Постанова № 91729023, 23.09.2020, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1616/20

Провадження № 3/545/750/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2020 р. Суддя Полтавського районного суду Полтавської області – Потетій А.Г., розглянувши матеріали, які надійшли з Військової прокуратури Полтавського гарнізону Центрального регіону України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лютеніка, Гадяцького району Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 10.07.2019 року, орган, що видав 5319, місце служби: військова частина А1493, інші дані суду не відомо, за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Солдата ОСОБА_1 наказом командира військової частини А2900 від 06.11.2019 року №236 зараховано до списків особового складу військової частини А1493 та поставлено на всі види забезпечення, визнано таким що справи та посаду - гранатометника 3 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти військової частини А1493 та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно ст.ст. 2, 3 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (далі - Закон), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язана із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно вимог ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, визначено, що військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил військового вітання, ввічливості і поведінки.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, передбачено, що кожний військовослужбовець повинен виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Натомість солдат ОСОБА_1 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення адміністративного правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби.

Так, ОСОБА_1 достовірно знаючи, що відповідно до розпорядку дня військової частини А1493 має о 12 год. 00 хв. 26.06.2020 року прибути до військової частини А1493, яка дислокується за адресою: Полтавська обл., с. Терентіївка, вул. Котелевська, 2 для проходження військової служби, в порушення ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу, ст. ст. 11, 13, 16 Статут Внутрішньої служби Збройних Сил України, Військової присяги та своїх функціональних обов`язків, о 12 год. 00 хв. 26.06.2020 року не з`явився до розташування військової частини А1493, яка дислокується за адресою: Полтавська обл., с. Терентіївка, вул. Котелевська, 2 на службу без поважний причин, в умовах особливого періоду, на телефонні дзвінки командування солдат ОСОБА_1 не відповідав, організованими пошуками військовослужбовця знайти не вдалося.

В подальшому, 30.06.2020 року о 08 год. 00 хв. солдат ОСОБА_1 прибув до військової частини А1493 та продовжив проходження військової служби відповідно до посади. Документів, які б підтверджували відсутність на військовій службі не надав, свою відсутність пояснив сімейними обставинами, перебував за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 про свою відсутність нікого не попереджував, на лікуванні не перебував, правоохоронними органами не затримувався.

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, Збройних Сил України та інших державних органів, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та закінчується прийняттям рішення про демобілізацію. Демобілізація - це комплекс заходів спрямованих, крім іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України на організацію і штати мирного часу.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» рішення про демобілізацію приймає Президент України, яким на теперішній час відповідних рішень прийнято не було.

Тобто, особливий період розпочався з моменту набрання чинності Указом Президента України від 17.03.2014 №303 на визначеній території України та продовжується на цих територіях до оголошення (набрання чинності) окремого рішення Президента України про демобілізацію, яке станом на теперішній час оголошене не було.

Верховний Суд у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц зазначив, що в Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.

Тобто, дане адміністративне правопорушення вчинено в умовах особливого періоду, що підвищує його суспільну небезпеку.

Своїми діями, солдат ОСОБА_1 вчинив нез`явлення військовослужбовцем (крім строкової військової служби) вчасно без поважних причин на військову службу тривалістю до десяти діб, вчинене в умовах особливого періоду, - тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи /а.с. 22/ міститься заява ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі, вину визнає повністю, просить суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини, вина ОСОБА_1 повністю підтверджується матеріалами справи в їх сукупності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , наказами командира військової частини А1493 та поясненнями самого ОСОБА_1 щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, долученими до протоколу.

Одночасно суд приймає до уваги той факт, що згідно доданих до протоколу матеріалів ОСОБА_1 25.06.2020 року з`явився до ТУ ДБР в м.Полтаві, а тому суд вважає за вірне визнати винним щодо не з`явлення останнього до військової частини А1493 для продовження проходження військової служби відповідно до посади починаючи з дати 26.06.2020 року.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчинення адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення, ступінь його вини та ставлення до вчиненого, що раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України по факту незаконної відсутності по місцю служби з 13.11.2019 року по 26.06.2020 року, обставини, що обтяжують та пом`якшують відповідальність під час вчинення даного правопорушення, вважаю необхідним та достатнім для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, в межах санкції ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи , що притягується до адміністративної відповідальності стягується судовий збір - 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Керуючись ст. ст. 172-11 ч. 4, 283-284, 287-290 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі ста сорока п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 2465,00 (дві тисячі чотириста шістдесят п`ять) гривень на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн., на користь держави: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський районний суд Полтавської області. За відсутності скарги постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку встановленого для її оскарження.

Суддя А.Г. Потетій