридичною допомогою, порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення, строк та порядок сплати адміністративного штрафу.

Водій на місці розгляду справи письмові пояснення не надав, в усних поясненнях повідомляв, що так як він рухається по головній дорозі він не повинен подавати сигнали покажчиком повороту відповідного напрямку. Жодних доказів, в порядку ст. 268 КУпАП, на підтвердження дотримання Правил дорожнього руху позивачна місці розгляду справи не надав.

Таким чином, відповідачем було з`ясовано всі фактичні обставини, прийнято до уваги порушення позивачем ПДР України, усні пояснення позивача, дотримано порядок розгляду справи та прийнято правомірне рішення про накладення на останнього адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Постанову було оголошено негайно після розгляду справи в присутності водія та надано копію.

Також, при прийнятті рішення, просили врахувати висновки Верховного Суду , викладені у постанові від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19 про те, що обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

На підставі вищевикладеного просить у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання поліцейський капрал поліції батальйону патрульної поліції у м. Кременчук управління патрульної поліції Полтавської області Яровий В.М. не з`явився, подав до суду відзив на позов із аналогічним змістом, в якому просить суд справу розглядати без його участі, у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача, ознайомившись із відзивом на позов, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Оскільки позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП постановою від 03.08.2020, копію якого останній отримав цього ж дня, із позовною заявою звернувся до місцевого загального суду 10.08.2020, суд констатує про дотримання позивачем, передбаченого ч. 2 ст. 286 КУпАП, строку оскарження рішення суб`єкта владних повноважень (постанови).

Положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З матеріалів справи вбачається, що 03.08.2020 приблизно о 10 год. 00 хв. позивач керував транспортними засобом HYUNDAI HD72, номерний знак НОМЕР_1 по вул. Чумацький Шлях у м. Кременчуці Полтавської області та був зупинений поліцейським капралом поліції БПП у м. Кременчук УПП Полтавської області Яровим В.М. На місці зупинки вказаним працівником поліції було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2918574 від 03.08.2020 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. У постанові зазначено, що позивач, керуючи транспортним засобом HYUNDAI HD72, номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Чумацький Шлях у м. Кременчуці Полтавської області та здійснюючі поворот ліворуч, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив п. 9.2 «б» ПДР України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.п. 9.2 «б» ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Дорожній знак 2.3 «Головна дорога» має таке значення - надається право першочергового проїзду нерегульованих перехресть. Знаки 2.1-2.3, 2.5 і 2.6 встановлюються безпосередньо перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги, крім того, знак 2.3 на початку, а знак 2.4 - в кінці головної дороги. Знак 2.3 - з табличкою 7.8 обов`язково повторюється перед перехрестям, на якому головна дорога змінює свій напрямок.

Табличка 7.8. «Напрямок головної дороги» показує напрямок головної дороги на перехресті.

Згідно скріншоту з інтернет-карти Google-maps та оглянутого судом відеозапису, вбачається, що перед перехрестям по вул. Чумацький Шлях, 2 в м. Кременчук встановлено дорожній знак 2.3 «Головна дорога» із табличкою 7.8 «Напрямок головної дороги».

У п. 1.10.ПДР України зазначено, що перехрестя це місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг.

У п. 16.14 ПДР України визначено, що якщо головна дорога на перехресті змінює напрямок, водії транспортних засобів, які рухаються по ній, повинні керуватися між собою правилами проїзду перехресть рівнозначних доріг.

Отже, суд погоджується із доводами відповідачів про те, що водій, рухаючись по головній дорозі та маючи декілька варіантів для подальшого руху, здійснюючи маневр повороту, повинен показати свій напрямок іншим учасникам дорожнього руху світловим покажчиком повороту відповідного напрямку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію", поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, згідно Конституції та Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський, під час виконання своїх службових обов`язків, зобов`язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

Відповідно до с.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч.1 ст.31 та ст.40 Закону України «Про національну поліцію».

При цьому норма статті 31 Закону України «Про національну поліцію» є загальною нормою, яка безпосередньо не регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів.

Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».

Пункт 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» чітко встановлює порядок використання техніки в правовідносинах щодо безпеки дорожнього руху, види техніки та умови її використання.

Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що

знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.

Судом був досліджений відеозапис із нагрудного реєстратора патрульного поліцейського, приєднаного до відзиву на позов, у якому зафіксований лише факт складення працівниками патрульної поліції постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . При цьому суд зауважує, що із відомостей відеозапису достовірно не вбачається, що позивач погоджується із тим, що ним при виконанні маневру повороту не був включений сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку. Позивач, під час спілкування з працівниками поліції намагається переконати останніх, що він не повинен включати світловий покажчик повороту під час руху по головній дорозі, зауважує про те, що жодний транспортний засіб, який рухався на той час по дорозі, цього не робить та констатує про не встановлення перед перехрестям доріг відповідного дорожнього знаку. Сам факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП на відеозаписі відсутній.

У своєму відзиві на позов відповідачі посилаються на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується його поясненнями, які останній надавав працівникам поліції під час розгляду справи, в яких він начебто жодного разу не повідомляв, що здійснюючи поворот ліворуч ним було подано сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, на що суд зауважує, що відповідно до правового висновку зробленого ВС у постанові від 15.05.2019, справа № 537/2088/17, сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.ч 1,4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 74 КУпАП).

Оскільки досліджений судом відеозапис із нагрудного реєстратора патрульного поліцейського містить інформацію щодо процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП (роз`яснення прав, складання постанови про накладення адміністративного стягнення, вручення її правопорушнику, роз`яснення права її оскарження, сплати штрафу), вказаний відеозапис зафіксований на відеокамеру закріплену на формений одяг працівника поліції, що дозволяється положеннями ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», суд приходить до висновку, що вказаний доказ відповідає критеріям належності та допустимості стосовно зафіксованої на відеозаписі процедури складання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному прав, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, з огляду на досліджені судом докази, суд констатує, що в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідачами не надано жодного належного доказу, який би підтвердив беззаперечне порушення позивачем п. 9.2 «б» ПДР України.

Наданий відповідачем скріншот з інтернет-карти Google-maps не може бути належним доказом вчинення позивачем даного правопорушення, оскільки фіксує лише місце розташування дорожніх знаків на даному відрізку дороги та наявність розгалуження доріг, а відеозаписом із нагрудного реєстратора патрульного поліцейського зафіксована лише процедура складання працівником поліції постанови про накладення адміністративного стягнення. Пояснення позивача ОСОБА_1 , під час складання постанови про накладення адміністративного стягнення, не може бути достатнім доказом вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення.

Отже, суд констатує, що працівником поліції при складанні постанови були порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація самого факту порушення тощо).

На підставі викладеного, суд зазначає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає до скасування, провадження по справі до закриття на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № 43 від 17.08.2020, вказані судові витрати підлягає стягненню з Департаменту патрульної поліції на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 77, 241-246, 286 КАС України,

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського капрала поліції батальйону патрульної поліції у м. Кременчук управління патрульної поліції Полтавської області Ярового Віктора Миколайовича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського роти №1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Ярового Віктора Миколайовича від 03 серпня 2020 року серії ЕАМ № 2918574 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) судові витрати понесені позивачем у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 23.09.2020.

Суддя О.Г. Романова