Рішення № 91715863, 23.09.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2778/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове-виробниче об`єднання «СЗХНО» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 57430,28 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 21 липня 2020 року надійшла позовна заява Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, ЛОВФСЗІ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове-виробниче об`єднання «СЗХНО» (далі - відповідач, ТОВ «НВО «СЗХНО») про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 57430,28 грн.

Підставою подання даної позовної заяви є те, що в порушення Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач, не здійснив реєстрацію у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач надав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою 10-ПІ від 18.06.202.

Позивачем 18 червня 2020 року на адресу відповідача направлено попередження про добровільну сплату адміністративно-господарської санкції та пені.

Позивач направив запит 22.06.2020 до Сєвєродонецького міського центру зайнятості № 779/05-14 щодо отримання інформації відносно подання відповідачем звітності за формою № 3-ПН.

На адресу позивача 30.06.2020 надійшла відповідь на зазначений запит від 25.06.2020 № 13/04-1388, з якої вбачається, що відповідач протягом 2017- 2019 років не надавав до центру зайнятості відомостей за формою № 3-ПН.

Позивач 22.06.2020 направив запит до ГУ ДПС у Луганській області щодо отримання інформації про середньооблікову кількість штатних працівників відповідача.

На адресу позивача 14.07.2020 надійшла відповідь на зазначений запит від 09.07.2020 № 4367/9/12-32-52-06, з якої вбачається, що відповідач протягом 2019 року у відповідача працювали особи з інвалідністю не в тій кількості, в якій передбачає норматив.

Враховуючи інформацію за Звітом 10-ПІ за 2019 рік, який був надісланий на адресу позивача відповідачем, вбачається не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році, у зв`язку з чим нарахована адміністративно- господарська санкція у розмірі 56403,80 грн, яку відповідач, враховуючи норму частини четвертої статті 20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», повинен був сплатити до 15 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу, про що був повідомлений позивачем.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 11.06.2020 № 397-рш «Про розмір облікової ставки», з 12.06.2020 встановлено облікову ставку у розмірі 6 % річних, яка діє на день звернення з адміністративним позовом, тобто на 15.07.2020.

Отже, враховуючи вищевикладене, позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення відповідачем сплати адміністративно-господарської санкції з 16.04.2019 по 15.07.2020 з урахуванням облікової ставки НБУ у розмірі 6% річних за кожен день прострочення.

На підставі зазначеного, позивач просив стягнути з відповідач адміністративно-господарські санкції та пеню у сумі 57430,28 грн.

Ухвалою від 27 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 39-41).

Ухвалою від 04 серпня 2020 року відмовлено ЛОВФСЗІ у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (арк. спр. 47).

Ухвалою від 01 вересня 2020 року клопотання Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про витребування доказів залишено без задоволення (арк. спр. 132).

Від ТОВ «НВО «СЗХНО» 10 серпня 2020 року за вх. № 32084/2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 54-60).

Відповідач зазначає, що зі змісту позовної заяви, вбачається, що 30.06.2020 на адресу позивача надійшла відповідь на його запит від 25.06.2020 № 13/04-1388 з якої вбачається, що відповідач протягом 2017 - 2019 років не надавав до центру зайнятості відомостей за формою № 3-ПН. Проте, дане твердження позивача не відповідає дійсності, оскільки ним впродовж 2019 року було надано 11 звітів форми 3-ПН до міських центрів зайнятості регіону.

Відповідачем 18.07.2019 направлено звіт форми 3-ПН до Сєвєродонецького міського центру зайнятості, яким МЦЗ було проінформовано про потребу у працівниках, зокрема в особах з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку на посаду економіст.

За результатами розгляду вищевказаного звіту, Сєвєродонецьким МЦЗ було видано направлення на працевлаштування від 19.07.2019 № 12131907100002004, згідно з яким на вільне робоче місце TOB «НВО «СЗХНО» була направлена особа з інвалідністю, ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу (розпорядження) директора ТОВ «НВО «СЗХНО» про прийняття на роботу від 22.07.2019 № 127-к особа з інвалідністю - ОСОБА_1 була працевлаштована на посаду економіста планово-економічного відділу заводоуправління, що підтверджується довідкою про встановлення інвалідності від 30.07.2018 № 779114.

