Рішення № 91720471, 23.09.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2020м. ДніпроСправа № 904/3981/20Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кармазіної Л.П. розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", Дніпропетровська область, м. Павлоград

про стягнення штрафу у розмірі 17 075,00 грн. за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" про стягнення штрафу у розмірі 17 075,00 грн. за невірно зазначену масу вантажу в залізничній накладній № 45367141.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2020, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.

25.08.2020 відповідач подав до суду відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує та зазначає, що відповідачем під час завантаження вантажу для відправлення у відповідності до встановлених вимог здійснено зважування завантаженого вагону на придатних вагонних вагах, а тому допустити внесення неправдивих даних щодо маси вантажу в залізничній накладній є неможливим.

Також від відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафу за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі. В заяві відповідач зазначає, що розмір штрафу є явно завищеним, а тому у разі встановлення судом факту невірного зазначення відповідачем у накладній №45367141 маси вантажу за спірним перевезенням, відповідач просить застосувати ч.3 ст. 551 ЦК України та зменшити суму штрафу.

Крім того, відповідачем подано заяву проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у якій просить здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження. Заява обґрунтована тим, що дана справа потребує детального розгляду спору по суті та з`ясування всіх обставин, в тому числі: встановлення факту невірного зазначення відповідачем маси вантажу у накладній №45367141, дослідження на яких вагах здійснювалося зважування вантажу вантажовідправником та залізницею, встановлення придатності ваг для зважування вантажу із зупинкою, встановлення вірності нарахування суми, яка заявлена позивачем до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2020 відмовлено Приватному акціонерному товариству "ДТЕК Павлоградвугілля" у переході до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування у даній справі є наявність порушення з боку відповідача щодо оформлення накладної та неправильного зазначення в ній маси вантажу, та відповідно наявність або відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній №45367141 масу вантажу в розмірі 17 075,00 грн.

У лютому 2020 зі станції Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Родинська Донецької залізниці Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" здійснило відправлення вагону №62592241 за накладною №45367141.

У зазначеній накладній зазначено масу вантажу, визначену відправником, зокрема у вагоні №62592241: 69 550 кг.

07.02.2020 на станції Павлоград-1 Придніпровської залізниці, на підставі акту загальної форми №10 від 07.02.2020 станції Павлоград-1 Придніпровської залізниці, було здійснено комісійне переважування вагону №62592241 під час якого виявлено, що зазначена в накладній №45367141 маса вантажу у вагоні № 62592241 фактично складає 70 400 кг, що на 850 кг більше, ніж вказано у накладній, про що складено комерційний акт №454502/1 від 07.02.2020.

Згідно з комерційним актом №454502/1 від 07.02.2020, при контрольному зважування вагона № 62592241, що прибув по відправці вказаній на звороті даного акту. В документі зазначається: вугілля кам`яне марки Г-газовий, навалом, вантаж розміщено та закріплено згідно з п. 3.1. гл. 14 Додатку 3 до СМГС, у твердому стані. Вантаж змерзається, розрівняний та маркований повздожними борознами, нетто - 69 550 кг, тара - 23500 кг. Вантажопідйомність вагону 70 000 кг. В дійсності виявилось: вантаж вугілля кам`яне брутто - 93900 кг., тара з документу 23 500 кг., нетто - 70 400 кг, що більше маси зазначеної в документі на 850 кг. Та вантажопідйомності вагону на 400 кг. Зважування проодилось без відчеплення при повній зупинці на справних повірених 150т вагонних вагах №10 ст. Павлоград І (повірка 27.11.2019) прийомоздавальником ОСОБА_1 в присутності ДС ОСОБА_3, приймальника поїздів ОСОБА_2 . Зважування проводилось двічі комісією в тому ж складі, маса брутто 93 900 кг не змінилась. Навантаження в вагоні нижче бортів 40 см., рівномірне. Вантаж марковано повздожними борознами, маркування не порушене, без вибірок на заглиблень. Вагон в технічному відношенні справний, бездверний, люка зачинені, течі та слідів течі вантажу не має. Начальник вантажного району відсутній.

Позивач вважає, що відповідно до статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України викладені обставини є підставою для стягнення з відповідача штрафу у сумі 17 075,00 грн., виходячи з розрахунку: 3 415,00 грн. х 5 = 17 075,00 грн., де 3 415,00 грн. - провізна плата за вагон від станції; 5 - кількість провізних плат.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 23 Статуту залізниць передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

У відповідності до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України №138 від 08.06.2011), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів, відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих правил.

Згідно з п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

Відповідно до 1.3 Правил оформлення перевізних документів, всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ.

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Отже, саме на відправника покладається обов`язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник.

При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 22.03.2018 у справі №917/964/17.

Судом встановлено, що відповідачем у накладній №45367141 неправильно зазначено масу вантажу - 69 550 кг, замість 70 400 кг, що підтверджується комерційним актом №454502/1 від 07.02.2020.

Згідно із статтею 118 Статуту залізниць України, за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача штраф у сумі 17 075,00 грн., виходячи з розрахунку: 3 415,00 грн. х 5 = 17 075,00 грн., де 3 415,00 грн. - провізна плата за вагон від станції; 5 - кількість провізних плат.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що він є арифметично і методологічно правильним, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю шляхом стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 17 075,00 грн.

Заперечення відповідача з посиланням на те, що він здійснював зважування завантажених вагонів на придатних вагонних вагах, а тому допустити внесення неправдивих даних щодо маси вантажу в залізничній накладній не було можливості, суд вважає необґрунтованим оскільки, факт зважування вагону на справних, повірених вагах жодним чином не доводить того, що вага, зазначена відправником у накладній є правильною. Отже придатність ваг до використання ніяким чином не гарантує дотримання відповідачем самої процедури зважування та внесення у перевізний документ саме тих даних, які були отриманні в результаті зважування.

Заява відповідача про зменшення штрафу задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Слід зазначити, що зменшення розміру санкцій за ст. 233 Господарського кодексу України є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізоване при наявності сукупності передбачених в контексті коментованої норми обставин. Відсутність завданих збитків, здійснення відповідачем провізної плати у повному розмірі, стратегічна та соціальна значущість підприємства, яке вносить значний вклад в забезпечення енергонезалежності та енергобезпеки України, сталого функціонування енергетичної системи України, те, що відповідач є місто утворювачем та бюджетоутворювачем м. Павлограда, інвестує соціальні програми та проекти у Дніпропетровській області, саме по собі не може слугувати підставою зменшення розміру санкцій.

Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.

При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Наведене узгоджується з позицією Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17.

Крім того, до заяви про зменшення розміру штрафу відповідачем не додано жодного доказу в підтвердження наявності виняткових обставин, які є достатніми для зменшення розміру штрафу у розумінні ст. 233 Господарського кодексу України. Відповідач лише посилається на відсутність завдання збитків позивачу.

Стаття 233 ГК України визначає складові аналізу наявності підстав для зменшення неустойки, серед яких зокрема майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні. Суд звертає увагу, що до клопотання про зменшення штрафу не додано жодного доказу, який би свідчив про майновий стан відповідача. Збитковість, навіть якщо вона і наявна (доказів на підтвердження не надано), сама по собі не є винятковим випадком та достатньою обставиною для зменшення штрафу. Відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу, господарський суд враховує також обставини того, що сторони знаходяться у рівних економічних умовах.

Також суд зазначає, що навантаження вагону з перевищенням його вантажопідйомності (що має місце у даному випадку) загрожує безпеці руху поїздів. З урахуванням цього, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" про стягнення штрафу у розмірі 17075,00 грн. за невірно зазначену масу вантажу в залізничній накладній № 45367141 - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108 код ЄДРПОУ 40081237) 17 075,00 грн. (сімнадцять тисяч сімдесят п`ять грн. 00 коп.) штрафу за неправильно зазначену масу вантажу, 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.09.2020

Суддя Л.П. Кармазіна