Рішення № 91727152, 15.09.2020, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/734/20

Провадження № 2/366/324/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 вересня 2020 року смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області

у складі: головуючої судді Слободян Н.П.,

(секретар судового засідання Мартовицька Н.Є.),

розглянувши в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», третя особа приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Алекскредит з вимогою визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом БРНО Колейчиком В.В. 08.02.2020, зареєстрований в реєстрі за № 1269 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості у розмірі 13143,89 грн. Після уточнення позовних вимог, позивачем вони фактично були збільшені: крім визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, просила стягнути з відповідача кошти, стягнуті в межах виконавчого провадження № 61232134, відкритого 19.02.2020 приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. на підставі зазначеного вище виконавчого напису нотаріуса, з пенсійних коштів ОСОБА_1 безпосередньо через ПФУ (20% з кожної пенсії за останні 5 місяців у розмірі 163,80 грн.) та сплачений судовий збір.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що вона взагалі на визнає існування боргу чи будь-яких зобов`язань перед відповідачем, бо навіть про існування такої фінустанови як ТОВ «Алекскредит» не знає, а приватний нотаріус, видаючи виконавчий напис, використав постанову КМУ від 26.11.2014 № 662, яка дозволяла нотаріусу вчиняти виконавчі написи у справах щодо кредитних договорів. Проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2015 у справі № 826/20084/14 визнано незаконною цю постанову в частині п.1.та 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку. Постановою Київського апеляційного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 визнано незаконним і нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних відносин», а , відтак, Перелік діє у попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі. Крім того, відсутні докази безспірності заборгованості. З огляду на це виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню. І, як наслідок, стягнути відраховані за цим виконавчим листом кошти, оскільки законодавство забороняє накладення арешту на пенсію, яка є єдиним джерелом доходу позивачки.

Рух справи

01.04.2020 до суду надійшла зазначена позовна заява з доданими до неї документами (а.с. 1-15).

Ухвалою від 03.04.2020 у справі відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити у загальному позовному провадженні. Підготовче судове засідання призначено на 05.05.2020, відкладено на 15.05.2020, яке, за клопотанням представника позивача, відкладено на 02.06.2020 ( а.с.17-18).

07.04.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання представника позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення з карткових рахунків позивачки та зняття арешту з її майна ( а.с.28), яке 09.04.2020 задоволено частково ( зупинено стягнення на підставі виконавчого напису ( а.с.30), а 23.04.2020 надійшло клопотання про витребування у відповідача та приватного нотаріуса документів, на підставі яких видано виконавчий напис (а.с.37-38). 24.04.2020 відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки в ньому невірно зазначено відповідача і предмет спору ( а.с.42).

24.04.2020 до канцелярії суду надійшло виправлене клопотання представника позивача про витребування оригіналів доказів у відповідача та третьої особи ( а.с.44-45), яке ухвалою від 24.04.2020 було частково задоволено ( а.с.46).

22.04.2020 надійшло клопотання про зняття арешту з пенсійного рахунку ( а.с.51-52), у задоволенні якого було відмовлено ( а.с.123-124), а 28.04.2020 клопотання про витребовування доказів (а.с.59), останнє клопотання ухвалою від 30.04.2020 було задоволено ( а.с.61).

07.05.2020 надійшло клопотання третьої особи про розгляд справи без його участі (а.с.72).

07.05.2020 від представника позивача надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали відносно приватного виконавця Дорошкевич В. з відповіддю місцевого органу ПФУ щодо розміру відрахувань ( а.с.73).

12.05.2020 надійшло клопотання третьої особи про розгляд справи без його участі (а.с.76).

19.05.2020 на виконання ухвали суду з АТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшли копії документів, які були витребувані ( а.с.85-88).

02.06.2020 у судовому засіданні представник позивача подав письмове клопотання про визнання обставин, стосовно яких не надано доказів та заяву про уточнення позовних вимог (а.с.96-98) та заяву про уточнення позовних вимог ( а.с.108-117 з додатками). Ухвалою суду підготовче засідання закрите , розгляд справи по суті призначено на 22.06.2020( а.с.121-122), та було відкладено на 22.06.2020, 03.07.2020, 29.07.2020, 15.09.2020.

19.06.2020 та 23.06.2020 до канцелярії суду представником позивача подано клопотання про постановлення окремих ухвал, в яких просив постановити ухвали про зобов`язання АТ «Райффайзен Банк Аваль» повернути державному виконавця постанову про арешт майна з поясненнями та зняти всі обмеження (арешти, застосовані до пенсійних коштів). У задоволенні цих клопотань було відмовлено (а.с.133-135, 147-149).

