Рішення № 91716819, 22.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 р. справа № 520/8094/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про розподіл судових витрат по справі

за позовомОСОБА_1 доХарківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства сформулював вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військової частини 9951 з приводу ненарахування та невиплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період 07.03.2018р.-15.06.2020р. у розмірі 208.382,72грн.; 2) зобов`язання Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України - військову частину 9951 нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період 07.03.2018р. по 15.06.2020р. у розмірі 208.382,72 грн. однією сумою без використання при такій виплаті нормативно-правових актів, які надають можливість для відстрочення чи розстрочення проведення відповідних виплат.

Рішенням від 17.08.2020 р. зазначений позов було частково задоволено, визнано протиправною бездіяльність Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України - Військової частини 9951 з приводу ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у період 07.03.2018р.-15.06.2020р., зобов`язано Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України - Військову частину 9951 (місцезнаходження - вул. Клочківська, 228 П, м. Харків, 61045; ідентифікаційний код - 14321742) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) 14.170,13 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят) грн. 13 коп. середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у період 07.03.2018р.-15.06.2020р., здійснивши платіж однією сумою з утриманням належних податків і зборів, у решті вимог позов залишено без задоволення.

25.08.2020 р. представник позивача адвокат Баранов Т.О. звернувся до суду із заявою з питання винесення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій просив стягнути на користь заявника 16000,00 грн. у якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Від Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України - Військової частини 9951 до суду надійшли заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленій сумі, мотивовані штучним завищенням суми витрат і неспівмірністю їх із сумою, у якій було задоволено позов.

Розглядаючи подану заяву, суд зазначає, що у розумінні ч.1 ст.132 та п.1 ч.3 ст.132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу є витратами, пов`язаними із розглядом справи, і тому входять до складу судових витрат.

Частиною 4 ст.132 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Окрім вимоги про підтвердження витрат належно оформленими письмовими документами, згідно з ч.5 ст.132 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; а відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги правову позицію постанови Верховного Суду від 17.09.2019р. по справі №810/3806/18 (адміністративне провадження №К/9901/11333/19, №К/9901/12479/19), де указано, що за положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16».

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася заявнику адвокатом Барановим Т.О. на підставі договору від 24.02.2020 р. з адвокатським об`єднанням "Правота".

Пунктом 4.1 вказаного договору визначено, що розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої цим договором, встановлюється у розмірі, що визначається за домовленістю сторін шляхом укладання відповідної додаткової угоди, але не менше 1000,00 грн. за годину виконаних робіт (наданих послуг).

У свою чергу, додатковою угодою від 12.05.2020 р. до вказаного договору визначено, що вартість однієї години виконаної роботи за цією угодою не може бути меншою за 2.000,00 грн. у суді першої інстанції, 3.000,00 грн. - у суді апеляційної інстанції, 4.000,00 грн. - у суді касаційної інстанції.

21.08.2020 р. за вказаною додатковою угодою до договору складено акт виконаних робіт.

На підтвердження факту оплати послуг адвокатом складено довідку-повідомлення про надходження коштів у сумі 16.000,00 грн. від 21.08.2020 р.

Продовжуючи розгляд заяви, суд зазначає, що окремою вимогою до витрат на професійну правничу допомогу, як-то передбачено ч. 4 ст.134 КАС України, є детальний опис послуги.

У наданому адвокатом акті виконаних робіт та детальному описі робіт зазначено, що ним виконано наступні роботи: консультація клієнта - 10 хвилин, складання та направлення адвокатських запитів у кількості 3 шт., складання проекту вимоги - 10 хвилин; надання допомоги з метою судового захисту порушених прав (зібрання доказів, аналіз та вивчення судової практики; написання позовної заяви; формування додатків до неї, зібрання та подання матеріалів до суду; моніторинг стану розгляду поданої позовної заяви через сайт судової влади, повідомлення клієнта про відкриття провадження по справі та надання відповідей клієнту на поставлені запитання; аналіз змісту відзиву; написання відповіді на відзив, формування додатків до відповіді, зібрання та подання матеріалів до суду; складання проекту пояснень по справі; повідомлення клієнта про результати розгляду позовної заяви та надання відповідей на поставлені запитання) - 4 години 40 хвилин. У примітці до акту вказано, що вартість витрат розрахована з урахуванням вартості послуг у розмірі 2.000,00 грн. за одну годину та 2.000,00 грн. за один адвокатський запит.

З цього приводу суд вважає за необхідне відмітити, що повідомлення позивача про відкриття провадження та про результати розгляду справи були здійснені судом безкоштовно шляхом надіслання копій відповідних процесуальних документів засобами поштового зв`язку, а тому включення означеного виду робіт до переліку наданих послуг видається суду сумнівним.

Суд також зважає, що заявлені позивачем вимоги були задоволені судом частково.

У рішенні суд взяв до уваги обставину, що значною мірою тривалість строку затримки розрахунку у звільненні залежала від власної волі заявника, а тому з заявленої до нарахування суми у 208.382,72 грн. присуджено до нарахування було 14.170,13 грн.

Оскільки майновий інтерес заявника об`єктивно не може виходити поза межі указаної суми коштів, то оплата витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16.000,00грн. у той час коли захищений судом майновий інтерес до спору складає усього 14.170,13 грн. свідчить про явну та очевидну неспівмірність заявленої до відшкодування суми витрат.

Спір належить до кола справ незначної складності.

Підсумовуючи викладені вище міркування і беручи до уваги правову позицію постанови Верховного Суду від 17.09.2019 р. по справі №810/3806/18 (адміністративне провадження №К/9901/11333/19, №К/9901/12479/19), суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума у розмірі 500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 132-139, 143, 241-243, 252,

255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Заяву про розподіл судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) (місцезнаходження - вул. Клочківська, 228 П, м. Харків, 61045; ідентифікаційний код - 14321742) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження - АДРЕСА_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) 500 (п`ятсот) грн. 00 коп. у якості компенсації видатків на професійну правничу допомогу.

Решту судових витрат покласти на позивача.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя Сліденко А.В.