Вирок № 91729567, 23.09.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7268/14-к

Провадження № 1-кп/638/25/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2020 Дзержинський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді Штих Т.В.

за участі секретарів судового засідання - Ситнік Д.Л., Романової О.В., Тарасової О.П.,

Вакула І.В., Подосокорської А.О. Дзюба Є.О., Овчаренко К.В.,

прокурорів - Аракелян В.О., Лой І.П., Коса Л.М., Кальницького А.В.,

Павлійчук К.В.

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

захисника адвоката - Лиски П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42014220000000100 від 27.02.2014 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, українки, одруженої, з вищою освітою, раніше не судимої, що працює на посаді заступника начальника управління - начальника відділу призначення пенсій УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова, є членом Громадської організації «Сила націй», інвалідності, хронічні захворювання спростовує, не військовозобов`язана, неповнолітніх дітей та утриманців не має, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, -

встановив:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 пред`являлось обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за двома епізодами отримання нею хабара, а саме: - отримання 05.01.2011 хабара в розмірі 41 000, 00 гривень - отримання 05.07.2011 хабара в розмірі 162 000, 00 гривень.

Так, постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.06.2010 був частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_2 до УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова про перерахунок державної пенсій та виплату недоотриманої пенсії, у відповідності до якого УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова було зобов`язано здійснити перерахунок державної пенсії ОСОБА_2 ..

У зв`язку із невиконанням вказаного судового рішення Управлінням ПФУ в Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_2 провів бесіду зі своїм знайомим - ОСОБА_3 , який повідомив про те, що може посприяти виконанню судового рішення за умови отримання хабара для ОСОБА_1 в розмірі 41 000, 00 гривень.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.05.2011 був задоволений адміністративний позов ОСОБА_2 до УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій противоправними та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.

Після чого ОСОБА_2 звернувся до свого знайомого, щоб останній допоміг у виконанні вищезазначеного судового рішення. На виконання домовленостей між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , 04.07.2011 ОСОБА_2 були передані ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 162 000, 00 грн. для ОСОБА_1 ..

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2012 по справі № 2024/1-862/2011 ОСОБА_1 по пред`явленому їй обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, по епізоду отримання 05.01.2011 року хабара в розмірі 41 000, 00 гривень, визнано невинуватою та виправдано у зв`язку із недоведеністю участі підсудної у вчиненні даного злочину.

Ленінський районний суд м. Харкова від 27.06.2012 по справі № 2024/1-862/2011 проаналізувавши зібрані органом досудового розслідування докази, прийшов до висновку, що за даним епізодом вина ОСОБА_1 не доведена, оскільки доказів її вини ані в ході досудового розслідування, ані в ході судового слідства надано не було.

Так, у вироку в частині обґрунтування необхідності виправдати ОСОБА_1 по даному епізоду було зазначено, що Суд вважає, що послідовні показання ОСОБА_1 , надані нею під час досудового та судового слідства про те, що вона не отримувала хабара 05.01.2011 за пособництвом ОСОБА_3 в розмірі 41 000, 00 грн., доказами не спростовані, а тому вони об`єктивно вказують на обставини, що є предметом доказування по справі. Крім того, вказані грошові кошти в службовому кабінеті не були виявлені. У зв`язку із чим, суд, оцінюючи докази, зібрані органом досудового розслідування, приходить до висновку, що вони були зібрані із грубим порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства України, що дає підстави для визнання їх недопустимими, що і стало підставою для винесення виправдувального вироку.

Прокуратурою був оскаржений Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2012 по справі № 2024/1-862/2011 в апеляційному порядку.

Колегія суддів Апеляційного суду Харківської області постановляючи Ухвалу від 25.09.2012 по справі № 2024/1-862/11 за результатами розгляду Апеляційної скарги на Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2012 по справі № 2024/1-862/2011, не знайшла підстав вважати помилковим висновок суду першої інстанції про недоведеність обвинувачення ОСОБА_1 в отримання від ОСОБА_2 хабара в розмірі 41 000, 00 грн..

Водночас Апеляційним судом Харківської області під час розгляду Апеляційної скарги було встановлено наступне : «… Судя по содержанию обвинения, признанного судом доказанным, ОСОБА_1 получила взятку за начисление и выплату ОСОБА_2 суммы компенсации и перерасчет ежемесячного размера пенсии, обладая полномочиями по обеспечению соблюдения требований законодательства о пенсионном обеспечении граждан, контроля и проверки решений работников Управления по начислению и выплате пенсий, по руководству отдела назначения пенсий, неся персональную ответственность за выполнение работниками возложенных на отдел заданий и осуществление работниками своих функций, а также за трудовую и исполнительскую дисциплину, правильность начисления пенсий и оформление соответствующих документов. При этом из содержания приговора не ясно, какие именно полномочия из числа приведенных выше были использованы ОСОБА_1 в интересах ОСОБА_2 в чем именно это использование состояло, без чего вывод суда о том, что изъятые в кабинете ОСОБА_1 денежные средства в сумме 75 700, 00 грн. были приняты ею в качестве взятки от ОСОБА_2 , является преждевременным. Наряду с этим, в соответствии с положениями ст. 65 УК Украины, при назначении наказания, лицу виновному в преступлении, подлежит учету, наряду с иными обстоятельствами, степень тяжести преступления, которая, в свою очередь , определяется не только положениями ст. 12 УК Украины, классифицирующей преступления по степени их тяжести исходя из формального критерия - вида и размера наказания, предусмотренного за их совершение, но и фактическими обстоятельствами, при которых они были совершены. Отсутствие в приговоре надлежащей конкретизации обвинения, признанного судом доказанным, ограничивает апелляционную инстанцию в оценке правильности вывода суда первой инстанции о доказанности предъявленного ОСОБА_1 обвинения в деянии, предусмотренном уголовным кодексом Украины и справедливости назначенного ей наказания, в связи с чем приговор в части осуждения ОСОБА_1 по ч. 3 ст. 368 УК Украины подлежит отмене, как постановленный с существенным нарушением требований уголовно-процессуального закона (положений ст. 334 УПК Украины), а дело - направлению на новое судебное рассмотрение, в процессе которого надлежит учесть изложенное и приняв во внимание содержание предъявленного ОСОБА_1 обвинения, действуя с соблюдением предусмотренной законом процессуальной формы, предпринять меры к выяснению приведенных выше обстоятельств, имеющих существенное значение для правильного разрешения дела, а в зависимости от результатом этих мер, определиться в вопросе о дальнейшем движении дела с обеспечением проверки доводов в защиту ОСОБА_1 о недоказанности предъявленного ей обвинения, а в случае признания этих доводов неубедительными - правильно квалифицировать ее действия по статье уголовного закона с назначением справедливого наказания…».

Таким чином, Ухвалою Харківського апеляційного суду від 25.09.2012 по справі № 2024/1-862/11, були частково задоволені апеляції прокурора та захисника Драліна В.С., а саме: Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2012 по справі № 2024/1-862/2011 в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України скасований, а справу у вказаній частині направити на новий судовий розгляд у той саме районний суд, але до іншого складу суду.

Постановою Ленінського районного суду від 28.10.2013 по справі № 2024/8475/12 було повернуто кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України прокурору Харківської області для проведення додаткового розслідування у зв`язку із неповнотою досудового слідства, посилаючись на те, що із пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення не ясно, які саме повноваження були використані нею в інтересах ОСОБА_2 та в чому полягало таке використання. Постанова була залишена без змін Ухвалою Харківського апеляційного суд від 28.01.2014.

Натомість органом досудового розслідування не були враховані вказівки Ухвали Харківського апеляційного суду від 25.09.2012 по справі № 2024/1-862/11, Постанови Ленінського районного суду від 28.10.2013 по справі № 2024/8475/12, залишеної без змін Ухвалою Харківського апеляційного суд від 28.01.2014 та було пред`явлено аналогічне обвинувачення по відношенню до ОСОБА_1 у вчиненні останньою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, без усунення недоліків обвинувачення, яке пред`являлось раніше, без конкретизації такого обвинувачення у відповідності до інкримінуємого ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

05 травня 2014 року старший прокурор відділу прокуратури Харківської області радник юстиції Бєлашов А.М. затвердив обвинувальний акт у кримінальному провадженні за підозрою колишнього заступника начальника управління - начальника відділу призначення пенсій УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014220000000100 від 27.02.2014.

Відповідно до пред`явленого обвинувачення, органами досудового розслідування ОСОБА_1 , будучи державним службовцем 11 рангу 6 категорії, працюючи відповідно до наказу № 44-0 від 16.03.2004 року на посаді заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова - начальника відділу призначення пенсій цього ж району, службовою особою, яка займає відповідальне становище, обвинувачується у тому, що вона вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України (в ред. Закону № 3207-VI від 07.04.2011), тобто одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, у будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара дії з використанням службового становища.

ОСОБА_1 , діючи умисно з корисних мотивів, домовилась з ОСОБА_3 про отримання нею за пособництвом останнього хабара від ОСОБА_2 у розмірі 162 000 грн. за перерахунок з 01.01.2005 року та виплату державної пенсії ОСОБА_2 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із рахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про обов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідно до службових обов`язків ОСОБА_1 по забезпеченню додержання законодавства про пенсійне забезпечення різних категорій громадян: контролю та перевірці рішень працівників Управління щодо призначення та виплати пенсій; керівництву відділом призначення пенсій; відповідальністю за трудову та виконавчу дисципліну, правильністю призначення пенсій, оформлення відповідних документів службовими особами Управління за керівництвом та сприянням ОСОБА_31 заявнику ОСОБА_2 нарахована сума компенсації у розмірі 162 000 грн. та здійснений перерахунок щомісячної пенсії до суми 6685 гривень.

04.07.2011 ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисних мотивів, за посередництвом ОСОБА_3 , реалізуючи раніше виниклий умисел направлений на отримання хабара від ОСОБА_2 у розмірі 162 000 грн. за перерахунок з 01.01.2005 року та виплату державної пенсії ОСОБА_2 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із рахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про обов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням фактично виплачених сум, знаючи день виплати компенсації після її отримання ОСОБА_2 , запланувала та організувала зустріч останнього з ОСОБА_6 ..

У той же день, близько 14.00 годині в районі будинку № 32 по вул. Тобольська у м. Харкові в автомобілі «Тойота Королла» держ. номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , останній передав ОСОБА_3 суму хабара для ОСОБА_1 у розмірі 162 000 гривеень.

05.07.2011 близько 09.00 год. ОСОБА_1 реалізуючи раніше виниклий умисел, діючи умисно в рамках попередньої домовленості з ОСОБА_3 запланувала та організувала візит останнього до УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова, за адресою: м. Харків, пр. Леніна, б. 40, під час якого у своєму службовому кабінеті № 404 за посередництвом ОСОБА_3 отримала від нього частину грошових коштів у розмірі 75 700 грн. із загальної суми хабара - 162 000 грн. за нарахування та виплату ОСОБА_2 суми компенсації у розмірі 162 000 грн. та перерахунок йому щомісячної пенсії до суми 6685 грн. У подальшому ОСОБА_3 мав намір передати ОСОБА_1 суму хабара, що залишилась у розмірі 86 300 грн., попередньо домовившись з нею про суму своєї винагороди за посередницькі дії.

Таким чином, за версією обвинувачення ОСОБА_7 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України (в ред. Закону № 3207-VI від 07.04.2011), тобто одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, у будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара дії з використанням службового становища.

Родовим об`єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність державного і громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності. Безпосередній об`єкт злочину - суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державного апарату, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, організацій, установ, підприємств незалежно від форми власності, а також авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ та організацій.

Судом встановлено, що в даному випадку не відбувалось посягання на охоронювані законом цінності, на суспільні відносини, а також жодним чином не спричинялась шкода державі та охоронюваним законом інтересам, що виключає наявність об`єкту як елементу складу злочину.

У разі ухвалення відповідного рішення, яким управління Пенсійного фонду України зобов`язують здійснити певні дії, пов`язані зі здійсненням перерахунку розміру пенсійних виплат та їх нарахування, та відкриття виконавчого провадження на виконання судового рішення після набрання ним законної сили, управління Пенсійного фонду України зобов`язано виконати та виконує відповідне судове рішення, оскільки за його невиконання передбачається настання кримінальної відповідальності.

Коли в районне управління надходить судове рішення, його реєструють через канцелярію, потім воно потрапляє до одного з керівників - начальнику управління або його заступнику, який ставить резолюцію та розписує на певного виконавця. Керівник визначає виконавця по низхідний на начальника відділу, начальник відділу - на спеціаліста, який вже безпосередньо здійснює нарахування за судовим рішенням. Нарахування пенсії відбувається за допомогою відповідного програмного забезпечення та комп`ютерних технологій, згідно з яким всі отримувачі пенсії знаходяться у базі даних, а у відповідній пенсійній справі ставиться відмітка про наявність судового рішення та строки його виконання. Після здійснення перерахунку за допомогою комп`ютера справа надходить до головного спеціаліста з призначення пенсії, який перевіряє правильність внесених даних, а потім передає справу начальнику відділу, який перевіряє нарахування, ставить підпис та печатку, а потім передає до відділу виплати. За допомогою комп`ютера встановлюється період та розмір суми, а відділ виплати розраховує саму суму за допомогою комп`ютера, а потім перевірка здійснюється спеціалістом, а потім начальником відділу, який і затверджує справу.

Крім того, гідно з довідкою спеціалістів (т. 4 а.с. 221-225), встановлена правильність дій, нарахувань пенсій, доплат, ведення пенсійної справи, а саме за результатами перевірки пенсійної справи ОСОБА_2 було встановлено, що йому проведено відповідний перерахунок розпорядженням Управління ПФУ в Дзержинському районі від 23.12.2010р., від 06.05.2011р.. Тобто жодних порушень з боку працівників УПФУ Дзержинського району м. Харкова, в тому числі в діях ОСОБА_1 не виявлено. Тобто і пенсійна справа, і всі нарахування пенсій, виконання судових рішень тощо було здійснено у відповідності з нормами діючого законодавства України.

Із зазначеного виходить, що Управління ПФУ в Дзержинському районі м. Харкова не могло не виконати судове рішення, оскільки за таке передбачена кримінальна відповідальність, що виключає наявність об`єкту злочину в даному випадку.

В свою чергу до обсягу повноважень ОСОБА_1 не належить обов`язок із нарахування та виплати суми компенсації та перерахунок щомісячної пенсії, у зв`язку із чим особисто на ОСОБА_1 не покладалось обов`язку із виконання судового рішення, яким поновлювались права ОСОБА_2 ..

Так, відповідно до Додатку 1 до Наказу Управління ПФУ в Дзержинському районі м. Харкова від 08.07.2010 № 558, функціональними повноваженнями заступника начальника управління - начальника відділу з призначення пенсій Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова ОСОБА_1 є: забезпечення додержання законодавства про пенсійне забезпечення різних категорій громадян; контроль та перевірка рішення працівників Управління щодо призначення та виплати пенсій; спільно з відділом персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж вирішує питання пенсійного забезпечення з урахуванням відомостей СПОВ; контроль за дотриманням законодавства щодо пільгових пенсій з урахуванням атестації робочих місць з державною експертизою умов праці; надання методичної та практичної допомоги працівникам управління; взаємодіє з місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями в межах своєї компетенції; організація прийому громадян, розгляду звернень, заяв, скарг громадян в межах компетенції; ведення інформаційно-роз`яснювальної роботи в засобах масової інформації та населення; організація співпраці з питань пенсійного забезпечення управління з управлінням з нарахування і виплати пенсій та з управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян.

Крім того, заступник начальника управління - начальник відділу з призначення пенсій ОСОБА_1 спрямовує та контролює роботу відділу з призначення пенсій та відділ з виплати пенсій.

З усіх вище перелічених службових обов`язків не вбачається такого обов`язку, як: нарахування та виплата суми компенсації та перерахунок щомісячної пенсії.

З приводу того, як зазначено в обвинуваченні, що ОСОБА_1 з корисних мотивів, за посередництвом ОСОБА_3 , реалізуючи раніше виниклий умисел направлений на отримання хабара від ОСОБА_2 у розмірі 162 000 грн. за перерахунок з 01.01.2005 року та виплату державної пенсії ОСОБА_2 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із рахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про обов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням фактично виплачених сум, то взагалі це не відповідає дійсності, оскільки на той період часу, у ОСОБА_1 взагалі не було таких повноважень, як у заступника начальника управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова - начальника відділу призначення пенсій, тобто вона взагалі не відповідала за виплату державної пенсії, нарахування суми компенсації, здійснення перерахунку щомісячної пенсії, оскільки вичерпний перелік функціональних повноважень ОСОБА_1 визначений у Додатку 1 до Наказу Управління ПФУ в Дзержинському районі м. Харкова від 08.07.2010 № 558, в якому не міститься повноважень ОСОБА_1 із виплати державної пенсії, нарахування суми компенсації, здійснення перерахунку щомісячної пенсії.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 25.09.2012 по справі № 2024/1-862/11, Постановою Ленінського районного суду від 28.10.2013 по справі № 2024/8475/12, залишеною без змін Ухвалою Харківського апеляційного суд від 28.01.2014, зверталась увага на те, що із пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення не ясно, які саме повноваження були використані нею в інтересах ОСОБА_2 та в чому полягало таке використання, у зв`язку із чим справа направлялась на додаткове розслідування.

