Ухвала суду № 91729608, 22.09.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/1817/20

Провадження № 1-кп/639/297/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Васильєвої Н.М.,

за участю секретаря - Погрібняк А.В.,

прокурора - Колесника В.В.,

представника потерпілих - Ястребової Є.Б.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

захисника - Секового О.Д.,

потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 08.02.2019 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12019220000000331 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

24.03.2020 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 08.02.2019 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12019220000000331 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Під час судового засідання прокурор Колесник В.В. заявив клопотання про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 04.12.2019 року стосовно ОСОБА_1 було обрано запобіжного захід у вигляді домашнього арешту на певний період доби, дію якого в подальшому було продовжено ухвалою суду від 24.01.2020 року. На теперешній час строк дії ухвали про продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_1 сплив. Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, останній загрожує покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 8 років, а ризики передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для первісного обрання запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту на даний час не відпали, прокурор вважає, що наявні всі підстави для повторного обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченої у вигляді домашнього арешту.

Представник потерпілих - захисник Ястребова Є.Б. та потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підтримали клопотання прокурора та просили його задовольнити.

Захисник Сековий О.Д. заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважав клопотання необґрунтованим, безпідставним, оскільки прокурором не доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, вони ґрунтуються на припущеннях прокурора. Зауважив, що обвинувачена ОСОБА_1 з`являлася на кожне судове засідання, не порушувала своїх процесуальних обов`язків як обвинувачена, має постійне місце роботи, місце реєстрації та постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи, на її утриманні перебувають син та батьки похилого віку.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи в частині заявленого клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам передбаченим п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Судовим розглядом встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 04.12.2019 року відносно підозрюваної ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби за адресою: АДРЕСА_1 , із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

В подальшому ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 24.01.2020 року відносно ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 24.03.2020 року.

Під час судового розгляду запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_1 не обирався.

Щодо наявності ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, суд зазначає наступне.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, останній загрожує покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 8 років.

Разом з цим, обвинувачена, в період відсутності відносно неї будь-якого запобіжного заходу, з 24.03.2020 року продовжувала виконувати обов`язки обвинуваченої визначені ст. 42 КПК України, зокрема з`являлась за викликами до суду, не вчиняла дій, які б свідчили про ухилення від суду.

Суд враховує вимоги п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового покарання, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

З огляду на викладене, наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України прокурором у судовому засіданні не доведено.

Також клопотання прокурора не містить беззаперечних фактів які б свідчили про наявність ризиків передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконного впливу на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Матеріали клопотання не містять обґрунтування наявності вказаних ризиків,ґрунтуються лише на припущеннях прокурора, крім того, докази, які зібрані під час досудового розслідування слідчим, вже вилучені та долучені до матеріалів кримінального провадження, будь-яких доказів, що свідчили про фактичні спроби обвинуваченої вплинути на свідків чи потерпілих також немає.

Так, у відповідності до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно частини другої статті 194 КПК України суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Враховуючи недоведеність прокурором існування ризиків, передбачних п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_1 як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду , дані про її особу , які були встановлені ухвалами слідчих суддів під час обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а саме: обвинувачена має гіпертонічну хворобу 2 ступеню, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, має на утриманні сина та батьків похилого віку, має постійне місце роботи та навчання, де позитивно характеризується, суд вважає, що підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби, немає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_1 є невмотивованим та необґрунтованим, у зв`язку із чим у його задоволенні необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 176, 177, 181, 194, 331 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Колесника В.В про обрання відносно обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.М.Васильєва