Рішення № 91715572, 23.09.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2020 р. справа № 300/2044/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання до вчинення дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.04.2020 № 666 про відмову позивачу в призначенні пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 05.02.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту "а" статі 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням періоду роботи з 05.11.1998 по 15.02.1999 до стажу роботи за Списком № 1.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 24.04.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Однак 30.04.2020 відповідач прийняв рішення № 666 про відмову в призначенні пенсії позивачу, оскільки відсутні уточнюючі довідки про зайняття певними роботами повний робочий день та матеріалів про результати атестації робочих місць за стаж після 21.08.1992. ОСОБА_1 вважає зазначену відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах протиправною, оскільки позивачем подано пенсійному органу трудову книжку, яка підтверджує стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Трудова книжка містить записи про роботу позивача на посадах, які містяться в Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994. Окрім цього, також відповідачу подано матеріали про результати атестації робочих місць та довідки, які підтверджують пільговий стаж позивача за Списком № 1, а саме: 4 роки 4 місяці 15 днів, та загальний страховий стаж - 35 роки 7 місяців. Позивач зазначила, що після досягнення 49 років і 9 місяців вона отримала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 № 1-р/2020 визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. За вказаних обставин, ОСОБА_1 вважає неправомірним рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 30.04.2020 № 666.

Ухвалою від 19.08.2020 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

08.09.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 03.09.2020 № 0900-0803-8/15795 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пільгових умовах мають працівники, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком № 1 і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки, які народилися в період з 01.04.1970 по 30.09.1970 після досягнення віку 45 років 6 місяців і при стажі роботи в період звернення з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 17 років 6 місяців, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. В позивача наявний загальний страховий стаж 35 років 7 місяців, в тому числі, стаж роботи за Списком № 1 - 4 роки 1 місяць. Позивачу не зараховано до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи з 05.11.1998 по 15.02.1999, оскільки такий період не охоплений атестаціями, проведеними на підставі наказу № 396 від 05.11.1993 та наказу № 73 від 16.02.1999. Також позивач не надав документального підтвердження зайнятості працівника повний робочий день (не менше ніж 80%, встановленого для даного виробництва) за відповідною професією за результатами атестації умов праці. Відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу. Щодо рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), то вказаним рішенням не внесено зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та немає порядку виконання даного рішення. Після внесення відповідних змін, пенсія за віком за Списком № 2 призначатиметься з урахуванням змін до чинного законодавства. З 11.10.2017 порядок призначення пенсії за віком, в тому числі на пільгових умовах за Списком № 1, регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, на думку представника відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1. Також представник відповідача вказав на завищення та неспіврозмірність орієнтовної суми витрат на правову допомогу 7000,00 грн. із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, а також те, що адвокат Лютак Л.Л. подавала аналогічні позови до відповідача в інтересах інших клієнтів.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 24.04.2020 року до Калуського сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. До заяви долучено копії: диплома про навчання НОМЕР_1 (а.с. 71-72); довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 № 249 від 13.09.2019 (а.с. 99); довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 70); довідки про підтвердження наявного трудового стажу для підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 208 від 19.09.2019 (а.с. 90); довідки № 1039 від 19.09.2019 про відсутність в архіві висновків державної експертизи умов праці (а.с. 94); довідки № 1040 від 19.09.2019 про періоди відпустки без збереження заробітної плати (а.с. 95); накази № 270 від 04.10.1993, № 396 від 05.11.1993 та № 73 від 16.02.1999 (а.с. 91-93); паспорта громадянина України НОМЕР_2 (а.с. 65-69); свідоцтва про народження НОМЕР_3 (а.с. 73); свідоцтва про народження дитини НОМЕР_4 (а.с. 74); свідоцтва про народження дитини НОМЕР_5 (а.с. 74); витяг з Державного реєстру актів цивільного стану від 23.10.2014 № 00014625746 (а.с. 75-76); трудову книжку НОМЕР_6 (а.с. 77-89); архівні довідки від 16.10.2019 № 01.7-01/942, № 01.7-01/944, № 01.7-01/941 (а.с. 96-98); наказ № 39/1 від 27.12.2000 (а.с. 119); довідку про перейменування підприємства № 1041 від 19.09.2019 (а.с. 100); рішення комісії про підтвердження стажу роботи в ТзОВ «Оріана» від 20.03.2020 № 3 (а.с. 131-132). Також додатково було подано довідку про отримання допомоги на дитину від 06.02.2020 № 129 (а.с. 130)

Відповідачем було проведено перевірку достовірності видачі довідки про заробітну плату, документів про стаж роботи позивачки, які дають право на пенсію на пільгових умовах за списком № 1, про що складено акти звірки № 159/КШ22 від 12.02.2020, № 185/КШ2/2 від 17.02.2020, № 224/КШ2/1 від 26.02.2020 (а.с. 124-129).

30.04.2020 Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області прийняло рішення № 666 про відмову позивачу в призначенні пенсії. Рішення відповідача від 30.04.2020 про відмову в призначенні пенсії № 666 мотивоване тим, що страховий стаж роботи позивача становить 35 років 7 місяці, стаж роботи за списком № 1 - 4 роки 1 місяць. Згідно з вимогами статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки, які народилися в період з 01.04.1970 по 30.09.1970 після досягнення віку 45 років 6 місяців і при стажі роботи в період звернення з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 17 років 6 місяців, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівники, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку жінкам на 1 рік 4 місяці за кожен повний рік такої роботи. Право на пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 набуде з 10.12.2024. Окрім цього, відповідач повідомив про необхідність документального підтвердження зайнятості працівника повний робочий день (не менше ніж 80%, встановленого для даного виробництва) за відповідною професією та подання матеріалів про результати атестації робочих місць. Таким чином, пенсійний орган вважає, що ОСОБА_1 немає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 (а.с. 27).

Вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії від 30.04.2020 № 666, ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду, в якому просила зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 05.02.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту "а" статі 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з зарахуванням періоду роботи з 05.11.1998 по 15.02.1999 до стажу роботи за Списком № 1.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожен повний рік такої роботи.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, згідно пункту "б" частини 1 статті 13 наведеного Закону пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

- досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

В свою чергу, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті „а" для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах „б"-„з" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті „а" - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах „б"-„з" - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Таким чином, статтею 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами „б"-„г" статті 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права, усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в оскаржуваному рішенні про відмову в призначенні пенсії від 30.04.2020 № 666 зазначило, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 35 років 7 місяці, в тому числі стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 становить 4 роки 1 місяць (а.с. 22).

Згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_6 , копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 14.06.1988 прийнята в лабораторію служби технічного контролю заводу хімічних речовин захисту рослин лаборантом хіманалізів з обслуговування цеху з виготовлення поліетиленполіаміна другого розряду на час проходження виробничої практики; з 04.11.1988 звільнена в зв`язку з закінченням строку трудового договору; з 01.09.1985 зарахована на навчання в Калуський хіміко-технологічний технікум; з 30.06.1989 звільнена в зв`язку з закінченням навчання; з 01.09.1989 прийнята на роботу в цех поліетиленполіаміна апаратником центрифугування розділення розгону ДЕТА, випарки і центрифугування (к. 526) четвертого розряду; з 05.02.1990 переведена оператором дистанційного пульта управління в хімічній промисловості відділу синтезу і ректифікації (к. 526 «а») цеху по виготовленню поліетиленполіаміна четвертого розряду; з 01.07.1991 зарахована в цех по виробництву поліетиленполіаміна оператора дистанційного пульту управління в хімічному виробництві відділення синтезу - ректифікації п`ятого розряду, згідно укладеного контракту; з 22.10.1991 Калуське ВО «Хлорвініл» реорганізовано у концерн «Хлорвініл»; з 22.09.1994 Державний концерн «Хлорвініл» перейменовано у державний концерн «Оріана»; з 19.10.1994 завод ХЗЗФ перейменований в завод «Фітон»; Державний концерн «Оріана» перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Оріана»; з 20.09.1995 цехи по виробництву отрутохімікатів та поліетиленполіамінів ліквідовано. На їх базі створено: цех по виробництву отрутохімікатів і поліетиленполіамінів з почерговим випуском отрутохімікатів та поліетиленполіамінів; з 04.03.1997 переведена апаратником сушіння відділення сушіння і пиловловлювання полікарбацину цеху по виробництву отрутохімікатів і поліетиленполіамінів четвертого розряду, згідно з укладеним контрактом; з 01.12.1997 переведена сторожем (корпуси: 512, 514, 526, 529, 531, 582, 585) цеху по виробництву отрутохімікатів і поліетилен осліамінів, згідно з укладеним контрактом; з 01.03.1998 переведена укладальником (фасувальник аеросилу) цеху по виробництву двоокису кремнію аеросилу заводу «Діанат» третього розряду, згідно укладеного контракту; з 08.06.1998 завод «Діанат» реорганізовано в виробництво каустичної соди в складі новоутвореного заводу «Каустик»; з 06.09.1999 на базі частини заводу «Каустик», що діяв на правах структурної одиниці ВАТ «Оріана», створено дочірнє підприємство «Завод «Фітон» ВАТ «Оріана» (цех з виробництва двоокису кремнію аеросилу наказ № 307 від 31.08.1999 включено до до структури ДП «Завод «Фітон»; з 30.11.2000 звільнена з роботи згідно статті 36 пункту 5 КЗпП України по переводу у ТзОВ «Оріана»; з 01.12.2000 прийнята на роботу в цех з виробництва двоокису кремнію аеросилу укладальником-пакувальником (фасувальником аеросилу) третього розряду, по переводу з ДП «Завод «Фітон»; з 14.05.2001 звільнена з роботи за згодою сторін стаття 36 пункт 1 КЗпП України; з 29.01.2002 розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 23 частини 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; з 04.03.2002 припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 31 частини 3 України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; з 03.05.2006 прийнято на роботу техніком з інструменту в приватне підприємство «Карпатський двір»; з 09.02.2007 звільнено з роботи за угодою сторін згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України; з 23.02.2007 розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 23 частини 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; з 07.06.2006 припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 31 частини 1 України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; з 08.06.2007 прийнята на посаду охоронника відділу № 2 Управління № 1 Головного управління охорони в м. Калуш ТзОВ «Агентство «Луком-А-Україна»; з 27.10.2012 звільнено з посади за угодою сторін, пункт 1 статті 36 КЗпП України (а.с. 14-17).

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (надалі - Порядок № 383).

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі VІІІ передбачено перелік професії робітників, керівників і спеціалістів підприємств хімічної і нафтохімічної галузі промисловості, зайняті повний робочий день, в даному випадку, апаратник центрифугування, апаратник сушіння, укладальник - пакувальник (фасувальник аеросилу), - розділ VIII, підрозділ А1, код КП 1080А010.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок № 637).

В свою чергу, пунктом 1 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

В даному випадку, ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 надала відповідачу довідку АТ «Оріана» від 19.09.2019 № 208 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Згідно вказаної довідки ОСОБА_1 працювала повний робочий день на АТ «Оріана», і за період з 01.09.1989 по 04.02.1990, з 04.03.1997 по 30.11.1997, з 01.03.1998 по 04.11.1998, з 16.02.1999 по 30.11.2000 виконувала роботи в цехах по виробництву поліетиленполіаміну (аміни та їх сполуки), отрутохімікатів і поліетиленполіамінів, двоокису кремнію, аеросилу (білої соди) за професією, посадою апаратник центрифугування, апаратник сушіння, укладальник-пакувальник (фасувальник аеросилу). Пільговий стаж складає 03 роки 07 місяців 17 днів (а.с. 18).

При видачі вищевказаної уточнюючої довідки від 19.09.2019 № 208 з розрахунку пільгового стажу позивачу виключено період роботи з 05.11.1998 по 15.02.1999 в зв`язку з перервою у проведенні чергової атестації робочих місць: першу атестацію по підприємству проведено 05.11.1993, наступну - 16.02.1999.

За вказаних обставин, ОСОБА_1 звернулась до АТ «Оріана» із заявою від 10.07.2020 про видачу нової пільгової довідки з включенням періоду роботи з 05.11.1998 по 15.02.1999 як стажу за Списком № 1 (а.с. 28).

Листом № 788 від 14.07.2020 АТ «Оріана» повідомлено позивача, що при призначенні пенії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Атестація робочих місць по заводу «Діанат» (Заводу каустичної соди і хлору) вперше проведена і затверджена наказом № 396 від 05.11.1993 діяла впродовж 5-ти років до 04.11.1998, а наступна атестація по заводу «Каустик» («Діанат») проведена і затверджена наказом № 73 від 16.02.1999. Відповідно період роботи з 05.11.1998 по 15.02.1999 на робочому місці укладальника-пакувальника (фасувальника аеросилу) в цеху по виробництву двоокису кремнію аеросилу не рахується як пільговий, так як даний період не підтверджений атестацією робочих місць. За період роботи з 05.11.1998 по 15.02.1999 докорінних змін у праці і характеру робіт не було (а.с. 29).

Щодо факту проведення атестації робочих місць, зайнятість на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, то суд вказує на таке.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

За приписами пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

В свою чергу, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 в справі № 520/15025/16-вказала на таке:

«..Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

49. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць…

54. Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 цієї постанови дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

55. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

56. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

57. Проте Верховний Суд України при ухваленні постанов від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 і 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 віддав перевагу найменш сприятливому для позивачів тлумаченню законодавства України.

58. Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

59. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

60. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник…»

Як встановлено судом вище, період роботи позивача з 05.11.1998 по 15.02.1999 не зарахований до пільгового стажу за Списком № 1 через невчасно проведену атестацію робочого місця ОСОБА_1 . В той же час, несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Окрім цього, листом № 788 від 14.07.2020 АТ «Оріана» підтвердило, що за період роботи з 05.11.1998 по 15.02.1999 докорінних змін у праці і характеру робіт не було (а.с. 29).

Також рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.03.2020 № 3 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 , підтверджено стаж роботи позивача на пільгових умовах відповідно до Списку № 1, розділу VІІІ, підрозділу «А», позиції 1080А010, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, з 01.12.2000 по 14.05.2001 - укладальником-пакувальником (фасувальником аеросилу) цеху з виробництва двоокису кремнію аеросилу, що дає право на призначення пільгової пенсії (а.с. 22).

З огляду на встановлені пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах, суд дійшов висновку про наявність таких умов щодо позивача, а саме: ОСОБА_1 досягла 45-ти років; працювала повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; проведено атестацію таких робочих місць; має стаж роботи не менше 15 років (в даному випадку ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 35 років 7 місяців), з них стаж роботи на посаді за Списком № 1 - більше 4 років 4 місяців.

Так, ОСОБА_1 має не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, а тому право на призначення пенсії на пільгових умовах позивач має із зменшенням віку на 1 рік 4 місяці.

За наявності стажу роботи позивача за Списком № 1 - більше 4 років, що не заперечується також відповідачем, ОСОБА_1 має право на зменшення пенсійного віку на 5 років і 4 місяці від 55-річного віку, а тому право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, з врахуванням рішення конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, позивач набула з 23.01.2020.

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

В даному випадку із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 05.02.2020 (а.с. 25).

Судом встановлено, що 05.02.2020 позивач надала відповідачу всі необхідні документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

З огляду на встановлені судом обставини щодо подання позивачем відповідачу разом зі заявою від 05.02.2020 всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умов для призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавлений гарантованого Державою пенсійного забезпечення. На переконання суду, за наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в його право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

При цьому суд звертає увагу на те, що з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

Надаючи об`єктивну оцінку факту порушеного права ОСОБА_1 , враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, - суд дійшов висновку, що для забезпечення верховенства права в спірних правовідносинах, необхідно визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.04.2020 № 666 про відмову позивачу в призначенні пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 05.02.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту "а" статі 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з зарахуванням періоду роботи з 05.11.1998 по 15.02.1999 до стажу роботи за Списком № 1.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію № 1012598234 від 22.06.2020 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн.

Зважаючи на задоволення позову позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 840,80 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

Також позивач просить стягнути з відповідача 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Суд, розглянувши таке клопотання позивача, з врахуванням долучених до заяви позивача від 17.09.2020 доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов такого висновку.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В даному випадку, представник позивача на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надав суду такі документи, які були долучені до позовної заяви: договір про надання правової допомоги № 22/06 від 22.06.2020, укладений між позивачем та адвокатом Лютак Л.Л. (а.с. 39); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 54 від 10.05.1994 (а.с. 40); витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.

До заяви від 17.09.2020 позивачем долучено додаткову угоду № 1 від 17.09.2020 до договору про надання правової допомоги № 22/06 від 22.06.2020; акт прийому-передачі послуг № 17/09 від 17.09.2020 до договору про надання правової допомоги № 22/06 від 22.06.2020 та додаткової угоди № 1 від 17.09.2020 з описом робіт, виконаних адвокатом Лютак Л.Л. у справі № 300/2044/20; квитанція № 418629 від 17.09.2020 про оплату ОСОБА_1 послуг з правової допомоги адвокатом Лютак Л.Л. у справі № 300/2044/20 згідно договору № 22/06 від 22.06.2020 і додаткової угоди від 17.09.2020 в сумі 7000,00 грн.

Відповідно до договору надання правової допомоги № 22/06 від 22.06.2020, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Лютак Л.Л., адвокат зобов`язувався надати позивачу правову допомогу, в тому числі в Івано-Франківському окружному адміністративному суді, у справі з приводу оскарження відмови Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 1 ОСОБА_1 (п. 1.1). Вартість 1 години роботи адвоката оплачується в розмірі 850 грн. (п. 3.2).

Згідно із копією додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги № 22/06 від 22.06.2020, укладеної 17.09.2020 між адвокатом Лютак Л.Л. та позивачем ОСОБА_1 , сторонами погоджені такі послуги правової допомоги у справі: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 45 хв.; вивчення та правовий аналіз доказів по справі - 1,5 год.; підготовка адміністративного позову та додатків до нього, згідно із вимогами ст.ст. 94, 100 КАС України - 6 год. Вартість послуг - 7000 грн.

Відповідно до копії акта прийому-передачі послуг від 17.09.2020 № 17/09 до договору про надання правової допомоги № 22/06, укладеного 22.06.2020, та додаткової угоди № 1 від 17.09.2020, адвокат Лютак Л.Л. надала послуги ОСОБА_1 у справі № 300/2044/20 відповідно до договору № 22/06 від 22.06.2020 та додаткової угоди № 1 від 17.09.2020. Встановлено, що година роботи адвоката оплачується у розмірі 850 грн., як це погоджено сторонами в пункті 3.2 договору. Розмір винагороди адвоката у справі становить 7000 грн., з яких:

- зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції (45 хвилин) - 625 грн.;

- вивчення та правовий аналіз доказів по справі (1,5 години) - 1275 грн.;

- підготовка адміністративного позову та додатків до нього, згідно із вимогами ст.ст. 94, 160 КАС України (6 год) - 5100 грн.

Наведений перелік наданих послуг та розрахунок їх вартості відповідає попередньому розрахунку судових витрат, наведеному у позовній заяві.

Сплата позивачем грошової винагороди адвокату Лютак Л.Л. у повному обсязі підтверджується оригіналом квитанції № 418629 від 17.09.2020.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України»,від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 вищевказаного закону).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (пункт 39 постанви Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорію складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заперечено проти розміру судових витрат на професійну правничу допомогу. Представник відповідача зазначив про те, що: позовна заява підписана ОСОБА_1 , а не адвокатом; позивачем не подано доказів доцільності та неминучості витрат на професійну правничу допомогу; розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи, оскільки предмет спору містить лише один епізод спірних відносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних та є нескладним процес підготовки позовної заяви.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача про те, що позивачем не обгрунтовано факт надання їй професійної правничої допомоги адвокатом Лютак Л.Л., оскільки такі спростовуються встановленими вище судом обставинами з оцінки змісту договору про надання правової допомоги № 22/06 від 22.06.2020, додаткової угоди № 1 від 17.09.2020 до вказаного договору від 22.06.2020, акту прийому-передачі послуг від 17.09.2020 № 17/09, квитанції № 418629 від 17.09.2020. Щодо того, що позовна заява підписана ОСОБА_1 , а не адвокатом Лютак Л.Л., то вказана обставина не відповідає дійсності. Позовна заява дійсно підписана ОСОБА_1 . Однак водночас вказана позовна заява від 14.08.2020 має примітку про те, що вона складена адвокатом Лютак Л.Л., скріплена її підписом та печаткою адвоката.

Також суд вважає дивними та не зрозумілими доводи відповідача про те, що позивачем не подано доказів доцільності та неминучості витрат на професійну правничу допомогу. Суд констатує про те, що з встановлених судом обставин, позивачка за фахом та трудовим стажем не є юристом і не виконувала роботу в сфері права. Суд вважає, що сам факт прийняття відповідачем рішення від 30.04.2020 за № 666 про відмову в призначенні пенсії потребував сторонньої професійної правничої допомоги для захисту порушеного вказаним рішенням права пані ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення. Необхідність судового захисту порушеного права позивачки у спосіб оскарження вказаного рішення від 30.04.2020 за № 666 підтверджується й самим відповідачем, який у відзиві на позовну заяві позов заперечив з мотивів законності такого рішення. Зрештою протиправність рішення відповідача від 30.04.2020 за № 666 встановлено судом за наслідками розгляду цієї адміністративної справи.

Щодо доводів відповідача про те, що витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. є неспівмірними з обсягом наданих послуг через її незначну складність, оскільки така справа віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, на думку суду, частково заслуговують на увагу. Суд погоджується з доводами адвоката Лютак В.В., викладеними в заяві від 17.09.2020 року, про те, що віднесення законом тієї чи іншої справи до певної категорії не робить «нескладним» процес її підготовки до подання позову до суду. Не заперечний той факт, що процес оцінки поданих клієнтом документів, формування правової позиції та написання позовної заяви потребує реального часу. Тобто 1 година роботи адвоката по підготовці та написанню позову - це завжди хронологічно 1 година. З поданого позивачем акту прийому-передачі послуг № 17/09 від 17.09.2020 адвокатом Лютак Л.Л. витрачено на роботу у справі ОСОБА_1 8 годин 15 хвилин робочого часу, з погодинною оплатою такого в розмірі 850 грн.

Продовжуючи оцінку співмірності витрат, суд не може погодитися з коректністю доводів відповідача про те, що розмір гонорару адвоката в цій справі потрібно вважати занадно легким заробітком. Суд вважає, що зазначена в договорі від 22.06.2020 № 22/06 та акті виконаних робіт від 17.09.2020 вартість 1 години роботи адвоката дійсно є доволі значною та, для прикладу, більш як вдвічі перевищує вартість оплати Державою 1 години роботи судді, який ухвалив рішення в цій справі. Однак суд вважає, що така вартість юридичних послуг є ринковою, в межах середніх величин, з огляду на інформацію, яка є у відкритому доступі в мережі Інтернет, зокрема, й в Єдиному реєстрі судових рішень. Звичайно, що час на роботу, витрачений різними людьми (в тому числі й адвокатами), з одного і того ж питання, є індивідуальним. Однак в розрізі оцінки розумності розміру витрат та їх співмірності складності справи, об`єму фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, час затрачений адвокатом на надання правничих послуг, оплата за які йде погодинно, повинен бути пропорційно залежним від цих критеріїв.

Суд вважає, що заявлений адвокатом час (8 годин 15 хвилин) на опрацювання поданих позивачем документів, в розрізі оцінки розумності витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн., виходячи з погодинної оплати в розмірі 850 грн., є завищеним, внаслідок чого розмір витрат є неспівмірним складності справи. Такий висновок суд зробив з огляду на зміст та незначну кількість та складність в опрацюванні документів, долучених до позовної заяви (а.с. 14-34). Позовна заява хоча й викладена на 13 сторінках, не оспорюючи належної якості її оформлення та змісту, все ж таки в абсолютній більшості складається з цитат норм чинного законодавства України та рішень Конституційного Суду, Верховного Суду, Європейського Суду з прав людини, що не потребує значного часу на їх написання в позовній заяві. Судом враховано, що характер та зміст публічно-правового спору потребував обгрунтування адвокатом лише трьох спірних обставин: щодо зарахування спеціального страхового стажу з 05.11.1998 по 15.02.1999 через відсутність атестації робочого місця позивача; роботи позивача протягом повного робочого дня на роботах за списком № 1 в розрізі оцінки уточнюючої довідки роботодавця; досягнення віку, який дає право на пільгову пенсію. Тому, з огляду на наявну практику Верховного суду (рішення Великої Палати від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а) щодо наслідків непроведення атестації робочого місця, усталену практику судів щодо застосування рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, незначний об`єм обставин, які потрібно було встановити та описати в позовній заяві, високий рівень фахової підготовки адвоката Лютак Л.Л., її доволі значну практику в пенсійних спорах, що підтвердила адвокат, посиланням на судові рішення в заяві від 17.09.2020, - суд вважає, що розумно достатній час на надання правничих послуг позивачу саме в цій адміністративній справі, не повинен перевищувати п`яти годин. Додатковим аргументом для суду в цій справі є те, що судом затрачено на опрацювання матеріалів цієї адміністративної справи (позовної заяви та додатків до неї, а.с. 1-41; відзиву на позовну заяву з додатками, а.с. 49-137; заяви позивача від 17.09.2020 року, а.с. 138-146) та підготовку судового рішення за результатами її розгляду приблизно п`ять годин 30 хвилин.

Підсумовуючи свої міркування з цього приводу суд вважає справедливим відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4250 грн. з розрахунку: 850 грн. * 5 годин, що буде співмірним зі складністю цієї справи, обсягом наданих адвокатом послуг, а також відповідатиме критерію реальності та розумності їх розміру.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 30.04.2020 № 666 про відмову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) з 05.02.2020 року пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з зарахуванням до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоду роботи з 05.11.1998 по 15.02.1999 включно.

Cтягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок судових витрат по сплаті судового збору та 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.