Проте в даному випадку, судом встановлена аналогічна ситуація, за якої із пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення не ясно, які саме повноваження були використані нею в інтересах ОСОБА_2 та в чому полягало таке використання, що виключає взагалі наявність об`єктивної сторони складу злочину.

Відповідно до пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, їй інкримінується отримання за пособництвом з ОСОБА_3 хабара від ОСОБА_2 у розмірі 162 000 грн., але безпосередньо в обвинувальному акті зазначено, ОСОБА_1 отримала від нього частину грошових коштів у розмірі 75 700 грн. із загальної суми хабара - 162 000 грн. за нарахування та виплату ОСОБА_2 суми компенсації у розмірі 162 000 грн. та перерахунок йому щомісячної пенсії до суми 6685 грн.. Це свідчить про те, що обвинувачення до ОСОБА_1 пред`явлено на одну суму, а фактично зазначено, що вона отримала зовсім іншу суму в розмірі, який істотно менший за розмір хабара, з приводу якого пред`явлено обвинувачення.

Суд приходить до висновку про те, що даний факт також виключає наявність об`єктивної сторони складу злочину.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво», відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

При цьому важливо, щоб вона одержала незаконну винагороду за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або хоч і не мала повноважень вчинити відповідні дії, але завдяки своєму службовому становищу могла вжити заходів до їх вчинення іншими службовими особами.

Таким чином, з об`єктивної сторони злочину, необхідне вчинення дій, що, по суті, входять до службових обов`язків (функціональних повноважень) ОСОБА_1 , проте «нарахування та виплата суми компенсації та перерахунок щомісячної пенсії» не входило до кола її повноважень, у зв`язку із чим взагалі не можна їй інкримінувати вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Водночас, дослідивши у своїй сукупності докази, наявні у матеріалах кримінальної справи, судом встановлена відсутність в діяннях ОСОБА_1 прямого умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та корисливого мотиву. ОСОБА_1 не мала наміру отримувати хабар від ОСОБА_2 за пособництвом із ОСОБА_3 , не домовлялась ні про що із останнім, не отримувала жодних грошових коштів ані від ОСОБА_2 , ані від ОСОБА_3 .. В свою чергу в матеріалах справи відсутні і стороною обвинувачення не доведено, що у ОСОБА_1 був такий намір на одержання хабара, що вона отримувала грошові кошти в якості хабара, відсутні належні, допустимі, достатні та достовірні докази цього, а отже стороною обвинувачення не доведена винуватість ОСОБА_1 ..

З огляду на це суд приходить до висновку про відсутність в даному випадку суб`єктивної сторони злочину.

Суб`єкт злочину - спеціальний (службова особа - див. п. 1 примітки до ст. 364 КК). Службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу» віднесені до третьої, четвертої, п`ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, є особи, зазначені в частині першій статті 9 Закону України «Про державну службу», та особи, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу» віднесені до першої та другої категорій.

Проте в даному випадку при визначенні суб`єкта злочину слід виходити з того, якими повноваженнями наділяється службова особа та чи співпадають вони зі змістом пред`явленого їй обвинувачення.

Нарахування та виплата суми компенсації та перерахунок щомісячної пенсії не входило до кола повноважень ОСОБА_1 , а із пред`явленого їй обвинувачення взагалі незрозуміло, які саме повноваження були використані нею в інтересах ОСОБА_2 та в чому полягало таке використання, в матеріалах справи відсутні будь-які документальні підтвердження, що ОСОБА_1 здійснювала такі дії, відсутні будь-які рішення, накази та інші документи за її підписом. У зв`язку із чим взагалі не можна їй інкримінувати вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а ОСОБА_1 в свою чергу не є суб`єктом даного злочину.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що в даному випадку взагалі відсутній склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, як такий, що виключає взагалі кримінальну відповідальність ОСОБА_1 .

Предметом цього злочину є хабар, який є різновидом неправомірної вигоди і яким визнається незаконна винагорода майнового характеру, що являє собою: а) майно, у тому числі вилучене з вільного обігу (гроші, іноземна валюта, цінні папери, інші матеріальні цінності); б) право на майно (документи, що дають право на отримання, володіння, користування та розпорядження майном чи право вимагати виконання майнових зобов`язань); в) будь-які дії майнового характеру, зокрема, передача майнових вигод, відмова від них або від прав на майно, безоплатне надання послуг матеріального характеру, санаторних чи туристичних путівок, здійснення будівельних чи ремонтних робіт тощо (п. 4 ППВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26 квітня 2002р. № 5)

В даному випадку предмету злочину фактично не існувало, оскільки ОСОБА_1 не отримувала ані від ОСОБА_2 , ані від ОСОБА_3 хабара, а у матеріалах справи відсутні фактичні докази зворотного. Встановлення факту передачі ОСОБА_2 грошових коштів в якості хабара ОСОБА_1 ОСОБА_3 виходить за межі розгляду кримінальної справи, а відеозапису передачі грошових коштів ОСОБА_3 ОСОБА_1 не існувало.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчинені інкримінованого їй злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, не визнала, категорично заперечувала свою участь у вчиненні будь-яких злочинних дій, у зв`язку із чим просила визнати всі докази, надані стороною обвинувачення, недопустимими та виправдати її.

Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відносяться презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

За правилами ч. 1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 ст. 9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

За приписами частин 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно зі ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно зі ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 86 КПК визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманої внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно з ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов`язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист.

На вказані обставини наголошено в п. 3 Рішення Конституційного Суду України №12-рп/2011, відповідно до якого визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні данні, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.

На підставі аналізу положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, згідно з якою обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, Конституційний Суд України дійшов висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтовано фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме, з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою, тощо. (п.3.2 Рішення конституційного Суду України №12-рп/2011).

Отже, вимогами до допустимості доказів є: 1) законність способу (процесуального порядку) отримання доказів, 2) законність джерел отримання доказів, 3) належність оформлення ходу і результатів проведення слідчих (розшукових) і негласних (розшукових) дій, 4) а також належність суб`єкту, що проводить процесуальні дії з отримання доказів.

А згідно зі ст. 85 КПК належними також є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Першочергово суд звертає увагу на обставини, що були встановлені Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2012 по справі № 2024/1-862/2011 мають преюдиціальне значення для суду під час винесення дійсного Вироку і не підлягають додатковому встановленню і доказуванню в силу ст. 90 КПК України, в якій зазначено, що рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2012 по справі № 2024/1-862/2011 були визнані недопустимими наступні докази, які сторона обвинувачення ставить у вину ОСОБА_1 в межах даної кримінальної справи по епізоду отримання ОСОБА_1 хабара в розмірі 162 000, 00 грн. та були встановлені наступні обставини, які на разі вже не підлягають додатковому доказуванню:

- Протокол прослуховування аудіоматеріалів від 30.06.2011 та протокол прослуховування аудіозапису від 01.07.2011, оскільки зміст вказаним протоколів не є фактичними даними, що були отримані у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства;

- Висновок судово-фоноскопічної експертизи № 34 від 25.07.2011, оскільки був отриманий із порушенням ст. 65 КПК України 1960р.;

- Показання ОСОБА_2 суд вважає недостатніми та необ`єктивними для доведення вини ОСОБА_1 , оскільки він особисто не був присутній під час передачі ОСОБА_3 ОСОБА_1 грошових коштів;

- Показання ОСОБА_3 , які були надані ним під час досудового слідства про те, що він передав ОСОБА_1 в якості хабара грошові кошти, отримані від ОСОБА_2 , неможливо перевірити в ході судового слідства у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 ..

Відповідно до ст. 92 КПК на сторону обвинувачення покладається обов`язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов`язок доказування належності та допустимості поданих доказів.

На обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, сторона обвинувачення посилалась на наступні докази, які в судовому засіданні були долучені та ретельно і безпосередньо досліджені судом, а саме:

- Постанова від 01.07.2011 про порушення кримінальної справи та прийняття до провадження (т.1 а.с. 1-2);

- Постанова від 05.07.2011 про порушення кримінальної справи та прийняття до провадження (т.1 а.с. 3-5);

- Постанова від 04.07.2011 про доручення розслідування справи декільком слідчим (т. 1 а.с. 6-7);

- Відповідь від 30.06.2011 № 70/14-х-27с/3 Управління СБУ в Харківській області (т. 1 а.с. 8);

- Заява від 30.06.2011 Начальнику Управління СБУ в Харківській області від ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 9-11);

- Протокол-пояснення від 30.06.2011 (т. 1 а.с. 12-15);

- Протокол прослуховування аудіоматеріалів від 30.06.2011 (т. 1 а.с. 16-24) ;

- Лист від 30.06.2011 від начальника слідчого відділу прокуратури області молодшого радника юстиції (т. 1 а.с. 25);

- Супровідний лист від 01.07.2011 з Управління СБУ в Харківській області (т. 1 а.с. 26-27);

- Відповідь № 2750/3 від 01.07.2011 від КП «Харківське МБТІ» (т.1 а.с. 27-28);

- Пояснення від 29.06.2011 від ОСОБА_2 прокурору Харківської області Тюріну Г.Є. (т. 1 а.с. 29-33);

- Паспорт на ім`я ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 34);

- Постанова Дзержинського районного суду міста Харкова від 06.05.2011 по справі № 2-а/5801/11 (т. 1 а.с. 35);

- Ухвала Дзержинського районного суду міста Харкова від 20.04.2011 по справі № 2-А-5609/2011 (т. 1 а.с. 36);

- Ухвала Дзержинського районного суду міста Харкова від 15.06.2010 по справі № 2-а-1693/10 (т. 1 а.с. 37-44);

- Постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.08.2010 (т. 1 а.с. 45);

- Доручення від 01.07.2011 в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 114 КПК України (т. 1 а.с. 46-47);

- Супровідний лист від 04.07.2011 (т. 1 а.с. 48);

- Протокол мітки та вручення грошових коштів від 24.07.2011 (т. 1 а.с. 49-80);

- Протокол прослухування аудіо запису від 01.07.2011 (т. 1 а.с. 81 - 88);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 01.07.2011 (т. 1 а.с. 89-95);

- Протокол огляду місця події від 05.07.2011 (т. 1 а.с. 96-99);

- Розписка від 05.07.2011 (т. 1 а.с. 100);

- Протокол огляду місця події від 05.07.2011 (т. 1 а.с. 101-102);

- Протокол огляду місця події від 05.07.2011 (т. 1 а.с. 103-104);

- Подання про проведення обшуку від 04.07.2011 (т. 1 а.с. 105-107);

- Постанова Червонозаводського районного суду міста Харкова від 04.07.2011 по справі № 4-635/11 (т.1 а.с. 108-109);

- Протокол обшуку від 05.07.2011 (т. 1 а.с. 110-112);

- Постанова про проведення обшуку у нежилому приміщенні від 04.07.2011 (т. 1 а.с. 113-115);

- Протокол обшуку від 05.07.2011 (т. 1 а.с. 116-157);

- Наказ Управління в Дзержинському районі міста Харкова № 558 про функціональні повноваження начальника управління та заступників начальника Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова з додатками від 08.07.2010 (т. 1 а.с. 158-160);

- Характеристика на заступника начальника управління-начальника відділу з призначення пенсій ПФУ в Дзержинському районі міста Харкова ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 161);

- Протокол огляду місця події від 05.07.2011 (т. 1 а.с. 162-164);

- Подання про проведення обшуку від 04.07.2011 (т. 1 а.с. 165-167);

- Постанова Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04.07.2011 по справі № 4-635/11 (т. 1 а.с. 168-169);

- Протокол обшуку від 05.07.2011 (т.1 а.с. 170-172);

- Протокол роз`яснення підозрюваному ОСОБА_3 його процесуальних прав від 05.07.2011 (т. 1 а.с. 173);

- Заява від 05.07.2011 від ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 174);

- Протокол допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 05.07.2011 (т. 1 а.с. 175-182);

- Протокол демонстрації відеозапису від 05.07.2011 (т. 1 с. 183);

- Постанова від 05.07.2011 про обрання запобіжного заходу та підписка про невиїзд (т. 1 а.с. 184);

- Лист від 05.07.2011 до ХОБСМЕ від Прокуратури Харківської області (т. 1 а.с. 185);

- Акт від 05.07.2011 судово-медичного дослідження (обстеження) № 3448/ая/11 (т. 1 а.с. 186);

- Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочині від 05.07.2011 (т. 1 а.с. 187-192);

- Протокол роз`яснення підозрюваному його прав від 05.07.2011 (т . 1 а.с. 193-195); - Постанова про допуск захисника до участі у справі від 05.07.2011 (т. 1 а.с. 196);

- Заява від адвоката Драліна В.С. від 05.07.2011 (т. 1 а.с. 199);

- Протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 06.07.2011 (т. 1 а.с. 200-202);

- Подання про проведення обшуку від 04.07.2011 (т. 1 а.с. 203-205);

- Постанова Червонозаводського районного суду міста Харкова по справі № 4-635/11 від 04.07.2011 (т. 1 а.с. 206-207);

- Протокол очної ставки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 06.07.2011 (т. 1 а.с. 208-210);

- Постанова про відібрання зразків для експертного дослідження від 08.07.2011 (т. 1 а.с. 211);

- Протокол відібрання зразків для експертного дослідження від 08.07.2011 (т. 1 а.с. 212);

- Постанова про відібрання (вилучення) зразків для експертного дослідження від 08.07.2011 (т. 1 а.с. 213);

- Протокол відібрання (вилучення) зразків для експертного дослідження від 08.07.2011 (т. 1 а.с. 214);

- Протокол роз`яснення підозрюваному його прав від 11.07.2011 (т. 1 а.с. 215-217);

- Постанова про відібрання зразків для експертного дослідження від 11.07.2011 (т. 1 а.с. 218);

- Протокол відібрання зразків для експертного дослідження від 11.07.2011 (т. 1 а.с. 219);

- Протокол відібрання (вилучення) зразків для експертного дослідження від 11.07.2011 (т. 1 а.с. 220-230);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 05.07.2011 (т. 1 а.с. 231-234);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 05.07.2011 (т. 1 а.с. 235-239);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 05.07.2011 ( т. 1 а.с. 240-241);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 05.07.2011 (т. 1 а.с. 242-243);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 04.07.2011 (т. 1 а.с. 244-246);

- Посвідчення серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_13 (т. 1 а.с. 247);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 06.07.2011 (т. 1 а.с. 248-251);

- Запит від Прокуратури Харківської області на ім`я Начальника УПФУ в Дзержинському районі міста Харкова від 13.07.2011 (т. 1 а.с. 252);

- Відповідь № 15769-12/26 від УПФУ в Дзержинському районі міста Харкова на Запит Прокуратури Харківської області від 14.07.2011 (т. 1 а.с. 253);

- Положення від 15.08.2005про відділ з виплати пенсій УПФУ в Дзержинському районі міста Харкова, затверджене Наказом УПФУ в Дзержинському районі міста Харкова (т. 1 а.с. 254-256);

- Інструкція від 06.02.2009 з діловодства в Пенсійному фонді України, затверджена Наказом ПФУ (т. 1 а.с. 257);

- Положення про управління ПФУ в районах, містах, районах у містах, затверджене Постановою Правління ПФУ від 30.04.2002 (т. 1 а.с. 308-311);

- Наказ УПФУ в Дзержинському районі міста Харкова № 198 про впровадження Інструкції з діловодства (т. 1 а.с. 312);

- Постанова про порушення кримінальної справи та прийняття до провадження від 14.07.2011 (т.2 а.с. 1-3);

- Постанова про прийняття кримінальної справи до провадження від 19.07.2011 (т. 2 а.с. 4);

- Постанова про порушення кримінальної справи та прийняття до провадження від 25.08.2011 (т.2 а.с. 5-6);

- Подання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 08.07.2011 (т. 2 а.с. 7-9);

- Постанова Червонозаводського районного суду міста Харкова по справі № 4-649/11 від 08.07.2011 (т. 2 а.с. 10);

- Постанова про обрання запобіжного заходу по справі № 649/11 від 15.07.2011 (т. 2 а.с. 11-12);

- Доручення в порядку ст.. 114 КПК України від 11.07.2011 (т. 2 а.с. 13-14);

- Постанова про проведення виїмки від 11.07.2011 (т. 2 а.с. 15-16);

- Протокол виїмки від 11.07.2011 (т. 2 а.с. 17-18);

- Постанова про проведення виїмки від 11.07.2011 (т. 2 а.с. 19-20);

- Протокол виїмки від 11.07.2011 (т. 2 а.с. 21-22);

- Адміністративний позов від 18.04.2011 від ОСОБА_2 до УПФУ у Дзержинському районі міста Харкова про перерахунок пенсії (т. 2 а.с. 24);

- Ухвала Дзержинського районного суду міста Харкова по справі № 2-А-5609/2011 про залишення позову без руху від 20.04.2011 (т.2 а.с. 25);

- Ухвала Дзержинського районного суду міста Харкова по справі № 2-А-5609/2011 про повернення позову від 17.05.2011 (т. 2 а.с. 28);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 11.07.2011 (т.2 а.с. 30-33) ;

- Посвідчення № 119 на ім`я ОСОБА_14 (т. 2 а.с. 34);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 11.07.2011 (т. 2 а.с. 35-39);

- Посвідчення № 60 на ім`я ОСОБА_15 (т. 2 а.с. 40);

- Протокол огляду предметів від 09.07.2011 (т. 2 а.с. 41-42);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_16 12.07.2011 (т. 2 а.с. 43-46);

- Паспорт на ім`я ОСОБА_16 (т. 2 а.с. 47);

- Лист від 11.07.2011від УСБУ в Харківській області щодо вчинення кримінального правопорушення заступником начальника ПФУ Дзержинського району м. Харкова ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 48)

- Протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою № 2672 від 11.07.2011 (т. 2 а.с. 49-54);

- Доручення в порядку, передбаченому ст. 114 КПК України від 13.07.2011 (т. 2 а.с. 55-56);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_17 від 13.07.2011 (т. 2 а.с. 57-59);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_18 від 13.07.2011 (т. 2 а.с. 60-62);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_19 від 13.07.2011 (т. 2 а.с. 63-65);

- Протокол прослухування аудіозапису від 12.07.2011 (т. 2 а.с.66- 71);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_20 від 13.07.2011 (т. 2 а.с. 72-75);

- Посвідчення серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_20 (т. 2 а.с. 76);

- Протокол роз`яснення обвинуваченому його прав від 14.07.2011 (т. 2 а.с. 77-79);

- Постанова про залучення в якості обвинуваченого від 14.07.2011 (т. 2 а.с. 80-82);

- Протокол про пред`явлення обвинувачення і вручення обвинуваченому копії постанови про залучення його в якості обвинуваченого від 14.07.2011 (т. 2 а.с. 83);

- Протокол допиту обвинуваченого від 14.07.2011 (т. 2 а.с. 84-88);

- Протокол очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 14.07.2011 (т. 2 а.с. 89-92);

- Протокол огляду відеозапису від 14.07.2011 (т. 2 а.с. 93);

- Протокол роз`яснення обвинуваченому його прав від 15.07.2011 (т. 2 а.с. 94-96);

- Постанова про залучення в якості обвинуваченого від 15.07.2011 (т. 2 а.с. 97-99);

- Протокол про пред`явлення обвинувачення і вручення обвинуваченому копії постанови про залучення його в якості обвинуваченого від 15.07.2011 (т. 2 а.с. 100);

- Протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_1 від 15.07.2011 (т. 2 а.с. 101-105);

- Протокол огляду відеозапису від 15.07.2011 (т. 2 а.с. 107);

- Лист від 14.07.2011 від УСБУ в Харківській області щодо вчинення кримінального правопорушення заступником начальника ПФУ Дзержинського району м. Харкова ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 108-109);

- Протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою № 2672 стосовно ОСОБА_1 від 14.07.2011 (т. 2 а.с. 110);

- Протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою № 2672 стосовно ОСОБА_3 від 14.07.2011 (т. 2 а.с. 111);

- Протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою № 2672 від 14.07.2011 (т. 2 а.с. 112-117);

- Протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою № 2672 від 14.07.2011 (т. 2 а.с. 118-133);

- Протокол за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою № 2672 від 14.07.2011 (т. 2 а.с. 134-137);

- Клопотання від ОСОБА_2 від 14.07.2011 (т. 2 а.с.138-139);

- Постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.08.2010 (т. 2 а.с. 140);

- Адміністративний позов від ОСОБА_2 до УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова (т. 2 а.с. 147-149);

- Заява від ОСОБА_2 до ВДВС ГУ юстиції у Харківській області від 30.07.2010 (т. 2 а.с. 152);

- Виконавчий лист, виданий Дзержинським районним судом міста Харкова по справі № 2-А-1693/12 від 27.07.2010 (т. 2 а.с. 153);

- Відповідь № 4219-02/26 на Заяву від 25.02.2011 УПФУ в Дзержинському районі від 25.02.2011 (т. 2 а.с. 154-157);

- Постанова про відібрання (вилучення) зразків для експертного дослідження від 14.07.2011 (т. 2 а.с. 158);

- Протокол відібрання (вилучення) зразків для експертного дослідження від 14.07.2011 (т. 2 а.с. 159-162);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_21 від 06.07.2011 (т. 2 а.с. 163-167);

- Паспорт на ім`я ОСОБА_21 (т. 2 а.с. 168);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_22 від 06.07.2011 (т. 2 а.с. 169-173);

- Протокол огляду предметів та документів від 09.07.2011 (т. 2 а.с. 174-175);

- Постанова про призначення судово-фоноскопічної експертизи від 11.07.2011 (т. 2 а.с. 176-177);

- Протокол ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення експертизи та роз`яснення йому у зв`язку із цим його процесуальних прав від 04.08.2011 (т. 2 а.с. 178);

- Висновок експерта НДЕКЦ ГУ МВС у Харківській області від 25.07.2011 (т. 2 а.с. 179-205);

- Протокол ознайомлення обвинуваченого ОСОБА_23 із висновком експертизи та роз`яснення йому його процесуальних прав 04.08.2011 (т. 2 а.с. 206);

- Постанова про призначення судово-фоноскопічної експертизи від 12.07.2011 (т. 2 а.с. 207-208);

- Постанова про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 12.07.2011 (т. 2 а.с. 209-210);

- Протокол ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз`яснення процесуальних прав від 04.08.2011 (т. 2 а.с. 211);

- Висновок експерта НДЕКЦ ГУ МВС у Харківській області від 15.08.2011 (т. 2 а.с. 212-225);

- Протокол ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз`яснення процесуальних прав від 29.08.2011 (т. 2 а.с. 226) ;

- Постанова про призначення судово-хімічної експертизи від 19.07.2011 (т. 2 а.с. 227-228);

- Протокол ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз`яснення процесуальних прав від 04.08.2011 (т. 2 а.с. 229) ;

- Висновок експерта НДЕКЦ ГУ МВС у Харківській області від 08.08.2011 (т. 2 а.с. 230-247);

- Протокол ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз`яснення процесуальних прав від 09.08.2011 (т. 2 а.с. 248) ;

- Лист від Прокуратури Харківської області до НДЕКЦ ГУ МВС у Харківській області з Постановою про призначення судово-криміналістичних експертиз від 05.08.2011 (т. 2 а.с. 249-253);

- Протокол ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз`яснення процесуальних прав від 29.08.2011 (т. 2 а.с. 254) ;

- Висновок експерта НДЕКЦ ГУ МВС у Харківській області № 340 від 11.08.2011 (т. 2 а.с. 255-282);

- Протокол ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз`яснення процесуальних прав від 29.08.2011 (т. 2 а.с. 283);

- Протокол ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз`яснення процесуальних прав від 29.08.2011 (т. 2 а.с. 287) ;

- Висновок експерта НДЕКЦ ГУ МВС у Харківській області від 25.07.2011 (т. 2 а.с. 288-304);

- Протокол ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз`яснення процесуальних прав від 25.07.2011 (т. 2 а.с. 305)

- Висновок експерта НДЕКЦ ГУ МВС у Харківській області від 29.08.2011 (т. 2 а.с. 306-310)

- Протокол ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз`яснення процесуальних прав від 29.08.2011 (т. 2 а.с. 311-322);

- Копії грошових коштів, які були оглянуті, помічені для проведення перевірки заяви ОСОБА_24 (т. 3 а.с. 1-142);

- Лист від Прокуратури Харківської області голові Дзержинського районного суду міста Харкова від 12.07.2011 (т. 4 а.с. 1);

- Відповідь Голови Дзержинського районного суду міста Харкова на запит № 06/3-5376-11 від 14.07.2011 (т. 4 а.с. 2);

- Лист від Прокуратури Харківської області голові Апеляційного суду Харківської області від 12.07.2011 (т. 4 а.с. 3);

- Відповідь Голови Апеляційного суду Харківської області на запит № 06/3-5376-11 від 25.07.2011 (т. 4 а.с. 4);

- Лист від Прокуратури Харківської області голові Апеляційного суду Харківської області від 12.08.2011 (т. 4 а.с. 5);

- Відповідь від 25.08.2011 Голови Апеляційного суду Харківської області на запит № 06/3-5376-11 з Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15.08.2011 по справі № 22-ц-13959/11 (т. 4 а.с. 6-7);

- Лист від Прокуратури Харківської області Начальнику ГУ ПФУ в Харківській області від 12.08.2011 (т. 4 а.с. 8);

- Відповідь ГУ ПФУ в Харківській області на запит № 06/3-5376-11 від 09.08.2011 (т. 4 а.с. 9-33);

- Лист від Прокуратури Харківської області Начальнику ГУ ПФУ в Харківській області від 19.07.2011 (т. 4 а.с. 34);

- Відповідь ГУ ПФУ в Харківській області на запит № 06/3-5376-11 від 11.08.2011 (т. 4 а.с. 35-41);

- Протокол роз`яснення підозрюваному/обвинуваченому ОСОБА_1 його процесуальних прав від 04.08.2011 (т. 4 а.с. 42);

- Протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_1 від 04.08.2011 (т. 4 а.с. 43-46);

- Протокол роз`яснення підозрюваному/обвинуваченому ОСОБА_1 його процесуальних прав від 09.08.2011 (т. 4 а.с. 47);

- Висновок про обґрунтованість прийнятого рішення від 17.08.2011 (т. 4 а.с.53-55); - Матеріал про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за фактом смерті гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 4 а.с. 56-73);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 22.08.2011 (т. 4 а.с. 74-76);

- Заява від ОСОБА_3 до Прокуратури Харківської області від 30.07.2011 (т. 4 а.с.77-80);

- Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_3 (т. 4 а. с. 81);

- Заява ОСОБА_13 до Прокуратури Харківської області про заперечення припиняти кримінальну справу відносно ОСОБА_3 від 23.08.2011 (т. 4 а.с. 82);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 19.08.2011 (т. 4 а.с. 83-86);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_25 від 23.08.2011 (т. 4 а.с. 90-93);

- Матеріали справи № 2-А-1693/10 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до УПФ№ в Дзержинському районі міста Харкова про перерахунок пенсії та відшкодування недоплати по пенсії, які перебувають у розпорядження Дзержинського районного суду міста Харкова (т. 4 а.с. 94-150);

- Протокол огляду предметів від 07.07.2011 (т. 4 а.с. 151-165);

- Постанова про визнання та долучення до кримінальної справи речових доказів від 07.07.2011 (т. 4 а.с. 166-167);

- Протокол огляду предметів від 06.07.2011 (т. 4 а.с. 168-170);

- Постанова про визнання та долучення до кримінальної справи речових доказів від 07.07.2011 (т. 4 а.с. 171-172);

- Протокол огляду предметів від 25.08.2011 (т. 4 а.с. 173);

- Постанова про визнання та долучення до кримінальної справи речових доказів від 25.08.2011 (т. 4 а.с. 174-175);

- Протокол огляду предметів від 25.08.2011 (т. 4 а.с. 176);

- Постанова про визнання та долучення до кримінальної справи речових доказів від 25.08.2011 (т. 4 а.с. 177-178);

- Протокол огляду предметів від 25.08.2011 (т. 4 а.с. 179);

- Постанова про визнання та долучення до кримінальної справи речових доказів від 25.08.2011 (т. 4 а.с. 180-181);

- Протокол огляду предметів від 26.08.2011 (т. 4 а.с. 182-185);

- Постанова про визнання та долучення до кримінальної справи речових доказів від 26.08.2011 (т. 4 а.с. 186-187);

- Протокол огляду предметів від 25.08.2011 (т. 4 а.с. 188);

- Постанова про визначення зберігання речових доказів від 23.08.2011 (т. 4 а.с. 189-191);

- Постанова про визнання документів джерелом доказів та визначення місця їх зберігання від 26.08.2011 (т. 4 а.с. 192-193);

- Матеріали справи № 2-а/5609/11 за позовом ОСОБА_2 до УПФУ у Дзержинському районі міста Харкова про перерахунок пенсій, що знаходиться у розпорядженні Дзержинського районного суду міста Харкова (т. 4 а.с. 194-200);

- Постанова про визнання документів джерелом доказів та визначення місця їх зберігання від 26.08.2011 (т. 4 а.с. 201-202);

- Постанова про визнання документів джерелом доказів та визначення місця їх зберігання від 26.08.2011 (т. 4 а.с. 203-204);

- Постанова про визнання документів джерелом доказів та визначення місця їх зберігання від 26.08.2011 (т. 4 а.с. 205-206);

- Постанова про визнання документів джерелом доказів та визначення місця їх зберігання від 26.08.2011 (т. 4 а.с. 207-208);

- Постанова про залучення спеціаліста від 12.08.2011 (т. 4 а.с. 211-212);

- Паспорт на ім`я ОСОБА_26 (т. 4 а.с. 213);

- Протокол роз`яснення прав та обов`язків спеціалісту ОСОБА_26 від 12.08.2011 (т. 4 а.с. 214);

- Паспорт на ім`я ОСОБА_27 (т. 4 а.с. 215);

- Протокол роз`яснення прав та обов`язків спеціалісту ОСОБА_27 від 12.08.2011 (т. 4 а.с. 216);

- Паспорт на ім`я ОСОБА_28 (т. 4 а.с. 217-219);

- Протокол роз`яснення прав та обов`язків спеціалісту ОСОБА_28 від 12.08.2011 (т. 4 а.с. 220);

- Довідка з додатком щодо виплати пенсії ОСОБА_2 (т. 4 а.с. 221-225);

- Постанова про накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме на грошові кошти у розмірі 695,00 грн. від 23.08.2011 (т. 4 а.с. 226-228);

- Постанова від 23.08.2011про накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме на грошові кошти, що розташовуються на банківській картці «УкрСиббанк» № НОМЕР_5 . (т. 4 а.с. 229-231);

- Протокол огляду предметів від 29.08.2011 (т. 4 а.с. 232);

- Постанова про визнання та долучення до кримінальної справи речових доказів від 29.08.2011 (т. 4 а.с. 233);

- Подання від Прокуратури Харківської області до Начальника ГУ ПФУ у Харківській області в порядку ст.. 23-1 КПК України про усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину від 29.08.2011 (т. 4 а.с. 234-235);

- Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 26.08.2011 (т. 4 а.с. 236-237);

- Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 26.08.2011 (т. 4 а.с. 238-239);

- Доручення від Прокуратури Харківської області в порядку, передбаченому ст.. 114 КПК України від 25.08.2011 (т. 4 а.с. 240-241);

- Доручення від Прокуратури Харківської області в порядку, передбаченому ст.. 114 КПК України від 25.08.2011 (т. 4 а.с. 242-246);

- Постанова про виділення матеріалів з кримінальної справи від 29.08.2011 (т. 4 а.с. 247-248);

- Розписка про отримання паспорту ОСОБА_1 від 21.05.2013 (т. 4 а.с. 249);

- Постанова про накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме квартири, які належать ОСОБА_1 від 23.08.2011 (т. 4 а.с. 251-252);

- Наказ від 16.03.2004 ГУ ПФУ у Харківській області № 44-0 про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника управління - начальника відділу пенсійного забезпечення з 15.03.2004. (т. 4 а.с. 253);

- Вимога про надання довідки про судимість на ім`я ОСОБА_1 від 01.07.2011 (т. 4 а.с. 254);

- Довідка на ім`я ОСОБА_1 з КЗОЗ «Харківський міський психоневрологічний диспансер № 3» від 13.07.2011 (т. 4 а.с. 255 );

- Довідка на ім`я ОСОБА_1 з міської клінічної наркологічної лікарні № 9 від 12.07.2011 (т. 4 а.с. 256);

- Запит до Управління ДАЇ ГУ МВС України в Харківській області щодо наявності зареєстрованих т.з. на ім`я ОСОБА_1 від 13.07.2011 (т. 4, а.с. 257) ;

- Відповідь від 22.07.2011Управління ДАЇ ГУ МВС України в Харківській області на запит від 13.07.2011 (т. 4 а.с. 258);

- Постанова про відсторонення обвинуваченого від посади від 18.07.2011 (т. 4 а.с. 259-261);

- Запит про надання довідки про судимість на ім`я ОСОБА_3 від 01.07.2011 (т. 4 а.с. 262);

- Постанова Фрунзенського РВ ХМУ УМВС у Харківській області про порушення кримінальної справи та прийняття його до провадження від 23.05.2000 (т. 4 а.с. 265);

- Постанова Фрунзенського РВ ХМУ УМВС у Харківській області про порушення кримінальної справи та прийняття його до провадження від 31.05.2000 (т. 4 а.с. 266);

- Постанова про зупинення попереднього слідства від 25.06.2000 (т. 4 а.с. 267);

- Постанова про об`єднання кримінальних справ в єдине провадження № 590000592 від 25.09.2000 (т. 4 а.с. 268) ;

- Постанова про об`єднання кримінальних справ в єдине провадження № 590000592 від 25.09.2000 (т. 4 а.с. 269) ;

- Постанова про залучення в якості обвинуваченого від 02.06.2000 (т. 4 а.с. 270);

- Постанова про залучення в якості обвинуваченого від 25.09.2000 (т. 4 а.с. 271-272);

- Довідка на ім`я ОСОБА_3 з міської клінічної наркологічної лікарні № 9 від 12.07.2011 (т. 4 а.с. 273);

- Запит і довідка на ім`я ОСОБА_3 з КЗОЗ «Харківський міський психоневрологічний диспансер № 3» від 13.07.2011 (т. 4 а.с. 274-275 );

- Запит від 13.07.2011 до Управління ДАЇ ГУ МВС України в Харківській області щодо наявності зареєстрованих т.з. на ім`я ОСОБА_3 (т. 4, а.с. 276);

- Відповідь від 22.07.2011 Управління ДАЇ ГУ МВС України в Харківській області на запит від 13.07.2011 (т. 4 а.с. 277);

- Постанова про припинення кримінальної справи від 29.08.2011 (т. 4 а.с. 278);

- Протокол роз`яснення обвинуваченому ОСОБА_1 його процесуальних прав від 29.08.2011 (т. 4 а.с. 279);

- Постанова про залучення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого від 28.07.2011 (т. 4 а.с. 280-283);

- Протокол про пред`явлення обвинувачення, роз`яснення його суті та вручення копії постанови про залучення особи в якості обвинуваченого від 29.08.2011 (т .4 а.с. 284);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 29.08.2011 (т. 4 а.с. 285-288);

- Протокол про згоду обвинуваченому про закінчення досудового слідства від 29.08.2011 (т. 4 а.с. 289);

- Протокол про пред`явлення обвинуваченому та його захиснику матеріалів кримінальної справи від 01.09.2011 (т. 4 а.с. 290);

- Клопотання по кримінальній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України (т. 4 а.с. 291-294);

- Виписка з історії хвороби № 8114 (т. 4 а.с. 295-297);

- Довідка на ім`я ОСОБА_29 (т. 4 а.с. 298);

- Посвідчення серії НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_29 (т. 4 а.с. 299);

- Посвідчення серії НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_30 (т. 4 а.с. 300);

- Постанова про відмову в задоволенні клопотання від 01.09.2010 (т. 4 а.с. 301-304);

- Обвинувальний висновок від 05.09.2011 (т. 4 а.с. 306-607 );

- Довідка про рух кримінальної справи № 18110095 (т. 4 а.с. 361-362);

- Супровідний лист від 06.09.2011до Голови Дзержинського районного суду міста Харкова з матеріалами кримінальної справи № 1811095 в 4 томах, обвинувальний висновок, речові докази (т. 5 а.с. 1);

- Постанова Апеляційного суду Харківської області про зміну підсудності від 08.09.2011 (т. 5 а.с. 2);

- Супровідний лист до Голови Ленінського районного суду міста Харкова з матеріалами кримінальної справи № 1811095 в 4 томах, обвинувальний висновок, речові докази від 12.09.2011 (т. 5 а.с. 3);

- Заява про визнання захисниками ОСОБА_31 та ОСОБА_32 від 22.09.2011 (т. 5 а.с. 19-20);

- Свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_8 (т. 5 а.с. 21);

- Паспорт на ім`я ОСОБА_31 (т. 5 а.с. 22-23);

- Свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_32 (т. 5 а.с. 24-25);

- Паспорт на ім`я ОСОБА_32 (т. 5 а.с. 26);

- Клопотання до Ленінського районного суду міста Харкова від 22.09.2011 (т. 5 а.с. 28-31);

- Протокол попереднього розгляду по справі № 1-862/11 від 26.09.2011(т. 5 а.с. 44-46);

- Постанова про призначення кримінальної справи до розгляду від 26.09.2011 (т. 5 а.с. 47)

- Клопотання від адвоката Драліна В.С. від 05.10.2011 (т. 5 а.с. 55);

- Протокол судового засідання від 05.10.2011 (т. 5 а.с. 56-63);

- Протокол судового засідання від 12.10.2011 (т. 5 а.с. 71-74);

- Протокол судового засідання від 09.11.2011 (т. 5 а.с. 98-104);

- Протокол судового засідання від 10.11.2011 (т. 5 а.с. 110-116);

- Протокол судового засідання від 16.11.2011 (т. 5 а.с. 120-122);

- Протокол судового засідання від 23.11.2011 (т. 5 а.с. 136-139);

- Протокол судового засідання від 05.12.2011 (т. 5 а.с. 147);

- Протокол судового засідання від 14.12.2011 (т. 5 а.с. 160);

- Протокол судового засідання від 19.12.2011 (т. 5 а.с. 168-175);

- Протокол судового засідання від 04.01.2012 (т. 5 а.с.194-205);

- Протокол судового засідання від 10.01.2012 (т. 5 а.с.215-219);

- Протокол судового засідання від 18.01.2012 (т. 5 а.с.223-226);

- Протокол судового засідання від 31.01.2012 (т. 5 а.с.246-248);

- Протокол судового засідання від 06.02.2012 (т. 5 а.с.251);

- Протокол судового засідання від 28.02.2012 (т. 5 а.с.271-273);

- Протокол судового засідання від 05.03.2012 (т. 5 а.с.282-283);

- Постанова про призначення повторної судово-фоноскопічної експертизи 05.03.2012 (т. 5 а.с. 284-285);

- Постанова про відмову у задоволенні Клопотання Драліна В.С. про зміну запобіжного заходу 05.03.2012 (т. 5 а.с. 286);

- Клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення повторної судової криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відео звукозапису № 302 21.03.2012 (т. 5 а.с. 296-297);

- Пакет № 1-7 (т. 5 а.с. 311-315);

- Висновок повторної експертизи з речовими доказами 19.04.2012 (т. 6 а.с. 1-10);

- Клопотання від адвоката Драліна В.С. до Ленінського районного суду міста Харкова про зміну запобіжного заходу (т. 6 а.с. 26)

- Протокол судового засідання 14.05.2012 (т. 6 а.с.27-28) ;

- Постанова про відмову у задоволенні клопотання Драліна В.С. про зміну запобіжного заходу 14.05.2012 (т. 6 а.с. 29);

- Клопотання від адвоката Драліна В.С. до Ленінського районного суду міста Харкова про зміну запобіжного заходу від 23.05.2012 (т. 6 а.с. 49-50);

- Протокол судового засідання від 05.06.2012 (т.6 а.с.52-53);

- Постанова про відмову у задоволенні клопотання Драліна В.С. про зміну запобіжного заходу від 05.06.2012 (т. 6 а.с. 54);

- Протокол судового засідання від 11.06.2012 (т.6 а.с.69);

- Постанову про зміну обвинувачення в суді від 18.06.2012 (т. 6 а.с. 73-80);

- Протокол судового засідання від 18.06.2012 (т.6 а.с.83);

- Протокол судового засідання від 30.06.2012 (т.6 а.с. 113-129);

- Протокол судового засідання від 26.06.2012 (т.6 а.с.132);

- Вирок Ленінського районного суду міста Харкова по справі № 2024/1-862/2011 від 27.06.2012 (т. 6 а.с. 133);

- Апеляційна скарга на Вирок Ленінського районного суду міста Харкова від 27.03.2012 по кримінальній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України від 02.07.2012 (т. 6 а.с. 165-171);

- Лист від 09.07.2012 від УПФУ в Дзержинському районі міста Харкова до Голови Ленінського районного суду міста Харкова з Протоколом обшуку від 05.07.2011, інвентарна картка (т. 6 а.с. 190-198);

- Апеляційна скарга від 09.07.2012 від Прокурора прокуратури Ленінського району міста Харкова Калашникова В.А. на Вирок Ленінського районного суду міста Харкова від 27.03.2012 по кримінальній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України (т. 6 а.с. 200-201);

- Клопотання від 12.07.2012 до Ленінського районного суду міста Харкова від ОСОБА_1 (т. 6 а.с. 217);

- Заява від ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області (т. 6 а.с. 239);

- Ухвала Апеляційного суду Харківської області про відкладення розгляду справи № 2024/1-862/11 від 11.09.2012 (т. 6 а.с. 244);

- Апеляційна скарга (змінені доводи) від 13.09.2012 від ст. прокурора Прокуратури Ленінського району міста Харкова на вирок Ленінського районного суду міста Харкова від 27.03.2012 по кримінальній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України (т. 6 а.с. 246-247);

- Ухвала Апеляційного суду Харківської області про задоволення клопотання прокурора про оголошення перерви в судовому засіданні по справі № 1-2024/121/2012 від 14.09.2012 (т. 6 а.с. 249);

- Ухвала Апеляційного суду Харківської області про задоволення клопотання прокурора по справі № 2024/1-862/11 від 21.09.2012 (т. 6 а.с. 251);

- Ухвала Апеляційного суду Харківської області про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора по справі № 2024/1-862/11 (резолютивна частина) від 25.09.2012 (т. 6 а.с. 252);

- Ухвала Апеляційного суду Харківської області про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора по справі № 2024/1-862/11 (повний текст) від 25.09.2012 (т. 6 а.с. 252);

- Журнал судового засідання по справі № 1-970/12 від 07.11.2012;

- Повідомлення про повернення ОСОБА_1 до Харківського СІЗО для подальшого тримання під вартою (т. 7 а.с. 12);

- Заява від ОСОБА_31 та ОСОБА_32 про дозвіл на побачення з ОСОБА_1 від 07.11.2012 (т. 7 а.с. 15-16);

- Заява від ОСОБА_31 про розгляд кримінальної справи за його відсутності від 06.11.2012 (т. 7 а.с. 17);

- Заява від Драліна В.С. про дозвіл на побачення з ОСОБА_1 (т. 7 а.с. 18);

- Клопотання від 05.10.2012 від адвоката Драліна В.С. про витребування матеріалів кримінальної справи № 59000592 з Фрунзенського районного суду міста Харкова.(т. 7 а.с. 19);

- Заява від свідка ОСОБА_13 до Ленінського районного суду міста Харкова про підтримання показань, наданих на досудовому слідстві, а також в судовому засіданні (т. 7 а.с. 20);

- Журнал судового засідання по справі № 1/2024/970/12 від 12.11.2012 (т. 7 а.с. 21-22); - Повідомлення від 07.11.2012 Ленінського районного суду міста Харкова про надання дозволу ОСОБА_31 та ОСОБА_32 на побачення з ОСОБА_1 (т. 7 а.с. 30);

- Заява від 13.11.2012 від ОСОБА_35 про оголошення її показань, наданих під час досудового слідства і судового засідання в Ленінському районному суді міста Харкова (т. 7 а.с. 36);

- Заява від 13.11.2012 від ОСОБА_36 про оголошення показань, наданих під час досудового слідства і судового засідання в Ленінському районному суді міста Харкова (т. 7 а.с. 37);

- Журнал судового засідання від 13.11.2012 (т. 7 а.с. 38);

- Клопотання від адвоката Драліна В.С. до Ленінського районного суду міста Харкова по кримінальній справі відносно ОСОБА_1 (т. 7 а.с. 60-61);

- Журнал судового засідання від 14.11.2012 (т. 7 а.с. 62-63);

- Постанова Ленінського районного суду міста Харкова про задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу від 14.11.2012 (т. 7 а.с. 69);

- Постанова від 12.10.2011 Фрунзенського районного суду міста Харкова про припинення кримінальної справа № 1-п-36/2011 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 143 КК України, у зв`язку із смертю обвинуваченого. (т. 7 а.с. 77-78) ;

- Протокол судового засідання від 28.11.2012 (т. 7 а.с. 82);

- Журнал судового засідання від 05.12.2012 (т. 7 а.с. 89-91);

- Протокол судового засідання від 05.12.2012 (т. 7 а.с. 92-95);

- Протокол судового засідання від 13.12.2012 (т. 7 а.с. 101);

- Журнал судового засідання від 24.12.2012 (т. 7 а.с. 105);

- Протокол судового засідання від 24.12.2012 (т. 7 а.с. 106);

- Журнал судового засідання від 09.01.2013 (т. 7 а.с. 110);

- Протокол судового засідання від 09.01.2013 (т. 7 а.с. 111);

- Протокол судового засідання від 17.01.2013 (т. 7 а.с. 116);

- Журнал судового засідання від 28.01.2013 (т. 7 а.с. 119-120);

- Журнал судового засідання від 01.02.2013 (т. 7 а.с. 124);

- Протокол судового засідання від 01.02.2013 (т. 7 а.с. 125);

- Журнал судового засідання від 11.02.2013 (т. 7 а.с. 127);

- Протокол судового засідання від 11.02.2013 (т. 7 а.с. 128);

- Журнал судового засідання від 21.02.2013 (т. 7 а.с. 131);

- Протокол судового засідання від 21.02.2013 (т. 7 а.с. 132);

- Журнал судового засідання від 04.03.2013 (т. 7 а.с. 135);

- Протокол судового засідання від 04.03.2013 (т. 7 а.с. 136);

- Журнал судового засідання від 13.03.2013 (т. 7 а.с. 139);

- Протокол судового засідання від 13.03.2013 (т. 7 а.с. 140);

- Журнал судового засідання від 21.03.2013 (т. 7 а.с. 143);

- Протокол судового засідання від 21.03.2013 (т. 7 а.с. 144);

- Клопотання від адвоката Драліна В.С. про долучення до матеріалів справи кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 від 12.04.2013 (т. 7 а.с. 147-148 );

- Журнал судового засідання від 02.04.2013 (т. 7 а.с. 149);

- Протокол судового засідання від 02.04.2013 (т. 7 а.с. 150);

- Журнал судового засідання від 03.04.2013 (т. 7 а.с. 153-154);

- Протокол судового засідання від 03.04.2013 (т. 7 а.с. 155-158);

- Клопотання від адвоката Драліна В.С. до Ленінського районного суду міста Харкова про долучення до матеріалів справи обвинувального акту від 12.04.2013.(т.7 а.с. 161-162);

- Протокол судового засідання від 15.04.2013 (т. 7 а.с. 164);

- Протокол судового засідання від 26.04.2013 (т. 7 а.с. 169);

- Журнал судового засідання від 21.05.2013 (т. 7 а.с. 172);

- Протокол судового засідання від 21.05.2013 (т. 7 а.с. 173);

- Заява від ОСОБА_1 про повернення паспорту, який було долучено до матеріалів кримінальної справи від 21.05.2013 (т. 7 а.с. 176);

- Журнал судового засідання від 02.07.2013 (т. 7 а.с. 177);

- Протокол судового засідання від 02.07.2013 (т. 7 а.с. 178);

- Обвинувальний висновок по відношенню до ОСОБА_3 від 03.04.2000 (т. 7 а.с. 181-189);

- Журнал судового засідання від 11.07.2013 (т. 7 а.с. 190-191);

- Протокол судового засідання від 11.07.2013 (т. 7 а.с. 192-198);

- Журнал судового засідання від 06.08.2013 (т. 7 а.с. 203);

- Протокол судового засідання від 06.08.2013 (т. 7 а.с. 204);

- Журнал судового засідання від 31.08.2013 (т. 7 а.с. 207-208);

- Протокол судового засідання від 31.08.2013 (т. 7 а.с. 209-211);

- Журнал судового засідання від 12.09.2013 (т. 7 а.с. 214);

- Протокол судового засідання від 12.09.2013 (т. 7 а.с. 215);

- Протокол судового засідання від 09.10.2013 (т. 7 а.с. 220);

- Журнал судового засідання від 23.10.2013 (т. 7 а.с. 222);

- Протокол судового засідання від 23.10.2013 (т. 7 а.с. 223);

- Клопотання від адвоката Драліна В.С. про повернення справа на додаткове розслідування від 25.10.2013 (т. 7 а.с. 226-228);

- Журнал судового засідання від 25.10.2013 (т. 7 а.с. 229);

- Протокол судового засідання від 25.10.2013 (т. 7 а.с. 230);

- Журнал судового засідання від 28.10.2013 (т. 7 а.с. 231);

- Протокол судового засідання від 28.10.2013 (т. 7 а.с. 232);

- Постанова Ленінського районного суду міста Харкова по справі № 1/642/153/13 від 28.10.2013 (т. 7 а.с. 233);

- Диски по справі № 642/8475/13 (т. 7 а.с. 234-239);

- Апеляційна скарга від 01.11.2013 від старшого прокурора Прокуратури Ленінського району міста Харкова на Постанову Ленінського районного суду міста Харкова від 28.10.2013 (т. 7 а.с. 242);

- Апеляційна скарга (додаткові доводи) від 26.11.2013 від старшого прокурора Прокуратури Ленінського району міста Харкова на Постанову Ленінського районного суду міста Харкова від 28.10.2013 (т. 7 а.с. 244-246);

- Заперечення від адвоката Драліна В.С. на апеляційну скаргу прокурора від 02.12.2013 (т. 7 а.с. 252-254);

- Ухвала Апеляційного суду Харківської області про відкладення розгляду кримінальної справи № 642/153/13 від 21.01.2014 (т. 7 а.с. 261);

- Ухвала від 28.01.2014 Апеляційного суду Харківської області про відмову у задоволення апеляційної скарги прокурора на Постанову Ленінського районного суду міста Харкова від 28.10.2013 по справі № 642/153/13 (т. 7 а.с. 263-265);

- Витяг із кримінального провадження № 42014220000000100 від 26.02.2014 (т. 8 а.с. 1);

- Повідомлення про початок досудового розслідування від 07.03.2014 (т. 8 а.с. 2);

- Рапорт від 21.02.2014 від Начальника управління прокуратури області старшого радника юстиції (т.8 а.с. 4);

- Протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 21.03.2014 (т. 8 а.с. 5-12);

- Повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 28.03.2014;

- Протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 31.03.2014;

- Протокол одночасного допиту осіб від 01.04.2014;

- Інформаційна картка про результати розгляду в суді справи (протоколу) про кримінальне або адміністративне корупційне правопорушення;

- Постанова про доручення призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням від 26.03.2014 (т. 8 а.с. 34-35);

- Доручення для здійснення захисту за призначенням 26.03.2014 (т. 8 а.с. 36);

- Заява від 28.03.2014від ОСОБА_1 про відмову від послуг адвоката Борзих Ю.В. (т. 8 а.с. 40);

- Повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 28.03.2014 (т. 8 а.с. 45-47);

- Постанова Прокуратури Харківської області про залучення захисника адвоката Лиски П.О. від 31.03.2014 (т. 8 а.с.53);

- Протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 31.03.2014 (т. 8 а.с. 54-58);

- Протокол одночасного допиту осіб від 01.04.2014 (т. 8 а.с. 60-66);

- Доручення Прокуратури Харківської області про відкриття матеріалів досудового розслідування (т. 8 а.с. 67);

- Запит УПФУ в Дзержинському районі міста Харкова щодо необхідності повернення речей, вилучених у ході досудового слідства предметів і документів, від 18.07.2012;

- Повідомлення Прокуратури Харківської області про повернення речових доказів, вилучених у ході досудового слідства предмети і документи, від 26.07.2012.

Аналізуючи всі вище перелічені докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що сторона обвинувачення, як сторона, на яку безпосередньо покладений обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, згідно із вимогами КПК України, не довела винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину поза розумним сумнівом.

До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Капо проти Бельгії» від 13 січня 2005 року зауважив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світі пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Крім того, у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази. При оцінці доказів суд має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (див. рішення у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 року).

Європейський суд з прав людини у рішенні "Коем проти Бельгії" від 22.06.2000 р. зазначив, що основне призначення процесуальних норм - захистити обвинуваченого від будь-яких проявів зловживання владою.

У суду відсутній обов`язок детально описувати у Вироку кожен доказ по справі, проте судом досліджені докази у своїй сукупності у повному обсязі, у зв`язку із чим у подальшому у Вироку буде надана оцінка окремим доказам з приводу їхньої належності, допустимості, достатності та достовірності із врахуванням тих доказів, що були визнані недопустимими Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2012 по справі № 2024/1-862/2011, що в даному випадку має преюдиціальне значення.

Протокол прослуховування аудіоматеріалів від 30.06.2011 (т. 1 а.с. 16-24), протокол прослуховування аудіозапису від 01.07.2011 (т. 1 а.с. 81-88), протокол прослуховування аудіозапису від 12.07.2011 (т. 2 а.с. 66-71).

Першочергово суд звертає увагу що вказані протоколи були визнані недопустимим доказом Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2012 по справі № 2024/1-862/2011, який набрав законної сили, у зв`язку із чим вказані документи не є доказом та не підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, в межах даної справи.

В аспекті Рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 № 12-рп/2011 по справі № 1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, зазначені аудіозаписи з диктофону не можуть розглядатися як джерело доказів, а тому слідчі прокуратури та співробітники СБУ помилково розглядали та продовжують розглядати ці протоколи та аудіоматеріали як джерелом доказів та твердження винуватості ОСОБА_1 ..

На а.с. 16 т. 1 неправильно відображений та складений протокол, так як в ньому зазначені відомості простим олівцем, що у відповідності зі ст. 85 КПК України 1960 р. застосований бути не може, що свідчить про незаконність даного протоколу.

Протоколами жодним чином не підтверджується винуватість ОСОБА_1 , а навпаки, стверджується про невинуватість ОСОБА_1 , про непричетність жодним чином до тих правовідносин, що склалися між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .. В цих записах йде мова про те, що ОСОБА_1 не має відношення до цієї справи, ОСОБА_1 і тоді і зараз була непричетною (т.1. а.с.19). ОСОБА_3 по суті вимагає гроші від ОСОБА_2 для себе, для своїх особистих потреб за те, на що ОСОБА_2 має право за законом, але він просто нічого для цього не робить.

Стосовно запису на диктофон від 07.02.2011 варто зазначити ще раз, що згідно з наданими показами ОСОБА_2 , що були надані в ході судового слідства 12.11.2012 - Т.7 а.с. 23-26 було чітко зазначено, що диктофон він використовував лише один раз. Звідки взявся другий запис йому невідомо, а матеріали оперативно-розшукових справ станом на день винесення Вироку не розсекречені Прокуратурою, про що буде зазначатись нижче більш детально.

Поняті, зазначені у Протоколах, в ході досудового та судового слідства в суд для їх допиту в якості свідків не викликалися.

В т. 1 а.с. 81-88 міститься протокол прослуховування аудіозапису від 01.07.2011, який також не може бути прийнятий як джерело доказування та не є допустимим доказом по справі. Підтвердженням цьому і вищезазначені факти.

Суд звертає увагу на понятих, які брали участь у вказаній слідчій дії. Як вбачається з протоколу, понятими були ОСОБА_37 та ОСОБА_38 . Ті ж самі поняті брали участь у слідчих діях пізніше, а саме 09.07.2011 при проведенні огляду предметів (т.2 а.с. 41-42) та при прослуховуванні аудіозапису від 12.07.2011 (т.2 а.с.66-71), тобто при прослуховуванні того ж аудіозапису, що і 01.07.2011.

Невикористання такого доказу прокуратурою слід вважати лише те, що в ньому дійсно, як вбачається зі змісту протоколу, є обставини, що свідчать про невинуватість ОСОБА_1 ..

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що цифровий МР3-програвач - диктофон ОСОБА_2 «Transcend» ( НОМЕР_9 ) і протокол прослуховування аудіоматеріалів (т. 1 а.с. 16-24) із вказаного диктофону не є обвинувальними доказами по справі та не є доказами взагалі, оскільки вони є недопустимими та підлягають взагалі вилученню з переліку доказів, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно глави 21 КПК України втручання у приватне спілкування відноситься до негласних слідчих (розшукових) дій, для проведення яких законом передбачено спеціальний порядок та перелік осіб їх здійснення.

Оскільки в судовому засіданні стороною обвинувачення не представлена ухвала слідчого судді (суду) про надання дозволу на тимчасове обмеження прав обвинуваченого, суд, керуючись статтею 87 КПК України, визнає дані докази неприпустимими і не використовує їх при прийнятті процесуального рішення по даному кримінальному провадженню, у зв`язку з чим виключає їх з переліку доказів.

Частиною третьою статті 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Відповідно до п. 8 Перехідних положень КПК України, допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 14-1 КПК України 1960р., особисте життя громадян, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, банківських вкладів та рахунків охороняються законом.

Обшук, виїмка, огляд приміщення у громадян, накладення арешту на кореспонденцію і виїмка її в поштово-телеграфних установах можуть провадитись тільки на підставах і в порядку, встановлених цим Кодексом. У разі наявності загрози вчинення насильства або інших протиправних дій щодо осіб, взятих під захист, за письмовою заявою або письмовою згодою цих осіб може проводитися прослуховування телефонних та інших розмов, візуальне спостереження із застосуванням або без застосування звуко, відеозапису, фото- і кінозйомки.

Прослуховування телефонних та інших розмов, розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється з письмового дозволу власника такої інформації або за рішенням суду, крім випадків, передбачених Законом України «Про боротьбу з тероризмом».

Відповідно до ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації

В судовому засіданні стороною обвинувачення не підтверджена наявність законних підстав для здійснення прослуховування телефонної розмови ОСОБА_2 , що міститься на диктофоні «Transcend» ( НОМЕР_9 ), що був наданий ОСОБА_2 , незрозуміло, яким чином прослуховувався аудіозапис, за допомогою якої апаратури, за участі якого спеціаліста, вказаний доказ був отриманий із порушенням порядку, встановленого КПК України 1960р.. Крім цього, Пояснення ОСОБА_2 , що репліки, помічені символом «М» належать йому, а символом «М1» - ОСОБА_3 не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки ОСОБА_2 не є експертом, який має право проводити ідентифікацію голосів та в нього не було зразків голосів вказаних осіб. Тому його слова взагалі не мають жодного доказового значення для даної кримінальної справи.

Крім того, стороною обвинувачення в судове засідання не були надані докази на підтвердження законності збирання аудіоматеріалів, здійснення прослуховування аудіозаписів, не були надані відповідні Ухвали слідчого судді (суду) про надання дозволу на тимчасове обмеження прав обвинуваченого та або інших учасників процесу.

Тому суд, керуючись вимогами ст. 87 КПК України, враховуючи зміст Вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2012 по справі № 2024/1-862/2011, визнає дані докази недопустимими і не використовує їх при прийнятті процесуального рішення по даному кримінальному провадженню, у зв`язку з чим виключає їх з переліку доказів.

Протокол мітки та вручення грошових коштів (т. 1 а.с. 49-80).

Судом встановлено, що вказаний документ взагалі не є доказом та не підтверджує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У матеріалах справи мається доручення від ст. слідчого Якутіна В.В. на УСБУ в Харківській області (т. 1 а.с. 46-47) на проведення оперативно-розшукових заходів в порядку ч. 3 ст. 114 КПК України 1960р., здійснення помітки грошей, фіксації зустрічі ОСОБА_1 та щодо планування операції по затриманню.

В порядку, передбаченому ч. 3 ст. 114 КПК України 1960р. слідчий має право доручати такі заходи органам дізнання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 101 КПК України 1960р., органи безпеки є органами дізнання у справах, що віднесені законом до їх відання. Статтею 112 КПК України 1960р. не віднесено до повноважень органів безпеки розслідування злочинів за статтею 368 КК України, у зв`язку із чим суд приходить до висновку про неможливість їх участі у проведенні оперативно-технічних заходах.

Протокол мітки та вручення грошових коштів (т. 1 а.с. 49-80) в свою чергу є незаконним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, у зв`язку із чим суд критично ставить до вказаного доказу.

Суд приходить до висновку, що матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, що підтверджували б зняття коштів ОСОБА_2 у відділеннях банку, банкоматах тощо, так як мається лише квитанція про перевірку балансу на картковому рахунку ПриватБанку, що не є доказом зняття грошей. Квитанції про зняття грошових коштів готівкою у відділені банку чи в банкоматі в матеріалах кримінальної справи не має та стороною обвинувачення не доведено. Банківської виписки ОСОБА_2 чи прокуратура не надала, так само, як і не був зроблений запит слідчого прокуратури з цього приводу.

Суд унеможливлений встановити достовірність отримання ОСОБА_2 грошей на руки, що він знімав, робив банківський переказ та міг розпорядитися грошовими коштами у сумі 160000 гривень, з урахуванням дослідження матеріалів провадження, наданих показів ОСОБА_2 , що гроші три дні знаходилися у співробітників прокуратури чи СБУ не представляється можливим. Цьому досудове слідство оцінку не надало. Прокуратура з цього приводу жодних пояснень не надала.

З огляду на зазначене судом не вбачається за можливе встановити джерело походження коштів. У зв`язку із тим, що ОСОБА_2 помер, підтвердженням чого є відповідне Свідоцтво про смерть, не можливо достовірно підтвердити джерело походження коштів. Натомість суд повинен установлювати походження коштів, які використовувалися для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, на чому було наголошено Верховним Судом у складі Касаційного кримінального суду у відповідній Постанові від 24.01.2019 по справі № 369/10396/13-к.

Судом встановлено, що у Протоколі мітки та вручення грошових коштів від 24.07.2011 не була зазначена назва речовини, якою помічалися грошові кошти, правомірність застосування такої речовини та наявність дозвільних документів на її використання, протокол також не містить інформації про індивідуальні особливості копіювального пристрою, за допомогою якого були виготовлені копії грошових коштів, що свідчить про порушення порядку отримання доказів. Не долучено також до матеріалів справи і контрольний лист із зразками спеціальної речовини, що виключає можливість проведення повторної судово-хімічної експертизи.

Судом достовірно встановлено та підтверджено поясненнями ОСОБА_2 (т. 7 а.с. 23-26), що останній не був присутнім під час складання вказаного Протоколу, грошові кошти в СБУ при ньому не оглядали. Коли їх мітили, він не був присутнім. Гроші йому віддали лише на третій день після того, як він їх привіз та сказали, щоб він їх руками не чіпав. Тобто, якщо гроші йому віддали на третій день, то віддав він їх 01.07.2011. На а.с. 248-251 т. 1 ОСОБА_2 давав інші покази, що ОСОБА_2 вдома на комп`ютері надрукував та переписав всі купюри, а потім з флеш-накопичувачем пам`яті поїхав до СБУ, де надав цю флешку співробітникам СБУ, як перевірили купюри та скористалися його даними. А вже на а.с. 71-74 т. 5 ОСОБА_2 дає інші покази, про те, що спочатку гроші в нього були вилучені прокуратурою, а потім були повернуті.

В томі 3 містяться ксерокопії грошей, які не засвідчені належним чином, виготовлені невідомо ким, не мають необхідних реквізитів і не відповідають нормативним вимогам. До протоколу мітки та вручення грошей ксерокопії не долучені, що є незаконним. Відеозапис мітки грошей не проводився. Фототаблиці не були складені.

Тому суд, керуючись вимогами ст. 87 КПК України, визнає дані докази недопустимими і не використовує їх при прийнятті процесуального рішення по даному кримінальному провадженню, у зв`язку з чим виключає їх з переліку доказів.

Протокол допиту свідка ОСОБА_2 (т.1 а.с. 89-95), Протокол допиту свідка ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 248-251), Протокол допиту свідка ОСОБА_2 (т. 4 а.с. 83-86), Протокол допиту свідка ОСОБА_2 (т. 8 а.с. 5-12).

Суд критично ставиться до допитів ОСОБА_2 , до наданих ним показань, оскільки протягом досудового слідства він їх постійно змінює.

У протоколі допиту ОСОБА_2 , як свідка від 01.07.2011 (Т.1 а.с. 89-95) він зазначає, що заходив на прийом до заступника начальника УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова ОСОБА_1 , яка порадила йому звернутися до юристів їх управління.

Т. 1 а.с. 94 ОСОБА_2 робить припущення про те що гроші в розмірі 162000,00 грн. ОСОБА_3 нібито повинен передати ОСОБА_1 , хоча раніше він зазначав що гроші передаються особам які вирішували питання, щодо його пенсії.

Згідно протоколу допиту свідка від 06.07.2011 (т. 1 а.с. 248-251) ОСОБА_2 заявляє, що 04.07.2011 він приїхав до СБУ із сумою 162000,00 грн., в його присутності, в присутності понятих гроші були помічені співробітниками СБУ спеціальною речовиною, що в присутності понятих був складений протокол мітки ті вручення цих грошей. Після чого гроші були вручені йому, ним перераховані і покладені в папку чорного кольору (т. 1 а.с. 250). А вже на допиті в суді від 12.11.2012 він свідчить що гроші при ньому в СБУ не оглядали, коли їх мітили він не був присутній, і сказали щоб він не чіпав їх руками. В СБУ гроші він привіз в пакеті, а віддали їх у маленькій сумочці у вигляді портфеля. Коли він привіз гроші до СБУ то відразу поїхав до дому, а гроші йому віддали на третій день після того, як він їх привіз (т. 7 а.с. 25). Крім того, у своїх показаннях, було чітко зазначено, що диктофон він використовував лише один раз. Звідки взявся другий запис йому невідомо ОСОБА_2 стверджує, що до СБУ скаржився лише на дії ОСОБА_3 , а не на ОСОБА_1 , прізвище ОСОБА_1 взагалі не вказував. Заяву йому допомагали писати. Текст заяви до СБУ не відповідає тому, що ОСОБА_2 хотів би викласти. Коли ОСОБА_2 писав заяву, йому підказали написати ОСОБА_1 .. Заява не відповідає дійсності в частині, що гроші, в розмірі 162тис. гривень передавалися б ОСОБА_1 ..

А в показах, які надані після того, як справу було направлено на додаткове розслідування (том 8), взагалі повертається до інших показів, на одночасному допиті надає вже зовсім інші покази та свідчення, які досудовому слідству варто ретельно проаналізувати та надати відповідну оцінку.

Т. 2 а.с. 89-92 - протокол очної ставки від 14.07.2011, яка проводилася між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 постійно, у стверджувальній формі, фігурує прізвище ОСОБА_1 , хоча на попередніх допитах ОСОБА_2 , він тільки робив припущення, та посилався на слова ОСОБА_40 . Зазначає, що не ставив свого підпису на позовній заяві по винесеній постанові Дзержинського районного суду міста Харкова від 06.05.2011.

Т. 4 а.с. 86 - протокол допиту ОСОБА_2 від 19.08.2011. ОСОБА_2 зазначає що в позовній заяві складеного в суд Дзержинського району м. Харкова від його імені є підпис виконаний не ним, але дуже схожий на його.

Т. 4 а.с. 86 - протокол допиту ОСОБА_2 від 19.08.2011. ОСОБА_2 дає показання що він надає чек на отримання грошових коштів на суму 162000,00 грн., але такого документи матеріали кримінального провадження не містить.

До того ж, Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2012 по справі № 2024/1-862/2011, який набрав законної сили та має для даної справи преюдиціальне значення, показання ОСОБА_2 були визнані недостатніми та необ`єктивними для доведення вини ОСОБА_1 , оскільки він особисто не був присутній під час передачі ОСОБА_3 ОСОБА_1 грошових коштів.

Тому суд, керуючись вимогами ст. 87 КПК України, враховуючи зміст Вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2012 по справі № 2024/1-862/2011, визнає дані докази недопустимими і не використовує їх при прийнятті процесуального рішення по даному кримінальному провадженню, у зв`язку з чим виключає їх з переліку доказів.

Протокол допиту підозрюваного ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 175-182), Протокол допиту обвинуваченого (т. 2 а.с. 84-88).

Суд критично ставиться до допиту ОСОБА_3 , оскільки його показання жодним чином не містять відомостей, які б свідчили про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2012 по справі № 2024/1-862/2011, який набрав законної сили та має для даної справи преюдиціальне значення, показання ОСОБА_3 , які були надані ним під час досудового слідства про те, що він передав ОСОБА_1 в якості хабара грошові кошти, отримані від ОСОБА_2 , неможливо перевірити в ході судового слідства у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 ..

Тому суд, керуючись вимогами ст. 87 КПК України, враховуючи зміст Вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2012 по справі № 2024/1-862/2011, визнає дані докази недопустимими і не використовує їх при прийнятті процесуального рішення по даному кримінальному провадженню, у зв`язку з чим виключає їх з переліку доказів.

Протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 200-202), Протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 101-105), Протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_1 (т. 4 а.с. 43-46), Протокол допиту ОСОБА_1 (т. 4 а.с. 285-288), Протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 31.03.2014, Протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 (т. 8 а.с. 45-47).

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 протягом досудового розслідування та судового розгляду не змінювала своїх показань.

Відтак, в ході досудового слідства та судового розгляду допитана ОСОБА_1 , яка надала наступні покази, що винною себе у пред`явленому обвинуваченні не визнала в повному обсязі. Жодних протиправних дій ОСОБА_1 не вчиняла. Вказала щодо своїх функціональних обов`язків.

Протокол судового засідання від 10.01.2012 по справі № 1-1-862/11 (т. 5 а.с. 215-219).

Під час судового засідання у Ленінському районному суді м. Харкова по справі № 1-1-862/11 в якості свідка була допитана ОСОБА_41 , 1981 року народження, яка надала наступні показання по справі (далі мовою, якою був зафіксований відповідний Протокол судового засідання - російською мовою): «Я занималась разработками материалов дела. Оперативно-технические мероприятия по записи разговоров проводил специалист. Я имела доступ к прослушиванию этих материалов, к получению информации, но не осуществляла эти мероприятия. Осуществлением мероприятий занимаются около 40 человек. Это специально обученные люди. Я не могу сказать точно, кто из специалистов занимался осуществлением мероприятий по данному уголовному делу. Протокол составляла я. Согласно двум протоколам были осуществлены два мероприятия. Эти два мероприятия осуществлялись 5 числа во время передачи взятки ОСОБА_1 . 4 июля 2011 года разговора между ОСОБА_1 и ОСОБА_3 не было и встречи между ними также не было. Это два мероприятия, которые проводились в один день 5 июля 2011 года. Это был момент передачи денег от ОСОБА_42 . Видеосъёмка этого мероприятия не проводилась. Когда получается санкция в суде, она получается на мероприятие, которое описано в законе в соответствии со ст.ст. 6,9 и т.д. В наших протоколах есть конкретное название мероприятия. В этих протоколах мероприятие называется «Снять информацию с канала связи с использованием иных оперативно-технических средств, в том числе и видеосъёмки». Сюда может входить сотня оперативно-технических мероприятий. 5 числа была санкция, но видеосъёмка не применялась. Сначала запись делают специальные люди, которые осуществляют снятие информации. После чего я прослушивала и составляла протоколы. Фразы, которые произнесены и отражены в протоколе, действительно звучали. Запись не очень хорошая, поэтому мы использовали технику высокого качества, которая убирает шумы и т.д. Мы не можем ее предоставить в суд, т.к. она непереносная. Протоколы отличаются, т.к. это разные технические мероприятия. Я не могу сказать, как это осуществлялось технически, т.к. это информация ограниченного характера. Да, разговор между ОСОБА_40 и ОСОБА_1 фиксировался из двух источников. Содержание разговора одно и то же. В связи с тем, что в кабинете у ОСОБА_1 окно было открытым, и во дворе происходил ремонт, очень хорошо слышны вибрации. Если сложить два разговора, видно, что это один разговор и понятно, о чем идет речь… Имелась видеозапись передачи денег от ОСОБА_45 . К сожалению, ОСОБА_40 сейчас нет. Он бы подтвердил это. Есть материалы в уголовном деле…»

Проте ОСОБА_41 не надала показань у судовому засіданні, які б свідчили про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення. ОСОБА_41 зазначила, що існував відеозапис передачі грошових коштів від ОСОБА_2 ОСОБА_3 , але встановлення факту передачі ОСОБА_2 грошових коштів ОСОБА_3 виходить за межі розгляду кримінальної справи. Тим більше перевірити даний факт неможливо, оскільки ОСОБА_3 помер, а відеозапису передачі грошових коштів ОСОБА_3 ОСОБА_1 не існувало.

Протокол огляду місця події (т. 1 а.с. 96-99), Протокол огляду місця події (т. 1 а.с. 101-102), Протокол огляду місця події (т. 1 а.с. 103-104), Протокол огляду місця події (т. 1 а.с. 162-164).

Як вбачається з протоколів огляду від 05.07.2011 та всіх інших протоколів огляду, прокуратура ставить в вину ОСОБА_1 , вказують на той факт, що ОСОБА_13 , яка була дружиною ОСОБА_3 , який є особою, яка притягалась до кримінальної відповідальності за шахрайство та інші, витрачала кошти, що були передані їй ОСОБА_3 для використання їх на свої потреби. Такими потребами були, зокрема, купівля продуктів харчування на Олексіївському ринку, в супермаркеті «Класс».

Факту розміну грошових коштів, як зазначала ОСОБА_13 в ході допиту під час досудового слідства, досудовим слідством не встановлено. Це свідчить про її причетність та обізнаність про незаконні дії ОСОБА_3 ..

Безпосереднім власником грошових коштів, які були помічені і є предметом злочину є лише дві особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_13 , так як вбачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок незаконних дій та вчинення злочину по відношенню до ОСОБА_2 , саме отримали користь та матеріальну вигоду від цих дій. Саме ОСОБА_3 та ОСОБА_13 почали розпоряджатись предметом злочину на власні цілі і жодні покази у подальшому щодо розміну, обміну, позички не можуть бути сприйняті як належні, грошові кошти знаходились в тумбочці у них в спальні їх квартири, ОСОБА_13 бачила на власні очі таку величезну суму грошей.

Як протоколи огляду можуть бути свідченням винуватості ОСОБА_1 прокуратура не вказала, не довела відповідними доказами.

Таким чином, протоколи огляду місця подій не є доказом винуватості ОСОБА_1 , а є доказом винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_13 у заволодінні коштами ОСОБА_2 .. Судом встановлено, що протоколи огляду жодного відношення до ОСОБА_1 не мають, а тому вони лише ще раз наголошують на невинуватості ОСОБА_1 та причетності до предмету злочину, факту заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 саме ОСОБА_3 , чим він останні роки і заробляв.

Крім того, у Протоколі огляду місця події від 05.07.2011 (т. 1 а.с. 103-104) був відсутній підпис спеціаліста, який здійснював фіксацію слідчої дії, що суперечить вимогам КПК України 1960р.

Щодо Протоколу огляду місця події (т. 1 а.с. 162-164) суд приходить до наступного висновку.

Фактично відбулося затримання ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст. 106 КПК України 1960р., а не проведення огляду місця події (ст. 190 КПК України 1960р.).

З метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з`ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів (ч. 1 ст. 190 КПК України 1960р.).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 106 КПК України 1960р., орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав: 1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; 2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин; 3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину. При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли її місце проживання чи перебування не зареєстровано, або коли не встановлено особи підозрюваного.

ОСОБА_3 в порушення ст. 98-2 КПК України 1960р. не вручено одразу ж постанову про порушення кримінальної справи. На запитання ОСОБА_3 слідчому у зв`язку із чим його затримано, він так і не пояснив, не сказав, що проти нього вже порушена кримінальна справа і він вже з 01.07.2011 знаходиться у статусі підозрюваного.

В порушення статті 195 КПК України 1960р. не зазначено і про підстави для проведення огляду, порушена послідовність слідчої дії.

ОСОБА_46 в ході огляду взагалі не приймав участі від самого початку. Він з`явився лише наприкінці, але в протоколі відображено все так, що він с самого початку був присутнім в ході проведення обшуку. Протокол повинен складатися у такій послідовності, у якій проводилася слідча дія.

Місце, де проводився огляд не є місце події (злочину).

Т.1 а.с. 163 - ст. о/у СБУ ОСОБА_47 знайшов сумку чорного кольору на землі, після чого її почали оглядати, як зазначено у відповідному протоколі, але з переглянутого відеозапису чітко простежується, що сумку ОСОБА_3 несе у руках під час його затримання.

ОСОБА_46 в ході огляду також не пред`явили ані постанову про порушення кримінальної справи, не пояснили причини та підстави, внаслідок яких його обшукують, а протокол затримання чи особистого обшуку, огляду не склали. Автомобіль не може бути обшукано без постанови суду, про що чітко зазначено в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.03.2008 № 2 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства». Відтак, в контексті зазначеного пункту, під житлом у значенні, що використовується у статтях 177, 178 КПК, п. 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», треба розуміти: 1) особистий будинок з усіма приміщеннями, які призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, а також ті приміщення, які хоча й не призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, але є складовою будинку; 2) будь-яке житлове приміщення, незалежно від форми власності, яке належить до житлового фонду і використовується для постійного або тимчасового проживання (будинок, квартира в будинку будь-якої форми власності, окрема кімната в квартирі тощо); 3) будь-яке інше приміщення або забудова, які не належать до житлового фонду, але пристосовані для тимчасового проживання (дача, садовий будинок тощо). Згідно з вимогами ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» судам необхідно враховувати, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини поняття «житло» у п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р.) охоплює не лише житло фізичних осіб. Воно може поширюватися на офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філій та інші приміщення. Як «інше володіння» слід розуміти такі об`єкти (природного походження та штучно створені), які за своїми властивостями дають змогу туди проникнути і зберегти або приховати певні предмети (речі, цінності). Ними можуть бути, зокрема, земельна ділянка, сарай, гараж, інші господарські будівлі та інші будівлі побутового, виробничого та іншого призначення, камера сховища вокзалу (аеропорту), індивідуальний банківський сейф, автомобіль тощо.

Таким чином, в порушення зазначених норм права, було проведено обшук автомобіля ОСОБА_46 та ще й в наслідок незаконних дій (докази, що отримані незаконним шляхом) проведена судово-хімічна експертиза та визнано ватні тампони, змиви речовими доказами.

Під час проведення слідчої дії здійснювалась відеофіксація, причому під час огляду відеозапису було встановлено, що в протоколі слідчої дії зазначався час 09:10, а на камері - 08:10, що також ставить під сумність законність та достовірність вказаного доказу.

Вказаний протокол огляду та всі подальші дії із документами та речами, що були у нього відібрані, незаконні, а тому протокол огляду не є доказом винуватості ОСОБА_1 , а є свідченням наявності в діях ОСОБА_3 вини, оскільки безпосередньо отримувачем (вигодонабувачем) грошових коштів є він та його дружина, він заволодів грошовими коштами ОСОБА_2 , на його руках є свічення від помічених коштів, він розпорядився грошовими коштами останнього на власний розсуд.

Водночас суд приходить до висновку, що в даному випадку взагалі були відсутні законні підстави для проведення огляду місця події, а здійснення такої дії відбулось із порушенням ст. 190 КПК України 1960р.

Відповідно до ст. 190 КПК України 1960 р., з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з`ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події. Про результати огляду слідчий складає протокол. Огляд житла чи іншого володіння особи проводиться лише за

вмотивованою постановою судді, яка виноситься з додержанням порядку, встановленого частиною п`ятою статті 177 цього Кодексу. Постанова судді оскарженню не підлягає. У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також за письмовою згодою володільця огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. Для проведення у невідкладних випадках огляду місця події в житлі чи іншому володінні особи, який здійснюється за її заявою або повідомленням про вчинений щодо неї злочин, а так само у разі відсутності цієї особи або неможливості отримати від неї згоду на проведення невідкладного огляду місця події, рішення суду не потребується. У випадках, передбачених частинами п`ятою і шостою цієї статті, слідчий в протоколі огляду обов`язково зазначає причини, що обумовили проведення огляду без постанови судді, та протягом доби з моменту проведення цієї дії повідомляє про здійснений огляд житла чи іншого володіння особи та його наслідки прокурора, який здійснює нагляд за досудовим слідством.

Натомість огляди місця подій, за результатами яких були складені відповідні Протоколи, про які на разі йде мова, були здійснені без законних на це підстав, у протоколах не було зазначено підстав для здійснення таких оглядів всупереч вимогам ст. 195 КПК України 1960 р., не існувало постанов судді, на підставі яких необхідно було здійснювати огляд місця події.

Тому суд, керуючись вимогами ст. 87 КПК України, визнає дані докази недопустимими і не використовує їх при прийнятті процесуального рішення по даному кримінальному провадженню, у зв`язку з чим виключає їх з переліку доказів.

Протокол обшуку (т. 1 а.с 110-112), Протокол обшуку (т. 1 а.с 116-157), Протокол обшуку (т. 1 а.с 170-172).

В поданні про проведенні обшуку в квартирі ОСОБА_1 ст. слідчий Якутін В.В. зазначає загальну інформацію в якості обґрунтування необхідності проведення обшуку, хоча на той момент по справі ще не було проведено жодних слідчих дій, не опитано підозрюваних, не з`ясовано місце роботи ОСОБА_1 , її паспортні дані, дату народження тощо, не з`ясовано також і те, що ОСОБА_1 взагалі вступала з ОСОБА_2 у будь-які правовідносини.

Відповідно до ч. 1 статті 177 КПК України в ред. 1960р., обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі чи забезпечення цивільного позову, знаходяться в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи.

Таким чином, норми зазначеної статті були грубо проігноровані, оскільки підстав для його проведення немає, достатніх підстав вважати, що будь-які речі чи документи можуть знаходитися в квартирі ОСОБА_1 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова про проведення обшуку є безпідставною, необґрунтованою, що постановлена без наявності на те законних підстав.

В ході проведення обшуку (т.1 а.с. 110-112), предметів, документів, грошей та інших речей, що відшукувались та які можуть бути віднесені до справи знайдено не було. За таких підстав, протокол обшуку (т. 1 а.с 110-112) не є доказом по справі. В квартирі ОСОБА_1 не знайдено ані грошових коштів, ані дорогоцінностей, не знайдено і документів на право власності на нерухоме чи рухоме майно, не знайдено документів, що є підробленими, листування, паперів, що можуть хоча б яким небудь чином компрометувати ОСОБА_1 .. Прокуратура в суді не пояснила, яке значення має цей доказ для встановлення винуватості ОСОБА_1 ..

В постанові про проведення обшуку в нежитловому приміщенні по АДРЕСА_2 ст. слідчий Якутін В.В. аналогічно зазначає загальну інформацію в якості обґрунтування необхідності проведення обшуку, що не підтверджує наявність законних і достатніх підстав для проведення такої дії. Вагомим порушенням є також і те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, що свідчили про власника вказаної нежитлової будівлі, що взагалі це є нежитловим приміщенням, а не житловим, так як будинок багатоповерховий. Відтак, якщо це є житлова будівля чи мається квартира, то вказана постанова є автоматичного незаконною та всі докази, які отримані в ході обшуку є незаконними.

Підстав для проведення обшуку, що передбачені ч. 1 статті 177 КПК України в ред. 1960р., так як не було достатніх підстав вважати, що будь-які речі чи документи можуть знаходитися в приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки стороною обвинувачення не було, навіть, встановлено особу ОСОБА_1 , її місце роботи.

Як зазначено в поданні та постанові, шукали всі законні документи, окрім грошей, які ще не були нікому передані та може і не передалися б ніколи, якби не дії ОСОБА_3 разом із узгодженими діями зацікавлених осіб.

Сам обшук був проведений з порушенням норм КПК України в ред. 1960р., зокрема, норм статті 183, що полягали у наступному.

Відповідно до ч. 1 статті 183 КПК України в ред. 1960р., перед обшуком або виїмкою слідчий пред`являє постанову особам, що займають приміщення, або представникові підприємства, установи чи організації, де проводиться обшук або виїмка, і пропонує їм видати зазначені в постанові предмети або документи, а також вказати місце, де переховується злочинець.

При проведені обшуку ст. слідчий Якутін В.В. першочергово повинен був вручити ОСОБА_1 постанову про порушення кримінальної справи від 01.07.2011, так як він вже порушив строки вручення.

Постановою ст. слідчого (Т. 1 а.с. 46-47) було доручено УСБУ в Харківській області провести оперативно-технічні заходи, в тому числі і відеофіксацію ОСОБА_1 , але фактично відсутній відеозапис, на якому було б видно, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти.

Крім того, з показань свідків, які є працівниками УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова, а саме: ОСОБА_14 (т.2 а.с. 30-33), ОСОБА_15 (т. 2 а.с. 35-39), ОСОБА_16 (т. 2 а.с. 43-46), ОСОБА_49 (т. 2 а.с. 63-65), ОСОБА_20 (т. 2 а.с. 72-75), суд приходить до висновку про невинуватість ОСОБА_1 , а жоден зі свідків не вказав на обставини, які могли б свідчити про винуватість ОСОБА_1 ..

Суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 винувата у вчиненні злочину, що вона взяла пакет, гроші в руки, що у неї був заздалегідь спланований намір, домовленість взяти такі грошові кошти. Підтвердженням цього також є висновок експерта, складений за результатами проведення судово-хімічної експертизи (т. 2 а.с. 230-247), показаннями свідка ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 231-234), свідка ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 235-239).

Крім того, грошові кошти ОСОБА_1 від ОСОБА_3 не прийняті, отже предмет злочину остання не прийняла, жодних домовленостей щодо їх отримання матеріали справи не містять, відеозапису отримання ОСОБА_1 грошових коштів від ОСОБА_3 не існує. Таким чином, дана слідча дія є доказом невинуватості ОСОБА_1 .

Таким чином, обшук був проведений незаконно, його, як процесуальну дію та як вилучені в ході обшуку матеріали, документи, тощо неможливо вважати допустимими доказами.

Стороною обвинувачення так само не було встановлено і адреси мешкання ОСОБА_3 , не отримано доказів находження у шлюбі з ОСОБА_13 та не надано інших доказів, які б свідчили про законність і достатність підстав для проведення обшуку.

Обшук в квартирі у ОСОБА_3 проводився лише щодо тих коштів, що самостійно видав ОСОБА_3 .. При диктуванні номерів купюр ані понятих, ані ОСОБА_3 не було, вони знаходилися в іншій частині кімнати та фактично не змогли бачити їх. В 12:29 (в 11:29 згідно даних камери), зйомка була зупинена аж на 15-16 хвилин, у зв`язку із чим взагалі неможливо достеменно розуміти, що відбувалось. Немає і фіксації того, що робили в той час поняті.

Тому суд, керуючись вимогами ст. 87 КПК України, визнає дані докази недопустимими і не використовує їх при прийнятті процесуального рішення по даному кримінальному провадженню, у зв`язку з чим виключає їх з переліку доказів.

Протоколи огляду предметів, огляду предметів і документів, виїмки, відбирання зразків голосу для експертного дослідження, відбирання (вилучення) зразків для експертного дослідження (т. 1 а.с. 212, 214, 219, 220-230, т. 2 а.с. 17-18, 21-22, 41-42, 158, 159-162, 174-175).

Вказані документи не мають жодного обвинувального доказу, а містять суто процесуальні дії, результати яких знайшли своє відображення у визнанні доказами чи невизнанні.

Протоколи за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою № 2672 (т. 2 а.с. 49-54, 108-137).

Т. 2 а.с. 48-54 - вбачається про існування оперативно-розшукової справи № 2672, проведення оперативно-технічного заходу із застосуванням технічних засобів одержання інформації, у тому числі відеозйомки стосовно ОСОБА_3 за постановою в.о. заступника голови Апеляційного суду Харківської області Колтунової А.І. № 11-832 від 18.04.2011.

Т. 2 а.с. 108-137 - вбачається також про існування оперативно-розшукової справи № 2672 та оперативно-розшукової справи № (номер на протоколі не зазначено - т. 2 а.с. 118-133). З даної інформації вбачається, що з 22.02.2011 по 05.07.2011 проводилися оперативно-технічні заходи співробітниками СБУ, на що було надано дозволи апеляційним судом Харківської області (суддя Бородін М.М. та Колтунова А.І. ) декілька раз, про що далі детально буде зазначатися та надаватися характеристика цим протоколам як таким, що отримані з порушенням норм права, а отже є недопустимими доказами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» в ред. від 01.01.2011, завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.

Пунктом 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» в ред. від 01.01.2011 зазначені підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності: наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про: злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами; осіб, які готують або вчинили злочин; осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання; осіб безвісно відсутніх; розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України; реальну загрозу життю, здоров`ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв`язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членам їх сімей та близьким родичам, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв`язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності. Забороняється приймати рішення про проведення оперативно-розшукових заходів при відсутності підстав, передбачених у цій статті (ч. 2 ст. 6 вказаного Закону).

Відповідно до статті 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» в ред. від 01.01.2011, матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються: 1) як приводи та підстави для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій; 2) для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі; 3) для попередження, припинення і розслідування злочинів, розвідувально-підривних посягань проти України, розшуку злочинців та осіб, які безвісти зникли; 4) для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, а також співробітників розвідувальних органів України та їх близьких родичів, осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей; 5) для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів; 6) для інформування державних органів відповідно до їх компетенції.

Відтак, матеріали кримінального провадження містять достатньо доказів та фактичних даних, що стверджують про те, що по зазначеному кримінальному провадженні до порушення кримінальної справи (т. 1 а.с. 1-2) були здійснені оперативно-технічні заходи на підставі заведеної оперативно-розшукової справи № 2672 та інших, так як в матеріалах кримінального провадження є протоколи без номеру оперативно-розшукової справи (т. 2 а.с. 118-133).

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Конституцією і законами України передбачається можливість тимчасового обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 30, 31, 32 Конституції України, під час проведення оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства. Підстави і порядок здійснення заходів, пов`язаних із тимчасовим обмеженням цих конституційних прав і свобод людини і громадянина, визначені, зокрема, Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».

У поданні керівника оперативного підрозділу або його заступника про негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв`язку, здійснення контролю за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації повинно зазначатися: ким і коли заведено оперативно-розшукову або контррозвідувальну справу, її номер; особа, стосовно якої пропонується здійснити відповідні заходи, із зазначенням усіх можливих даних про неї; підстави здійснення оперативно-розшукової та контррозвідувальної діяльності, ознаки злочину, які зазначені у постанові про заведення справи та статті (частини статті) Кримінального кодексу України.

У поданні мають міститися посилання на відповідні положення законів України, якими визначено підстави застосування заходів, указано мету, з якою пропонується їх здійснити, обґрунтування терміну їх застосування та неможливості одержати інформацію іншим способом, орган чи особа, яка буде здійснювати заходи. Має бути зазначено, які саме заходи пропонується здійснити, спосіб їх здійснення, об`єкт здійснення заходів з конкретними характеристиками (номери каналів зв`язку, їх види, адреса житла чи іншого володіння особи, вмотивовані дані про їх належність особі та дані про те, що особа може користуватися ними тощо).

Якщо оперативно-розшукова діяльність здійснюється за дорученням органу дізнання, слідчого, прокурора чи суду, інших передбачених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» осіб, органів чи організацій, про це повинно бути зазначено в поданні з посиланням на конкретний документ, його номер і дату, номер кримінальної справи, щодо кого вона порушена, за якими статтями (частинами статей) КК України.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.03.2008 № 2 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства», суди не вправі надавати дозволи на проведення оперативно-розшукових заходів, якими тимчасово обмежуються конституційні права і свободи людини і громадянина, якщо стосовно особи не заведено оперативно-розшукову або контррозвідувальну справу чи немає даних, які б свідчили, що отримати інформацію в інший спосіб неможливо.

Відповідно до абз. 2 п. 15 зазначеної Постанови, у постанові необхідно зазначити: орган, який звернувся з поданням; зміст подання, при цьому обов`язково зазначається дата заведення оперативно-розшукової справи щодо особи (контррозвідувальної справи); дані про особу; стаття КК, якою передбачено кримінальну відповідальність за діяння, вчинене собою, чи до якого вона готується; назва заходу, який планується здійснити за дозволом суду; номери каналів зв`язку; адреса житла чи іншого володіння особи, його належність чи задокументовані дані (у тому числі оперативні) про фактичне використання особою житла чи іншого володіння, каналу зв`язку; підстави надання дозволу, як вони передбачені Конституцією України та законами (з посиланням на них); точну назву заходу, як він передбачений чинним законодавством, і лише того, який зазначено в поданні; особа, щодо якої застосовуватиметься захід; термін застосування та його обґрунтування; орган, який буде здійснювати оперативно-розшукові заходи.

Таким чином, всі оперативні заході повинні застосовуватися лише в рамках заведеної оперативно-розшукової справи, при контролі з боку прокуратури і з санкції Апеляційного суду Харківської області. При цьому Постанова Апеляційного суду Харківської області має бути залучена до матеріалів кримінальної справи (кримінального провадження) для підтвердження законності дій свідка ОСОБА_2 та співробітників СБУ, а також для легалізації аудіо і відео запису в рамках досудового слідства по кримінальному провадженню, чого зроблено не було.

В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які постанови апеляційного суду Харківської області, постанови про заведення оперативно-розшукової справи, що виключають можливість органу досудового слідства, суду визнавати ці докази належними та допустимими. А отже і самі по собі обмеження конституційних прав і свобод фактично було зроблено незаконно, а приводом для порушення кримінальної справи заява ОСОБА_2 від 30.06.2011 не слугувала.

За таких підстав, досудовим слідством не встановлено фактів, даних, інформації з приводу оперативно-розшукових справ та законності джерел їх отримання, чим порушений принцип допустимості доказів.

Зазначений факт підтверджується наявністю в кримінальній справі супровідних листів з УСБУ в Харківській області про направлення протоколів, що вказані вище без вихідних реквізитів, без реєстраційних реквізитів. Документів, що підтверджують законність і обґрунтованість проведення відео, аудіо записів, прослуховування телефонних розмов при цьому не направлялися.

Зазначені порушення призвели до того, що в ході огляду, прослуховування слідчим і складанні протоколу зазначених аудіозаписів, не було ні з`ясовано, ні вказано, в який же день і час проводилися дані оперативні дії, бо це неможливо встановити без вищезазначених документів.

Також в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про наявність на 01.07.2011 чи на інший момент до сьогодення оперативно-розшукової справи, як законного підстави для проведення таких оперативно-розшукових заходів як аудіо і відео фіксації, зняття інформації з каналів зв`язку тощо; не з`ясовані обставини несвоєчасної передачі їх слідству; достовірно не з`ясовано, чи аудіозаписи результатом проведення оперативними працівниками СБУ оперативних заходів або її надав з власної ініціативи ОСОБА_2 , зважаючи на його покази Т.7 а.с. 23-26 було чітко зазначено, що диктофон він використовував лише один раз; не проведено необхідні слідчі дії та експертні дослідження для визначення особистостей фігурантів, зафіксованих на відеокасеті при передачі начебто ОСОБА_2 грошей начебто ОСОБА_3 .

Крім того, не з`ясовано, чи писав ОСОБА_2 раніш заяву, що могло бути приводом для заведення оперативно-розшукової справи, так як ОСОБА_2 зазначав в ході допиту в суді, що він раніш звертався до прокуратури.

На а.с. 25 т. 1 міститься запит від начальника СВ прокуратури Харківської області, що датований 30.06.2011 до заступника начальника управління - начальника відділу прокуратури області Маслія Д.К. про те, що він просить перевірити законність заведення оперативно-розшукової справи відносно ОСОБА_1 та проведення оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів відео та аудіо фіксації, що проводилася УСБУ в Харківській області. Таким чином, вбачається, що: 1) прізвище ОСОБА_3 в ньому не значиться; 2) була заведена оперативно-розшукова справа відносно ОСОБА_1 ; 3) проводилися оперативно-розшукові заходи; 4) заява ОСОБА_2 не була приводом для порушення кримінальної справи, а як вбачається з супровідного листа УСБУ в Харківській області, не передбачалося того факту, що проводилися будь-які оперативно-розшукові заходи та не повідомлено про те, що була заведена ОРС, а тому яким чином прокуратура Харківської області дізналася про її існування, залишається невідомим та не встановленим фактом.

Т. 2 а.с. 112-117 - протокол по зняттю інформації з телефону ОСОБА_1 у період з 24.05.2011 (коли справа ще не була порушена) по 05.07.2011. Тому всі ці розмови не можуть бути доказами зважаючи на вищевикладені порушення щодо проведення оперативно-розшукової діяльності. Також викликає сумнів у об`єктивності даних, так як це вибіркові розмови, а не всі, які відбувалися у період з 24.05.2011, що свідчить про те, що ті розмови, які могли хоч якось бути використані на користь прокуратури вони залишили, а ті, які могли б свідчити незацікавленість ОСОБА_1 виключена.

Т. 2 а.с. 118-133 - протокол по зняттю інформації з телефону ОСОБА_3 у період з 22.02.2011 (коли справа ще не була порушена, тобто ОСОБА_3 першочергово незаконно прослуховували) по 05.07.2011. Також, всі ці розмови не можуть бути доказами зважаючи на вищевикладені порушення щодо проведення оперативно-розшукової діяльності. Також і викликає сумнів у об`єктивності даних, так як це вибіркові розмови, а не всі, які відбувалися у період з 22.02.2011.

12.09.2014, ОСОБА_1 зверталась до прокурора Харківської області з клопотанням про розсекречування матеріальних носіїв інформації відповідно до Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5 (надалі за текстом - Інструкція).

Відповідно до п. 5.1.-5.2. Інструкції, постанова слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії та додатки до нього, протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які містять відомості про факт та методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а також відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться або планується проведення такої дії, розголошення яких створює загрозу національним інтересам та безпеці, підлягають засекречуванню. Засекречування таких матеріальних носіїв інформації здійснюється слідчим, прокурором, співробітником уповноваженого оперативного підрозділу, слідчим суддею шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (Розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю), відповідному документу грифа секретності.

Відповідно до п. 5.9.-5.10. Інструкції, після завершення проведення негласних слідчих (розшукових) дій грифи секретності МНІ щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів після проведення таких дій, у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України. Таке рішення оформлюється постановою прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, що погоджується керівником прокуратури.

Відповідно до п. 5.29.-5.30. Інструкції, розсекречені матеріальні носії інформації, які прокурор має намір використати як докази під час судового розгляду, зберігаються на розсуд прокурора в його службовому сейфі чи в сейфі слідчого за вказівкою прокурора. До розсекречених матеріалів доступ надається разом з іншими матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.

У зв`язку із відмовою у задоволенні Клопотання ОСОБА_1 про розсекречування та витребування матеріальних носіїв інформації - оперативно-розшукових справ вона звернулась до суду відповідним Клопотанням, ставлячи під сумнів законність підстав для здійснення оперативно-розшукових заходів в межах КП № 42014220000000100 по відношенню до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Прокуратура Харківської області не розсекретила сторонам кримінального провадження № 42014220000000100, матеріали оперативно-розшукових дій, які проводились по відношенню до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , хоча це є прямим і безпосереднім обов`язком прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Відповідно до п. 5.1.-5.2. Інструкції, враховуючи конкретну справу вбачається про відсутність підстав для засекречування, так як всі отримані дані не становлять загрозу національним інтересам та безпеці, а тому згідно вказаній Інструкції і не могли бути засекречені.

Відповідно до ст. 256 КПК України 2012 року, можливо використовувати лише результати негласних слідчих (розшукових) дій у доказування, а такими результатами є протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

Згідно з ч. 3 ст. 333 КПК України 2012 року, у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи, у тому числі ті, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, зобов`язані діяти лише в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК і Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. При цьому визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Суд вважає, що перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Аналогічну позицію займає й Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). Так, ЄСПЛ у своєму Рішенні від 01 грудня 2008 року у справі «Мирилашвілі проти Росії» зазначив, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх. ЄСПЛ констатував, що рішення про відмову розкрити матеріали, пов`язані з операцією щодо прослуховування телефонних розмов, результатами якого було обґрунтовано обвинувальний вирок національного суду, не супроводжувалося адекватними процесуальними гарантіями, і, крім цього, не було достатньо обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд має оцінити кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторін та права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини. Зокрема, суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява № 17362/03, рішення від 23 вересня 2014 року, остаточне рішення від 23 грудня 2014 року); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом.

Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.

Суд наголошує також і на тому, що потреба в розкритті матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій визнається Європейським судом з прав людини як один із найважливіших елементів права будь-якої особи на справедливий суд, що гарантується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позиція Європейського суду з прав людини полягає у тому, що таке розкриття є важливим для дійсно змагального судового процесу, а також необхідним заходом для забезпечення рівноправності сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Едвардс і Льюіс проти Сполученого Королівства» від 27.10.2004 було також встановлене порушення ст. 6 Конвенції, пов`язане з не відкриттям матеріалів стороні захисту через потенційне завдання шкоди секретним методам розслідування, тоді як матеріали стосувались можливого провокування обвинуваченого до вчинення злочину. Ці матеріали безпосередньо стосувалися судового процесу над обвинуваченим, оскільки докази щодо провокування були підтверджені, обвинувачення мали бути зняті, отже, Європейський суд з прав людини дійшов до висновку щодо порушення права останнього на справедливий суд.

У Постанові від 16.03.2017 № 5-364кс16 Верховний Суд України зазначив, що не відкриття матеріалів сторонами в порядку ст. 290 КПК України є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів. Верховний Суд України у своїй Постанові зауважує, що чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який згідно з частиною дванадцятою статті 290 КПК, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.08.2017 по справі № 638/7268/14-к доручено Прокуратурі Харківської області провести слідчі дії у кримінальному провадженні № 42014220000000100 від 27.02.2014 щодо розсекречення (зняття грифів секретності)в повному обсязі всіх матеріальних носіїв інформації по оперативно-розшуковій справі № 2672 та іншим оперативно-розшуковим справам, за якими проводились заходи по відношенню до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за весь період їх існування та проведення заходів у кримінальному провадженні № 42014220000000100 від 27.02.2014 та зобов`язати Прокуратуру Харківської області надати в повному обсязі всі матеріальні носії інформації по оперативно-розшуковій справі № 2672 та іншим оперативно-розшуковим справам, за якими проводились заходи по відношенню до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за весь період їх існування та проведення заходів, а також зобов`язати Управління Служби безпеки України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 2) надати в повному обсязі всі матеріальні носії інформації по оперативно-розшуковій справі № 2672 та іншим оперативно-розшуковим справам, за якими проводились заходи по відношенню до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , за весь період їх існування та проведення заходів.

На разі вищезазначена Ухвала суду виконана не була, по оперативно-розшуковій справі № 2672 та іншим оперативно-розшуковим справам не були зняті грифи секретності, у зв`язку із чим суд унеможливлений встановити законність проведення відповідних оперативно-розшукових заходів в межах вказаних справ, у зв`язку із чим суд, керуючись вимогами ст. 87 КПК України, визнає недопустимими докази оперативно-розшукових заходів, які проводились, в період до порушення кримінальної справи, а саме до 01.07.2011, а саме стороною обвинувачення використовуються як обвинувальні докази протоколи розсекречені (легалізовані) співробітників СБУ: оперативно-розшукові справи № 2672 та інші оперативно-розшукової справи, за якими проводились заходи по відношенню до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ..

Також, як зазначив Верховний Суд України у постанові від 12.10.2017 (справа №5-237кс(15)17), недослідження судом першої інстанції процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, впливає на справедливість судового розгляду в цілому, оскільки відсутність дослідження цих матеріалів викликає сумніви щодо можливості здійснення судом належної оцінки законності проведення таких дій, а також достовірності та допустимості їх результатів як доказів. Не дослідження зазначених матеріалів призводить до оперування судом доказами, допустимість яких є імовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та свідчить про порушення права особи на справедливий суд. На необхідності надання доступу стороні захисту до матеріалів, які стосуються негласних слідчих (розшукових) дій, як гарантії справедливого судового розгляду неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (справи «Едвардс і Льюїс проти Сполученого Королівства», «Джасперс проти Сполученого Королівства» та ін.).

Суд враховує правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду України від 16 березня 2017 року у справі № 5-364 кс 16, та в п.п. 50-64 Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 в справі №751/7557/15-к, відповідно до яких невідкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку ст. 290 КПК після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ, при цьому за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.

Тому суд, керуючись вимогами ст. 87 КПК України, визнає дані докази недопустимими і не використовує їх при прийнятті процесуального рішення по даному кримінальному провадженню, у зв`язку з чим виключає їх з переліку доказів.

Висновок експерта НДЕКЦ ГУ МВС у Харківській області, складений за результатами проведення судово-хімічної експертизи від 08.08.2011 (т.2 а.с. 231-244).

Це є одним з головних доказів по справі, що може свідчити про непричетність ОСОБА_1 до інкримінуємого злочину.

А.с. 236-237 т. 2 чітко зазначено, що на руках ОСОБА_1 , її особистих речей немає слідів спеціальної хімічної речовини.

Висновок експерта, складений за результатами проведення судово-хімічної експертизи лише підтверджує виявлення слідів хімічної речовини на грошових купюрах та марлевих тампонах та інших предметах (т. 2 а.с. 237), однак не є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину.

Тому суд, керуючись вимогами ст. 87 КПК України, визнає дані докази недопустимими і не використовує їх при прийнятті процесуального рішення по даному кримінальному провадженню, у зв`язку з чим виключає їх з переліку доказів.

Висновок експерта НДЕКЦ ГУ МВС у Харківській області, складений за результатами проведення судової фоноскопічної експертизи (т.2. а.с. 289-304, т.6 а.с. 1-10).

Першочергово суд звертає увагу, що Висновок експерта НДЕКЦ ГУ МВС у Харківській області, складений за результатами проведення судової фоноскопічної експертизи від 25.07.2011 (т.2. а.с. 289-304) був визнаний недопустимим доказом Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2012 по справі № 2024/1-862/2011, який набрав законної сили, у зв`язку із чим вказаний документи не є доказом та не підтверджує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, в межах даної справи.

До того ж, Висновком експертиз (т.2. а.с. 289-304, т.6 а.с. 1-10) встановлено, що встановити приналежність голосу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не представляється можливим.

Експертом було зазначено (т. 2 а.с. 289-304), що, оскільки голос та мова дикторів у досліджувані фонограмі № 7 за кількісними та якісними показниками непридатні для проведення ідентифікаційних досліджень автоматизованими інструментальними методами, то встановити кому належить голос, ким були проголошені слова вирази ( ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , іншими особами) є неможливим.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні було заявлено Клопотання про призначення повторної судової фоноскопічної експертизи, оскільки на його думку розмова ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була розбірлива, а висновок експерта (т.2 а.с. 289-304), який свідчить про протилежне, є недостовірним.

З огляду на зазначене була призначена повторна судова фоноскопічна експертиза, результати якої були аналогічні висновкам першочергової експертизи.

Експертом було зазначено (т. 6 а.с. 10), що встановити приналежність слів (фраз) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 неможливо через стислість та незадовільність якості запису.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що цей доказ неможливо поставити в основу винуватості, у зв`язку із чим суд критично ставиться до вказаного доказу, наданого стороною обвинувачення.

Згідно із Постановою слідчого з ОВС прокуратури Харківської області про призначення судово-фоноскопічної експертизи від 10.08.2011 (т. 2 а.с. 285), на дослідження надавались звукозаписи, що були отримані в результаті здійснення співробітниками УСБУ в Харківській області оперативно-розшукових заходів по відношенню до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , матеріали яких всупереч вимогам законодавства не були розсекречені. Це свідчить про недопустимість Висновків експертів, здійснених за результатами проведення судово-фоноскопічної експертизи.

У своєму рішенні по справі «Пантелеєнко проти України» Європейський суд з прав людини підкреслює, що вираз «відповідно до закону» значною мірою покладає на національне законодавство і державу обов`язок дотримання матеріальних і процесуальних норм.

Усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні «Нечипорук і Йонкало проти України» для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформовано доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж. Крім того, докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини щодо доктрини «плодів отруєного дерева» сформульованої у рішеннях «Балицький проти України», «Шабельник проти України» визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші.

За таких підстав, з огляду на допущені в даному кримінальному провадженні порушення прав людини, суд не приймає як допустимі докази, що є похідними, Висновки експерта НДЕКЦ ГУ МВС у Харківській області, складений за результатами проведення судової фоноскопічної експертизи (т.2. а.с. 289-304, т.6 а.с. 1-10), оскільки на дослідження експертові надані матеріали негласного слідчого розшукового заходу, отримані з порушенням процесуальних норм, про що детально йшла мова вище.

Тому суд, керуючись вимогами ст. 87 КПК України, враховуючи зміст Вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2012 по справі № 2024/1-862/2011, визнає дані докази недопустимими і не використовує їх при прийнятті процесуального рішення по даному кримінальному провадженню, у зв`язку з чим виключає їх з переліку доказів.

Дослідивши всі матеріали справи у сукупності, надавши їм відповідну правову оцінку, суд приходить до висновку, що прокуратура не доказала винуватість ОСОБА_1 , а в матеріалах справи мається суттєві порушення норм процесуального та матеріального права, що у сукупності роблять висунуте обвинувачення незаконним, недоведеним, наявні підстави для виправдання обвинуваченого, у зв`язку із чим необхідно постановити виправдувальний вирок, адже стороною обвинувачення не доведено, що в діянні ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до пп.4 п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до п. 4, 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходами забезпечення кримінального провадження є: відсторонення від посади, арешт майна.

Постановою старшого слідчого прокуратури Харківської області молодшим радником юстиції Якутіним В.В. від 18.07.2011 було відсторонено обвинувачену ОСОБА_1 від посади заступника начальника УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова - начальника відділу призначення пенсій цього ж району (т.4 а.с. 261).

Відповідно до п. 9 Перехідних положень КПК України, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Судом встановлено, що ані під час досудового розслідування, ані під час судового провадження не вирішувалось питання про скасування Постанови від 18.07.2011 про відсторонення обвинуваченої від посади, у зв`язку із чим дія заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення обвинуваченої ОСОБА_1 від посади продовжує свою дію.

Відповідно до ч. 1,2,5 ст. 147 КПК України 1960р., в разі притягнення посадової особи до кримінальної відповідальності за посадовий злочин, а так само, якщо ця особа притягається до відповідальності за інший злочин і може негативно впливати на хід досудового чи судового слідства, слідчий зобов`язаний відсторонити її від посади, про що виносить мотивовану постанову.

Відсторонення від посади провадиться з санкції прокурора чи його заступника. Копія постанови надсилається для виконання за місцем роботи (служби) обвинуваченого.

Відсторонення від посади скасовується постановою слідчого (прокурора), коли в подальшому застосуванні цього заходу відпадає потреба.

Постановою слідчого з особливо важливих справ прокуратури Харківської області радника юстиції Горгуль Д.В. від 23.08.2011 був накладений арешт на грошові кошти в розмірі 695, 00 грн., що належать ОСОБА_1 та були вилучені у неї в ході обшуку (т. 4 а.с. 226-228).

Постановою слідчого з особливо важливих справ прокуратури Харківської області радника юстиції Горгуль Д.В. від 23.08.2011 був накладений арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 та які наявні на банківській картці «Укрсиббанк», № НОМЕР_5 (т. 4 а.с. 229-231).

Постановою слідчого з особливо важливих справ прокуратури Харківської області радника юстиції Горгуль Д.В. від 23.08.2011 був накладений арешт на квартири, що належать ОСОБА_1 та які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_4 (т. 4 а.с. 251-252).

Судом встановлено, що ані під час досудового розслідування, ані під час судового провадження не вирішувалось питання про скасування вищевказаних Постанов від 23.08.2011 про накладення арешту на майно, у зв`язку із чим дія заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на майно (грошові кошти, квартири) обвинуваченої ОСОБА_1 продовжує свою дію.

Відповідно до ч.6 ст. 126 КПК України 1960 р., накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Відповідно до ч. 6 ст. 404 КПК України 1960 р., якщо у виправданого або у особи, щодо якої справа закрита, були вилучені документи, цінності та інші предмети чи був накладений арешт на майно, копія вироку, що набрав законної сили, або ухвала апеляційної чи касаційної інстанції направляються відповідним органам для повернення вилучених документів, цінностей та інших предметів, а також для зняття арешту з майна.

Крім того, у зв`язку із тим, що Постановою слідчого з особливо важливих справ прокуратури Харківської області радника юстиції Горгуль Д.В. від 23.08.2011 був накладений арешт на грошові кошти в розмірі 695, 00 грн., що належать ОСОБА_1 , які були вилучені у неї в ході обшуку, то зі скасуванням арешту на грошові кошти вони підлягають поверненню ОСОБА_1 .

Відповідно до пп.4 п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначається рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

05.07.2011 о 23:35 ОСОБА_1 була затримана правоохоронними органами в порядку ст. 115 КПК України 1960 р..

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.07.2011 по справі № 4-649/11 був продовжений строк затримання ОСОБА_1 до 10 діб без обрання по відношенню до неї запобіжного заходу.

Постановою Червонозаводського районного суд м. Харкова від 15.07.2011 по справі № 649/11 по відношенню до ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у СІЗО № 27 м. Харкова.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 14.11.2012 по кримінальній справі № 1/970/2012 було задоволено клопотання адвоката обвинуваченої ОСОБА_31 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд та було обрано у відношенні обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши її від тримання під вартою (т. 7 а.с. 69).

ОСОБА_1 перебувала під вартою у СІЗО № 27 м. Харкова з 05.07.2011 по 14.11.2012.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.09.2018 по справі № 638/7268/14-к був скасований запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, обраний постановою Ленінського районного суду міста Харкова від 14 листопада 2012 року у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки на разі відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що ОСОБА_1 не переховується від органів досудового розслідування та суду, не перешкоджає кримінальному провадженню.

У зв`язку із цим на разі відсутні необхідність вирішувати питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Відповідно до пп.5 п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо речових доказів і документів.

Питання з речовими доказами суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.08.2017 по справі № 638/7268/14-к було задоволено вказане Клопотання захисника обвинуваченої та було витребувано від Прокуратури Харківської області речові докази по кримінальній справі № 638/7268/14-к; КП № 42014220000000100, які на разі знаходяться на зберіганні у філії Харківського обласного управління відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ: 09351600; місцезнаходження: 61003, м. Харків, майдан Конституції, 22), а саме:

грошові кошти в сумі 903 грн., які були вилучені у ОСОБА_13 ;

грошові кошти в сумі 100 грн., які вилучені у ОСОБА_13 ;

грошові кошти в сумі 300 грн., які були вилучені у ОСОБА_3 ;

грошові кошти в сумі 75 700 грн., які були вилучені у ОСОБА_1 ;

грошові кошти в сумі 85 000 грн., які були вилучені у ОСОБА_3 ..

Грошові кошти, є речовими доказами у кримінальному провадженні № 42014220000000100 від 27.02.2014, відносяться до предмету злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у вчиненні обвинувачується ОСОБА_1 , а тому оригінали вказаних грошових коштів підлягають їх безпосередньому дослідженню Судом в судовому засіданні. Копії купюр грошових коштів маються в матеріалах справи (т. 3 а.с. 1-142).

Однак вимоги Ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 22.08.2017 по справі № 638/7268/14-к виконані не були.

Враховуючи те, що Ухвала Дзержинського районного суду міста Харкова від 22.08.2017 по справі № 638/7268/14-к виконана не була, речові докази по кримінальній справі № 638/7268/14-к не були надані, у зв`язку із чим Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.01.2018 по справі № 638/7268/14-к було зобов`язано прокурора відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Харківської області - прокурора Кубаха Михайла Анатолійовича надати грошові кошти, які є речовими доказами у кримінальній справі № 638/7268/14-к, які згідно із Прибутковими позабалансовими ордерами (т. 5 а.с. 4-6) знаходяться на зберіганні у філії Харківського обласного управління відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк».

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.05.2018 по справі № 638/7268/14-к було витребувано від Прокуратури Харківської області речові докази по кримінальній справі № 638/7268/14-к; КП № 42014220000000100, які на разі знаходяться на зберіганні у філії Харківського обласного управління відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ: 09351600; місцезнаходження: 61003, м. Харків, майдан Конституції, 22), а саме:

грошові кошти в сумі 903 грн., які були вилучені у ОСОБА_13 ;

грошові кошти в сумі 100 грн., які вилучені у ОСОБА_13 ;

грошові кошти в сумі 300 грн., які були вилучені у ОСОБА_3 ;

грошові кошти в сумі 75 700 грн., які були вилучені у ОСОБА_1 ;

грошові кошти в сумі 85 000 грн., які були вилучені у ОСОБА_3 ..

На виконання зазначеної вище Ухвали прокуратурою було забезпечено надання до суду оригіналів грошових купюр для їх огляду у судовому засіданні. Оригінали грошових купюр були досліджені у судовому засіданні, судом було встановлено, що оригінали купюр відповідають копіям купюр грошових коштів, що наявні в матеріалах справи (т. 3 а.с. 1-142).

Після огляду в судовому засіданні оригіналів купюр грошових коштів судом було повернуто вказані оригінали купюр грошових коштів прокурору.

У зв`язку із винесенням виправдувального вироку судом має бути вирішено питання щодо повернення речових доказів.

Судом не вбачається за можливе встановити джерело походження вказаних грошових коштів, у матеріалах справи відсутні достовірні докази того, що вказані грошові кошти належали ОСОБА_2 , а у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 помер, підтвердженням чого є відповідне Свідоцтво про смерть, неможливо достовірно підтвердити джерело походження коштів.

Натомість до суду була подана Заява від спадкоємця ОСОБА_2 про повернення коштів, але в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт прийняття спадщини після померлого, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення такої Заяви, оскільки джерело походження грошових коштів встановити неможливо, а в матеріалах справи відсутні докази прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 ..

Відповідно до п.6 п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо процесуальних витрат.

Процесуальні витрати на залучення експертів відшкодувати за рахунок держави.

Керуючись вимогами ст. 373,374,376,380 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України та виправдати у зв`язку із недоведеністю, що в діянні ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Запобіжний захід до ОСОБА_1 судом не обирався.

Захід забезпечення кримінального провадження, застосований постановою старшого слідчого прокуратури Харківської області молодшим радником юстиції Якутіним В.В. від 18.07.2011 про відсторонення обвинуваченої ОСОБА_1 від посади заступника начальника УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова - начальника відділу призначення пенсій цього ж району - скасувати.

Захід забезпечення кримінального провадження, застосований постановою слідчого з особливо важливих справ прокуратури Харківської області радника юстиції Горгуль Д.В. від 23.08.2011 про накладення арешту на грошові кошти в розмірі 695, 00 грн., що належать ОСОБА_1 та були вилучені у неї в ході обшуку - скасувати.

Повернути грошові кошти в розмірі 695 (шістсот дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок, вилучені в ході обшуку у ОСОБА_1 - власнику грошових коштів - ОСОБА_1 .

Захід забезпечення кримінального провадження, застосований постановою слідчого з особливо важливих справ прокуратури Харківської області радника юстиції Горгуль Д.В. від 23.08.2011 про накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 та які наявні на банківській картці «Укрсиббанк», № НОМЕР_5 - скасувати.

Захід забезпечення кримінального провадження, застосований постановою слідчого з особливо важливих справ прокуратури Харківської області радника юстиції Горгуль Д.В. від 23.08.2011 про накладення арешту на квартири, що належать ОСОБА_1 та які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_4 - скасувати.

Речові докази, які передані та знаходяться на зберіганні у філії Харківського обласного управління відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ: 09351600; місцезнаходження: 61003, м. Харків, майдан Конституції, 22), а саме: грошові кошти в сумі 903 грн., які були вилучені у ОСОБА_13 ; грошові кошти в сумі 100 грн., які вилучені у ОСОБА_13 ; грошові кошти в сумі 300 грн., які були вилучені у ОСОБА_3 ; грошові кошти в сумі 75 700 грн., які були вилучені у ОСОБА_1 ; грошові кошти в сумі 85 000 грн., які були вилучені у ОСОБА_3 - передати у власність держави у встановленому КМ України порядку.

Документи надані суду, в тому числі носії інформації, долучені до протоколів - залишити на зберіганні у матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати на залучення експертів відшкодувати за рахунок Держави.

Згідно зі статтями 376, 392, 393, 395, 532 КПК України, вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Т.В. Штих