Рішення № 91724929, 22.09.2020, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/645/20

2/189/356/20

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2020 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Степанової О.С.

за участю секретаря Комеристої І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 09.01.2013 року. Відповідач при підписанні анкети - заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформана про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Відповідно до виявленого бажання відповідача було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 800.00 грн. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 31.03.2020 року має заборгованість в розмірі 128722,20 грн., яка складається з наступного: 409,96 грн. - заборгованість за тілом кредита; 119308,84 грн. - заборгованість за відсотками; 2397,58 грн. - нарахована пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 6105,82 грн. - штраф (процентна складова). В зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 128722,20 грн. за кредитним договором та судові витрати по справі.

Розгляд справи здійснювався на підставі ст.ст.274,279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, так як клопотання будь-якої зі сторін про інше відсутні.

Представник позивача разом з позовом надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позов не визнає, заперечує проти його задоволення. Крім того, надіслав заперечення на позовну заяву в якому просив в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 128722,20 грн. - відмовити в повному обсязі зазначивши, що підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору. Довідка про ознайомлення з умовами кредитування та прикладами розрахунку за використання різних кредитних ліній (коштів) не є належними доказами на укладання кредитного договору. У матеріалах справи відсутні також інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки, а саме: АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки та розміру наданого відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору. Таким чином, зазначені в позовній заяві відомості про нібито отримання відповідачем кредитних коштів на картковий рахунок - не відповідають дійсності та спростовуються наданими доказами самим позивачем у справі. З наданих Позивачем копій документів неможливо встановити факт отримання відповідачем у справі кредитних коштів та їх суми, в тому числі й у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку «Універсальна» в будь-якій сумі, так само як і доказів зняття чи отримання відповідачем від позивача будь-яких кредитних коштів. При цьому, надана позивачем виписка за особовим рахунком відповідача не є належним доказом по справі, оскільки зазначена виписка виготовлена самим позивачем і не доводить факту отримання саме відповідачем кредитних коштів, з неї неможливо встановити особу, що здійснювала такі операції та підстави здійснення операцій зі зняття (витрачання) коштів з картки. Таким чином, отримання відповідачем кредитних коштів від позивача не підтверджується ніякими доказами, крім тих, що виготовленні самим Позивачем. Водночас Банк, обґрунтовуючи отримання ним відсотків за кредитом, зазначив у позові, що кредитним договором передбачається сплата відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає терміну дії картки, посилаючись на розрахунок кредитної заборгованості, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів і Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів у визначеному в позові розмірі, пені та штрафів, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 09.01.2013 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с. 19).Згідно цієї ж анкети-заяви видно, що сума кредитного ліміту ОСОБА_1 становить 2000 грн. (а.с. 19 - зворот).

У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 31.03.2020 року має заборгованість в розмірі 128722,20 грн., яка складається з наступного: 409,96 грн. - заборгованість за тілом кредита; 119308,84 грн. - заборгованість за відсотками; 2397,58 грн. - нарахована пеня; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 6105,82 грн. - штраф (процентна складова).

Крім того, позивач посилається на виписку з рахунку клієнта, як на первинний документ (а.с. 13-16).

Суд, дослідивши цей документ, встановив, що даний документ не є належним доказом і не є документом, який підтверджує рахунок коштів по рахунку клієнта, оскільки є, по перше, є копією, не засвідченою. У документі не містяться прізвище, ім`я, по батькові, посада посадової особи, яка склала цю довідку, відсутня печатка банку.

З даної «виписки» за договором № б/н станом на 15.04.2020 року з граф «сума в валюті операції», «сума в валюті карти», «сума комісій», «залишок після операції» неможливо встановити ані суми кредитного ліміту, ані розміру виданих сум.

Як встановлено з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 09.01.2013 року, укладеним між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 31.03.2020 року, ОСОБА_1 здійснила останній платіж за кредитним договором 28.02.2018 року.

Крім того, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було надано до суду довідку про те, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 09.01.2013 року, отримала картки № НОМЕР_1 термін дії 10/16, № НОМЕР_2 термін дії 10/16, № НОМЕР_3 термін дії 12/19.

Доказів утворення заборгованості саме за карткою, виданою на підставі договору без номеру від 09.01.2013 року, позивачем не надано.

Разом з тим, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідно до п. 2.1.1.2.3 та п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Представник позивача вказує, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складають між відповідачем та банком Договір, що підтверджується особистим підписом відповідача у заяві (а.с.19).

Як зазначає позивач, відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, що підтверджується розрахунком по заборгованості відповідача, яка складає 128722,20 гривень (а.с. 10-12).

З доданих до позову документів вбачається, що договір складається із заяви ОСОБА_1 (а.с. 19) та доданих до неї витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», умов і правил надання банком послуг (а.с. 20-53).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14), та зроблено такий висновок: «У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника ОСОБА_1 від 09.01.2013 року процентна ставка не визначена.

Крім того, у підписаній сторонами заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Тому в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин частину першу статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (09.01.2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (25.06.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимоги, передбачені частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

У підписаній сторонами анкеті-заяві від 09.01.2013 року процентна ставка не зазначена, крім того ця заява не містить умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладений у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №654/3846/16-ц, провадження № 61-30052св18.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів і Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів у визначеному в позові розмірі, пені та штрафів, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

При цьому, суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті. Тобто вказане свідчить про порушення прав позивача, тому банк може вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредита у розмірі 409,96 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, то сплачений ним судовий збір при зверненні до суду з позовом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам. Розмір заявлених вимог - 128722.20 грн (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 409,96 грн. (0,32%), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6,73 грн. (2102,00 х 0,32 % : 100 %).

Зазначений розрахунок узгоджений з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №654/3846/16-ц, провадження № 61-30052св18.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.274, 279, 265-269 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Покровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 14.06.2005 року, ІПН - НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.01.2003 року, яка складається з заборгованості за тілом кредита у розмірі 409,96 (чотириста дев`ять гривень дев`яносто шість копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Покровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 14.06.2005 року, ІПН - НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 6,73 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до Розділу VІІІ п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.С. Степанова