23.06.2020 представник позивача подав до суду заяву з письмовим викладенням власних аргументів щодо своєї правової позиції у справі ( а.с.157-160).

30.06.2020, 29.07.2020 представник позивача подав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника ( а.с.166).

25.08.2020 до канцелярії суду на виконання ухвали суду відповідачем надіслано витребувані документи, в т.ч. оспорюваний виконавчий напис.

Позиції сторін

Представник позивача у поданих заявах, в т.ч. уточнюючи позовні вимоги, підтримав у повному обсязі, посилаючись на викладене у позові.

Відповідач ТОВ «Алекскредит», отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками, не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 03.04. 2020 року строк, як не надано і витребувані за клопотанням позивача ухвалою суду від 24.04.2020 документи. Про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд без участі представника також не надіслали.

Третя особа приватний нотаріус БРНО Колейчик В.В., отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками, не скористався процесуальним правом подачі письмового відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду строк. Як не надіслав і витребувані судом ухвалою від 24.04.2020 документи. Проте, двічі направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Мотиви суду щодо встановлених обставин та відповідних їм правовідносин

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 08.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем на підставі заяви представника ТОВ «Алекскредит», керуючись ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1269, яким нотаріусом звернуто стягнення з громадянки України, якою є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , … яка є боржником за Кредитним договором 1359924 від 17.07.2017 року, укладеним з ТОВ «Алекскредит». Стягнення проводиться за період з 17.08.2018 року по 17.07.2020 року. Сума заборгованості, яка підлягає стягненню, складає 11943,89 грн., в тому числі: 7000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2688,00 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 2255,89 грн. - строкова заборгованість за штрафами і пенями. За вчинення з боржника підлягають стягненню на користь стягувача 1200 грн. (а.с.207)

10.02.2020 на підставі зазначеного виконавчого напису нотаріуса, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною відкрито виконавче провадження ВП № 61232134 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» коштів ( а.с.208-209).

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" (надалі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (надалі - «Порядок»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Так, згідно зі статтею 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (надалі - «Перелік»).

Статтею 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (далі - Перелік).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.

26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Суд звертає увагу на те, що ухвалою від 24.04.2020 у відповідача було витребувано належним чином засвідчені копії банківської ліцензії, документів, що підтверджують наявність боргу ОСОБА_1 , докази беззаперечності боргу, підтвердження надходження повідомлень позивачу, які були надані нотаріусу і стали підставою для виконавчого напису ( а.с.46). Банк на виконання цієї ухвали надав копії договору про надання кредиту від 17.07.2018 ( а.с.197200), інформацію про послідовність дій ТОВ «Алекскредит» та заявника ( а.с.201), виписку з особового рахунка за договором про надання кредиту № 1359924 від 17.07.2018 станом на 05.02.2020 (а.с.202), копія претензії від 17.01.2020 (без доказів її направлення позивачу у справі чи відмітки про її отримання)) ( а.с.204-206), копія виконавчого напису нотаріуса (а.с.207) та постанови про відкриття виконавчого провадження ( а.с.208-209).

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Ч.1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Тобто, на день постановлення виконавчого напису, чинна редакція Постанови Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року в частині Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (п.2) передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Як вбачається з матеріалів справи нотаріусу було надано лише письмову версію Договору, який був укладений в електронній формі на сайті Кредитодавця. Суд звертає увагу, що в Договорі зазначено, що підписання Позичальником цього договору відбувається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та/або комбінацією Логіну та Пароля Особистого Кабінету Позичальника.

Крім того, суд звертає увагу на те, що зазначена вище постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у Справі № 826/20084/14 мотивована тим, що зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, не враховують положень п. 6 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якого, якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. Таким чином, законодавець забезпечує право боржника на захист його інтересів шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, у пункті 2 Переліку відсутня вимога про надання нотаріусу документів, які б підтверджували повідомлення боржника кредитором про наявність заборгованості та необхідність її погашення, що безперечно є порушенням прав боржника. Водночас, доповнений Постановою розділ Переліку «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» дозволяє кредиторам без повідомлення боржника здійснювати «односторонній» розрахунок заборгованості та звільняє кредитора від обов`язку доведення безспірності боргу, його суми та факту прострочення, , що згідно Постанови суду є порушенням вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». За таких обставин нотаріус не може здійснювати захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису.

Відповідно до п.п. 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються. Тобто, у разі відсутності заперечень боржника, вимога кредитора-заставодержателя вважається безспірною.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Відповідно до п. 3.1., 3.5 ст. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як убачається з матеріалів справи, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факти наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, відтак, не виконані вимоги ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» про безспірність заборгованості. Відповідачем не надано суду для огляду та оцінки доказів направлення боржнику вимоги про погашення заборгованості у зазначеному розмірі, а, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що сума боргу, зазначена у виконавчому написі нотаріуса, яка розрахована відповідачем на дату звернення із заявою про вчинення виконавчого напису, не може бути визнана безспірною, оскільки вона не тільки не визнається позивачкою (вона заперечує саме отримання кредитних коштів), але й тому, що розмір боргових зобов`язань позивача перед Банком, який визначений у виконавчому написі нотаріуса, хоч і є підтвердженим випискою по рахунку позивача за Договором, проте, з цієї виписки неможливо визначити за які періоди здійснено нарахування заборгованості, комісії, штрафних санкцій банком та здійснені позивачкою проплати за договором, а також відсутні докази отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень у не менш ніж тридцятиденний строк, що є обов`язковою вимогою відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи викладене, суд вважає, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити, зазначивши у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості та її розміру. Така ж правова позиція ВП ВС викладена у постановах від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16ц, від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 та від 15.01.2020 у справі №305/2082/14ц.

Відповідно до частини третьої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ст. 13 закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених ним позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У часник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідач не надав відзиву на викладені у позовній заяві аргументи та не з*явився у судове засідання, саме таким чином розпорядившись своїми правами. А тому, вирішуючи вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд враховує, що останній вчинений не на підставі нотаріального посвідченого договору і саме укладення договору не є безспірним. Задоволення позову у цій частині не перешкоджає ТОВ «Алекскредит» звернутися за стягненням зазначеної суми у судовому порядку.

Щодо уточненої позовної вимоги про стягнення з відповідача коштів стягнутих в межах виконавчого провадження № 61232134, відкритого 19.02.2020 приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. на підставі зазначеного вище виконавчого напису нотаріуса з пенсійних коштів ОСОБА_1 безпосередньо через ПФУ ( 20% з кожної пенсії за останні 5 місяців) у розмірі 163,80 грн., суд виходить з наступного.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 р. у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Не зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 р. у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Правова позиція з цього пи тання викладена у постанові КГС ВС від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18 .

З огляду на викладене, незважаючи на те, що позивачем не зазначено конкретної правової норми в обґрунтування другої позовної вимоги, суд виходить, з урахуванням зазначеної вище правової позиції ВС з наступного.

Фактично предметом спору за другою вимогою у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно утриманих грошових коштів. Це питання врегульовано ст.1212 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

З урахуванням того, що зазначений вище виконавчий напис за реєстровим номером № 1269 визнається таким, що не підлягає виконанню, відтак, підстава, на якій відповідач стягнув би з позивача заявлені кошти, відсутня.

З листа-відповіді начальника відділу виплати пенсій № 11, яка надіслана представнику позивача 06.05.2020 вбачається, що з пенсії ОСОБА_1 проводять утримання відповідно до постанови ВП № 61232134 від 19.02.2020, виданої приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.В. на підставі виконавчого напису № 1269 від 08.02.2020, який видав приватний нотаріус Бровапрського нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. За квітень-травень 200 всього утримано витрат на проведення виконавчих дій у сумі 163,80 грн ( а.с.115). Тобто, ці суми було стягнуто не накористь ТОВ «Алекскредит», а на користь приватного виконавця Дорошкевич В.Л., яка не є стороною у справі, і тому, у частині стягнення цих коштів слід відмовити та роз*яснити позивачу його право звернутися з відповідним позовом в суд до приватного виконавця .

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати

Відповідно до положень ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд при вирішенні питання розподілу судових витрат, присуджує стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,40 грн. та 420, 20 грн. ( судовий збір за забезпечення позову) ( а.с.9, 29).

Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 10, 12, 49, 76,77-81, 82, 89, 247, 265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», третя особа приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком Володимиром Вікторовичем 08.02.2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 1269 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованості у розмірі 11943,89 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (ЄДРПОУ 41346335) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1260,60 (840,80 грн.+420,20).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23.09.2020.

Повне найменування сторін

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 );

Відповідач ТОВ «Алекскредит» ( м. Дніпро, вул. Стартова, 9-А, 2 поверх, ЄДРПОУ 41346335),

третя особа без самостійних вимог: нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович (вул. Грушевського, 15, оф.6, м. Бровари, Київська область)

Суддя Н.П. Слободян