Рішення № 91721265, 23.09.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/495/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 911/495/20

За позовомПриватного акціонерного страхового товариства "Страхова група "ТАС" (03062. м. Київ, просп. Перемоги, 65) До Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт Чабани, вул. Одеське шосе, 8) Про стягнення 77812,06 грн Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - позивач) з позовом від 17.01.2020 до Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" (далі - відповідач), заявивши вимоги про стягнення 77812,06 грн матеріальної шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на вчинення працівником відповідача адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, 124 Кодексу про адміністративні правопорушення, внаслідок чого позивачем понесені витрати по відшкодуванню збитків потерпілій особі та правомочності страховика згідно з абз. "в" п.п.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з чим у позивача виникло право вимоги до відповідача у вигляді відшкодування сплачених збитків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2020 № 911/495/20 залишено позовну заяву без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

В установлений строк від позивача надійшли пояснення з документами на виконання вимог ухвали від 02.03.2020 №911/495/20, якими позивач усунув недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/495/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв`язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ст.250 Господарського процесуального кодексу України, без повідомлення сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи та для виконання ним процесуальних дій (подання відзиву на позов тощо) на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом ухвала про відкриття провадження у справі №911/495/20 направлялась за місцезнаходженням відповідача визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також за іншими адресами, що є у загальному доступі в мережі Інтернет.

25.05.2020 відповідач надав до Господарського суду Київської області відзив на позов, в якому просить суд залишити позовну заяву без задоволення, посилаючись на те, що виплата страхового відшкодування потерпілій особі позивачем здійсненна на підставі акта огляду та калькуляції № 02916_01 на суму 77812,06 грн, які в силу приписів Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України" не є звітом про оцінку майна (актом оцінки майна), а тому не можуть бути підтвердженням вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи. Також відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів виплати страхового відшкодування, а отже у позивача відсутнє право на подачу регресного позову.

У відзиві на позовну заяву відповідач клопотав про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно з ч.6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Оскільки в даній справі предметом позову є стягнення грошової суми у розмірі 77812,06 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд залишив клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін без задоволення.

28.05.2020 позивач подав до Господарського суду Київської області відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами відповідача, зокрема посилається на те, що абз.2 п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик має право здійснювати виплату без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки експертизи пошкодженого майна. Також вказує на те, що в підтвердження виплати страхового відшкодування потерпілій особі позивачем надано копію платіжного доручення на суму 77812,06 грн.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу до суду заперечень на відповідь на відзив відповідно до ст.167 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" №211 від 11.03.2020 з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, який в подальшому було неодноразово продовжено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №215 від 16.03.2020, Постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" №239 від 25.03.2020, Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №255 від 02.04.2020, Постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" №291 від 22.04.2020, Постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" №343 від 04.05.2020, Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №392 від 20.05.2020 та Постанови Кабінету Міністрів України Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №641 від 22.07.2020.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020, розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4, відповідно до якого процесуальні строки, в тому числі строки розгляду справи по суті, подання відзиву продовжуються на час дії карантину.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-ІХ, що набрав чинності 17.07.2020, п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено у новій редакції, відповідно до якої: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п.4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Після закінчення 20-денного строку з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-ІХ до суду не надходило від учасників справи або ж інших заінтересованих осіб жодних заяв.

У зв`язку з вищевикладеним, процесуальні строки, що були продовжені на час дії карантину, закінчилися 06.08.2020.

Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вище перелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Вирішення даного спору відбувається після виходу судді з відпустки.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти позову, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.06.2018 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" та Приватним акціонерним товариством "Нова лінія" на підставі Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/7390811 (далі - поліс), за яким позивачем застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації транспортного засобу АВ СПЛАВ G092BY-03, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , який належить відповідачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Постановою Личаківського районного суду міста Львова від 05.03.2019 у справі №463/908/19 встановлено, що 05.02.2019 о 10:26 годині на перехресті вулиць Чупринки-Горбачевського у м.Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу АВ СПЛАВ G092BY-03, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який проявив неуважність до дорожньої обстановки та не реагував на її зміну, перед початком руху не переконався в безпеці маневру, не дотримався безпечного правового бокового інтервалу , внаслідок чого відбулося зіткнення з транспортним засобом Мерседес, державний реєстраційний № НОМЕР_2 , чим завдав транспортним засобам технічних пошкоджень. Крім того, водій транспортного засобу АВ СПЛАВ G092BY-03, державний реєстраційний № НОМЕР_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою Личаківського районного суду міста Львова від 05.03.2019 у справі №463/908/19 особу, яка здійснювала керування транспортним засобом АВ СПЛАВ G092BY-03, державний реєстраційний № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, 124 Кодексом про адміністративні правопорушення.

Відповідачем відповідно до ст.33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повідомлено страховика про дорожньо-транспортну пригоду, що підтверджується копією повідомлення за реєстраційним №002296/17/2019/С від 06.02.2019.

На підставі заяви потерпілого від 11.02.2019 №02916/01/2019/53, на виконання умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу №АМ/7390811 від 17.06.2018), керуючись калькуляцією №02916_01 від 14.02.2019, складеною за допомогою комп`ютерної програми Audatex, яка рекомендована п.59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, застосування якої, у тому числі, здійснюється з метою визначення вартості колісних транспортних засобів для страхування фізичними та юридичними особами; страховим актом №11868В/01/2019 від 03.04.2019 та розрахунком до нього (Додаток 1), страховиком (позивачем) прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та перераховано на рахунок, визначений потерпілим, кошти у розмірі 77812,06 грн, що підтверджується платіжним дорученням №20187 від 15.04.2019, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Поліс №АМ/7390811 від 17.06.2018 є договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під правове регулювання Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Пунктом 1.3 ст.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що потерпілі - це юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Згідно з ст.3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з полісом №АМ/7390811 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів позивачем застраховано цивільно-правову відповідальність водія за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації забезпеченого транспортного засобу АВ СПЛАВ G092BY-03, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , який належить відповідачу. Ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 100000,00 грн, розмір франшизи - 0,00 грн.

Відповідно до ст.35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. До заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Згідно з п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до пп.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Факт наявності вини у вчиненні 05.02.2019 дорожньо-транспортної пригоди та залишення місця пригоди водієм транспортного засобу АВ СПЛАВ G092BY-03, державний реєстраційний № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , підтверджується постановою Личаківського районного суду міста Львова від 12.03.2019 №463/908/19 та на підставі положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України не потребує повторного доказування.

До матеріалів справи позивачем надано копію довідки від 06.02.2019 №50, в якій відповідачем повідомлялося про те, що ОСОБА_1 з 15.08.2013 (наказ від 15.08.2013 №НЛ-4/167-К) дійсно працює водієм автотранспортних засобів у відповідача. Також, в матеріалах справи міститься копія подорожнього листа від 05.02.2019 №291409, відповідно до якого відповідач доручив керування транспортного засобу АВ СПЛАВ державний реєстраційний № НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з такою особою у трудових відносинах, і шкоду заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (аналогічної правої позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїх постановах від 12.09.2018 у справі №528/894/15-ц та від 17.10.2018 у справі №1519/9542/12).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ст.1187 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Вимогами ч.1,2 ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

До матеріалів справи надана досудова вимога (претензія) №Р1153/02916/2019/53 від 18.11.2019 адресована позивачу про відшкодування суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 77812,06 грн, яка була надіслана на адресу відповідача, що підтверджується фіскальним чеком ПАТ "Укрпошта" №0740026178820 від 30.11.2019.

Відповідач вказану досудову вимогу (претензію) отримав 05.12.2019, що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту оператора поштового зв`язку України - Акціонерного товариства "Укрпошта", однак залишив її без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Враховуючи обставини справи, суд зазначає, що позивач має право на захист своїх майнових прав шляхом заявлення регресних вимог до відповідача, в умовах доведеності факту наявності трудових відносин між відповідачем та водієм, винним у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди та самовільному залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди, доведені належними доказами.

Здійснивши виплату страхового відшкодування, позивач набув права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду у межах фактичних витрат.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 11.02.2019 та калькуляція № 02916_01 на суму 77812,06 грн не можуть бути підтвердженням визначення вартості відновлювального ремонту з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Норма ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акта виконаних робіт (наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеній, зокрема, у постанові від 01.02.2018 у справі №910/22886/16).

Відповідно до абз.2 п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

В матеріалах справи міститься акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 11.02.2019 за підписом потерпілої особи, що є підтвердженням погодження останнім з його змістом, без будь-яких зауважень з боку потерпілої особи та без вимог про проведення оцінки, експертизи пошкодженого транспортного засобу. Тому, суд приходить до висновок про те, що між позивачем та потерплою особою досягнуто згоди про розмір страхового відшкодування та спосіб його здійснення.

Вищенаведене спростовує твердження відповідача, що у даному випадку для вирахування страхового відшкодування (збитків) слід брати до уваги тільки звіт суб`єкта оцінювання, складений згідно з Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Наявні в матеріалах справи акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість), складений працівником позивача та ремонтна калькуляція від 14.02.2019 № 02916_01, складена за допомогою системи AUDATEX, містять дані про характер пошкоджень, заподіяних транспортному засобу Мерседес, державний реєстраційний № НОМЕР_2 , чіткий опис пошкоджень цього транспортного засобу, а також відмітку про характер робіт та способів усунення механічних пошкоджень.

Так, відповідно до ремонтної калькуляції від 14.02.2019 №02916_01, складеної з використанням програми AUDATEX, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Мерседес, державний реєстраційний № НОМЕР_2 , складає 77812,06 грн.

Визначення розміру збитків на підставі ремонтної калькуляції, складеній на основі комп`ютерної програми AUDATEX, не суперечить нормам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки комп`ютерна програма AUDATEX рекомендована п.59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, яка застосовується для визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування відповідно до норм чинного законодавства, на підставі погодженого розміру страхового відшкодування та ремонтної калькуляції від 14.02.2019 №02916_01, яка була складена саме за допомогою комп`ютерної програми для складання калькуляцій відновлювального ремонту транспортних засобів AUDATEX, що виключає сумніви щодо невідповідності ремонтно-відновлювальних робіт характеру пошкоджень та їх вартості.

Оскільки будь-яких доказів недостовірності або необ`єктивності інформації комп`ютерної програми AUDATEX відповідачем до матеріалів справи не надано суд не приймає до уваги посилання відповідача на недостовірність вказаних документів та недоведеність вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Позивачем доведено та обґрунтовано заявлені на підставі підпункту в) пункту 38.1.1. статті 38.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вимог до відповідача (страхувальника за укладеним договором), у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.78-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на встановлені судом обставини позовні вимоги про стягнення 77812,06 грн матеріальної шкоди в порядку регресу є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Інших судових витрат, для їх покладення на відповідача, позивач не заявив.

Керуючись ст. 11, 73-80, 129, 165, 178, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" про стягнення 77812,06 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Нова лінія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" 77812 (сімдесят сім тисяч вісімсот дванадцять) грн 06 коп матеріальної шкоди в порядку регресу та 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп витрат зі сплати судового збору.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 65, ідентифікаційний код 30115243).

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Нова лінія" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Одеське шосе, 8, ідентифікаційний код 30728887).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.09.2020.

Суддя О.О. Третьякова