Ухвала суду № 91715733, 23.09.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

23 вересня 2020 року 320/8499/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві заяву представника позивача Тарасова Сергія Олексійовича про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до начальника першого відділення інспекторів прикордонної служби "Бориспіль-2" Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" старшого лейтенанта Гончар Тетяни Олегівни, Служби безпеки України про визнання протиправними дій та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до начальника першого відділення інспекторів прикордонної служби "Бориспіль-2" Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" старшого лейтенанта Гончар Тетяни Олегівни, Служби безпеки України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо складання довідки про наявність підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду щодо громадянина Ізраїлю ОСОБА_1 та скасувати довідку про наявність підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду громадянину Ізраїлю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 ;

- визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо прийняття постанови від 10.08.2020 та скасувати постанову від 10.08.2020 Служби безпеки України про заборону в`їзду громадянину Ізраїлю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 ;

- визнати протиправними дії начальника першого відділення інспекторів прикордонної служби "Бориспіль-2" Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" старшого лейтенанта Гончар Тетяни Олегівни та скасувати рішення начальника першого відділення інспекторів прикордонної служби "Бориспіль-2" Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" старшого лейтенанта Гончар Тетяни Олегівни про відмову у перетині державного кордону на в`їзд в Україну громадянину Ізраїлю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 .

22 вересня 2020 року представник позивача Тарасов Сергій Олексійович подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити дію постанови від 10.08.2020 Служби безпеки України про заборону в`їзду громадянину Ізраїлю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 ;

- зупинити дію рішення від 18.08.2020 про відмову в перетині державного кордону України іноземцю ОСОБА_1, громадянину Ізраїлю, ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнятого начальником першого відділення інспекторів прикордонної служби "Бориспіль-2" Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" старшим лейтенантом Гончар Тетяною Олегівною;

- заборонити Службі безпеки України та Адміністрації Державноїх прикордонної служби України та її територіальним органам приймати рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Ізраїлю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час розгляду адміністративної справи №320/8499/20.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення мають очевидні ознаки протиправності, а тому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки дія оскаржуваних рішень позбавляє можливості позивача скористатись процесуальними правами учасника судового процесу, та справедливо, неупереджено та своєчасно вирішити судом спір.

Також, представник позивача зауважив, що через заборону в`їзду в Україну позивач не може прибути на допит за викликом слідчого Державного бюро розслідувань у кримінальному провадженні №62020100000000911, яке повинно відбутись 30.09.2020, у зв`язку із чим істотно порушуються його права.

Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Служби безпеки України про заборону в`їзду в Україну від 10.08.2020 заборонено громадянину Ізраїлю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд на територію України строком на 3 роки до 10.08.2023.

На підставі вказаної постанови начальником першого відділення інспекторів прикордонної служби "Бориспіль-2" Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" старшого лейтенанта Гончар Тетяною Олегівною прийнято рішення від 18.08.2020 про відмову у перетині державного кордону України іноземцю ОСОБА_1, громадянину Ізраїлю, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом також установлено, що в провадженні Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, перебуває кримінальне провадження №62020100000000911 від 29.04.2020, та на 30.09.2020 викликається ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , для допиту в якості свідка у вказаному кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до вимог статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд зазначає, що очевидна протиправність прийнятих рішень має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з`ясування чи додаткового доказування (прийнято неповноважним органом, з перевищенням наданих повноважень тощо).

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд відзначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №1 від 25.06.2009 (з змінами та доповненнями) "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" визначено, що при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в`їзду в Україну слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею 13 та частиною другою статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". При цьому необхідність заборони в`їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов`язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в`їзд.

Судам під час розгляду спорів про заборону в`їзду в Україну необхідно мати на увазі, що процедура заборони в`їзду в Україну не є прямим наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначені статтею 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Крім того, відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, дії яких порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Таке рішення може бути оскаржене разом або окремо від рішення про примусове повернення.

Окрім того, зазначено, що у разі якщо постановою, що оскаржується, заборонено в`їзд в Україну, то дія вказаної постанови перешкоджає іноземцям чи особам без громадянства прибути на територію України та взяти участь у розгляді цієї справи в суді будь-якої інстанції. Дію постанови про заборону в`їзду в Україну може бути зупинено на час судового розгляду справи ухвалою суду, який розглядає справу. Цю ухвалу суд повинен надіслати в Державну прикордонну службу України для виконання, а також, коли в цьому є потреба, до Міністерства закордонних справ України.

Відповідно до п.8.1 Розділу 8 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.12.2011 №1946, іноземець, якому органом охорони державного кордону заборонено в`їзд в Україну, має право оскаржити відповідне рішення до регіонального управління Державної прикордонної служби або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб`єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов`язковою для виконання.

Дослідивши зміст заяви представника позивача та матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення даного адміністративного позову, зокрема, у зв`язку із тим, що невжиття таких може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення прав позивача, зокрема під час розгляду даної адміністративної справи.

При цьому, такі заходи забезпечення позову є допустимими, відповідають меті застосування правового інституту забезпечення позову та предмету адміністративного позову, крім того, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на недопущення до завершення розгляду справи подальшого порушення конституційних прав позивача як іноземця.

До того ж, в провадженні Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, перебуває кримінальне провадження №62020100000000911 від 29.04.2020, та на 30.09.2020 викликається ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , для допиту в якості свідка у вказаному кримінальному провадженні, що підтверджується повісткою про виклик від 16.09.2020 №11-б/н/04-2020вих.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову, окрім позбавлення можливості позивача брати участь у даній адміністративній справі, також позбавляє його можливості взяти участь у допиті в якості свідка у кримінальному провадженні №62020100000000911.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного та з метою забезпечення права позивача доступу до правосуддя в Україні, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови від 10.08.2020 Служби безпеки України про заборону в`їзду громадянину Ізраїлю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 та рішення від 18.08.2020 про відмову в перетині державного кордону України іноземцю ОСОБА_1, громадянину Ізраїлю, ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнятого начальником першого відділення інспекторів прикордонної служби "Бориспіль-2" Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" старшим лейтенантом Гончар Тетяною Олегівною до вирішення справи по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили.

Щодо обраного представником позивача виду забезпечення позову шляхом заборони Службі безпеки України та Адміністрації Державної прикордонної служби України та її територіальним органам приймати рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Ізраїлю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час розгляду адміністративної справи №320/8499/20, то суд вважає, що заява у зазначеній частині задоволенню не підлягає, оскільки такий спосіб забезпечення позову поглинається попередніми.

Водночас суд звертає увагу про відсутність підстав стверджувати про очевидні ознаки протиправності оскаржуваних рішень до розгляду справи по суті та дослідження обставин прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Частина 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд звертає увагу, що заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваних рішень є співмірними із заявленими позивачем вимогами, не спричиняють негативних наслідків для інших осіб, не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані виключно на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

При цьому, обрання такого способу забезпечення позову є логічним, а не вжиття таких заходів призведе до істотного ускладнення в поновленні порушених прав та інтересів заявника, у разі задоволення позову, а також потенційно виникнуть підстави для необґрунтованого втручання в конвенційні права заявника, гарантовані Конвенцією про захист людини та основоположних свобод.

Також, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, а також виходячи із принципів справедливості та гуманізму, суд приходить до висновку, що заяву представника позивача Тарасова Сергія Олексійовича про забезпечення позову слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву представника позивача Тарасова Сергія Олексійовича про забезпечення позову - задовольнити частково.

2. Зупинити дію постанови від 10.08.2020 Служби безпеки України про заборону в`їзду громадянину Ізраїлю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

3. Зупинити дію рішення від 18.08.2020 про відмову в перетині державного кордону України іноземцю ОСОБА_1, громадянину Ізраїлю, ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнятого начальником першого відділення інспекторів прикордонної служби "Бориспіль-2" Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" старшим лейтенантом Гончар Тетяною Олегівною - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

4. У задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову - відмовити.

5. Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам) та Державній прикордонній службі України.

6. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

7. Роз`яснити учасникам справи, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.