Рішення № 91715998, 22.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005262

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Братичак Уляни Володимирівни розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ: 13814885), з вимогами:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо обмеження виплати нарахованої ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2018 максимальним розміром 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та визнати протиправними обмеження 50 і 75 відсотків замість 100 відсотків у 2018 році та 2019 році відповідно, що здійснювались на підставі постанови Кабміну № 103;

-зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 нарахованої пенсії по інвалідності з 01.01.2018 в розмірі 100%, без обмеження її максимального розміру 10 прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність з урахуванням фактично отриманих з 01.01.2018 сум пенсії, замість нарахованої пенсії в розмірі 50% у 2018 році та 75% у 2019 році.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебуває на обліку у Пенсійному фонді і отримує пенсію за вислугу років, як інвалід війни 1 групи. При проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.01.2019 ГУ ПФУ у Львівській області протиправно, на думку ОСОБА_1 , було зменшено основний розмір його пенсії зі 100% до 50% у 2018 році та з до 75% у 2019 році на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Такі дії відповідача вважає незаконними, зазначає, що його право на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018 з урахуванням вже виплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», отже підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав і власності» і відповідні суми доплати до пенсії за результатом перерахунку слід вважати «майном» у значенні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат до прийняття постанови №103. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначає, що відповідачем правомірно здійснюється виплата пенсії позивача, згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів №103. Згідно з повідомленням Міністерства соціальної політики України від 26.02.2018 №3590/0/2-18/21 зазначена постанова є підставою для перерахунку пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром 10 прожиткових мінімумів, відповідач вказує що відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України - 2262, максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою судді від 18.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою судді від 14.11.2019 зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 160/3586/19.

Ухвалою судді від 21.09.2020 поновлено провадження у справі.

Всебічно та повно дослідивши наявні докази та матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області як отримувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Є інвалідом 1 групи і безтерміново має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни, інвалідів війни (Посвідчення Серія НОМЕР_2 ). Станом на 01.01.2007 основний розмір пенсії ОСОБА_1 становив 100% грошового забезпечення.

Відповідно до матеріалів Пенсійної справи №ХВ-27857 з 01.01.2019 ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», Закону України «Про державний бюджет» було проведено перерахунок пенсії.

В підсумку розмір пенсії з надбавками склав 14970,00 грн, з урахуванням підвищення 5575,2 (75% від 7433,6 грн.): 13111,6 грн. Розпорядження про перерахунок відправлено 22.11.2018.

Такі дії відповідача позивач вважає незаконними, а пенсію такою, що підлягає перерахунку, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Щодо тверджень відповідача, зазначених у відзиві на позовну заяву, про те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи вказаним Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Предметом позову у справі є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 нарахованої пенсії по інвалідності з 01.01.2018 в розмірі 100%, без обмеження її максимального розміру 10 прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність з урахуванням фактично отриманих з 01.01.2018 сум пенсії, замість нарахованої пенсії в розмірі 50% у 2018 році та 75% у 2019 році.

Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю, суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати ч. 3 ст. 122 КАС України та при визначенні права позивача на звернення до суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема в Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Законі України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Такий висновок суд робить виходячи з наступного.

Конституцією України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1,3 та 8 Конституції України).

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків передбачених Конституцією України (статті 22 та 64 Конституції України).

При цьому, Конституція України містить імперативну норму, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. (стаття 24 Конституції України).

Суд встановив, що ОСОБА_1 є пенсіонером, який отримує пенсію за вислугу років.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Системний аналіз вказаної статті дає підстави для висновку, про те що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності вказаним Законом.

Проаналізувавши вказані правові норми, суд дійшов висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу в цілому, до якого належить пенсія.

Вказана позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 (К9901/2128/18).

Суд враховує, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду встановленого ч. 2 ст.122 КАС України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є безпідставним, а тому, в задоволенні такого необхідно відмовити.

Вирішуючи даний спір суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 63 Закону №2262- ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 43 Закону №2262-ХІІ у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Відповідно до частини третьої статті 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі-Порядок №45, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1 Порядку №45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Пунктом 2 Постанови №103 передбачалося проводити виплату перерахованих з 1 січня 2018 року відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Судом встановлено, що згідно з Постановою №103 підвищення пенсії позивачу виплачувалось з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50 % від підвищення, з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75 % від підвищення.