Загалом, впродовж 2019 року, відповідачем направлялися наступні звіти форми 3-ПН, а саме: 29.07.2019 - до Сєвєродонецького МЦЗ з інформацією про попит на вакансії електрогазозварника в кількості 5 вакансій та слюсаря зі складання металевих конструкцій в кількості 10 вакансій; 29.07.2019 - до Лисичанського МЦЗ з інформацією про попит на вакансію електрогазозварника в кількості 5 вакансій; 30.07.2019 - до Рубіжанського МЦЗ з інформацією про попит на вакансії електрозварника ручного зварювання в кількості 5 вакансій та слюсаря зі складання металевих конструкцій в кількості 5 вакансій; 30.07.2019 - до Сєвєродонецького МЦЗ з інформацією про попит на вакансії підсобного робітника в кількості 2 вакансій, слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування в кількості 2 вакансій та слюсаря ремонтника в кількості 2 вакансій; 06.08.2019 до Сєвєродонецького МЦЗ з інформацією про попит на вакансію кухара в кількості 1 вакансії, 25.09.2019 - до Сєвєродонецького МЦЗ з інформацією про попит на вакансію юрисконсульта в кількості 1 вакансії.

Станом на 01.01.2019 відповідачем було створено 13 робочих місць, на які могли працевлаштуватися особи з інвалідністю, всі вони були зайняті особами з інвалідністю. В продовж 2019 року. Відповідачем додатково було створено 14 робочих місць, на які могли працевлаштуватися особи з інвалідністю, що підтверджується відповідним наказом ТОВ «НВО «СЗХНО».

Окрім створення робочих місць для осіб з інвалідністю, відповідач протягом 2019 року самостійно, з власної ініціативи здійснював заходи щодо практичного працевлаштування зазначених осіб. Так, відповідач протягом 2019 року з метою пошуку працівників, в т.ч. осіб з інвалідністю на вакантні посади, неодноразово звертався до ТОВ «Ворк Україна» щодо розміщення платних оголошень на веб-ресурсі Work.ua, що підтверджується платіжними дорученнями від 10.01.2019 № 2747, від 13.02.2019 № 3102, від 20.03.2019 № 769, від 24.04.2019 № 4051, від 30.05.2019 № 4264, від 10.07.2019 № 4548, від 09.08.2019 № 1055, від 17.12.2019 № 5583 на загальну суму 8196,00 грн.

Відповідач зазначає, що вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів задля запобігання правопорушення, оскільки розробив необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів, зокрема, створив робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформував відповідні установи, але фактично не працевлаштував особу з інвалідністю з причин незалежних від нього, а саме: відсутність осіб з інвалідністю та бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню особам з інвалідністю.

Від представника ЛОВФСЗІ 18 серпня 2020 року за вх. № 33112/2020 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач додатково зазначив, що відповідач не здійснив усіх заходів для виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Додана до відзиву на позов інформація про попит на робочу силу (вакансії) в копіях, яка надавалася відповідачем до державної служби зайнятості у 2019 році не є достатнім доказом виконання усіх можливих заходів щодо виконання 4% нормативу. Крім того, лист Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 25.06.2020 № 13/04-1388, який наявний в матеріалах справи, доводить невиконання відповідачем дотримання вищезазначених правових норм, оскільки як вбачається із зазначеного листа, відповідач протягом 2017, 2018, 2019 років звітність за формою 3-ПН з інформацією про вільні робочі місця, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю не надавав. Лист Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 02.07.2020 № 13/04-1473, який наданий на запит відповідача та доданий ним до відзиву на позовну заяву, містить аналогічну інформацію, зазначеній у попередньому листі. Крім того, зазначається, що особи з інвалідністю до відповідача з метою працевлаштування не направлялися через відсутність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю. Тобто, оскільки відповідач не інформував службу зайнятості про наявність вільних робочих місць, на які можливе працевлаштування відповідної категорії безробітних, то особи з інвалідністю і не направлялися з метою працевлаштування.

Стосовно працевлаштування відповідачем ОСОБА_1 на посаду економіста, фахівцем Сєвєродонецького міського центру зайнятості, в телефонному режимі було надано роз`яснення представнику позивача, зокрема, було зазначено, що вакантну посаду економіста відповідачем було заявлено як звичайне робоче місце, тобто не призначене для працевлаштування особи з інвалідністю. ОСОБА_1 була направлена до відповідача з метою працевлаштування не як особа з інвалідністю, а як звичайна особа, що перебуває на обліку у службі зайнятості і про наявність інвалідності вона повідомила відповідачу вже після працевлаштування.

Позивач посилається на пункті 2 Порядку, затвердженого наказом № 316, яким визначено, що за бажанням роботодавця може проводитися деталізація категорії претендентів на вакансію з урахуванням категорій громадян, перелік яких наведено у статті 14 Закону № 5067-VІ, а також внутрішньо переміщених осіб.

Відповідач, при заповненні звітної форми № 3-ПН не виявив бажання деталізувати категорію осіб з інвалідністю для їх працевлаштування з метою виконання 4% нормативу, що свідчить про небажання роботодавця прийняти на роботу працівника, який має інвалідність. Тому державна служба зайнятості і не направляла до відповідача осіб з інвалідністю з числа безробітних, що й зазначено у листах Сєвєродонецького міського центру зайнятості, які зазначені вище та наявні в матеріалах справи.

Відповідач не здійснивши деталізацію категорії претендентів на вакансію у звітності за формою 3-ПН позбавив державну службу зайнятості виконати свій обов`язок сприяти у працевлаштуванні осіб з інвалідністю з числа безробітних шляхом направлення останніх до відповідача з метою працевлаштування.

Від відповідача 17 серпня 2020 року за вх. № 33082/2020 надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких відповідач зазначає, що відповідно до абзацу 3 пункту 1 розділу ІІІ Порядку подання форми звітності № 3-ПН за бажанням роботодавця може проводитись деталізація категорій претендентів на вакансію з урахуванням категорій громадян, перелік яких наведений у статті 14 Закону України «Про зайнятість населення», а також внутрішньо переміщених осіб .

Тобто, чинне законодавство України не містить норм, які б мали імперативний характер та зобов`язували б роботодавця при подачі звітності за формою № 3 - ПН деталізувати соціально вразливі категорії населення. Законодавець чітко зазначив, що це бажання, тобто правом, а не обов`язком роботодавця. Водночас обов`язок щодо пошуку підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «НВО «СЗХНО», код ЄДРПОУ 35487040, зареєстровано як юридичну особу за адресою: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Пивоварова, будинок 5-Д6/1.

Відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі - Порядок № 70), ТОВ «Наукове-виробниче об`єднання «СЗХНО» зареєстровано у ЛОВФСЗІ з 17 вересня 2009 року за № 44/118/66, що підтверджено копією довідки про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 21 вересня 2019 № 373 (арк. спр. 28).

На виконання вимог Порядку № 70 ТОВ «Наукове-виробниче об`єднання «СЗХНО» 18 червня 2020 року до ЛОВФСЗІ подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 316 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 12; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статі 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) - 13; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 17823,60; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 56404; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) - 56404 (арк. спр. 29).

Позивачем на адресу ТОВ «Наукове-виробниче об`єднання «СЗХНО» направлено лист від 19 червня 202 року № 770/02-09 з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році до 15 квітня 2020 року, не допускаючи нарахування пені за звернення до суду за примусовим стягненням боргу (арк. спр. 30).

Позивачем 22 червня 2020 року за вих. № 778/05-14 на адресу Головного управління ДПС у Луганській області направлено запит про надання інформації про середньооблікову кількість працівників, у тому числі осіб з інвалідністю, у розрізі по місяцях за 2017, 2018, 2019 роки, а також суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ТОВ «Наукове-виробниче об`єднання «СЗХНО» (арк. спр. 33).

Листом від 09 липня 2020 року № 4367/9/12-32-52-06 ГУ ДПС у Луганській області надано запитувану інформацію за період з січня 2017 року по грудень 2019 року, зокрема, у 2019 році середньооблікова кількість штатних працівників у січні 2019 року склала 316 осіб, у лютому 2019 року - 315 особи, у березні 2019 року - 321 осіб, у квітні 2019 року - 319 осіб, у травні 2019 року - 317 особи, у червні 2019 року - 326 особи, у липні 2019 року - 316 осіб, у серпні 2019 року - 312 особи, у вересні 2019 року - 317 осіб, у жовтні 2019 року - 320 осіб, у листопаді 2019 року - 315 осіб, у грудні 2019 роки - 312 осіб; у тому числі працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність: у січні 2019 року - 11 осіб; у лютому 2019 року - 10 особи; у березні 2019 року - 11 осіб, у квітні 2019 року - 11 осіб, у травні 2019 року - 11 особи, у червні 2019 року - 11 особи; у липні 2019 року - 12 осіб, у серпні 2019 року - 311 осіб, у вересні 2019 року - 11 осіб; у жовтні 2019 року - 13 осіб; у листопаді 2019 року - 12; у грудні 2019 року - по 11 осіб (арк. спр. 34).

Позивачем 22 червня 2020 року № 779/05-14 на адресу Сєвєродонецького міського центру зайнятості направлено запит, чи надавалися ТОВ «Наукове-виробниче об`єднання «СЗХНО» до центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2017, 2018, 2019 років; чи здійснювалося ТОВ «Наукове-виробниче об`єднання «СЗХНО» замовлення до центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (арк. спр. 31).

Листом від 25 червня 2020 року № 13/04-1388 Сєвєродонецький міський центр зайнятості повідомив, що у період з 2017 року по 2019 рік ТОВ «Наукове-виробниче об`єднання «СЗХНО» не надавало до центру зайнятості звіти про наявність вакансій з відміткою для осіб з інвалідністю. Замовлень до Сєвєродонецького міського центру зайнятості на професійне навчання або підготовку осіб з інвалідністю від ТОВ «Наукове-виробниче об`єднання «СЗХНО» не було (арк.спр.32).

За несвоєчасну сплату ТОВ «Наукове-виробниче об`єднання «СЗХНО» адміністративно-господарських санкцій за 2019 рік ЛОВФСЗІ нараховано підприємству пеню в сумі 1026,48 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (арк. спр. 35).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 7 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII) законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875-XII).

Статтею 18-1 Закону № 875-XII визначено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону(частина третя).

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для осіб з інвалідністю умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судом встановлено, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування. Такий обов`язок покладений на державну службу зайнятості.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України 5 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Згідно з пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення», звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року № 1476), затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-XII.

Однак на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Суд зауважує, що виконанню відповідними органами обов`язку працевлаштовувати осіб з інвалідністю повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад.

У ході розгляду справи судом встановлено, що відповідачем 29.07.2019, 30.07.2019, 06.08.2019, 25.09.2020 було подано до Сєвєродонецького міського центру зайнятості, Лисичанського міського центру зайнятості, Рубіжанського міського центру зайнятості звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», в якій не повідомлялося про необхідність сприяння у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, лише в одному звіті від 29.07.2020, поданому до Сєвєродонецького міського центру зайнятості, відповідачем повідомлялося про необхідність сприяння у працевлаштуванні двох осіб з інвалідністю, зазначене підтверджується копіями звітності форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (арк. спр. 64-73).

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з наданою інформацією Головним управлінням ДПС у Луганській області у листі від 09 липня 2020 року № 4367/9/12-32-52-06 про середньооблікову кількість штатних працівників помісячно, з січня 2019 року фактична кількість працівників на товаристві складала 316 осіб, а працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, 11 (при встановленому нормативі 13, тому і обов`язок працевлаштування особи з інвалідністю у відповідача виник саме з січня 2019 року.

Разом з тим, відповідачем лише в липні 2019 року подано до Сєвєродонецького міського центру зайнятості звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», що не давало можливості центру зайнятості з січня по липень 2019 року здійснити пошук та направити до відповідача для працевлаштування особу з інвалідністю.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що не передбачено у звітності форми № 3-ПН деталізувати інформацію стосовно можливості зайняття вільного робочого місця особою з інвалідністю, оскільки особи з інвалідністю є особами з певними потребами і створення місць саме для таких осіб та інформування державної служби зайнятості про наявність вільних робочих, які можуть займати саме особи з інвалідністю є прямим обов`язком підприємства, визначеним Законом № 875-XII.

Враховуючи вище наведене суд дійшов висновку, що до липня 2019 року не було створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю.

Тобто, відповідачем не виконаний покладений на нього законодавством обов`язок по створенню робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням осіб з інвалідністю, про створення робочого місця, що позбавило можливості відповідні органи прийняти міри по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у відповідача.

За розрахунком позивача відповідач повинен був працевлаштувати у 2019 році одну особу з інвалідністю, фактично не було працевлаштовано жодної особи з інвалідністю, тому підприємство відповідача мало перерахувати адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік у сумі 56403,80 грн (арк. спр. 35).

Відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 223 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню за період з 16 квітня 2020 року по 15 липня 2020 року у сумі 1026,48 грн.

Розмір адміністративно-господарських санкцій та пені сторонами не оспорюється та є математично правильним.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З викладеного слідує, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб`єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб`єкту владних повноважень, не підлягає.

Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.

Оскільки Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів у вказаній справі є суб`єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Слов`янська, будинок 28; адреса для листування: 93011, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця 30 років Перемоги, будинок 5, код ЄДРПОУ 13396264) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове-виробниче об`єднання «СЗХНО» (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Пивоварова, будинок 5-Д6/1) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 57430,28 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове-виробниче об`єднання «СЗХНО» на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію за 2019 рік у сумі 56403,80 грн (п`ятдесят шість тисяч чотириста три гривні 80 копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16 квітня 2020 року по 15 липня 2020 року у розмірі 1026,48 грн (одна тисяча двадцять шість гривень 48 копійок), а всього 57430,28 грн (п`ятдесят сім тисяч чотириста тридцять гривень 28 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова