Рішення № 91715658, 22.09.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 року м. Київ № 320/3568/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.02.2020 №Ф-22935-17; зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області скасувати протиправні нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 14.04.2014 по 31.08.2018.

Позов мотивовано безпідставністю застосування до позивача заходів впливу, стягнення і відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску в зв`язку зі звільненням позивача від такої відповідальності як особи, яка перебувала на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, та неправомірністю винесення відповідачем спірної вимоги, винесеної за один і той же період, за який відповідачем вже виносились вимоги про сплату боргу (недоїмки), які скасовано в судовому порядку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що контролюючим органом було автоматично здійснено нарахування позивачу єдиного внеску за період з IV кварталу 2015 року по IV квартал 2019 року та нараховано штрафні санкції й пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску відповідним рішенням контролюючого органу. У зв`язку з наявністю в ІКПП позивача заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску, відповідачем правомірно сформовано та направлено позивачу спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки), що відповідає вимогам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та відповідній судовій практиці. Крім того, відповідачем зазначено, що позивач не відноситься до платників єдиного внеску, яких звільнено від виконання обов`язків щодо сплати єдиного внеску, оскільки на день звернення з заявою про звільнення від виконання обов`язків по сплаті єдиного внеску позивач не перебував на обліку в органах доходів і зборів, які розташовані на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, і звернення позивача із такою заявою є передчасним в зв`язку із продовженням строків проведення антитерористичної операції.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій наголошено на перебуванні позивача на обліку в органах доходів і зборів у період, за який йому контролюючим органом неправомірно нараховано заборгованість по єдиному соціальному внеску. Також, позивачем зазначено, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не встановлено вимог про обов`язковість перебування платника ЄСВ на території, де проводиться антитерористична операція, під час подання заяви про звільнення від виконання обов`язків зі сплати ЄСВ.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрований з 16.10.2002 як фізична особа-підприємець, про що до реєстру 17.11.2008 внесено запис №22660170000048620.

Згідно довідки від 17.01.20 №2/6/29-014-24 про взяття на облік платника податків, позивача взято 31.12.2002 на податковий облік в ДПІ у Калінінському районі міста Донецька.

Позивачем подано 26.09.2018 до державного реєстратора документи для проведення змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, в результаті чого змінено відомості щодо місця проживання фізичної особи-підприємця на: АДРЕСА_1 .

В подальшому позивачем подано до ОДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області заяву від 24.10.2018 про звільнення його від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14.04.2014 по 31.08.2018.

Головним управлінням ДФС у Київській області сформовано відносно ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-22935-17 на суму 20855,94 грн. недоїмки.

Також, Головним управлінням ДФС у Київській області сформовано відносно ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 №Ф-22935-17 на суму 20855,92 грн. недоїмки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі №320/546/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, зазначені вимоги визнано протиправними та скасовано.

Головним управлінням ДФС у Київській області винесено рішення №0051765406/836 від 26.03.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф та нараховано пеню, всього на суму 6635,38 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем подано до ДФС України скаргу від 10.04.2019.

Державною фіскальною службою України за результатами розгляду скарги позивача прийнято рішення від 13.05.2019 №21907/6/99-99-11-05-02-25, яким скаргу задоволено частково, скасовано рішення Головного управління ДФС у Київській області №0051765406/836 від 26.03.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, зобов`язано ГУ ДФС у Київській області винести та направити нове рішення з урахуванням зауважень, викладених у рішенні ДФС про результати розгляду скарги позивача.

Головним управлінням ДФС у Київській області сформовано відносно ФОП ОСОБА_1 третю вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №Ф-22935-17 на суму 20855,94 грн. недоїмки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 у справі №320/4729/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №Ф-22935-17.

Головним управлінням ДПС у Київській області сформовано відносно ФОП ОСОБА_1 четверту вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.02.2020 №Ф-22935-17 на суму 27171,86 грн., в тому числі, 20536,48 грн. недоїмки, 1993,17 грн. штрафів та 4642,21 грн. пені.

Вважаючи протиправною вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (з подальшими змінами і доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон №2464-VI).

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 4 Закону №2464-VI встановлено, зокрема, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Статтею 25 Закону №2464-VI регламентовано заходи впливу та стягнення, частина перша якої передбачає, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону №2464-VІ, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно частити одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII, який набрав чинності 15.10.2014, визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669-VII внесено зміни до Закону №2464-VІ, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 93 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.».

02.03.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України №219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці», розділом І якого внесено до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» такі зміни: «Пункт 93 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII вважати пунктом 94». Закон України № 219-VIII від 02.03.2015 набрав чинності 13.03.2015.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р), яке втратило чинність на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Аналіз наведених норм надає підстави для висновку, що перебування фізичної особи-підприємця на обліку в органі доходів і зборів, який розташований на території населеного пункту в зоні проведення антитерористичної операції, є підставою для зупинення застосування до такого платника заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VI. При цьому, за наявності вказаних обставин такий платник набуває право на звільнення від сплати єдиного соціального внеску шляхом списання накопиченої заборгованості за відповідний період в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійної заборгованості, тобто за заявою такого платника, поданою за місцем його податкової реєстрації.

Відповідачем не заперечувалась обставина щодо перебування позивача на обліку в органі доходів і зборів, який розташований на території населеного пункту в зоні проведення антитерористичної операції, а саме: в м. Донецьк - до 27.09.2018.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р, від 05.11.2014 №1079-р, від 02.12.2015 №1275-р місто Донецьк включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що єдиний внесок нараховано позивачу з IV кварталу 2015 року по IV квартал 2019 року, що також підтверджується наявною у матеріалах справи обліковою карткою позивача по єдиному внеску. Крім того, станом на 31.12.2015 за позивачем обліковувалась заборгованість по єдиному внеску в розмірі 5092,05 грн. Таким чином, недоїмка позивача по єдиному внеску виникла в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції.

За наведених обставин, суд вважає недоїмку позивача по єдиному внеску за період з 14.04.2014 року по 31.08.2018 року безнадійною в розумінні пункту 94 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ та такою, що підлягає списанню.

Вказана обставина також неодноразово встановлювалась судом в рішеннях (рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі №320/546/19 та від 17.12.2019 у справі №320/4729/19), які набрали законної сили.

Доводи відповідача про те, що підставою для виставлення позивачу оскаржуваної ним вимоги про сплату боргу (недоїмки) стала наявність відповідної заборгованості з єдиного соціального внеску, суд вважає необґрунтованими, оскільки боргові зобов`язання, визначені у спірній вимозі, охоплюють період, упродовж якого позивач перебував на обліку в органі доходів і зборів, який розташований на території населеного пункту в зоні проведення антитерористичної операції та набув право на звільнення від відповідних зобов`язань по єдиному внеску.

Посилання відповідача на те, що на день звернення із заявою про списання заборгованості позивач не перебував на обліку в органах доходів і зборів, які розташовані на території населеного пункту в зоні проведення антитерористичної операції, також, на думку суду є необґрунтованим, оскільки законодавець передбачає необхідність звернення саме до контролюючого органу на момент подання відповідної заяви і не обмежує таке звернення умовою щодо необхідності в цей час перебувати саме на обліку в органі доходів і зборів у зоні проведення антитерористичної операції.

Твердження відповідача про те, що антитерористична операція не завершена і позивач не набув право на звернення із заявою про списання заборгованості з єдиного внеску, не відповідають положенням пункту 94 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ, яким передбачено звільнення від сплати єдиного внеску за відповідних обставин до завершення антитерористичної операції на підставі заяви платника та не міститься умови щодо необхідності звернення із такою заявою лише після завершення антитерористичної операції.

Відповідно до пункту 22 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановляння зразкового рішення.

Згідно частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Верховним Судом розглянуто зразкову справу №812/292/18 (№Пз/99901/22/18) за позовом Обласної комунальної установи «Луганський центр підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень» до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Постановою Верховного Суду від 30.03.2018 у зразковій справі №812/292/18 (№Пз/99901/22/18) скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області від 13 грудня 2017 року № 0040151304 про застосування штрафних санкцій та застосування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

За змістом постанови Верховного Суду від 30.03.2018 у зразковій справі №812/292/18 (№Пз/99901/22/18), ознаками цих типових справ є предмет позову, а саме рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), а також перебування позивачів як платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, що обумовлює звільнення від застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску відповідно до пункту 94 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI на період проведення антитерористичної операції.

Вирішуючи зразкову справу №812/292/18 (№Пз/99901/22/18), Верховний Суд у постанові від 30.03.2018 зазначив: що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону №2464-VІ; з огляду на дію абзацу третього пункту 94 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

За таких обставин Верховний Суд підсумував, що застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, є протиправним, та задовольнив позовні вимоги.

З огляду на висновки Верховного Суду в зразковій справі №812/292/18 (№Пз/99901/22/18) та на встановлені під час судового розгляду обставини щодо нарахування позивачу єдиного внеску за період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, та перебування позивача на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, безпідставним є також нарахування позивачу суми штрафів та пені, які відображено в спірній вимозі.

Відтак, суд констатує неправомірність винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.02.2020 №Ф-22935-17 на суму 27171,86 грн., в тому числі, 20536,48 грн. недоїмки, 1993,17 грн. штрафів та 4642,21 грн. пені, тому вказана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області скасувати протиправні нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 14.04.2014 по 31.08.2018, суд зазначає таке.

Як встановлено під час судового розгляду судом, контролюючим органом винесено вимоги від 09.11.2018 №Ф-22935-17, від 12.11.2018 №Ф-22935-17, від 14.02.2019 №Ф-22935-17 про сплату позивачем боргу (недоїмки) по єдиному внеску, які скасовано в судовому порядку у зв`язку з відсутністю правових підстав для нарахування єдиного внеску, з огляду на те, що позивачу нараховувалась недоїмка по єдиному внеску в період його перебування на обліку в органах доходів і зборів, які розташовані в м. Донецьку, яке віднесено до населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Судові рішення, якими визнано протиправними та скасовано зазначені вимоги, набрали законної сили з огляду на залишення їх без змін судами вищих інстанцій.

При цьому, суд погоджується з твердженням позивача, що незважаючи на відсутність у нього обов`язку зі сплати єдиного внеску, починаючи з 14.04.2014 і до закінчення антитерористичної операції, що встановлено судовими рішенням, які набрали законної сили, контролюючим органом безпідставно виносяться відносно позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) та нараховуються штрафні санкції і пеня.

На думку суду, безпідставне систематичне винесення контролюючим органом вимог про сплату боргу (недоїмки) та направлення їх позивачу змушує позивача постійно вживати активних заходів щодо захисту своїх порушених прав та інтересів, що вимагає додаткових затрат часу, пов`язаних з підготовкою скарг на рішення контролюючого органу та матеріальних витрат, пов`язаних із сплатою судового збору, відправкою поштової кореспонденції тощо.

Згідно приписів пункту 6 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі, - у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.

Згідно пункту 11 VI зазначеної інструкції, органи доходів і зборів проводять списання недоїмки з єдиного внеску на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу доходів і зборів, у якому перебуває на обліку платник єдиного внеску, про списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску за формою згідно з додатком 10 до цієї Інструкції щомісяця протягом 10 робочих днів, що настають за місяцем, у якому надійшли документи, зазначені в пункті 10 цього розділу.

Рішення про списання боргу (недоїмки) долучається до справи платника та вноситься до інформаційної системи органу доходів і зборів не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Відповідно до пункту 2 графи 9 розділу ІV Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 №422, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881, у разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення облікових показників щодо поновлення такої суми не проводиться.

Згідно пункту 2 графи 1 розділу VI вказаного Порядку, первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, зокрема, рішення про списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску, прийняте за наявності підстав, визначених законодавством про збір та облік єдиного внеску.

Пунктом 3 графи 1 розділу VI зазначеного Порядку встановлено, що відображення в підсистемі, що забезпечує облік платежів, сум списання податкового боргу здійснюється відповідно до статті 101 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України та відповідного порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків.

Відображення в підсистемі, що забезпечує облік платежів, сум списання заборгованості зі сплати єдиного внеску здійснюється відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953.

Первинними документами, що є підставою для списання податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску, є: рішення про списання безнадійного податкового боргу, прийняте відповідно до підстав, визначених статтею 101 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України; рішення про списання безнадійного податкового боргу, прийняте відповідно до підстав, визначених статтею 97 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України; рішення про прощення (списання) податкового боргу, прийняте згідно з відповідним законом; рішення про списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску, прийняте відповідно до підстав, визначених законодавством про збір та облік єдиного внеску.

Первинним документом, що є підставою для поновлення списаних сум податкового боргу (у тому числі розстрочених (відстрочених)), заборгованості зі сплати єдиного внеску, є рішення керівника органу ДФС, прийняте відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.

У разі списання податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) в інформаційну систему органів ДФС заносяться такі дані: документ, що є підставою для списання; номер та дата рішення про списання; код платника; код платежу та вид бюджету; сума, яку необхідно списати: у разі списання податкового боргу - сума безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню, у тому числі основний платіж, пеня, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), діючі розстрочення (відстрочення), проценти за користування розстроченням (відстроченням); у разі списання заборгованості зі сплати єдиного внеску - несплачені суми єдиного внеску, що підлягають списанню, у тому числі сума єдиного внеску, недоїмка зі сплати єдиного внеску, штрафи, пеня.

Усі рішення про списання після збереження відображаються в журналі списання.

Зміст наведених положень Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в контексті обраного позивачем способу захисту та з метою недопущення подальшого порушення прав, свобод і інтересів позивача, дає підстави для висновку, що належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача буде зобов`язання відповідача внести до інтегрованої картки платника - ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування даних про списання заборгованості по єдиному внеску, штрафних санкцій та пені за період з 14.04.2014 по 31.08.2018, як безнадійної, з прийняттям відповідного рішення про списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

Отже, враховуючи висновки суду про наявність підстав для скасування вимоги Головного управління ДФС у Київській про сплату боргу (недоїмки) від 27.02.2020 №Ф-22935-17 та зобов`язання відповідача внести до інтегрованої картки позивача даних про списання заборгованості по єдиному внеску як безнадійної, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2942,80 грн. (квитанція від 21.04.2020 №1937-3385-8438-0536), відтак на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2942,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 27.02.2020 №Ф-22935-17.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести до інтегрованої картки платника - ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування даних про списання заборгованості по єдиному внеску, штрафних санкцій та пені за період з 14.04.2014 по 31.08.2018, як безнадійної, з прийняттям відповідного рішення про списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

Стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2942,80 грн. (дві тисячі дев`ятсот сорок дві грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 22 вересня 2020 року.