У зв`язку із скасуванням рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, пункту 2 Постанови №103, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, пункти 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" втратили чинність з 05 березня 2019 року.

Згідно з позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 160/3586/19, з 05 березня 2019 року пенсія підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, у зв`язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що з 05.03.2019 пенсія позивачу підлягала виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, тому виплата відповідачем з вказаного періоду 75% підвищення суми пенсії є протиправною.

Водночас, виплата пенсії позивачу на підставі Постанови №103 з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно у розмірі 50 % суми підвищення пенсії, з 01.01.2019 по 04.03.2019 включно щомісячно 75 % суми підвищення пенсії є правомірною.

Щодо позовних вимог в частині протиправності обмеження відповідачем при перерахунку пенсії її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для, осіб які втратили працездатність, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 43 Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.

Цю статтю доповнено зазначеною частиною в редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" із змінами, внесеними Законами України від 24.12.2015 №911-VIII, від 06.12.2016 №1774- VIII.

Відповідно до Закону України від 24.12.2015 №911-VIII частину п`яту статті 43 доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень".

Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII передбачено у частині сьомій статті 43 слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінити словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII зі змінами, а саме: частину сьому статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20.12.2016 в Законі № 2262-XII відсутня частина сьома статті 43, як така що втратила чинність з вказаної дати.

Це означає, що починаючи із 20.12.2016 стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Матеріалами справи підтверджено, ГУ ПФУ у Львівській області неодноразово здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі постанови №103.

Проте, згідно пункту 2 прикінцевих положень Закону України №911-VIII від 24.12.2015 дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Отже, норми статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо тимчасового обмеження пенсії максимальним розміром розповсюджуються на пенсії, призначені з 01.01.2016, та не можуть впливати на перерахунок уже призначеної пенсії.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у численних постановах, зокрема: від 16.04.2020 у справі №620/1285/19, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17, від 15.04.2019 у справі №127/4270/17 та від 30.10.2019 року у справі №826/17744/17, тощо.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням ЄСПЛ у справі "Крістіан Мюллер проти Австрії" від 16.12.1974 надано позицію щодо застосування статті 1 Першого протоколу, згідно якої, обов`язок робити внесок у систему соціального забезпечення може, за певних обставин, надати право власності на активи, які використовуються для виплати пенсій.

Таким чином, право особи на пенсію є майном у розумінні Першого протоколу, якого особа може бути позбавлена лише за обґрунтованою необхідністю в інтересах суспільства.

Необхідність позбавлення позивача права власності, у тому числі на частину пенсії, повинна бути обґрунтованою не лише наявністю суспільного інтересу, а й можливістю діяти всупереч статті 58 Конституції України заради задоволення такого інтересу.

За відсутності підстав для порушення права особи на мирне володіння своїм майном, суд оцінює дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області як протиправні.

Зважаючи на вищенаведене, неможливе обмеження розміру пенсії, шляхом її перерахування на підставі норм права, що набрали чинності після призначення такої пенсії.

Судом встановлено, що пенсію ОСОБА_1 вперше призначено 01.12.1993.

На дату призначення пенсії здійснені ГУ ПФУ у Львівській області обмеження не застосовувались і почали застосовуватися з 2018 року.

З огляду на встановлені судом обставини і наведений вище аналіз чинного пенсійного законодавства, дії відповідача щодо обмеження при перерахунку пенсії позивача її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для, осіб які втратили працездатність, є протиправними.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ у Львівській області вказані вимоги щодо обов`язку довести правомірність своїх дій не виконало.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що така поведінка ГУ ПФУ у Львівській області не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах і вимогам чинного пенсійного законодавства та призвела до порушення гарантованого права позивача на належне пенсійне забезпечення.

Відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) щодо зменшення при перерахунку з 01.01.2018 пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність та з 05.03.2019 шляхом виплати 75% підвищення суми пенсії .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії з 05.03.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, із врахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії з 01.01.2018 без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат та висновків суду, зазначених у судовому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна