Рішення № 91715708, 23.09.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2020 року м. Київ справа №320/5358/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міськрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головного державного виконавця Скрід Юлії Михайлівни, про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міськрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач-1), Головного державного виконавця Скрід Юлії Михайлівни (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача-2 від 24 лютого 2020 р. у виконавчому провадженні № 59866817 про арешт коштів боржника;

- зобов`язати відповідача-1 зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 в ТВБВ № 10026/020 філії Головного управління по місту Києву та Київської області АТ "Ощадбанк" та з рахунку № НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк", які відкриті на ім`я позивача для зарахування заробітної плати;

- зобов`язати відповідача-1 утриматись від стягнення коштів на користь стягувача КБ "КБ Ідея Банк" за виконавчим провадженням № 59866817 з позивача до набрання законної сили судового рішення у справі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем винесено постанову від 24 лютого 2020 р. про накладення арешту на кошти боржника по виконавчому провадженню №59866817 в частині накладення арешту на грошові кошти у вигляді заробітної плати, що містяться на карткових рахунках із спеціальним режимом використання, який призначений для виплати та отримання заробітної плати, є захищеним.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 р. відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання по справі. Цією ж ухвалою витребувано від відповідача копію матеріалів виконавчого провадження № 59866817.

14 вересня 2020 р. від відповідача-1 до суду надійшли пояснення на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що постанова про арешт коштів боржника № 59866817 від 24 лютого 2020 р. винесена відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» і є законною, оскільки відповідно до матеріалів виконавчого провадження та довідок, наданих банками, вказані у позовній заяві рахунки не є рахунками зі спеціальним режимом використання, рахунок використовується в тому числі для зарахування заробітної плати. Зазначає, що заробітна плата не міститься в переліку коштів, на які згідно закону заборонено звертати стягнення.

Крім того, просить розгляд справи здійснювати без його участі та вирішити справу на розсуд суду.

Відповідач-2, належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду не подав, з клопотанням та іншими заявами до суду не звертався.

14 вересня 2020 р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

14 вересня 2020 р. сторони у судове засідання не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

23 липня 2019 р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. видав виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі № 6498. Відповідно до цього виконавчого напису стягнуто з позивача на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» невиплачені в строк грошові кошти на підставі Кредитного договору № Р25.00605.003660148 від 12 лютого 2018 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_2 , строк платежу за яким настав 12 жовтня 2018 р.

Згідно з виконавчим написом задоволено вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» за період з 12 листопада 2018 р. по 7 червня 2019 р. включно у розмірі:

- 77 256 грн. 81 коп. - строковий основний борг;

- 15 130 грн. 89 коп. - прострочений основний борг;

- 6 118 грн. 50 коп. - прострочені проценти;

- 656 грн. 84 коп. - строкові проценти;

- 2215 грн. 65 коп. - строкова плата за обслуговування кредиту;

- 21 318 грн. 13 коп. - прострочена плата за обслуговування кредиту;

- 33 140 грн. 17 коп. - пеня;

- 1900 грн. 00 коп. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 157 736 грн. 99 коп.

8 серпня 2019 р. Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження.

22 серпня 2019 р. державним виконавцем відповідача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59866817, яку направлено на адресу позивача.

24 лютого 2020 р. державним виконавцем відповідача прийнято постанови(у) про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 59866817. Вказану постанову направлено на адресу позивача.

24 лютого 2020 р. держаним виконавцем відповідача винесено постанову про розшук майна боржника у виконавчому провадженні № 59866817. Вказану постанову направлено на адресу позивача.

17 червня 2020 р. позивачем подано скаргу на дії відповідача щодо накладення арешту на грошові кошти позивача.

Листом відповідача № 24359-З від 19 червня 2020 р. позивача повідомлено, що у матеріалах виконавчого провадження відсутнє документальне підтвердження, що рахунок позивача носить спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

11 червня 2020 р. позивачем взято довідку з банку відповідно до якої встановлено, що в ТВБВ № 10026/020 філії Головного управління по місту Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» МФО 322669 на ім`я позивача відкрито зарплатний картковий рахунок № НОМЕР_1 від 5 грудня 2018 р.

22 червня 2020 р. позивачем взято довідку з банку. Згідно з цією довідкою позивач станом на 22 червня 2020 р. має в АТ КБ «ПриватБанк» картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ), на яку отримує заробітну плату. Крім того, повідомлено, що на вказану картку може бути зарахована будь-яка виплата (переказ). Вказаною довідкою повідомлено, що картка № НОМЕР_4 ) обмежена згідно з постановою про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 59866817 від 24 лютого 2020 р.

11 вересня 2020 р. державним виконавцем відповідача прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 59866817. Вказану постанову направлено на адресу позивача.

11 вересня 2020 р. державним виконавцем відповідача винесено вимогу № 59866817 на суму 159 683 грн. 39 коп.

Позивач вважає дії відповідача протиправними та постанову відповідача про накладення арешту на грошові кошти такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Закон № 1404-VIII визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина 1 статті 5 Закону № 1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з вимогами статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Приписи статті 18 Закону № 1404-VIII закріплюють, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

За приписами ст.48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до вимог статті 52 Закону №1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Отже, в контексті ст. 52 Закону №1404-VIII наявні дві обставини, на підставі яких не підлягають арешту кошти:

- кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках;

- кошти, звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 758 від 22 червня 2012 р. рахунки із спеціальним режимом використання - рахунки, які відкриваються в Казначействі та його органах підприємствам, установам, організаціям для проведення розрахунків з надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, з погашення заборгованості перед державним бюджетом, з повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, міськими радами) або під державні (місцеві) гарантії, з електронного адміністрування податків, для сплати заборгованості за електроенергію, для зарахування депозитних коштів та не бюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів;

Відповідно до Постанови Національного банку України №492 від 12 листопада 2003р. "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів" банк відкриває поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб`єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (розділ 5, пункт 68). Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (розділ 1, пункт 6). Тому даний рахунок, не є рахунком зі спеціальним режимом використання, і крім того, на нього можуть зараховуватися будь-які надходження (грошові кошти).

Вимогами статті 73 Закону №1404-VIII визначено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати:

1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;

2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;

3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;

4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;

5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами;

6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини;

7) допомогу при усиновленні дитини;

8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;

9) допомогу на дітей одиноким матерям;

10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;

11) допомогу на лікування;

12) допомогу на поховання;

13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;

14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.

Приписами частин 1 та 2 статті 56 Закону №1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Таким чином, наведеними законодавчими положеннями обмежені права державного виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, а саме, на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на рахунках із спеціальним режимом використання, кошти на інших рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом.

Судом встановлено, що постановою відповідача від 24 лютого 2020 р. ВП №59866817 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належать боржнику (позивача).

Суд зазначає, що наведене у цій постанові формулювання не суперечить приписам Закону №1404-VIII.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд зазначає про таке.

У ст. 73 Закону №1404-VIII визначено вичерпний перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення, і пенсійні виплати не входять до цього переліку коштів та не підпадають під дію ст.52 Закону.

Згідно з довідкою банку позивач станом на 22 червня 2020 р. має в АТ КБ «ПриватБанк» картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ), на яку отримує заробітну плату. На вказану картку може бути зарахована будь-яка виплата (переказ). Вказаною довідкою повідомлено, що картка № НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ) обмежена згідно з постановою про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 59866817 від 24 лютого 2020 р.

Крім того, судом встановлено, що на ім`я позивача у філії - Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» відкрито поточний рахунок з використанням банківської платіжної картки № НОМЕР_1 , за продуктом «Бюджетний Лояльний», тип продукта - зарплатний.

Вказаним листом суд також повідомлено, що на позабалансовому рахунку і філії - Головному управлінні по місту Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» обліковується постанова про арешт коштів Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24 лютого 2020 р. за виконавчим провадженням № 59866817, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на вищевказаному банківському рахунку.

Суд бере до уваги, що ці довідки банків надано на запит позивача, який здійснено вже після відкриття виконавчого провадження. При цьому у матеріалах виконавчого провадження відсутнє повідомлення банку про те, що наявні у банках рахунки позивача, на який накладено арешт (чи підлягає накладенню арешт), є рахунками із спеціальним режимом використання чи рахунком, на який здійснюється зарахування заробітної плати.

За таких обставин суд визнає, що у відповідача-1 на час винесення спірної постанови були відсутні відомості про будь-які особливості банківських рахунків позивача, на який було накладено арешт. Суд також зазначає, що ці рахунки не є рахунками із спеціальним режимом використання.

Отже, при винесенні спірної постанови державний виконавець вживав передбачених законом заходів для виконання судового рішення майнового характеру у визначений Законом №1404-VIII порядок і строк.

Тому суд визнає, що за таких обставин підстави для визнання протиправною спірної постанови відсутні, а в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити із зазначених мотивів і підстав.

Разом з тим, судом встановлено, що на вказаних банківських рахунках позивача надходила виплати по заробітній платі, з яких хоча і можливе здійснення відрахування, проте їх розмір має певні обмеження, встановлені законом.

Так, відповідно до вимог статті 68 Закону №1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно з вимогами частини 1 статті 69 Закону №1404-VIII підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Частиною 1 ст. 70 Закону №1404-VIII передбачено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до вимог частини 2 статті 70 Закону №1404-VIII із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;

за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

3. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків (ч. 3 ст. 70 Закону №1404-VIII).

Відповідно до вимог ст. 128 Кодексу законів про працю при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку. Обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

Суд зазначає, що накладення арешту на кошти позивача, що містяться на карткових рахунках, відкриті для виплати заробітної плати в АТ КБ "Приватбанк" та АТ «Ощадбанк», означає неможливість позивачу розпоряджатися коштами не лише у розмірі, який встановлено ст. 128 КЗпП, але й у повному обсязі.

Крім того, суд звертає увагу на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19, відповідно до якою зазначено наступне: «Верховний Суд зазначає, що приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Відповідно до пункту 2 статті 48 Закону 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 151 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 59 Закону 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 10 жовтня 2019 року № 916/1572/19. Підстав для відступу від такої позиці під час розгляду даної справи Верховний Суд не вбачає.».

Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

Тому суд визнає, що накладення арешту на вказані банківські рахунки по суті обмежило право позивача розпоряджатися коштами цих рахунків у розмірі, що перевищує відсоток, на який може бути звернено стягнення. Це означає, що право власності позивача на ці кошти порушено.

При цьому суд бере до уваги, що відповідачу не було відомо про ці обставини на час винесення спірної постанови, а стягнення відповідачем на певний відсоток, який дозволений законодавством для відрахування із заробітної плати чи пенсії, не застосовувалося.

Статтею 59 Закону №1404-VIII врегульовано порядок зняття арешту з майна, накладеного виконавцем. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5).

Частиною 5 статті 13 Закону №1404 визначено, що постанова про зняття арешту приймається виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За наведених обставин з метою захисту права власності позивача щодо коштів, розміщених на вказаних банківських рахунках, суд вважає необхідним позовні вимоги щодо скасування спірної постанови задовольнити.

Тому суд на підставі ч. 5 ст. 59 Закону №1404-VIII вважає необхідним скасувати постанову органу ДВС, підписану Головним державним виконавцем Скрід Ю.М., Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міськрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24 лютого 2020 р. про накладення арешту на грошові кошти в рамках виконавчого провадження № 59866817.

Суд звертає увагу органу ДВС, що на виконання рішення суду про скасування спірної постанови Фастівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міськрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повинен у визначений Законом спосіб і порядок повідомити Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" та Акціонерне товариство «Ощадбанк» для фактичного зняття арешту з банківських рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) та надіслати відповідну постанову органам (установам), яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно ОСОБА_1 .

Позивачем в якості одного з відповідачів зазначено Головного державного виконавця ОСОБА_3 (відповідач-2), якою винесено спірну постанову.

Суд бере до уваги, що згідно з приписами ч.3 ст.287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Позивачем у позові зазначається вимога про скасування спірної постанови. Інших позовних вимог, звернутих безпосередньо до Головного державного виконавця Скрід Юлії Михайлівни (відповідач-2), у позові не зазначено. Відповідно до наведених приписів ч.3 ст.287 КАС України вимога про скасування спірної постанови стосується безпосередньо відповідача-1, тому судом ця вимога вирішується саме щодо вказаного відповідача-1. Інших позовних вимог щодо відповідача-2 не заявлено. За таких обставин позовні вимоги саме щодо відповідача-2 є безпідставними і задоволенню не підлягають, оскільки вони стосуються саме відповідача-1 і судом вирішуються саме щодо цього відповідача.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача-1 утриматись від стягнення коштів на користь стягувача КБ "КБ Ідея Банк" за виконавчим провадженням № 59866817 з позивача до набрання законної сили судового рішення у справі, суд звертає увагу, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки вказана вимога є вимогою забезпечення позову, яке регулюється вимогами ст.ст. 150-158 КАС України. Ухвалою суду від 15 вересня 2020 р. відмовлено в забезпеченні позову за вказаною заявою.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наведених вище мотивів та підстав.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з квитанцією від 15 липня 2020 р. № 9084 позивачем сплачено судовий збір на суму 840 грн. 80 коп.

Суд, керуючись ч. 3 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо часткового задоволення позовних вимог присуджує позивачу 400 грн. 00 коп. понесених витрат по оплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задоволено частково.

Скасувати постанову Головного державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міськрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрід Юлії Михайлівни від 24 лютого 2020 р. про накладення арешту на грошові кошти, винесену у виконавчому провадженні № 59866817.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міськрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ - 34446916) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) судові витрати в сумі 400 (чотириста) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Відповідач-1 - Фастівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міськрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса: вул. Суворова, 1, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ - 34446916.

Відповідач-2 - Головний державний виконавець Скрід Юлія Михайлівна, адреса: вул. Суворова, 1, м. Фастів, Київська область, 08500.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду - 23 вересня 2020 р.