Рішення № 91715909, 23.09.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2989/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Шмуйлової Інни Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07.08.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Шмуйлової Інни Миколаївни (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об`єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області № 106 від 05.06.2020 «Про відмову в призначенні пенсії».

- зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити пенсію за віком з урахуванням періодів роботи: на фермерському господарстві «Малійова» з 07.07.1992 по 31.12.1997, з 01.07.2000 по 31.12.2000, всього 5 років 11 місяців 25 днів; період проходження виробничої практики в Старобільському колгоспі технікумі з 10.07.1978 по 08.10.1978; колгоспі ім. Щорса з 07.08.1979 по 22.10.1979, всього 6 років 5 місяців 8 днів.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач досяг пенсійного віку та має достатній стаж для призначення пенсії за віком.

27.05.2020 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням №106 від 05.06.2020 відмовлено в призначенні пенсії за віком на підставі того, що загальний стаж роботи позивача складає 24 роки 1 місяць 13 днів. Не зараховано до загального стажу роботи періоди роботи на фермерському господарстві «Малійова» з 07.07.1992 по 31.12.1997 (5 років 5 місяців 25 днів), з 01.07.2000 по 31.12.2000 (6 місяців), а всього 5 років 11 місяців 25 днів у зв`язку з відсутністю довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Та записи в трудовій книжці зроблено з порушенням пунктів 2.2, 2.4 тв 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58, а саме:

- період проходження виробничої практики в Старобільському совхоз технікумі з 10.07.1978 по 08.10.1978 (2 місяці 28 днів), відсутній наказ на відрахування;

- совхоз ім. Щорса з 07.08.1979 по 22.10.1979 (2 місяці 15 днів), відсутній наказ на звільнення. Всього не зараховано до загального стажу роботи 6 років 5 місяців 8 днів.

З посиланням на норми Конституції України, Законів України Про пенсійне забезпечення, "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", представник позивача вважає рішення відповідача протиправним.

10.09.2020 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) відповідачем надано відзив на позовну заяву (арк. спр. 52-56), в якому відповідач зазначив, що 27.05.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, зареєстрованою формі № 10 під № 1330, та пакетом документів за призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV). Заяву та документи прийнято 27.05.2020, про що свідчить копія розписки-повідомлення.

Під час звернення за призначенням пенсії позивач надав відповідачу такі документи: заяву про призначення/перерахунок пенсії від 27.05.2020; трудову книжку НОМЕР_1 від 27.06.1979; військовий квиток НОМЕР_2 від 01.11.1979; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт/посвідка; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 917-5000190280; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; виписка з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; витяг з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; повідомлення про взяття на облік платника єдиного податку; статут СГ «Малійова».

Відповідно до розрахунку стажу загальний стаж позивача складає 24 років 01 місяців 13 днів. Рішенням відповідача від 05.06.2020 № 106 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з статті 26 Закону № 1058-ІV. Прийняте рішення обґрунтовано відсутністю необхідного страхового стажу (з 01.01.2020 по 31.12.2020 не менше 27 років).

При дослідженні трудової книжки гіозивача від 27.06.1979 НОМЕР_1 встановлено, що період проходження виробничої практики в Старобільському колгоспі технікумі з 10.07.1978 по 08.10.1978 на сторінці 2-3 міститься запис № 1 датовано 10.07.1978 у графі 4 відсутній наказ про відрахування та період роботи в колгоспі ім. Щорса з 07.08.1979 по 22.10.1979 на сторінці 2-3 міститься запис № 3 датовано 22.10.1979 у графі 4 не зазначено на підставі чого внесено запис про звільяення, наказ (розпорядження), його дата і номер, що суперечить пункту 2.27 Інструкції, яю ї встановлено порядок внесення записів про звільнення у трудовій книжці працівників.

Періоди які не зараховані до загального стажу роботи період роботи на фермерському господарстві «Малійова» з 07.07.1992 по 31.12.1997, з 01.07.2000 по 31.12.2000 у зв`язку з відсутністю довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Також за останній період роботи позивача з 01.07.2000 по 31.12.2000, відсутня інформація про сплату страхових внесків в базі даних реєстру застрахованих осіб.

Періоди які не зараховані до загального стажу роботи період роботи на фермерському господарстві «Малійова» з 07.07.1992 по 31.12.1997, з 01.07.2000 по 31.12.2000 у зв`язку з відсутністю довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Також за останній період роботи позивача з 01.07.2000 по 31.12.2000, відсутня інформація про сплату страхових внесків в базі даних реєстру застрахованих осіб.

Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 11.08.2020 позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 39-40).

Ухвалою від 25.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 46-47).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом встановлено.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено копіями документів, а саме: паспорта громадянина України (арк. спр. 9-10, 79-81), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 10, 82), довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 11, 78), 27.05.2020 звернувся із заявою про призначення пенсії зареєстрованої за номером 1330 (арк. спр. 58).

Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 27.06.1979 (арк. спр. 14-15, 60-61) на ім`я ОСОБА_1 , встановлено, що до неї внесено, зокрема, такі записи (а межах спірних правовідносин):

Старобільський колгосп технікум

запис 1. 10.07.1978 прийнятий на роботу для проходження виробничої практики до 08.10.1978;

радгосп імені Щорса

запис 2. 07.08.1979 прийнятий на посаду тракториста 3 го класу на дільниці № 2;

запис 3. 22.10.1979 звільнений у зв`язку з призовом на військову службу;

запис 10. 07.07.1992 прийнятий на посаду голови фермерського господарства «Малійова»;

запис 11.23.09.2019 звільнений у зв`язку з припиненням діяльності господарства.

Наказом № 1 від 26.06.1992 позивач приступив до виконання повноважень голови СФГ «Малійова» (арк. спр. 22, 69 зв.б.).

Відповідно до довідки від 16.07.2020 № 5161/10/12-32-55-07 селянське господарство «Малійова» триває процедура припинення підприємства (арк. спр. 16).

Рішенням засновника № 1 від 23.09.2019 позивачем як засновником та головою фермерського господарства «Малійова» вирішено припинити діяльність господарства (арк. спр. 29).

Відповідно до довідки від 17.05.2007 СФГ «Малійова» є платником фіксованого сільськогосподарського податку (арк. спр. 18), що підтверджено довідкою № 1213-15 від 28.02.2011 (арк. спр. 75).

Відповідно до протоколу призначення пенсії від 04.06.2020 № 124150001472 позивачу нараховано 24 роки 1 місяць 13 днів страхового стажу (арк. спр. 57).

Рішенням № 106 від 05.06.2020 «Про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 » позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за заявою від 27.05.2020 (арк. спр. 12-13, 83-84).

Зі змісту рішення, підставою відмови в призначенні пенсії за віком стало незарахування до страхового стажу позивача 6 років 5 місяців 8 днів, а саме:

- у зв`язку з відсутністю довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків періоди роботи на фермерському господарстві «Малійова» з 07.07.1992 по 31.12.1997 (5 років 5 місяців 25 днів), з 01.07.2000 по 31.12.2000 (6 місяців), а всього 5 років 11 місяців 25 днів;

- записи в трудовій книжці зроблено з порушенням пунктів 2.2, 2.4 тв 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58, а саме: період проходження виробничої практики в Старобільському колгосп технікумі з 10.07.1978 по 08.10.1978 (2 місяці 28 днів), відсутній наказ на відрахування; радгосп ім. Щорса з 07.08.1979 по 22.10.1979 (2 місяці 15 днів), відсутній наказ на звільнення.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за 1999-2009 роки за формою ОК-5 за персоніфікованими відомостями номер облікової картки: НОМЕР_3 , ПІБ ОСОБА_1 в Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості про страхувальників застрахованих осіб, а саме за: квітень-червень, серпень -вересень та грудень 1999 року, січень 2001 року - грудень 2009 року (арк. спр. 30-32, 76-77).

Разом з тим, в довідці за формою ОК-5 відсутні записи за 2000 рік.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до абзаців другого, п`ятого частини першої статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до абзацу першого підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

В свою чергу, порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).

Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Тобто, враховуючи положення п.2.3, 2.4 Інструкції №58, записи про звільнення завіряються печаткою та повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Відповідно до абз. 2 п. 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Судом встановлено, що відповідач, відмовляючи в зарахуванні періоду роботи позивача з 10.07.1978 по 08.10.1978 та з 07.08.1979 по 22.10.1979, посилається на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 зазначаючи, що підставою не зарахування спірного періоду є відсутність запису про звільнення позивача 08.10.1978 та відсутності в графі 4 запису 3 підстави звільнення 22.10.1979.

Суд наголошує, що в графі 4 запису 3 зазначено підставою звільнення позивача обхідний лист від 22.10.1979, тобто документ відповідає даті звільнення.

Так, згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Суд наголошує, що саме на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання покладається відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок.

З огляду на вказане суд вважає безпідставним відмову відповідачу у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи з 07.08.1979 по 22.10.1979 в радгоспі імені Щорса.

Щодо періоду з 10.07.1978 по 08.10.1978 проходження виробничої практики, суд погоджується з позицією відповідача, що підставою для відмови в зарахуванні вказаного періоду є відсутність запису про звільнення позивача після проходження виробничої практики.

Так, трудова книжка позивачу виписана 27.06.1979, згідно запису 1 позивач розпочав проходити виробничу практику 10.07.1978, дата закінчення практики невідома. Вказівка в записі 1 про те, що практика повинна тривати до 08.10.1978 ще не є підтвердженням того, що позивач дійсно перебував на практиці до 08.10.1978, а не був звільнений раніше.

Крім того, до заяви про призначення пенсії позивачем не надано жодного доказу навчання у Старобільському технікумі, або проходження виробничої практики під час такого навчання.

Щодо не зарахування до страхового стажу з 07.07.1992 по 31.12.1997 та з 01.07.2000 по 31.12.2000, суд зазначає.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (абзац п`ятий);

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку (абзац двадцять п`ятий).

Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом (частина друга статті 21 Закону № 1058-IV).

Частиною третьою статті 21 Закону № 1058-IV закріплено, що персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості:

1) умовно-постійна частина персональної електронної облікової картки: унікальний номер електронної облікової картки; серія, номер і найменування документа, що посвідчує особу; прізвище, ім`я та по батькові на момент створення електронної облікової картки; прізвище, ім`я та по батькові на поточний момент; прізвище при народженні; дата народження; місце народження; стать; адреса місця проживання; адреса, за якою здійснено реєстрацію місця проживання; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті); унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; громадянство; номер телефону (за згодою); відмітка про смерть;

2) частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат: код згідно з ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті) страхувальника (платника); рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць; страховий стаж; кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць; ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення; сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць;

3) частина персональної електронної облікової картки, яка відображає виплату за рахунок коштів Пенсійного фонду пенсії застрахованій особі за місяцями: номер електронної пенсійної справи; номер архівної електронної пенсійної справи в електронному архіві пенсійних справ; дата, з якої призначено пенсію; поточний місяць нарахування (перерахунку, індексації) пенсії; сума періодів страхового стажу; коефіцієнт страхового стажу; коефіцієнт заробітної плати (доходу, грошового забезпечення); заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для обчислення, перерахунку, індексації пенсії на поточний момент; поточний розмір пенсії для виплати; відомості про членів сім`ї, які перебувають на утриманні застрахованої особи, та її дітей; інформація про уповноважену особу, яка одержала звернення про призначення (перерахунок) пенсії;

4) частина персональної електронної облікової картки, яка відображає участь застрахованої особи в накопичувальній системі пенсійного страхування, стан накопичувального пенсійного рахунку застрахованої особи або здійснення виплат її спадкоємцям за рахунок коштів, що обліковуються на такому рахунку, а також відомості про стан індивідуального пенсійного рахунку застрахованої особи в недержавному пенсійному фонді - суб`єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення їй пенсійних виплат: сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) учасника накопичувальної пенсійної системи, з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць; сума страхових внесків, сплачена до накопичувальної системи пенсійного страхування за останній звітний рік; дата перерахування страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування; кількість одиниць пенсійних активів застрахованої особи в накопичувальній системі пенсійного страхування; загальна сума коштів застрахованої особи в накопичувальній системі пенсійного страхування; реквізити обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення, з яким укладено пенсійний контракт, реквізити адміністратора і зберігача такого фонду; сума коштів, що обліковується на індивідуальному пенсійному рахунку застрахованої особи в недержавному пенсійному фонді - суб`єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення; сума одноразової виплати, сплаченої відповідно до статті 56 цього Закону застрахованій особі в накопичувальній системі пенсійного страхування або її спадкоємцю, дата такої виплати; реквізити страхової організації, з якою укладено договір страхування довічної пенсії (у разі укладення); дата укладення договору страхування довічної пенсії та розмір страхової виплати за цим договором (у разі укладення); сума коштів, перерахована з накопичувальної системи пенсійного страхування страховій організації, обраній застрахованою особою, для оплати договору страхування довічної пенсії, дата її перерахування; сума штрафної санкції та пені, сплачена агентом-страхувальником за несвоєчасне перерахування сум страхових внесків на користь учасника накопичувальної системи пенсійного страхування, дата її сплати; відмітка про дату смерті застрахованої особи;

5) частина персональної електронної облікової картки, яка відображає звернення застрахованої особи, надання інформації про застраховану особу та інші відомості щодо реалізації прав застрахованої особи у системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфіковані відомості, внесені до персональної електронної облікової картки застрахованої особи, зберігаються в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та/або в електронній формі за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форм документа.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду серед іншого для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Згідно частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

Згідно абз 4 частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV, починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи, за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років.

На момент звернення (27.05.2020) до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, позивачу виповнилось 60 років, отже, він досяг віку, який надає йому право на звернення до органу Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за віком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017,розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 3-1 наступного змісту: «до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно ізстаттею 26 цього Закону включаються в т.ч. періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску)».

Постановою Кабінету Міністрів України № 794 від 04.06.1998 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до п.5 Положення № 794, персоніфікований облік здійснює Пенсійнийфонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктом 6 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб тароботодавціввідомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови.

Згідно п. 7 Положення № 794, уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

Пунктами 9.1-9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №16-6 від 19.10.2001та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.11.2001 за № 998/6189 (далі-Інструкція) визначено поняття організації персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

З аналізу наведених вище норм убачається, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України.

Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картцінакопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Згідно з даними трудової книжки позивача з 07.07.1992 його прийнято на посаду голови фермерського господарства «Малійова» (запис 10).

На той час економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні було врегульовано Законом України «Про селянське (фермерське) господарство», який був чинним до 29.07.2003.

Статтею 28 вказаного Закону визначено, що час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування.

Статтею другою Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» передбачено, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Отже відповідальність за своєчасну сплату внесків (збір) на соціальне страхування за осіб, які працюють у селянському (фермерському) господарстві покладається на голову фермерського господарства (засновника або іншу визначену Статутом особу).

Судом встановлено, що ФСГ «Малійова» зареєстровано 24.06.1992 (арк. спр. 25-28), за наказом № 1 від 26.06.1992 позивач приступив до виконання обов`язків голови ФСГ «Малійова» (арк. спр. 22), з 1992 року ФСГ «Малійова» перебувало на обліку як платник внесків в управлінні Пенсійного фонду України в Лутугинському районі (арк. спр. 21).

Звертаючись до відповідача із заявою про призначення пенсії позивачем надано лише трудову книжку - НОМЕР_1 від 27.06.1979, військовий квиток, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; виписка з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; витяг з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; повідомлення про взяття на облік платника єдиного податку; - статут СГ «Малійова».

Тобто, жодного документу, який підтверджував сплату страхових внесків ФСГ «Малійова» за членів господарства, зокрема, за позивача як голову СФГ позивачем не надано.

До позову позивач долучив довідку ГУ ДПС у Луганській області від 16.07.2020 про неможливість надання відомостей про сплату ФСГ «Малійова» податків і зборів за період з 24.06.1992 по 31.12.2000 через перебування особових справ на тимчасово окупованій1 території (арк. спр. 16).

Однак, суд не приймає вказану до відку до уваги, оскільки вона не надавалась відповідачу та ним не оцінювалась під час прийняття оскаржуваного рішення, крім того, у спірний період (1992-2000 роки) сплата внесків на соціальне страхування адмініструвалась не податковим органом, а відповідним управлінням Пенсійного фонду за місцем знаходження платника.

Крім того, на позивача як на голову господарства покладено обов`язок не лише щодо сплати внесків на соціальне страхування, а також і обов`язок щодо збереження первинної документації господарства.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази сплати страхових внесків за період з 07.07.1992 по 31.12.1997, а також з 01.07.2000 по 31.12.2000, суд вважає правомірною відмову відповідача у зарахуванні вказаного стажу до страхового стажу позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено періоди роботи позивача з 07.08.1979 по 22.10.1979 (2 місяці 15 днів).

При цьому відповідачем зараховано лише 24 роки 1 місяць 13 днів та не зараховано 2 місяці 15 днів.

Тобто, позивач на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком мав необхідний вік (60 років) та стаж роботи 24 роки 3 місяці 28 днів при необхідному страховому стажі - 27 років для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-VІ.

З урахуванням вказаного суд дійшов висновку про правомірність рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії.

Згідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на те, що суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог, судовий збір, сплачений при зверненні до суду позивачу не відшкодовується.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката Шмуйлової Інни Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива