Рішення № 91725381, 09.09.2020, Широківський районний суд Дніпропетровської області

справа № 197/959/16-ц

провадження № 2/197/6/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року Широківський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Леонідової О.В., за участі секретаря Новікової Н.О., розглянувши в залі суду в смт. Широке Широківського району Дніпропетровської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-міськокої районної у місті ради міста Кривого Рогу про визначення місця проживання малолітніх дітей,

В С Т А Н О В И В:

Позивач в серпні 2016 року звернулась до суду з зазначеним позовом, вказуючи, що 22.03.2013 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу вони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 17 квітня 2015 року рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шлюб мід позивачем та відповідачем було розірвано. З відповідачем вони проживають окремо, а діти проживають з позивачем та фактично знаходяться на її утриманні. В січні 2016 року позивач придбала в особисту приватну власність квартиру та вирішила разом з дітьми зареєструватися в ній, проте не змогла цього зробити, оскільки відповідач не надав свою згоду на перереєстрацію місця проживання дітей. Позивач вважає таку відмову незаконною та безпідставною. Не надаючи згоду на реєстрацію дітей за їх фактичним місцем проживання, коли обоє батьків проживають за різними адресами, відповідач порушує їх законні права та інтереси. Просить визначити місце проживання дітей з матір`ю, надати дозвіл на реєстрацію дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання, без письмової згоди батька.

Позивач в судове засідання не з`явилась, до суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить їх задовольнити (а.с. 112).

Відповідач, повторно повідомлений відповідно до ст. 128 ЦПК України за місцем реєстрації, про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, подав заяви про розгляд справи за його відсутності, в яких зазначає, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просить суд в задоволенні позову відмовити повністю, виходячи з того, що 24.09.2016 року на адресу позивача ним було направлено нотаріально посвідчену заяву-згоду на зняття з реєстраційного обліку та реєстрації за новим місцем проживання дітей, заява позивача від 08.07.2016 надходила на його адресу, але не завірена особистим підписом позивача, спору про місце проживання дітей в них не було (а.с. 77).

Представником третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-міськокої районної у місті ради міста Кривого Рогу Плащевською В.Б. направлено до суду заяву, в якій просить розглядати справу без їх участі (а.с 165).

Ухвалою судді від 13.09.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Ухвалою суду від 03.12.2018 було продовжено розгляд справи в порядку загального позовного провадження, оголошено перерву в підготовчому засіданні, витребувано від органу опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання малолітніх дітей. 03.12.2018 року до суду надійшла заява відповідача, в якій він просить розглядати справу за його відсутності. Ухвалою суду від 15.01.2019 року підготовче провадження по справі було закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. 25.01.2019 до суду надійшов висновок виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, як органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання малолітніх дітей.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22.03.2013 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Широківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 11).

У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно із свідоцтвами про народження (а.с. 12, 13).

17.04.2015 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу (а.с. 15).

08.03.2015 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу було винесено рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини його заробітку (а.с. 16).

В січні 2016 року позивач придбала у особисту приватну власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу (а.с. 18-19).

Позивач направляла відповідачу повідомлення про реєстрацію дітей від 08.07.2016 про необхідність явки 18.07.2016 до відділу реєстрації для вирішення питання реєстрації неповнолітніх дітей (а.с. 14).

В запереченнях відповідач не заперечує того факту, що він не надавав згоди 18.07.2016 на перереєстрацію дітей, однак відповідно до заяви від 20.09.2016 відповідач надав згоду на зняття з реєстраційного обліку з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , його малолітніх дітей: доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зареєструвати їх до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 77, 81).

В висновку виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, як органу опіки та піклування № 8/33-136 від 11.01.2019 зазначено, що після припинення шлюбних відносин між позивачем та відповідачем малолітні діти залишились проживати разом з матір`ю та станом на 09.01.2019 року діти мешкають за адресою: АДРЕСА_1 . Дана квартира на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .У вищевказаному помешканні створені належні житлово-побутові умови для виховання та розвитку дітей. ОСОБА_1 належним чином займається вихованням, утриманням та розвитком дітей, піклуються про їх фізичний та духовний розвиток. ОСОБА_1 має самостійний дохід, працює на посаді головного спеціаліста відділу призначення соціальних допомог управління соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації. Батько дітей, ОСОБА_2 , 26.12.2018 надав до виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, як органу опіки та піклування, письмову заяву, зазначивши, що між ним та ОСОБА_1 не існує спору щодо визначення місця проживання дітей.У зв`язку з вищевикладеним, керуючись ст..ст. 19, 161 Сімейного кодексу України, виконком Центрально-Міської районної у місті ради, як органу опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 103-104).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із статтями 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У пункті 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції).

Відповідно до частини 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Статтею 2 Протоколу № 4 Конвенції ООН «Про захист прав і основних свобод людини» передбачено, що кожна людина, що законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно з законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків. Так, 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків. Згідно із ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Стаття 161 СК України передбачає, що, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитей разом з матір`ю не суперечитиме інтересам дітей, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог у цій частині. При цьому судом не приймаються заперечення відповідача про відсутність спору про визначення місця проживання дітей, оскільки в письмових запереченнях він визнає той факт, що заяву позивача від 08.07.2016 він отримував (а.с. 77), однак згоду на перереєстрацію дітей надав лише 20.09.2016, тобто вже після звернення позивача до суду (а.с. 81). Позовні вимоги про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дітей задоволенню не підлягають, оскільки згода відповідачем надана.

Згідно із ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню на користь позивача з відповідача судові витрати в розмірі 704,80 гривень (а.с. 1,2,3,4).

Відповідно до ст. ст. 160-161 СК України, керуючись ст.ст. 77-81, 141, 259, 263-265, 268, 278, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрованого: АДРЕСА_4 , РНОКПП не відомий) треті особи - орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-міськокої районної у місті ради міста Кривого Рогу (місцезнаходження: вул. Свято-Миколаївська, 27, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052560) про визначення місця проживання малолітніх дитей, задовольнити частково.

Визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем реєстрації та проживання матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 551 (п`ятсот п`ятдесят одну) гривню 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через Широківський районний суд Дніпропетровської області) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 14.09.2020.

Суддя О.В.Леонідова