Рішення № 91715189, 22.09.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року м. Житомир справа № 240/8532/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Липи В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0281 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини А 0281, у якому просить:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) військової частини А0281 щодо нарахування ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, за останньою посадою на день звільнення;

- зобов`язати військову частину А0281 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , грошової допомоги при звільненні з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди яка виплачувалася мені відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» у розмірі 60% грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач протиправно розрахував позивачу розмір одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалася йому під час проходження військової служби у складі грошового забезпечення та передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, відповідач до суду надав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти позову зазначає, що щомісячна додаткова винагорода не має постійного характеру та є додатковим видом грошового забезпечення. Зауважив, що дана винагорода не входить в склад щомісячного грошового забезпечення, так як її розмір визначається у відсотках від місячного грошового забезпечення, тому вона не може бути його частиною оскільки, якщо вважати що дана винагорода входить у склад місячного грошового забезпечення, то її розмір необхідно визначати з урахуванням її ж, тобто він постійно буде збільшуватись. Крім того, пунктом 8 наказу Міністра оборони України №550 від 24.10.2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2016 року за №1470/29600 встановлено, що вказана винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Отже, при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, вказана винагорода не враховуєтеся.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України та знаходився на фінансовому забезпеченні у військовій частині А0281.

Згідно витягу з наказу командира військової частини А0281 від 19.07.2017 №42 майора ОСОБА_1 , начальника відділення поточних бойових дій командного пункту штабу, звільненого наказом командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України від 26.05.2017 №28 відповідно ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», виключено з 19 липня 2017 року із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відповідач розрахував розмір одноразової грошової допомоги при звільненні та виплатив її ОСОБА_1 без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалася відповідно до Постанови №889.

20.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до Військової частини А0281 із заявою, де просив здійснити доплату належної йому одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням включення суми щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення.

Листом від 19.05.2020 №2350 Військова частина А0281 повідомила позивача про те, що пунктом 8 наказу Міністра оборони України від 24.10.2016 №550 встановлено, що вказана винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Тому, при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, щомісячна додаткова грошова винагорода не враховується.

Вважаючи протиправними вказані дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 Закону №2232-XII, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України "Про Збройні Сили України", «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Право на одноразову допомогу при звільненні позивач набув у відповідності до статті 15 Закону №2011-ХІІ, що не заперечується відповідачем.

Суд зазначає, що положеннями пункту першого постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 7 листопада 2007 року "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889" для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20% місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40% місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60% місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80% місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 (далі - Постанова №889), граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ та адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: із витягу з наказу командира військової частини А0281 від 19.07.2017 №42 та довідки військової частини А0281 від 02 травня 2018 року №545, позивачу виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення постійно.

Судом враховано, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17, відповідно до правових висновків якої до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Згідно із довідкою військової частини А0281 від 02 травня 2018 року №545, щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалась ОСОБА_1 з липня 2015 року до червня 2017 року кожного місяця.

З огляду на те, що останні 24 місяці перед звільненням додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Аналіз наведених правових норм та обставин справи дозволяє зробити висновок, що відповідачем протиправно не включено до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою №889.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 16 травня 2019 року (справа №826/11679/17), від 31 липня 2019 року (справа №826/3398/17), від 8 серпня 2019 року (справа №802/955/17-а), від 19 вересня 2019 року (справа №826/14564/17), від 5 грудня 2019 року (справа №295/5200/18), також, зазначена правова позиція підтримана Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 20.05.2020 у справі №240/11953/19.

Посилання відповідача у листі від 19 травня 2020 року №2350 та відзиві на позов, як на підставу відмови у врахуванні щомісячної додаткової грошової винагороди при проведенні розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні на положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року №550, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 року за №1470/29600, як на нормативно-правовий акт, що визначає розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, суд оцінює критично, оскільки відповідачем не було враховано пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Суд наголошує, що частиною 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року (справа №810/2734/17) та від 14 квітня 2020 року (справа №820/3719/18).

Наведені у вищезгаданих постановах висновки Верховного Суду, відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у проведенні нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні із врахуванням сум щомісячної додаткової грошової винагороди, діяв протиправно.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину А0281 провести перерахунок та здійснити доплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби ОСОБА_1 з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, яка виплачувалася у розмірі 60% грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача щодо не включення до одноразової грошової допомоги при звільненні щомісячної додаткової грошової винагороди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А 0281 (пр-т Миру, 39, м.Житомир,10004, код ЄДРПОУ 08104621) задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини А0281 щодо нарахування ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, за останньою посадою на день звільнення.

Зобов`язати Військову частину А0281 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалася відповідно до постанови КМУ від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» у розмірі 60% грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа